10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 334/6839/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про зупинення апеляційного провадження у справі №334/6839/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, -
Рішенням Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 16 жовтня 2025 р. в адміністративній справі №334/6839/24 ОСОБА_1 відмовлено у позові про скасування постанови серії 4АВ №06914354 від 14.08.2024 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 р. за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 р. апеляційну скаргу призначено до розгляду на 10 листопада 2025 р.
Скаржник подав до апеляційного суду клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №334/6839/24 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-51/2020 щодо відповідності Конституції України положень частини першої статті 14-2 та частини п'ятої статті 279-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вирішуючи зазначене клопотання, колегія суддів зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України зупинення апеляційного провадження не передбачено.
Разом з цим, у статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України наведені підстави зупинення провадження у справі.
За приписами пункту 3 частини 1 цієї статті суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Верховний Суд досліджував питання наявності конституційного провадження як підстави для зупинення провадження у справі.
За правовим висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 12 березня 2024 р. у справі № 640/12926/20, під неможливістю розгляду справи до моменту вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо (п. 24).
У постанові від 12 квітня 2018 р. у справі №800/235/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила про обов'язковість мотивованого зв'язку між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції за наслідками розгляду конституційних подань та предметом спору. Зупинення провадження у справі має бути конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства; має бути зазначено, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Необхідність зупинення провадження у справі скаржник (позивач) обґрунтовує тим, що без з'ясування статусу конституційності статті 14-2 та частини п'ятої статті 279-1 КУпАП остаточне вирішення спору буде побудоване на нормі, яка може бути визнана неконституційною.
Колегія суддів звертає увагу, що у справі №334/6839/24 здійснюється перевірка правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ним Правил дорожнього руху.
В межах конституційного провадження (об'єднаного) у справі №3-51/2020 розглядається питання відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 14-2 частини п'ятої статті 279-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною першою статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Згідно частини 5 статті 279-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів зазначає, що складання спірної постанови за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, не обмежує таку особу у реалізації процесуальних прав при розгляді справи адміністративним судом, у тому числі щодо доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Тобто, усі докази, які особа вважала за необхідне надати при розгляді справи про притягнення її до адміністративної відповідальності, але не надала в силу прийняття постанови без її участі, вона може надати адміністративному суду, який здійснює перевірку такої постанови.
Припущення щодо неконституційності зазначених вище норм Кодексу України про адміністративні правопорушення не є, на думку колегії суддів, належною правовою підставою для зупинення провадження у справі.
Також, колегія суддів вважає за необхідне врахувати аргументи, якими Верховний Суд ухвалою від 21 березня 2021 р. у справі №826/9693-13-а поновив провадження, яке було зупинено Вищим адміністративним судом України, і які зводяться, у тому числі, до тривалості конституційного провадження.
Скаржник (позивач) просить зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-51/2020, конституційне провадження по який триває понад п'ять років.
Такий строк, у ракурсі висновків ЄСПЛ та Верховного Суду не може вважатися «розумним», а зупинення провадження у справі, яка віднесена до категорії термінових, безумовно призведе до порушення права позивача на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання скаржника (позивача) про зупинення апеляційного провадження у справі з підстав та мотивів, наведених вище.
Керуючись статтею 236, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення апеляційного провадження у справі №334/6839/24 - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили 10 грудня 2025 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 3 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш