12 грудня 2025 р. Справа № 520/6021/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 10.06.25 по справі № 520/6021/25
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Харківської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач, декларант) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі - відповідач, митний орган), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 №UA807000/2024/000696/2.
- стягнути сплачений судовий збір та судові витрати на професійну правничу допомогу на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Харківської митниці Державної митної служби України.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність складеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 № UA807000/2024/000696/2, оскільки при здійсненні митного оформлення ввезеного на митну територію України товару за митною декларацією № 24UA807200018108U8 від 09.12.2024 позивачем було надано відповідачу вичерпний перелік як основних, так і додаткових документів, які кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, підтверджують усі числові значення складових митної вартості і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Разом з цим, не зважаючи на достатність документів для визначення митної вартості за основним методом, відповідач безпідставно витребував у позивача додаткові документи без конкретизації та без зазначення жодних обґрунтувань доцільності їх надання для проведення митних процедур.
Переконував, що не наведення митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а також витребування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.
Зауважив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, додається до позовної заяви та складає 10000,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 у справі №520/6021/25 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005) про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено в повному обсязі.
Скасовано рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 №UA807000/2024/000696/2.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1780 (одна тисяча сімсот вісімдесят) грн. 00 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 по справі № 520/6021/25 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 №UA807000/2024/000696/2, як такого, що прийнято з урахуванням всіх обставин у справі, внаслідок не надання позивачем під час митного оформлення, всупереч вимог частини 2 статті 53 МК України, додаткових документів, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Зауважив, що судом першої інстанції не враховано те, що позивачем під час митного оформлення товару по ЕМД № 24UA807200018108U8 від 09.12.2024 не виконано вимоги частин 2, 3, 4 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки не надано на вимогу митного органу у зв'язку із спрацюванням ризиків, згенерованих системою ризиків АСАУР, щодо можливого заниження митної вартості товарів, додаткових документів, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а також зовсім не прийняті до уваги і не вірно досліджені доводи і докази митниці по зазначеній справі, зокрема, в частині виявлених розбіжностей по транспортним витратам та по їх оплаті.
Стверджував, що Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби вказував, що рівень митної вартості подібних/ аналогічних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений позивачем, на підтвердження чого, до суду першої інстанції надавались відповідні витяги з бази.
При цьому, виявлені при митному оформлені недоліки та розбіжності, зокрема у транспортних документах обумовили виникнення у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленої у ЕМД, внаслідок чого відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі, за наслідками чого позивача було повідомлено, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак, позивач повідомив про неможливість надання додаткових документів, чим не спростував сумніви митниці щодо наявності розбіжностей в наданих документах та відсутності всіх складових митної вартості, поданого до митного оформлення та митного контролю товару, у зв'язку з чим Харківською митницею проведено коригування митної вартості оцінюваного товару на основі наявної у митниці цінової інформації, що міститься у ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено з урахуванням попередніх рішень про коригування митної вартості подібних товарів, що узгоджується з приписами частини 2 статті 64 МК України.
З огляду на вищевикладене, вважав, що рішення про коригування митної вартості №UA807000/2024/000696/2 від 09.12.2024 винесене на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому обставини для його скасування відсутні.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Харківської митниці без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 у справі № 520/6021/25 - без змін.
В обґрунтування відзиву підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві та додатково зазначив, що спрацювання ризиків АСАУР не може свідчить про обов'язковість здійснення коригування митної вартості, а є лише рекомендацією для більш ретельного опрацювання поданих декларантом документів і у випадках незгоди митного органу із задекларованою митною вартістю за результатами проведеної процедури консультацій між митним органом і декларантом, відповідач з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості наділений обов'язком послідовного вибору методів (від першого (основного) до шостого (резервного) визначення митної вартості), що у спірних правовідносинах не мало місця.
Стверджував, що умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є виключно наявність документально підтверджених обставин, які свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено, при цьому, рішення про коригування митної вартості не може базуватись на припущеннях і має бути викладено виключно на підставі встановлених фактів.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.12.2024 з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 18.01.2024, укладеного між позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і компанією «QINGHE JULONG FITTING CO.LTD», (Китай), позивачем до Харківської митниці було подано електронну митну декларацію № 24UA807200018108U8, відповідно до якої, митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений статтею 58 Митного кодексу України.
При поданні зазначеної митної декларації № 24UA807200018108U8 від 09.12.2024 митному органу було подано наступний пакет документів:
- Пакувальний лист від 18.01.2024 б/н;
- Рахунок-фактуру (інвойс) від 18.01.2024 № JLBA-001Ca;
- Коносамент від 18.09.2024 № SZJF24090002B;
- Автотранспортну накладну від 04.12.2024 б/н;
- Сертифікат про походження товару від 28.11.2024 № 24С1305А0299/50004;
- Акт про проведення огляду від 07.12.2024 № UA500420/2024/001129;
- Банківський платіжний документ від 12.03.2024 № 17;
- Банківський платіжний документ від 05.07.2024 № 47;
- Рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2024 № 1511-24-1;
- Рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2023 № 638;
- Рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.12.2024 № 845
- Банківський платіжний документ від 18.11.2024 № 150;
- Банківський платіжний документ від 06.12.2024 № 160;
- Банківський платіжний документ від 21.11.2024 №3 507666_00;
- Банківський платіжний документ від 21.11.2024 № 74;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 06.12.2024 № 21;
- Прейскурант від 15.07.2024;
- Додаткову угоду до зовнішньоекономічного договору від 02.09.2023 № 1;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 18.01.2022 б/н;
- Договір (контракт) про перевезення від 25.07.2023 №СЕХ-2507/23;
- Договір (контракт) про перевезення від 12.09.2023 №G7EU/12092023;
- Заявку на транспортно-експедиторське перевезення від 03.12.2024 № 0312-24;
- Заявку на транспортне експедирування від 17.09.2024 № 1709-24;
- Заявку на транспортне експедирування від 03.12.2024 № 0312-24;
- Декларацію країни відправлення від 18.09.2024 № 2024091403192;
- Митну декларацію, за якою відмовлено у випуску товарів від 09.12.2024 №24UA807200018108U8.
Однак, Харківською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 № UA807000/2024/000696/2, не погодившись з яким, позивач звернувся до суду з цим позовом про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 №UA807000/2024/000696/2, оскільки позивачем документально підтверджено надання відповідачу всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за ціною угоди, а зазначені митницею розбіжності та недоліки документів на підтвердження митної вартості товару у своїй сукупності не можуть свідчити про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, внаслідок невірного тлумачення відповідачем норм митного законодавства та неуважного вивчення документів, зокрема, щодо зазначення умов оплати товару, умов його поставки, тощо, що призвело до надмірного формалізму та прийняття необґрунтованого рішення.
При вирішенні питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції, врахувавши складність справи, кількість часу витраченого адвокатом на складання процесуальних документів, оцінивши те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн, понесених у зв'язку з розглядом справи, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України.
Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).
Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні використовуватися методи, закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 МК України).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
За правилами частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.
Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У митниці є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.
Колегією суддів встановлено, що сумнів у правильності визначення митної вартості, який митний орган вважає обґрунтованим, відповідач пов'язує з твердженням про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей з огляду на не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також зі встановленням митним органом розбіжностей між заявленою позивачем митною вартістю імпортованого товару та ціновою інформацією в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено.
При цьому у якості підстав та обґрунтування для здійснення коригування митної вартості імпортованої позивачем партії товарів митним органом вказано про :
- наявність рішення про визначення митної вартості за ідентичним товаром по даному підприємству;
- відсутність транспортного договору щодо морського перевезення згідно з коносаментом SZJF34090002B,
- не надання декларантом морського коносаменту № NGP1644649C, якій зазначено в експортній декларації № 2024091403192;
- відсутність інформації щодо договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- відсутність інформації щодо рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором (угодою, контрактом);
- не відповідність суми по платіжним інструкціям від 12.03.2024 № 17, від 05.07.2024 № 47 сумі по комерційному інвойсу від 18 01 2024 від 18.01.2024 № JLBA-001Са;
- відсутність у прайс-листі від 15.07 2024 посилань на комерційний інвойс від 18.01 2024 від 18.01 2024 № JLBA-001Са (згідно з умовами пункту 1.1 зовнішньоекономічного договору від 18.01.2024 №1 (номенклатура, кількість, вартість товару підтверджуються комерційними інвойсами));
- відсутність калькуляції транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;
- відсутній переклад митної декларації країни відправлення №2024091403192, що суперечить вимогам статті 254 МК України;
- не надання декларантом декларації Т1 на вивезення з Румунії відповідно до заявки на перевезення №0312-24;
- порушення декларантом правил заповнення Декларації митної вартості графи 4, згідно з наказом МІНФІНУ № 599 від 24.05.2024, а саме, не заповнено реквізити документів, що підтверджують заявлену митну вартість;
- не надання посередницького транспортного договору з перевізником, який зазначений в графі 23 CMR від 04.12.2024;
- не надання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод на ідентичні товари;
- не надання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод на подібні товари;
- не надання декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані;
- відсутність даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України;
- відсутність даних щодо витрат, понесених в Україні на навантаження вивантаження, транспортування, страхування;
- не надання декларантом інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару - на матеріал та витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом товарів - витрат на завантаження, вивантаження страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України;
- відсутність у розпорядженні митного органу інформації щодо прибутку, який одержує експортер у результаті поставки в Україну.
Зазначені обставини, на переконання митного органу, виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України та обумовили необхідність запитати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості.
Однак, враховуючи ненадання позивачем додаткових документів на письмовий запит митного органу, на підставі проведених з позивачем консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару, таку вартість визначено за другорядним методом згідно зі статтею 64 МК України відповідно до рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби.
Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 №UA807000/2024/000696/2 колегія суддів зазначає наступне.
Дослідивши наявний в матеріалах справи контракт від 18.01.2024, укладений між позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з однієї сторони і компанією «QINGHE JULONG FITTING CO.LTD» з іншої, колегія суддів встановила, що документом, на підставі якого повинна бути визначена вартість товару при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митною декларацією № 24UA807200018108U8 від 09.12.2024, є відповідний інвойс на конкретну партію товару (пункт 1.1 Контракту).
Постачання товару здійснюється на умовах XW - Шимкент (Інкотермс 2010). Остаточні умови постачання вказуються в інвойсі на кожну партію.
З наданого до митного оформлення інвойсу від 18.01.2024 № JLBA-001Ca (далі - Інвойс) вбачається, що вказаним документом передбачалась поставка позивачу автомобільних запчастин загальною вартістю - 29126,40 дол. США.
Згідно з вищевказаним Інвойсом, умови поставки товару визначені як FOB Ningbo.
За правилами Інкотермс 2010 термін FOB "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. FOB зобов'язує продавця виконати експортне митне оформлення, доставити товари в порт відвантаження, завантажити їх на борт судна, яке вказав покупець.
Обов'язки покупця: доставити товари в порт розвантаження, виконати імпортне митне оформлення.
З наведеного слідує, що за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов'язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно.
Колегією суддів встановлено, що до розрахунку митної вартості товарів за першим методом її визначення декларантом було додано вартість транспортування товару з порту Ningbo (Китай) до місця ввезення в Україну - пункту пропуску Орлівка (далі - п/п Орлівка), яка загалом становить 106939,52 грн та була включена позивачем до фактурної вартості товару, яка відображена в графі 12 ЕМД № 24UA807200018108U8 від 09.12.2024.
Колегією суддів встановлено, що для організації перевезення товарів, позивачем залучалось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖІ СЕВЕН ЕВРОПА» (далі - Експедитор), з яким ФОП ОСОБА_1 (далі - Клієнт) укладено договір транспортного експедирування G7EU/12092023 від 12.09.2023.
За умовами зазначеного договору експедитор зобов'язується за плату і рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (пункт 1.1 Договору).
За змістом пункту 3.3. договору транспортного експедирування G7EU/12092023 від 12.09.2023 вартість послуг експедитора вказується у додатках/заявках/рахунках та є невід'ємною частиною договору. Розмір додаткових витрат, витрат, інших платежів, які необхідно провести експедитору для виконання своїх обов'язків за договором в інтересах клієнта, узгоджується сторонами в додатках до договору або шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними чи електронними повідомленнями.
Відповідно до наданої до митного оформлення заявки від 17.09.2024 № 1709-24 до договору транспортного експедирування G7EU/12092023 від 12.09.2023 сторони погодили вартість послуг з організації транспортування вантажу від вантажовідправника «QINGHE JULONG FITTING CO.LTD» одержувачу вантажу ФОП ОСОБА_1 з порту Ningbo, CN до порту Constanta, RO вагою 27840,000 кг, на рівні 251340,50 грн.
Заявкою № 0312-24 від 03.12.2024 до договору транспортного експедирування G7EU/12092023 від 12.09.2023 визначено вартість послуг з організації транспортування вищезазначеного вантажу вагою 27840,000 кг з міста Constanta, RO до митного поста «Барабашово» з подальшим вивантаженням у місті Хмельницький на рівні 97200,00 грн.
Декларантом до митного органу також надано два рахунка від перевізника ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЕВРОПА» на оплату транспортних послуг № 638 від 15.11.2024 та № 845 від 15.12.2024.
Зі змісту пункту 1 рахунку № 638 від 15.11.2024 вбачається, що за організацію морського фрахту 1х40 НС контейнера CMAU7158841, за коносаментами SZJF24090002A, SZJF24090002D, за маршрутом FOB Нінгбо Китай - Константа (Румунія) склала - 244140,50 грн.
Рахунком № 845 від 05.12.2024 визначено вартість послуг з міжнародного перевезення автомобільним транспортом НОМЕР_1 /ВН2479XG за єдиним міжнародним транспортним документом CMR за маршрутом Константа (Румунія) - м/п Орлівка (Україна) вантажу AUTO РARTS на рівні 28000,00 грн.
Тобто, загальна вартість витрат на транспортування товару до митного кордону України за вказаними рахунками складає 272140,50 грн, що вже значно перевищує заявлену позивачем вартість транспортування на рівні 106939,52 грн.
Відповідно до пункту 1.1 наданого до митного оформлення договору транспортного експедирування № GEX-2507/23 від 25.07.2023, укладеного між GEX7 AGENCY, UNIPESSOAL LDA (Експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (Клієнт), Експедитор зобов'язується за плату і рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно - експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно - імпортних та транзитних вантажів клієнта , а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
За змістом пункту 3.3 договору транспортного експедирування № GEX-2507/23 від 25.07.2023, вартість послуг експедитора вказується у додатках/заявках рахунках, які є невід'ємною частиною договору або за допомогою електронної пошти. Розмір додаткових витрат, витрат, інших платежів, які необхідно провести експедитору для виконання своїх обов'язків за договором в інтересах клієнта, узгоджуються сторонами аналогічним шляхом.
На виконання вимог договору транспортного експедирування № GEX-2507/23 від 25.07.2023 сторонами підписано заявку на транспортно-експедиторське обслуговування № 0312-24 від 03.12.2024 на перевезення вантажу AUTO PARTS, загальною вагою 27840,000 кг від відправника «QINGHE JULONG FITTING CO.LTD» вартістю 815 Євро на умовах 100% передоплати, що включала в себе DTHC, портове екпедирування/обробку, розвантаження вантажу, складське обслуговування, випуск Т1.
При цьому, у графі маршрут перевезення вантажу зазначено лише один пункт - Gdansk, PL, однак, за змістом вище досліджених колегією суддів заявок від 17.09.2024 № 1709-24 та № 0312-24 від 03.12.2024 до договору транспортного експедирування G7EU/12092023 від 12.09.2023, а також рахунків від перевізника ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЕВРОПА» на оплату транспортних послуг № 638 від 15.11.2024 та № 845 від 15.12.2024 вбачається, що позивачу надавалися послуги з перевезення товарів за маршрутом Нінгбо (Китай) - Константа (Румунія) - м/п «Барабашово» (Україна), будь-яких відомостей про вивантаження або перевантаження товарів іншому експедитору (GEX7 AGENCY, UNIPESSOAL LDA) у місті Gdansk (Польща) вказані документи не містять.
Колегія суддів також враховує, що наданий до митного оформлення інвойс № 1511-24-1 від 15.11.2024 про надання транспортних послуг по договору на перевезення № GEX-2507/23 від 25.07.2023 від Експедитора GEX7 AGENCY, UNIPESSOAL LDA хоча і узгоджується із заявкою на транспортно-експедиторське обслуговування № 0312-24 від 03.12.2024 в частині вартості послуг з перевезення (815 EUR, що на день митного оформлення по спірній ЕМД складає - 35743,21 грн), однак має розбіжності у географічному пункті надання таких послуг - Constanta, RO, а не Gdansk, PL, як про те вказано у заявці.
Крім того, зі змісту наданої до митного оформлення CMR від 04.12.2024 вбачається, що транспортування товару у контейнері CMAU7158841 з міста Константа (Румунія) до митного кордону України та у подальшому до міста Хмельницький, здійснювалось із залученням перевізника «FORMAG LIMITED» транспортним засобом НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Разом з цим, з матеріалів справи неможливо встановити, ким саме із залучених позивачем до перевезення експедиторів ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЕВРОПА» чи GEX7 AGENCY, UNIPESSOAL LDA укладався відповідний договір на перевезення вантажу з перевізником «FORMAG LIMITED» та до складу якого з наданих позивачем рахунку чи заявки увійшли вказані витрати.
Також, відповідно до наданих заявок на перевезення, як від ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЕВРОПА», так і від GEX7 AGENCY, UNIPESSOAL LDA загальна вага імпортованих товарів складала 27840,000 кг за двома коносаментами - № SZJF24090002A та № SZJF24090002D. Водночас, надана до митного оформлення партія товару доставлялась по коносаменту № SZJF24090002В від 18.09.2024, який зазначений у графі 44 ЕМД № 24UA807200018108U8. При цьому, зі змісту CMR від 04.12.2024 вбачається, що вага брутто вказаної партії товару складала 9241,300 кг.
Колегія суддів зауважує, що з наданих позивачем документів щодо вартості витрат на транспортування товару до митного кордону України не підтверджуються заявлені позивачем витрати на транспортування саме на рівні 106939,52 грн, оскільки за наявними у матеріалах справи доказами позивачем здійснено сплату послуг з перевезення до митного кордону України у значно більшому розмірі, а саме - 307883,714 грн (244140,50 грн + 28000,00 грн + 35743,21 грн).
Позивач не пояснив у який спосіб ним розрахована вартість витрат на транспортування товару до митного кордону України у розмірі 106939,52 грн щодо партії товару по ЕМД №24UA807200018108U8 від 09.12.2024.
Надана до митного оформлення довідка про транспортно-експедиторські витрати № 21 від 06.12.2024 на підтвердження понесення таких витрат на транспортування саме у розмірі 106939,52 грн не узгоджується зі змістом жодного із наданих до митного оформлення документів, складена особисто ОСОБА_1 , а не транспортним перевізником чи експедитором, а відтак, не може слугувати належним підтвердженням понесення позивачем витрат на транспортування спірної партії товарів за ЕМД №24UA807200018108U8 від 09.12.2024 у розмірі 106939,52 грн.
Вищенаведене у сукупності підтверджує доводи митного органу про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, з огляду на не зазначення декларантом всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, щодо витрат, пов'язаних з перевезенням товару.
Отже, подані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, що обумовило наявність у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленої у ЕМД.
Враховуючи викладене, доводи ФОП ОСОБА_1 про те, що витрати на перевезення товару саме у розмірі 106939,52 грн включені у його ціну, є недоведеними, оскільки не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. А відтак, документи, які були надані позивачем під час митного оформлення, не підтверджують правильності визначення позивачем митної вартості товару.
Відповідно до частини 9 статті 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що декларантом розрахунки здійснено на основі необ'єктивних даних, які не підтверджені документально, що є порушенням вимог частини 9 статті 58 МК України, отже, як правильно вказав митний орган в оскаржуваному рішенні, надані позивачем документи не містять відомостей, що підтверджують витрати на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, а тому у відповідача були наявні підстави для сумніву у повноті врахування транспортної складової у заявленій декларантом митній вартості товару.
Наведене в сукупності дає підстави вказати про правомірність дій відповідача щодо незастосування у даному випадку основного методу визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору (контракту), оскільки вищевказані розбіжності не дають змогу підтвердити у повній мірі витрати на транспортування, що були покладені на позивача.
Відповідно до положень статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 57 МК України встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Положеннями статті 59 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що митну вартість товару відповідачем скориговано відповідно до цінової інформації на подібний товар, оформлений раніше, згідно наявної у АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби інформації на підставі МД №24UA100060228606U4 від 11.10.2024, № 24UA408020058012U0 від 23.11.2024, №24UA807200014241U5 від 25.09.2024.
При цьому, колегія суддів враховує, що товари ввезені позивачем за МД № 24UA807200018108U8 від 09.12.2024 є подібними з товарами за порівняльними МД №24UA100060228606U4 від 11.10.2024, №24UA408020058012U0 від 23.11.2024, №24UA807200014241U5 від 25.09.2024, зокрема за найменуваннями, кодами товарів (87083099, 87084099, 87082990), умовами поставки (FOB) та однією країною виробництва та відправлення - CN.
Аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений саме на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому у розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи подання не всіх документів, що містили відомості про підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару та наявність розбіжностей у наданих документах, колегія суддів вважає, що у Харківської митниці були наявні підстави для витребування додаткових документів згідно з частиною 2 статті 53 МК України для усунення сумнівів щодо ціни, що була фактично сплачена за транспортування імпортованих товарів, які позивачем не були надані.
У зв'язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, відповідачем обґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних товарів.
Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.05.2018 по справі № 809/1260/17, від 19.06.2018 по справі № 818/1220/17, яка є обов'язковою для врахування в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
З огляду на вищевикладене, помилковими є судження суду першої інстанції про те, що при митному оформленні товарів за ЕМД № 24UA807200018108U8 від 09.12.2024 позивачем надано усі необхідні документи, які у повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За встановлених у справі фактичних обставин та досліджених доказів, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару від 09.12.2024 №UA807000/2024/000696/2 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, отже, відсутні підстави для скасування даного рішення про коригування митної вартості.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вказаним вимогам рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 по справі № 520/6021/25 не відповідає, оскільки суд першої інстанції не встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим дійшов неправильних висновків по суті справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
З огляду на наведене, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 по справі № 520/6021/25 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.
З огляду на результат апеляційного перегляду справи судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст.229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 по справі № 520/6021/25 - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко О.А. Спаскін