Головуючий І інстанції: Кухар М.Д.
12 грудня 2025 р. Справа № 520/4967/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.07.25 по справі № 520/4967/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 18.04.2024 №0458200-2414-2022- UА63060090000041888 у розмірі 13 870,67 грн.; від 18.04.2024 №0458199-2414-2022-UА63060090000041888 у розмірі 3 280,89 грн.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушено законні інтереси платника податків.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень-залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що оскільки в технічних паспортах (надані до матеріалів справи) вже з моменту складання технічного паспорту зазначено категорію нежитлових приміщень «зерносховища» то у позивача відсутній обов'язок звертатись до Державного науково - дослідного інституту автоматизованих систем у будівництві Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України - для отримання експертного висновку щодо приналежності описаного об'єкта нерухомості до певного класу будівель за Державним класифікатором. Жодних функціональних змін з моменту введення в експлуатацію зерносховищ та внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру речових прав в частині функціонального призначення нежитлових споруд позивачем не здійснювалось. Докази, які б підтверджували зворотне відповідачем не надано. В рішенні суду відсутнє посилання на докази та документи які підтверджують такі висновки суду.
Інформація, що нежитлові приміщення мають функціональне призначення «зерносховища» внесена, є, та була в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент прийняття спірних податкових повідомлень рішень.
Крім того, позивач зазначає, що в матеріалах справи міститься доказ направлення форми 20-ОПП до податкового органу 06.07.2024. Водночас, порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах об'єктів оподаткування, відповідно до ст. 117 ПК України, може бути підставою для застосування штрафу чи віднесення платника податків до Критеріїв ризиковості платника податку. Проте не може слугувати доказом того, що такі об'єкти не використовувалися у сільськогосподарській діяльності.
Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що позивачем повідомлення про використання нежитлових будівель саме у підприємницької діяльності за формою 20 - ОПП подано лише 06.08.2024, тобто за оскаржуваний період не використовувалися у підприємницькій діяльності, а отже Позивач не має права на пільгу передбачену відповідно до пп. 266.2.2 «ж» п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Представник відповідача зазначає, що оскільки фактичне головне призначення кожного конкретного об'єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному Класифікатором, і використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення, то платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за отриманням необхідного висновку щодо ідентифікації об єкта нерухомості доцільно звертатись до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду.
На переконання представника відповідача, платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з метою запобігання невірного обчислення бази оподаткування, повинен звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду і отримати необхідний висновок щодо віднесення об'єктів нерухомості до відповідного класу Класифікатора та надати його д оподаткового органу.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Фізична особа підприємець ОСОБА_2 (далі-позивач, ФОП, платник податку) перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області, Берестинська ДШ з 21.04.2021 року.
Позивач провадить свою діяльність на спрощеній системі оподаткування 3 група 5%, що підтверджується Витягом платника єдиного податку від 21.04.2021 №1218.
Платником зареєстровано наступні види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
У своїй господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 використовує наступні нежитлові будівлі:
Нежитлове приміщення А1 -зерносховище бригади № 1, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , площею 576,10 кв.м. Належить Позивачу на підставі договору купівлі продажу від 08.09.2022 № 700;
Нежитлова будівля -склад зерносховища бригади № 2 на 500 тон, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , площею 828,10 кв.м. Належить Позивачу на підставі договору купівлі продажу від 30.09.2021 № 1181.
Належні позивачу на праві власності об'єкти нерухомого майна є об'єктами сільськогосподарського призначення та безпосередньо використовуються за призначенням.
Відповідно до технічних паспортів на нежитлове приміщення А1 -зерносховище бригади № 1 та нежитлова будівля -склад зерносховища бригади № 2 від 01.09.2020 та від 09.07.2013 року вищезазначені будівлі класифікуються, як виробничі будинки- зерносховища.
З урахуванням того, що ФОП ОСОБА_1 в 2023 році мав у власності нежитлові будівлі, які відносяться до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (підтверджується технічною документацією на виробничі будинки)- в оренду не здавав; має у власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення; здійснював вирощування пшениці в 2023 році, має власні/орендовані основні засоби для вирощування зернових, отримав дохід за сільгосппродукцію вирощену в 2023 році, сплатив податки позивач вважає, що ГУ ДПС у Харківські області неправомірно позбавлено платника податку пільги передбаченою відповідно до абз. "ж" гаї. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України де не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Враховуючи вище зазначені обставини, позивач вказує, що податкові повідомлення- рішення ГУ ДПС у Харківській області від 18.04.2024 №0458200-2414-2022- UА63060090000041888 у розмірі 13 870,67 грн.; від 18.04.2024 №0458199-2414-2022- UА63060090000041888 у розмірі 3 280,89 грн. такими що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ДПС у спірних правовідносинах забезпечено дотримання ч. 2 ст. 19 Конституції України, під час реалізації управлінської функції контролю правильно з'ясовано обставини фактичної дійсності, належно розтлумачено зміст норм права, надано правильну кваліфікацію діянням приватної особи, унаслідок чого вчинене управлінська волевиявлення узгоджується зі змістом нормативного регламентування та з характером, предметом та наслідками вчинків приватної особи.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України, закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, умовою звільнення подібних об'єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Встановлена пп. «ж» п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Застосування пп. «ж» п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачає наявність таких умов:
власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;
об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель);
безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Такий правовий висновок сформував Верховний Суд у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23, а також, зокрема у постанові від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Отже, згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.
При цьому, Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Загальні підходи щодо визначення поняття "сільськогосподарського виробника" сформульовані у постановах Верховного Суду, зокрема від 01.04.2021 у справі N 820/6752/16, від 17.02.2021 у справі N 820/3707/17, від 24.04.2020 у справі N 540/2206/19, від 10.04.2020 у справі N 823/1751/17.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) “Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) “Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.
Група "Будівлі промислові та склади" (код 125) включає клас "Будівлі промислові" (код 1251) та дев"ять підкласів, у тому числі "будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості" (код 1251.7).
Водночас відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", С "Переробна промисловість", О "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та Р "Будівництво".
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04 лютого 2025 року справа № 140/33208/23.
Крім того, у вищевказаних постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно - правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Разом з тим, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 № 2238-III під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Також, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Згідно ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Застереження в п. п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.
Поряд з цим, поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у п. п. 14.1.235п. 14.1 ст. 14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п. 5.3 ст. 5 ПК України.
Вказане свідчить, що в розумінні п. п."ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають юридичні/фізичні особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Слід також зазначити, що Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року N 457, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво.
Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).
Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 N 820/3556/17, від 10.04.2020 N 823/1751/17, від 24.04.2020 N 540/2206/19 від 17.02.2021 N 820/3707/17 та від 22.04.2021 N 822/3289/17.
Згідно із приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Верховний Суд в постановах від 21.05.2024 у справі № 600/5153/23-а, від 24.07.2024 у справі № 400/2283/20 аналізуючи положення підпункту “ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в частині визначення “сільськогосподарський товаровиробник», зазначив, що це поняття, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу “Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ “Податок на майно»).
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Верховний Суд, розглядаючи подібну за предметом спору справу №540/2206/19, у постанові від 24.04.2020 року та вирішуючи питання щодо пільги фізичної особи, передбаченої підпунктом «ж», зазначив, що на користь висновку, що нормою пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачена податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 року №2628-VIII підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.
Також підлягає врахуванню правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 року по справі №380/18104/21, в якій касаційний суд, розглядаючи адміністративну справу з аналогічним предметом спору, дійшов висновку, що позивач, наполягаючи на наявності у нього пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не надав жодних достеменних доказів, які б підтверджували факт безпосереднього використання ним вищезазначених об'єктів нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності.
У рішенні Конституційного Суду України № 12-р(II)/2024 від 18 грудня 2024 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 51 Цивільного кодексу України (щодо конституційних гарантій прав фізичних осіб-підприємців) Конституційний Суд України вказав, що дотримання конституційних гарантій вільного розвитку підприємництва є значущим не лише для ефективного розвитку ринкової економіки, самозайнятості осіб і наповнення Державного бюджету України, а й для зміцнення таких основоположних цінностей конституційного порядку України, як демократія та правовладдя (верховенство права). Відносини держави і підприємництва мають втілювати європейську ідентичність Українського народу, незворотність європейського та євроатлантичного курсу України (абзац п'ятий преамбули Конституції України).
Конституційний Суд України зазначив, що свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, законодавець визначив як одну із загальних засад цивільного законодавства (пункт 4 статті 3 Кодексу). Забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, є загальними принципами господарювання в Україні (абзаци другий, третій статті 6 Господарського кодексу України). Отже, свобода особи, втілена у праві на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, гарантованому кожному частиною першою статті 42 Основного Закону України, сприяє реалізації низки інших конституційних прав, зокрема права власності (стаття 41 Конституції України).
Конституційний Суд України звернув увагу на те, що основою юридичного статусу фізичної особи є гарантовані Конституцією України людські права і свободи. У випадку реалізації фізичною особою конституційного права на підприємницьку діяльність її юридичний статус додатково набуває правомочностей, які випливають зі статусу підприємця. Водночас юридичний статус підприємця не обмежує фізичну особу щодо обсягу її людських прав і свобод, гарантованих Конституцією України.
З матеріалів справи встановлено наступне, позивач провадить свою діяльність на спрощеній системі оподаткування 3 група 5%, що підтверджується Витягом платника єдиного податку від 21.04.2021 № 1218.
Платником зареєстровано наступні види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
ФОП ОСОБА_1 зазначає, що у своїй господарській діяльності використовує власні наступні нежитлові будівлі:
- нежитлове приміщення А1 - зерносховище бригади № 1, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , площею 576,10 кв.м. Належить Позивачу на підставі договору купівлі продажу від 08.09.2022 № 700;
- нежитлова будівля - склад зерносховища бригади № 2 на 500 тон, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , площею 828,10 кв.м. Належить Позивачу на підставі договору купівлі продажу від 30.09.2021 № 1181.
Предметом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 є особисте вирощування сільськогосподарських культур, а саме пшениці 3,4 клас на власних земельних угіддях. Посівні площі відносяться до громади: Харківська область, Сахновщинський район, Олійниківська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 6324886000:02:000:1488. Загальна площа сільських угідь становить 5,7012 га.
Для вирощування врожаю використовується сільгосптехніка власна/орендована: комбайн, два трактори-колісні, вантажний самоскид, сівалка С3-3,6, плуг ПЛН3-35, дискова борона, культиватор, прицеп ПТС 4, жатка ПСП 10, віялка для зерна СМ-47. Детальна інформація про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, а саме: інформація про склади (зерносховища), земельну ділянку, сільськогосподарську техніку за формою 20-ОПП подана до контролюючого органу за встановленою формою.
Так, ФОП ОСОБА_1 за 2023 рік в податковій декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця № 9382610360 від 09.02.2024 року (рядок 14.2 декларації) задекларовано та сплачено за 2023 рік єдиний податок у сумі 6 373,28 грн відповідно до квитанції № 9333-1504-7906-0524 від 14.02.2024.
В квітні 2024 року ФОП було реалізовано пшеницю 4 класу врожаю 2023 року на адресу ОСОБА_3 , що підтверджується видатковою накладною № 1/04 від 16.04.2024 року, рахунком № 1/04 від 16.04.2024 року. Розрахунки проведено в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою та платіжною інструкцією від №70 від 16.04.2024 року. Дохід від реалізації сільгосппродукції вирощеної в 2023 році було задекларовано в податковій декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця за 2-й квартал 2024 року № 9219749771 від 03.08.2024 року (рядок 14.2 декларації). Крім того, ФОП здійснював реалізацію вирощеної пшениці і на адресу юридичних осіб, що підтверджується первинними документами доданими до позову (видаткова накладна, реєстри, рахунок, ТТН, тошо).
Належні позивачу на праві власності об'єкти нерухомого майна є об'єктами сільськогосподарського призначення та безпосередньо використовуються за призначенням.
Відповідно до технічних паспортів на нежитлове приміщення А1 - зерносховище бригади № 1 та нежитлова будівля - склад зерносховища бригади № 2 від 01.09.2020 та від 09.07.2013 року вищезазначені будівлі класифікуються, як виробничі будинки-зерносховища.
Слід зазначити, що в технічних паспортах вже з моменту складання технічного паспорту зазначено категорію нежитлових приміщень «зерносховища». Жодних функціональних змін з моменту введення в експлуатацію зерносховищ та внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру речових прав в частині функціонального призначення нежитлових споруд позивачем не здійснювалось.
Докази, які б підтверджували зворотне відповідачем не надано.
Інформація, що нежитлові приміщення мають функціональне призначення «зерносховища» внесена, є, та була в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент прийняття спірних податкових повідомлень рішень.
Дані обставини підтверджується довідкою № 365118390 від 08.02.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Аргументи відповідача, що нежитлові будівлі зерносклади відносяться до нежитлових будівель із класифікацією «торгівля» колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки докази, що нежитлові будівлі мають функціональне призначення «торгівля» відповідачем до суду не надано.
Щодо аргументів відповідача про несвоєчасне подання ФОП ОСОБА_1 заяви за формою 20-ОПП та втрати права на пільгу, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем направлено форму 20-ОПП до податкового органу 06.07.2024.
Слід врахувати, що приписами п. 1.4. Порядку обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.
Пунктом 8.4. Порядку обліку платників податків і зборів визначено, що повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Однак, недотримання вимог Порядку може бути підставою для накладення штрафу, але не може свідчити про те, що діяльність керівника, яка відбувалася не за місцезнаходженням юридичної особи, не пов'язана з господарською діяльністю останньої.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09.04.2024 по справі № 160/7966/22.
Враховуючи вищенаведене позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а нежитлове приміщення А1 - зерносховище бригади № 1 та нежитлова будівля - склад зерносховища бригади № 2, не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу пп. "ж" пп. 266.2.2 ст. 266 ПК України.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, об'єкти нерухомості, щодо яких контролюючим органом донараховано податкові зобов'язання, є будівлями, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Вказане нерухоме майно використовувалось безпосередньо позивачем в процесі виробництва, що не спростовується відповідачем належними доказами, відповідно відсутні підстави для застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.07.2024 по справі № 400/2283/20, від 24.07.2024 № 400/2283/20, від 04 лютого 2025 року у справі № 140/33208/23.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах підстави для справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відсутні, а відтак прийняті податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 18.04.2024 №0458200-2414-2022- UА63060090000041888 у розмірі 13 870,67 грн.; від 18.04.2024 №0458199-2414-2022-UА63060090000041888 у розмірі 3 280,89 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище.
Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, зробив помилкові висновки.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 року по справі № 520/4967/25, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. відповідно до квитанції від 11.03.2025, за подання апеляційної скарги 1816,50 грн. відповідно до квитанції від 20.08.2025.
Враховуючи викладене, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 3027 грн. 70 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 по справі № 520/4967/25 скасувати
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 18.04.2024 №0458200-2414-2022- UА63060090000041888 у розмірі 13 870,67 грн.; від 18.04.2024 №0458199-2414-2022-UА63060090000041888 у розмірі 3 280,89 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Г. Сковороди, 46, код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений по справі судовий збір у розмірі 3027 (три тисячі двадцять сім) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов