11 грудня 2025 р. Справа № 953/1001/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 25.06.25 по справі № 953/1001/25
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті , Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті
про скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - Укртрансбезпека, перший відповідач), Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (далі по тексту - другий відповідач), в якому просив суд:
- скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті № 129768 від 14.01.2025р. по справі про адміністративне правопорушення, якою ФОП ОСОБА_1 визнано винним за ч. 2 ст. 132-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ФОП ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог послався на безпідставність та протиправність постанови № 129768 від 14.01.2025 про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу, оскільки під час здійснення рейдової перевірки позивача, ним перевозився вантаж з метою використання його для забезпечення обороноздатності держави, що у розумінні приписів пункту 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), свідчить про те, що на позивача не поширюються вимоги абзаців першого та другого цього пункту, що виключає адміністративну відповідальність, передбачену частиною 2 статті 132-2 КУпАП.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 по справі № 953/10001/25 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51,м. Київ,03150), Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під, 7 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61022) про скасування постанови - задоволено в повному обсязі.
Скасовано постанову відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті № 129768 від 14.01.2025р.
Скасовано ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 953/1001/25, якою забезпечено адміністративний позов.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність в діях контролюючого органу будь-яких ознак протиправності, оскільки рейдова перевірка та габаритно-ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу проводився двома посадовими особами Укртрансбезпеки, зокрема, Дячуком М. та ОСОБА_2 , а не зазначення другої посадової особи у довідці про здійснення габаритно-вагового контролю обумовлене тим, що у бланку такої довідки передбачено графу для підпису лише однієї особи, а тому відсутність підпису однієї із посадових осіб не може мати наслідком протиправність винесеної постанови.
До того ж, просив врахувати, що у самому акті проведення перевірки № АР 059246 містяться підписи обох посадових осіб Укртрансбезпеки - Дячука М. та Бурдейника А.
Додатково просив врахувати, що позивач безпосередньо під час здійснення зважування жодних зауважень чи заперечень не висловив, що свідчить про відсутність будь-яких процедурних порушень з боку відповідачів.
Позивач у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), Порядком зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (далі - Порядок № 422), на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області та направлення на перевірку № 000048 від 21.11.2024, 27.11.2024, співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області проводилась перевірка на а/д м-14 «Одеса-Мелітополь», 21 км + 434 м.
Був перевірений транспортний засіб марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Під час проведеної перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль зазначених транспортних засобів та встановлено перевищення визначених законодавством габаритно-вагових норм, а саме: загальна маса транспортного засобу склала 19,92 т при допустимих 18 тон (10,66 % перевищення 1,92 т).
У зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Укртрансбезпеки, було складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № ДЗ 003460 від 27.11.2024 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № АВ 004194 від 27.11.2024.
Також судом встановлено, що державними інспекторами було складено акт № АР 059246 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.11.2024, зі змістом якого було ознайомлено водія, позивача по справі - ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис на вказаному акті.
Повідомленням № 114423/40/24-24 від 19.12.2024, позивача було викликано для розгляду справи на 14.01.2025 з 9.00 до 11.00.
Указане повідомлення було направлено позивачу рекомендованим повідомленням № 0600994940160, яке отримано 21.12.2024.
За результатами розгляду акту № АР 059246 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.11.2024 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129768 від 14.01.2025 року, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення п. 22.5 ПДР, затверджених ПКМУ № 1306 від 10.10.2001 року.
Копію вказаної постанови № 129768 від 14.01.2025 було направлено позивачу разом із супровідним листом № 4590/40/24-25 від 15.01.2025 рекомендованим повідомленням.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки габаритно-ваговий контроль був проведений з порушенням встановленого порядку, а тому його результати не можуть бути покладені в основу прийняття постанови № 129768 від 14.01.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу, що зумовило визнання протиправною та скасування такої постанови.
Враховуючи те, що довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю № ДЗ 003460 від 27.11.2024, яка наявна в матеріалах справи, містить підпис лише однієї посадової особи Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль ОСОБА_3 , а підписи посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції та/або Укравтодору та/або власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю відсутні, суд дійшов висновку про проведення габаритно-вагового контролю з порушенням встановленого порядку та неприпустимість покладення його результатів в основу прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, що регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, є Закон України від 05 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Частиною 4 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Частини 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III визначають, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
В силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Частиною 2 статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
За приписами частини 4 цієї статті Закону № 2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до пункту 22.5 ПДР, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: б) фактичної маси: двовісний автомобіль для автомобільних доріг державного значення - 18 тон, місцевого значення - 14 тон.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 “Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).
Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж.
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами “б» та “в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
На ділянках автомобільних доріг загального користування місцевого значення, на яких створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшими фактичною масою та навантаженням на вісь, за погодженим з уповноваженим підрозділом Національної поліції рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, можуть встановлюватися дорожні знаки 3.15 та 3.16 із параметрами, визначеними для автомобільних доріг загального користування державного значення.
Дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері.
У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, а також вимоги підпунктів “б» та “в» абзацу першого цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, які виконують функції ремонту залізничних колій (комплекси зварювальні мобільні марки КСМ-005).
З наявної в матеріалах справи постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129768 від 14.01.2025 вбачається, що до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за здійснення перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% при перевезенні подільного вантажу.
Згідно з абзацом 15 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування».
Пунктом 1 Порядку № 879 передбачено, що цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктами 3, 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Як визначено пунктом 11 Порядку № 879 місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції.
На підставі пункту 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно з пунктом 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Пунктом 22 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Згідно з пунктом 24 Порядку № 879 після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).
Відповідно до пункту 8.21 Глави 8 Правил № 363 виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряються контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема:
- наявність визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з пунктом 16 Порядку № 1567 габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Також пунктом 16 Порядку № 1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю.
Пунктом 20 Порядку № 1567 передбачено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до акту № АР 059246 від 27.11.2024 ОСОБА_1 здійснив перевезення подільного вантажу згідно із ТТН № Р2611-6 від 26.11.2024 «контейнер ПП DVAL-I» при цьому загальна маса ТЗ склала 19 тон 920 кг при нормі 18 тон 000 кг, перевищення склало 1 тонна 920 кг (10,66%) від норми.
Також, на підтвердження факту порушення позивачем вимог пункту 22.5 ПДР першим відповідачем до матеріалів справи долучено акт № АВ004194 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Отже, габаритно-ваговий контроль проводиться або двома посадовими особами Укртрансбезпеки, або однією особою Укртрансбезпеки, із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 18.04.2024 по справі № 640/11338/21.
Дослідивши наявну в матеріалах справи довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № ДЗ 003460 від 27.11.2024, колегією суддів встановлено, що остання містить підпис лише однієї посадової особи Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль Дячука М. С. При цьому підписи посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції та/або Укравтодору та/або власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю відсутні.
При цьому, відеозапису, який би підтверджував участь двох осіб Укртрансбезпеки безпосередньо під час здійснення габаритно-вагового контролю відповідачем до матеріалів справи долучено не було.
Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що форма такої довідки не містять графи для підпису другої посадової особи, як такі, що спростовуються наявною у матеріалах справи довідкою у якій чітко передбачено місце для підпису другої особи - оператору вагового комплексу.
При цьому, враховуючи, що габаритно-ваговий контроль проводиться саме двома посадовими особами то, збіг статусу оператора вагового комплексу та посадової особи Укртрансбезпеки - не припускається.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що у розумінні приписів пункту 22.5 ПДР, вимоги щодо дотримання габаритно-вагових норм не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки, виданої ОСОБА_1 добровольчим підрозділом «Фрайкор», у період з 25.11.2024 по 30.11.2024 (тобто станом на момент проведення габаритно-вагового контролю), особистим транспортом бійця Добровольчого підрозділу «Фрайкор» ОСОБА_1 - DAF XF 380, д.н.з. НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 17.01.2023) здійснювалось перевезення вантажу, який був використаний для виконання бойових завдань Добровольчого підрозділу «Фрайкор» з метою забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснювалось дане перевезення.
З долученого позивачем до матеріалів справи відеозапису колегією суддів беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 здійснювалось перевезення вантажу, який може бути використаний виключно для забезпечення обороноздатності держави.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, які б підтверджували наявність в діях позивача ознак порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а тому останній не може нести відповідальність на підставі статті 60 Закону № 2344-III, що має наслідком визнання протиправними та скасування постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 129768 від 14.01.2025.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керуєтьсяст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 по справі № 953/1001/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій