10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/19905/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Маковська О.В.) в адміністративній справі №160/19905/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
23.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач-2), в якій просила суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №047350007239 від 05.07.2024, щодо відмови у призначенні позивачу ОСОБА_1 , пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2018 по 30.04.2024 на території Республіки Польща;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.06.2024 про призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу протиправно не зараховано до страхового стажу періоду роботи в Республіці Польща, оскільки відсутній формуляр, підтверджуючий стаж роботи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №047350007239 від 05.07.2024, про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2018 по 30.04.2024 на території Республіки Польща та повторно розглянути заяву від 28.06.2024 про призначення пенсії за віком.
В іншій частині позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі.
Відповідачем-2 на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що до страхового стажу позивача правомірно не зараховано період трудової діяльності в Республіці Польща, оскільки відсутній формуляр підтверджуючий стаж роботи, що передбачено договором між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення №616_026 від 05.09 2013.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.
Відповідач-1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.06.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), яка відповідно до принципу екстериторіальності передана на розгляд до ГУ ПФУ в Житомирській області.
Рішенням від 05.07.2024 №047350007239 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
В рішенні зазначено, що необхідний пенсійний вік - 60 років. Вік заявника - 60 років. необхідний страховий стаж - 31 рік. Страховий стаж особи становить 28 років 04 місяці 00 днів. До страхового стажу не зараховано період трудової діяльності в Республіці Польща, оскільки відсутній формуляр підтверджуючий стаж роботи.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість проте частково задовольнив позовні вимоги не перебираючи на себе дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на час спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом частини першої статті 4 цього Закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Як вбачається з матеріалів справи, у межах спірних правовідносин позивачем заявлено позовні вимоги щодо відмови у призначенні пенсії за віком рішенням від 05.07.2024, а також щодо не зарахування до страхового стажу періоду її роботи (з 01.07.2018 по 30.04.2024) на території Республіки Польща.
З оскаржуваного рішення пенсійного органу та апеляційної скарги вбачається, що як на підставу для відмови у зарахуванні спірного періоду трудової діяльності позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області посилається на відсутність формуляру підтверджуючого стаж роботи.
Колегія суддів критично ставиться до означеної позиції відповідача-2 та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
З 01.01.2014 набула чинності Угода між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012 (далі - Угода), ратифікована Законом №458-VII від 05.09.2013.
Відповідно до п.4 ст. 2 ця Угода застосовується: стосовно України - до законодавства щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, що стосується: пенсії за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами ст. 10 Угоди визначено, що періоди страхового стажу, набуті відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін, враховуються, у разі необхідності, при визначенні права на допомогу та періоду її виплати, за умови, якщо вони не співпадають.
Відповідно до ст. 12 Угоди якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність набуття, збереження або поновлення права на пенсію від набуття страхового стажу, то компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує, у необхідному обсязі, страховий стаж, набутий відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони так, ніби цей страховий стаж набутий відповідно до законодавства, яке вона застосовує, за умови, що цей стаж не співпадає.
Згідно ст. 6 Адміністративного договору щодо застосування Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення, підписаного 18.05.2012, компетентна установа Договірної Сторони, яка отримує заяву про допомогу (згідно п.9 ч.1 ст.1 Угоди «допомога» - пенсія та інші види грошової допомоги, передбачені законодавством Договірної Сторони, з урахуванням усіх доплат, надбавок та підвищень, які стосуються цих виплат), що надається відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони, згідно із статтею 24 Угоди, на відповідному формулярі надсилає запит до компетентної установи іншої Договірної Сторони разом з усіма наявними документами та інформацією, які необхідні компетентній установі іншої Договірної Сторони для визначення прав заявника.
Компетентні установи обох Договірних Сторін з використанням відповідних формулярів здійснюють невідкладний обмін наявними документами та інформацією, необхідними для ухвалення остаточного рішення щодо заяви про виплати, а також інформують одна одну щодо всіх обставин, що мають значення для права, розміру та виплати допомоги.
Компетентна установа кожної з Договірних Сторін за власний рахунок передає компетентній установі іншої Договірної Сторони, на її запит, всю інформацію та наявну медичну документацію, яка стосується інвалідності (непрацездатності) заявника або отримувача допомоги.
Компетентна установа Договірної Сторони, якій було подано заяву про допомогу, перевіряє відомості щодо заявника та членів його сім'ї. Види інформації, яка перевіряється, погоджують установи зв'язку обох Договірних Сторін.
4-5 лютого 2014 року у м. Львові відбулася зустріч представників Пенсійного фонду України та Установи соціального страхування Республіки Польща (ZUS) щодо узгодження процедур дій та бланків формулярів зв'язку, передбачених для застосування при реалізації Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення, яка була підписана 18 травня 2012 року, які були оформлені відповідним Протоколом.
Згідно вказаного Протоколу сторони, на виконання пункту 2 статі 2 Адміністративного договору щодо застосування Угоди було обговорено та погоджено двомовні формуляри стосовно пенсійного забезпечення для співпраці при реалізації положень Угоди: для Української Сторони UA-PL 5, UA-PL 6, UA-PL 8, UA-PL 9, UA-PL 10 та UA-PL 12; для Польської Сторони PL-UA 5, PL-UA 6, PL-UA 7, PL-UA 11, PL-UA 12 та PL-UA 13. Зразки формулярів додано до Протоколу.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що з аналізу змісту вищенаведених формулярів зв'язку, можна дійти висновку, що формуляри UA-PL 5, UA-PL 6, UA-PL 8, UA-PL 9, UA-PL 10 та UA-PL 12 заповнюються компетентним органом Республіки Україна та надсилаються компетентному представницькому органу Республіки Польща. Формуляри PL-UA 5, PL-UA 6, PL-UA 7, PL-UA 11, PL-UA 12 та PL-UA 13 - навпаки.
Формуляр зв'язку UA-PL 5 дійсно не містить жодного розділу, який передбачав би підпис людини, яка звертається за пенсією. Але при цьому наявний розділ 9 «Установа, що заповнює формуляр» з підрозділами 9.1 «Назва», 9.2 «Адреса», 9.3 «Печатка», 9.4 «Дата», 9.5 «Підпис». Таким чином, формуляр зв'язку є документом, який заповнюється та надсилається саме компетентним органом державної влади, а не людиною, яка набула стаж роботи на території іншої договірної сторони міжнародної угоди.
В даному випадку колегія суддів вважає, що пенсійний орган самоусунувся від виконання приписів частини 1 статті 6 Адміністративного договору щодо застосування Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення.
Разом з тим, як вірно було зазначено судом першої інстанції, пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено перелік документів, які особа має подати органу ПФУ до заяви про призначення пенсії за віком, серед яких відсутні формуляри UA-PL 5, UA-PL 6.
Тобто, чинне законодавство не покладає на особу, яка звертається за призначенням пенсії обов'язку надати органу ПФУ формуляр зв'язку UA-PL 5, UA-PL 6, а тому його відсутність не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії, як і підставою для відмови зарахувати певний період трудової діяльності до страхового стажу.
В контексті обставин цієї справи та доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, суд апеляційної інстанції враховує й те, що пенсійний орган не скористався наданими йому законодавством інструментами, спрямованими на надання допомоги у зборі необхідних даних, не вчинив жодних заходів щодо перевірки та підтвердження факту трудової діяльності позивача в Республіці Польща, а також не запропонував позивачу усіх можливих способів отримання такої інформації.
З урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та з метою відновлення порушеного права позивача зобов'язав пенсійний орган зарахувати до загального страхового стажу останньої період роботи з 01.07.2018 по 30.04.2024 на території Республіки Польща з повторним розглядом заяви від 28.06.2024 про призначення пенсії за віком.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року в адміністративній справі №160/19905/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 10 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак