02 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/20538/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 ( суддя Маковська О.В.) в адміністративній справі №160/20538/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком у подвійному розмірі стажу роботи на посаді лікаря психіатра-нарколога в установі ЯЕ-308/ІІ-53 у період з 12.01.1988 по 16.08.1991, на посаді завідувача відділенням переливання крові Центральної міської лікарні м.Орджонікідзе Дніпропетровської області у період з 13.07.1983 по 11.01.1988;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 в подвійному розмірі стаж роботи на посаді лікаря психіатра-нарколога в установі ЯЕ-308/ІІ-53 у період з 12.01.1988 по 16.08.1991, на посаді завідувача відділенням переливання крові Центральної міської лікарні м.Орджонікідзе Дніпропетровської області у період з 13.07.1983 по 11.01.1988 та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 05.07.2012 з урахуванням виплачених сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працювала на посаді лікаря-психіатра-нарколога в установі ЯЕ-308/ІІ-53 та завідувачем відділення переливання крові Центральної міської лікарні м.Орджонікідзе Дніпропетровської області під час якого позивач виконувала обов'язки лікаря-трансфузіолога і мала контакт з кров'ю ВІЛ-інфікованих хворих, то такі періоди її роботи підлягають зарахуванню у подвійному розмірі. Відмова відповідача у зарахуванні спірних періодів у подвійному розмірі стала підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 у подвійному розмірі стажу роботи на посаді лікаря психіатра-нарколога в установі ЯЕ-308/ІІ-53 у період з 12.01.1988 по 16.08.1991 та на посаді завідувача відділенням переливання крові Центральної міської лікарні м.Орджонікідзе Дніпропетровської області у період з 13.07.1983 по 11.01.1988.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 в подвійному розмірі стаж роботи на посаді лікаря психіатра-нарколога в установі ЯЕ-308/ІІ-53 у період з 12.01.1988 по 16.08.1991 та на посаді завідувача відділенням переливання крові Центральної міської лікарні м.Орджонікідзе Дніпропетровської області у період з 13.07.1983 по 11.01.1988 та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.06.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 12.01.1988 по 16.08.1991 проходила службу на посаді лікаря- психіатра - нарколога в установі ЯЕ-308/П-53 (довідка Державної установи “Табір для тримання військовополонений “Центр 3» від 07.06.2024 №3/16-535).
У період з 13.07.1983 по 11.01.1988 перебувала на посаді завідувача відділення переливання крові Центральної міської лікарні м.Орджонікідзе Дніпропетровської області, що підтверджується довідкою Комунального підприємства “Центральна міська лікарня Покровської міської ради Дніпропетровської області» від 20.06.2024 №1025. У довідці також зазначено, що позивач за період роботи у відділенні переливання крові з 13.07.1983 по 11.01.1988 виконувала обов'язки лікаря-трансфузіолога, а саме: проводила забір донорської крові у відділенні та масові забори крові в виїзних умовах на великих підприємствах міста. Проводила визначення групи крові та резус-фактору, Австралійського антигену методом ВІЕФ, процедури переливання крові препаратів крові та кровозамінників. Проводила розділенні крові на її компоненти (плазму та еритроцитарну масу), приготування свіжезамороженої плазми. Під час роботи мала контакт з кров'ю ВІЛ-інфікованих хворих та хворих на гепатит “В» і “С».
Вказані періоди роботи також підтверджуються відповідним записами у трудовій книжці позивача.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 10.06.2024 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії для зарахування вказаних періодів роботи до стажу у подвійному розмірі.
Відповідач рішенням від 14.06.2024 №912180130992 відмовив у перерахунку пенсії згідно довідки від 07.06.2024 №3/16-535, оскільки дана установа не відноситься до установ згідно статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до роздруківки Форми РС-право, вбачається, що періоди роботи з 13.08.1980 по 11.01.1988 та з 12.01.1988 по 16.08.1991 зараховано до страхового стажу позивача у одинарному розмірі із кратністю “ 1».
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статі 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
За Преамбулою Закону України № 1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини першої статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону України № 1058-ІV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 26 Закону України № 1058-ІV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.
Частиною 2 статті 24 Закону України № 1058-ІV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Стаття 62 Закону України № 1788-XII встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).
Матеріалами справи встановлено, що у період з 13.07.1983 по 11.01.1988 перебувала на посаді завідувача відділення переливання крові Центральної міської лікарні м.Орджонікідзе Дніпропетровської області, що підтверджується довідкою Комунального підприємства “Центральна міська лікарня Покровської міської ради Дніпропетровської області» від 20.06.2024 №1025.
У довідці також зазначено, що позивач за період роботи у відділенні переливання крові з 13.07.1983 по 11.01.1988 виконувала обов'язки лікаря-трансфузіолога, а саме: проводила забір донорської крові у відділенні та масові забори крові в виїзних умовах на великих підприємствах міста. Проводила визначення групи крові та резус-фактору, Австралійського антигену методом ВІЕФ, процедури переливання крові препаратів крові та кровозамінників. Проводила розділенні крові на її компоненти (плазму та еритроцитарну масу), приготування свіжезамороженої плазми. Під час роботи мала контакт з кров'ю ВІЛ-інфікованих хворих та хворих на гепатит “В» і “С».
Крім того, у довідці вказано, що згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» робота на посаді санітарки-банщиці, санітарки платної, молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Вимогами частини четвертої статті 24 Закону України № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV визначено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Водночас, згідно зі статтею 60 Закону України № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909), до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
У примітці 2 Переліку № 909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Згідно з Переліком закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 28.10.2002 № 385, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180, до закладів охорони здоров'я відносяться: лікувально-профілактичні заклади (лікарняні заклади, багатопрофільні, однопрофільні, спеціалізовані, особливого типу, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги, санаторно-курортні заклади); санітарно-профілактичні заклади; фармацевтичні (аптечні) заклади; інші заклади; заклади медико-соціального захисту; установи/заклади системи соціального захисту населення.
За приписами статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 №1489-III (далі - Закон №1489-ІІІ):
психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин;
фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги;
заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №1489-ІІІ законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
На підставі частини 1 статті 10 Закону №1489-ІІІ психіатрична допомога надається закладами з надання психіатричної допомоги всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства. Психіатрична допомога особам віком до 18 років у закладах з надання психіатричної допомоги надається окремо від повнолітніх осіб. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку та підтвердити свою кваліфікацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №1489-ІІІ професійні права, обов'язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров'я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.
Тобто, враховуючи найскладніші умови трудової діяльності, що провокують професійне «вигорання» в наведених вище закладах охорони здоров'я, законодавцем було передбачено спеціальну преференцію - подвійне зарахування стажу для призначення пенсії під час перебування на посадах медичного працівника в таких закладах.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин стаття 60 Закону №1788-XII була чинною, а стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статті 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дію.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 року у справі №462/1713/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17, від 04.12.2019 у справі №689/872/17.
У свою чергу, стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону № 1788-XII та не зупиняє її дію.
Крім того, порівняльний аналіз норм дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку про те, що Закон № 1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування статті 60 Закону № 1788-XII при обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону № 1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час і, до того ж, спеціальною у питаннях про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах та за вислугу років.
Таким чином, зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України № 1788-XII, не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст. 24 Закону України № 1058-IV та ст. 60 Закону України № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, від 11.02.2025 у справі № 420/8637/24 які, в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, є обов'язковими для врахування.
Колегія суддів враховує положення статті 22 Конституції України, згідно з якими, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Наведене узгоджується також із практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.12.2021 у справі № 688/2916/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 у справі № 689/872/17.
У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України № 1058-IV та Законом України № 1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон України №1058-IV.
Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України № 1788-ХІІ, то він мав би виключити з останнього усі інші положення, чого, в свою чергу, зроблено не було.
Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що Закон України №1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування ст. 60 Закону України №1788-XII при обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція ст. 60 Закону №1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.
Отже, із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивачки спірного періоду на посаді лікаря психіатра-нарколога в установі ЯЕ-308/ІІ-53 у період з 12.01.1988 по 16.08.1991 та на посаді завідувача відділенням переливання крові Центральної міської лікарні м.Орджонікідзе Дніпропетровської області у період з 13.07.1983 по 11.01.1988 у подвійному розмірі.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 в адміністративній справі №160/20538/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 грудня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 05 грудня 2025року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова