Головуючий І інстанції: Волошин Д.А.
12 грудня 2025 р. Справа № 520/18464/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025, по справі № 520/18464/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 205250014678 від 16.04.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до його заяви від 09.04.2025 про призначення пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 задоволено позов.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.04.2025 № 205250014678 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.04.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судовим розглядом, 09.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, надавши трудову книжку, паспорт та ідентифікаційний код.
За принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.04.2025 №205250014678 відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
В обґрунтування відмови зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 30 років 11 місяців 24 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком, оскільки не підтверджено стаж роботи.
Позивач через свого представника 11.05.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із запитом, в якому просив надати інформацію щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Листом від 15.05.2025 №1600-0201-8/37725 відповідач повідомив позивача про те, що період роботи з 01.01.2006 по 21.11.2006, згідно з записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.06.1981, до страхового стажу не зараховано, оскільки відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу відсутні суми заробітку та відповідно сплата страхових внесків. Таким чином страховий стаж ОСОБА_1 складає 30 років 11 місяці 24 дні, що є недостатньо для призначення пенсії за віком, а саме у віці 60 років.
Не погодившись із рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.04.2025 № 205250014678 про відмову в призначенні пенсії за віком та в наявності для повторного розгляду заяви від 09.04.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до абз. 1 ч. 2ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Згідно з п. 1-3 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 02.06.1981 позивач у період з 09.11.2005 по 21.11.2006 працював столяром у приватного підприємця Манцурова за трудовим договором, зареєстрованим у Вовчанському РЦЗ.
Відмова пенсійного органу у підтвердженні страхового стажу позивача за період з 09.11.2005 по 21.11.2006 ґрунтується на індивідуальних відомостях про застраховану особу, а саме відсутні суми заробітку та сплата страхових внесків, що, на думку відповідача, є обов'язковою умовою зарахування періодів роботи до страхового стажу.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Таким чином, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Отже, фактично внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Крім того, відповідно до статті 254 Кодексу законів про працю України, несплата підприємством, установою, організацією внесків на соціальне страхування не позбавляє працівника виплати за цим страхуванням, зокрема, виплати пенсії.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а), від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 576/748/17.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що несплата приватним підприємством Манцуров за позивача страхових внесків не є підставою для не включення відповідного періоду роботи до стажу, що дає право на трудову пенсію, оскільки відповідно до ст. 62 Закону № 1058-ІV основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка працівника.
У ході судового розгляду встановлено, що період роботи позивача з 09.11.2005 року по 21.11.2006 у приватного підприємця ОСОБА_2 за трудовим договором, зареєстрованим у Вовчанському РЦЗ, підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.
При цьому, у оскаржуваному рішенні відповідачем жодних посилань на недоліки у заповненні трудової книжки позивача чи певні дефекти окремих записів в цій частині не зроблено.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що період роботи позивача з 01.01.2006 по 21.11.2006, які не враховувались пенсійним органом при розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , підлягають зарахуванню до такого стажу для призначення пенсії за віком.
Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутність за даними системи індивідуальних відомостей про застраховану особу про сплату страхових внесків за спірний період у приватного підприємця ОСОБА_2 за трудовим договором не може бути самостійною підставою для незарахування цих періодів до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу.
На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що прийняте пенсійним органом рішення про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належним чином правомірності своїх дій у спірних відносинах, колегія суддів зазначає про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 по справі № 520/18464/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов