12 грудня 2025 р. Справа № 520/18924/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Лук'яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/18924/25
за позовом ОСОБА_1
до Державної екологічної інспекції у Харківській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції у Харківській області, в якій просила:
1. визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Харківській області № 104-о від 18.06.2025 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу державного екологічного нагляду (контролю) атмосферного повітря у зв'язку зі скороченням посади;
2. зобов'язати Державну екологічну інспекцію у Харківській області поновити ОСОБА_1 на посаду начальника Відділу державного екологічного нагляду (контролю) атмосферного повітря Державної екологічної інспекції у Харківській області;
3. стягнути з Державної екологічної інспекції у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.06.2025 по день фактичного поновлення на службі, відповідно до статті 235 КЗпП України;
4. стягнути з Державної екологічної інспекції у Харківській області судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції у Харківській області № 104-о від 18.06.2025 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу державного екологічного нагляду (контролю) атмосферного повітря у зв'язку зі скороченням посади.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу державного екологічного нагляду (контролю) атмосферного повітря Державної екологічної інспекції у Харківській області.
Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.06.2025 року по 22.09.2025 року в сумі 122354,06 грн. (сто двадцять дві тисячі триста п'ятдесят чотири грн. 06 копійок) з відрахуванням обов'язкових платежів.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що 25.02.2025 т.в.о. Голови Державної екологічної інспекції України затверджено оновлену структуру Державної екологічної інспекції у Харківській області, яку 13.03.2025 погоджено Міністром захисту довкілля та природних ресурсів України. Наказом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 19.05.2025 року №-50 оновлену структуру та штатний розпис Державної екологічної інспекції у Харківській області на 2025 рік введено в дію. Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про Державну службу» (далі - Закон) - підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Незважаючи на законність та обґрунтованість прийнятого Інспекцією рішення в частині виконання вимог передбачених ч.З ст. 87 Закону, Харківським окружним адміністративним судом зроблено невірне тлумачення та застосування вказаної частини Закону, а саме здійснено суб'єктивне сприйняття та трактування вказаної норми, у зв'язку з чим надано, невірне визначення, що під «іншою посадою» слід розуміти «будь-яку вакантну рівнозначну посаду державної служби, яку може обійняти державний службовець з урахуванням своєї кваліфікації. Відповідно, якщо таких посад декілька, то всі вони повинні бути запропоновані державному службовцю». Зазначене тлумачення судом частини Закону є невірним, оскільки нормами частини третьої статті 87 Закону чітко передбачено, що суб'єкт призначення пропонує державному службовцю рівнозначну посаду, а не рівнозначні посади або як виняток, нижчу посаду, а не нижчі посади. Отже зазначені норми не можуть тлумачитися як такі, що зобов'язують Інспекцію пропонувати державним службовцям, які попереджені про звільнення, усі наявні вакантні посади та покладатися в цій ситуації на їх вибір, при цьому надаючи можливість таким службовцям відмовлятися від певних вакансій та водночас претендувати на інші, які особа з певних причин вважатиме для себе більш привабливими. Вважає, що ч.З ст.87 Закону надає можливість суб'єкту призначення діяти на власний розсуд в рамках діючого законодавства при формуванні пропозицій рівнозначної/нижчої посади державним службовцям, що вивільняються у зв'язку із зміною структури та штатного розпису, при цьому приймати до уваги, насамперед, рівень професійної підготовки та компетентності працівника.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності спірного рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , проходила публічну службу в Державній екологічній інспекції у Харківській області, обіймала посаду державного службовця категорії «Б» у Державній екологічній інспекції у Харківській області - начальника Відділу державного екологічного нагляду (контролю) атмосферного повітря.
21.02.2025 Інспекція звернулась до Державної екологічної інспекції України із листом про необхідність внесення зміни до діючої структури Інспекції, затвердженої 01.04.2024 т.в.о. Голови Державної екологічної інспекції України та погодженої 12.04.2024 Міністром захисту довкілля та природних ресурсів України, в рамках вже наявної штатної кількості працівників.
За результатами розгляду вищевказаного листа 25.02.2025 т.в.о. Голови Державної екологічної інспекції України затверджено оновлену структуру Державної екологічної інспекції у Харківській області, яку 13.03.2025 погоджено Міністром захисту довкілля та природних ресурсів України.
Наказом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 19.05.2025 року №50 «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної екологічної інспекції у Харківській області на 2025 рік» введено в дію структуру та штатний розпис Державної екологічної інспекції у Харківській області на 2025 рік.
У зв'язку з введенням в дію з 19.05.2025 року нового штатного розпису Державної екологічної інспекції у Харківській області на 2025 рік, ОСОБА_1 19.05.2025 на електронну пошту направлено попередження про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису Державної екологічної інспекції у Харківській області на 2025 рік та запропоновано посаду провідного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду (контролю) лісів та рослинного світу, тваринного світу та біоресурсів - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області.
Актом відмови від підпису попередження про наступне звільнення з пропозицією посади від 19.05.2025 за підписом першого заступника начальника Інспекції Юрієм Єфімовим, завідувачем сектору персоналу Марією Балашовою, завідувачем сектору правового забезпечення Олександром Пивоваровим засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення із наказом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 19.05.2025 року №50 «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної екологічної інспекції у Харківській області на 2025 рік».
Актом відмови від підпису попередження про наступне звільнення з пропозицією посади від 19.05.2025 за підписом першого заступника начальника Інспекції Юрієм Єфімовим, завідувачем сектору персоналу Марією Балашовою, завідувачем сектору правового забезпечення Олександром Пивоваровим засвідчено факт попередження про наступне звільнення з пропозицією посади у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису Державної екологічної інспекції у Харківській області на 2025 рік та відмови від його підписання ОСОБА_1 .
Наказом № 104-о від 18.06.2025 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) атмосферного повітря - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області 19.06.2025 у зв'язку зі скороченням посади внаслідок зміни структури та штатного розпису, з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
Вважаючи наказ Державної екологічної інспекції у Харківській області №104-о від 18.06.2025 про звільнення з посади начальника Відділу державного екологічного нагляду (контролю) атмосферного повітря у зв'язку зі скороченням посади протиправним, а свої права порушеними, позивач звернулась з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що пропозиція однієї посади за вибором суб'єкта призначення без урахування всіх доступних вакансій є порушенням закону, а звільнення за таких умов - протиправне.
Звільнення позивачки відбулось без урахування її професійного рівня, досвіду та заслуг, що є порушенням трудових гарантій та свідчить про вибірковий та формальний характер прийнятого рішення, що є підставою для визнання наказу про звільнення протиправним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наказ Державної екологічної інспекції у Харківській області № 104-о від 18.06.2025 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу державного екологічного нагляду (контролю) атмосферного повітря у зв'язку зі скороченням посади - є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 5 Закону України "Про державну службу" відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про державну службу" державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення.
Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Таким чином, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб'єкта призначення або керівника державної служби покладено обов'язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.
Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом, зокрема, в постановах від 11.05.2023 у справі №380/9574/21, від 12.10.2023 у справі №380/10238/21, від 02.11.2023 у справі №380/9055/22 та від 31.03.2025 у справі №360/48/23, від 25.04.2025 у справі №320/48702/23.
Судовим розглядом встановлено, що у зв'язку з введенням в дію з 19.05.2025 року нового штатного розпису Державної екологічної інспекції у Харківській області на 2025 рік, ОСОБА_1 19.05.2025 на електронну пошту направлено попередження про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису Державної екологічної інспекції у Харківській області на 2025 рік та запропоновано посаду провідного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду (контролю) лісів та рослинного світу, тваринного світу та біоресурсів - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області.
На переведення на вказану посаду позивачка згоду не надала.
Колегія суддів звертає увагу, що в рамках спірних правовідносин у відповідача наявний обов'язок щодо здійснення пропозиції вакантних інших рівнозначних посад державної служби або, як виняток, нижчих посад державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей позивача.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну службу" рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну службу" посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.
Верховний Суд у постановах від 05.04.2023 у справі №640/12871/21, від 12.04.2023 у справі №340/1791/22, від 24.07.2023 у справі №140/7340/22 сформував наступні правові висновки, положення ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" в редакції Закону № 1285-IX у системному зв'язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема ст. 22) треба розуміти так, що в разі реорганізації державного органу, що є підставою для звільнення державного службовця у значенні п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", суб'єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення з посади, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести. Водночас приписи ч. 5 ст. 22 Закону України "Про державну службу" дозволяють здійснити цю процедуру без обов'язкового проведення конкурсу.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.03.2025 року у справі №360/48/23 звернув увагу на те, що обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на роботодавця з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі упродовж всього цього періоду.
Відповідаючи на питання чи достатньо для суб'єкта призначення надання (за його вибором) пропозиції однієї посади державному службовцю, чи декількох рівнозначних або нижчих посад, з урахуванням положень абз. 3 ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу", Верховний Суд у постанові від 30.01.2025 у справі №340/1765/23 вказав, що Верховний Суд неодноразово висловлювався із цього приводу та, зокрема, в постановах від 05.04.2023 у справі №640/12871/21, від 12.04.2023 у справі №340/1791/22, від 24.07.2023 в справі №140/7340/22 зазначав, що положення ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" в редакції Закону №1285-IX у системному зв'язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема ст. 22) треба розуміти так, що в разі реорганізації державного органу, що є підставою для звільнення державного службовця у значенні п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", суб'єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення посади, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести.
Також у цій постанові зазначено, що "…. Державна служба здійснюється з дотриманням, з-поміж інших, принципу стабільності, тож реорганізація державного органу, згідно із ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), передбачає обов'язок суб'єкта призначення/керівника державної служби попередити державного службовця про наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів, а також (одночасно) запропонувати іншу (інші) рівнозначну посаду (посади) державної служби або, як виняток, нижчу посаду (посади) державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей".
Колегія суддів вважає за необхідно зазначити, що Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі №380/9055/22 дійшов таких висновків: "Твердження скаржника про те, що ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII у редакції Закону № 1285-ІХ чітко передбачає обов'язок суб'єкта призначення/керівника державної служби запропонувати лише одну рівнозначну посаду державної служби є нічим іншим, аніж суб'єктивним сприйняттям і трактуванням цієї норми відповідачем та не ґрунтується на правильному тлумаченні. Так, словосполучення "іншу рівнозначну посаду державної служби" не означає "одну рівнозначну посаду державної служби". Під "іншою" слід розуміти будь-яку вакантну рівнозначну посаду державної служби, яку може обійняти державний службовець з урахуванням своєї кваліфікації. Відповідно, якщо таких посад декілька, то всі вони повинні бути запропоновані державному службовцю".
Отже, обов'язок з працевлаштування працівника, який покладається на роботодавця з моменту попередження про вивільнення і триває до дня звільнення, реалізується через надання всіх вакантних посад, які з'явилися в установі протягом цього періоду, а також тих, що існували на день звільнення. Зміст ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" передбачає, що роботодавець вважається таким, що виконав свій обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі можливі варіанти переведення, що відповідають його професійній кваліфікації.
Як встановлено судовим розглядом, за штатним розписом Державної екологічної інспекції у Харківській області на 2025, затвердженим 19.05.2025 першим заступником Державної екологічної інспекції України Дмитром Зарубою, загальна кількість штатних одиниць Державної екологічної інспекції у Харківській області усього становить 74 особи.
Згідно Переліку вакансій станом на 19.05.2025 у Державній екологічній інспекції у Харківській області були наявні наступні вакантні посади: заступник начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) у сферах запобігання утворенню та управління відходами, поводження з небезпечними хімічними речовинами - старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; начальник відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів та атмосферного повітря - старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; завідувач сектору документування та контролю; головний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів; державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; провідний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; головний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) у сферах запобігання утворенню та управління відходами, поводження з небезпечними хімічними речовинами - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; провідний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) у сферах запобігання утворенню та управління відходами, поводження з небезпечними хімічними речовинами - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; головний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів та атмосферного повітря - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; провідний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів та атмосферного повітря - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; головний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) лісів та рослинного світу, тваринного світу та біоресурсів - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; провідний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) лісів та рослинного світу, тваринного світу та біоресурсів - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; провідний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) надр - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; головний спеціаліст сектору організаційно - аналітичної діяльності, взаємодії з громадськістю та ЗМІ; головний спеціаліст сектору управління персоналом; головний спеціаліст відділу бухгалтерського обліку та фінансово-господарського забезпечення; головний спеціаліст з інформаційних технологій та кібербезпеки відділу бухгалтерського обліку та фінансово-господарського забезпечення; головний спеціаліст сектору правового забезпечення; головний спеціаліст з внутрішнього аудиту.
Згідно Переліку вакансій станом на 19.06.2025 (станом на день звільнення позивача) у Державній екологічній інспекції у Харківській області були наявні наступні вакантні посади: завідувач сектору документування та контролю; головний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; провідний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; провідний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) у сферах запобігання утворенню та управління відходами, поводження з небезпечними хімічними речовинами - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; головний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів та атмосферного повітря - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; провідний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів та атмосферного повітря - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; провідний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) лісів та рослинного світу, тваринного світу та біоресурсів - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; провідний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) надр - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області; головний спеціаліст сектору організаційно-аналітичної діяльності, взаємодії з громадськістю та ЗМІ; головний спеціаліст сектору управління персоналом; головний спеціаліст відділу, бухгалтерського обліку та фінансово-господарського забезпечення; головний спеціаліст з інформаційних технологій та кібербезпеки відділу бухгалтерського обліку та фінансово-господарського забезпечення; головний спеціаліст сектору правового забезпечення; головний спеціаліст з внутрішнього аудиту.
Отже, як станом на 19.05.2025 (дата попередження про звільнення), так і станом на 19.06.2025 (дата звільнення позивача), у Державній екологічній інспекції у Харківській області були наявні вакантні посади державної служби категорій «Б» та «В».
Суд першої інстанції встановив, позивачці запропоновано лише одну посаду категорії «В» - провідного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду (контролю) лісів та рослинного світу, тваринного світу та біоресурсів - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області, яка є нижчою не лише за посадовим окладом, а й за рівнем відповідальності, управлінськими повноваженнями та статусом.
Жодних інших альтернатив позивачці не запропоновано, що прямо суперечить вимогам закону.
У своїх додаткових поясненнях відповідач зазначив, що позивачці запропоновано рівнозначну посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
Водночас, відповідачем не доведено, що інші вакантні посади не відповідали критеріям рівнозначності посади позивачки, а також те, що професійна підготовка та професійні компетентності позивачки не відповідали іншим вакантним посадам.
Така ситуація з врахуванням наведених вище висновків Верховного Суду в цьому випадку свідчить про невиконання законодавчо встановленого обов'язку щодо забезпечення права державного службовця на переведення за збереженням рівня службового становища.
Разом з тим, обов'язок з працевлаштування працівника, який покладається на роботодавця з моменту попередження про вивільнення і триває до дня звільнення, реалізується через надання всіх вакантних посад, які з'явилися в установі протягом цього періоду, а також тих, що існували на день звільнення. Зміст частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачає, що роботодавець вважається таким, що виконав свій обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі можливі варіанти переведення, що відповідають його професійній кваліфікації.
Отже, пропозиція однієї посади за вибором суб'єкта призначення без урахування всіх доступних вакансій є порушенням закону, а звільнення за таких умов - протиправне.
Окрім того, суд враховує, що згідно вимог п.2 ч.3 ст. 87 статті 87 Закону №889-VIII керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, при цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Стаття 42 Кодексу законів про працю України регламентує, що при скороченні чисельності чи штату працівників переважне право на залишення на роботі надається працівникові з вищою кваліфікацією та продуктивністю праці. У разі неможливості збереження за працівником його роботи, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний запропонувати йому іншу роботу на тій самій місцевості.
За відомостями трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_1 має понад 25 років стажу роботи у сфері державного екологічного контролю, з них понад 10 років - на керівних посадах у структурі Державної екологічної інспекції у Харківській області. Її трудова діяльність характеризується високим професіоналізмом, стабільністю, сумлінністю, що підтверджується заохоченнями, подяками, преміями та іншими формами відзначення, що містяться в її трудовій книжці.
Верховний Суд України у постанові від 22.05.2019 у справі № 753/3889/17 зазначив, частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Отже, при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.
За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.
Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.
У спірних правовідносинах, відповідач не здійснив жодної порівняльної оцінки професійних якостей працівників, які претендували на збереження посади в новоствореному відділі. Так, до матеріалів справи не надано жодних документів про аналіз кваліфікаційного рівня, досвіду або результатів роботи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звільнення позивачки відбулось без урахування її професійного рівня, досвіду та заслуг, що є порушенням трудових гарантій та свідчить про вибірковий та формальний характер прийнятого рішення, що є підставою для визнання наказу про звільнення протиправним.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наказ Державної екологічної інспекції у Харківській області № 104-о від 18.06.2025 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу державного екологічного нагляду (контролю) атмосферного повітря у зв'язку зі скороченням посади - є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів відмічає, що фактичні обставини справи №360/91/23, на котру посилається відповідач в апеляційній скарзі, та відповідне нормативне регулювання спірних правовідносин є відмінними від тих, що наявні у розглядуваній апеляційним судом справі.
Тому покликання апелянта на те, що оскаржуване рішення у цій справі ухвалене без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду №360/91/23 є безпідставними.
Колегія суддів враховує приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище саме судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду.
Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наділений правом на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 122354,06 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 Кодексу законів про працю України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно з приписами пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.
Пунктом 5 цього Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до приписів пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до відомостей вказаних у довідці Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо нарахувань заробітної плати від 08.09.2025 заробітна плата за червень місяць складає 117954,80 грн., а фактична сума виплат після відрахування обов'язкових податків становить 90825,27 грн.
Згідно з довідкою Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо розміру середньоденної заробітної плати від 08.09.2025 середньоденна заробітна плата до моменту звільнення позивачки складає 1826,18 грн.
Таким чином, середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу з 20.06.2025 року (наступний день після звільнення) по 15.09.2025 року (до дня прийняття судового рішення) становить 122354,06 грн. (67 робочих днів х 1826,18 грн.).
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 по справі №520/18924/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк