Головуючий І інстанції: М.М. Шаповал
12 грудня 2025 р. Справа № 480/882/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2025, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 26.06.25 по справі № 480/882/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- від 16.10.2023 № 661418282404 про нарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 98825,07 грн (основний платіж - 89840,97 грн, штрафні (фінансові) санкції - 8984,10 грн);
- від 16.10.2023 № 660818282404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 340 грн;
- від 16.10.2023 № 661918282404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 159,44 грн;
- від 16.10.2023 № 661518282404 про нарахування податкового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 8235,42 грн. (основний платіж - 7486,75 грн, штрафні (фінансові) санкції - 748,67 грн);
- від 16.10.2023 № 661818282404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 1020 грн;
- від 16.10.2023 № 661718282404 про нарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 21200,89 грн. (основний платіж - 14025,15 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1519,17 грн, пеня 5656,57 грн;
- від 16.10.2023 № 661618282404 про нарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 2890,92 грн (основний платіж - 1858,84 грн, штрафні (фінансові) санкції - 186,33 грн, пеня 845,75 грн;
- від 16.10.2023 № 660518282404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1020 грн.
В обгрунтування позовних вимог, позивачка зазначала, що згідно листа Головного управління ДПС у Сумській області № 13188/6/18-28-24-04-05 від 27.12.2024 спірні податкові повідомлення-рішення складені відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки та на підставі акта перевірки № 5879/18-28-24-04/3495211300/181 від 22.09.2023, як зазначено в самих податкових повідомленнях-рішеннях.
Однак, ОСОБА_1 копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки не отримувала, належних первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів відповідачу не надавала, оскільки в силу об'єктивних поважних причин, а саме через військову агресію РФ проти України позивач відсутня за своєю податковою адресою, з 21 березня 2022 року постійно проживає в Республіці Польща і до України не поверталася. Крім того, позивач не отримувала акту документальної невиїзної перевірки, який повинен бути вручений їй особисто або надісланий поштою, чим позбавлена можливості як сприяти належному проведенню перевірки так і захистити свої законні права та інтереси, зокрема подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу.
Зважаючи на вищезазначені порушення посадовими особами вимог діючого законодавства України, законних прав та інтересів позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 16.10.2023:
- № 661418282404 про нарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 98825,07 грн (основний платіж - 89840,97 грн, штрафні (фінансові) санкції - 8984,10 грн);
- від 16.10.2023 № 660818282404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 340 грн;
- № 661918282404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 159,44 грн;
- № 661518282404 про нарахування податкового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 8235,42 грн. (основний платіж - 7486,75 грн, штрафні (фінансові) санкції - 748,67 грн);
- № 661818282404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 1020 грн;
- № 661718282404 про нарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 21200,89 грн. (основний платіж - 14025,15 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1519,17 грн, пеня 5656,57 грн;
- № 661618282404 про нарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 2890,92 грн (основний платіж - 1858,84 грн, штрафні (фінансові) санкції - 186,33 грн, пеня 845,75 грн;
- № 660518282404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1020 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано ОСОБА_1 07.07.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0600031503938 на податкову адресу платника - АДРЕСА_1 . Водночас, згідно запису на Довідці Укрпошти про причини повернення поштового відправлення, останнє не було вручено платнику податків у зв'язку з закінченням терміну зберігання. При цьому, копія довідки надана до суду разом з копією конверту (розміщена на конверті), на якому міститься номер такого відправлення, що дозволяє стверджувати, що відповідна довідка складена саме у зв'язку з поверненням поштового відправлення, яким направлялись наказ та повідомлення.
На переконання представника відповідача, контролюючим органом було вжито всіх заходів для належного повідомлення позивача про дату початку та місце проведення, перевірки у відповідності да вимог чинного законодавства, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення та довідкою, які ?аявні в матеріалах справи. Разом з тим, позивач не забезпечив отримання ним кореспонденції за адресою свого місцезнаходження. Відтак, враховуючи положення п. 42,5 ст. 42 ПК України наказ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про дату початку та місце її проведення вважаються врученими ОСОБА_1 . Отже, контролюючим органом було дотримано вимоги закону щодо процедури проведення перевірки, зокрема в частині встановленого ст. 42 ПК України дотримання порядку вручення наказу на проведення перевірки та повідомлення.
Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач була з 11.09.2013 до 27.12.2018 включно зареєстрована як фізична особа підприємець, а тому була платником податків і зборів, передбачених ПК України.
Документальна позапланова невиїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 27.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 11.09.2013 по 27.12.2018 була проведена на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст.78, ст. 79, п. 52-2, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, Закону України від 08.07.2010 року № 2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Перевірка проводилась з 12.09.2023 по 18.09.2023.
Копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано ОСОБА_1 07.07.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0600031503938 на податкову адресу платника - АДРЕСА_1 .
Згідно запису на довідці Укрпошти про причини повернення поштового відправлення, останнє не було вручено платнику податків у зв'язку "з закінченням терміну зберігання".
За результатами перевірки складено акт від 22.09.2023 № 5879/18-28-24- 04/3495211300/181.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту від 22.09.2023 № 5879/18-28-24- 04/3495211300/181 відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:
- від 16.10.2023 № 661418282404 про нарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 98825,07 грн (основний платіж - 89840,97 грн, штрафні (фінансові) санкції - 8984,10 грн);
- від 16.10.2023 № 660818282404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 340 грн;
- від 16.10.2023 № 661918282404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 159,44 грн;
- від 16.10.2023 № 661518282404 про нарахування податкового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 8235,42 грн. (основний платіж - 7486,75 грн, штрафні (фінансові) санкції - 748,67 грн);
- від 16.10.2023 № 661818282404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 1020 грн;
- від 16.10.2023 № 661718282404 про нарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 21200,89 грн. (основний платіж - 14025,15 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1519,17 грн, пеня 5656,57 грн;
- від 16.10.2023 № 661618282404 про нарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 2890,92 грн (основний платіж - 1858,84 грн, штрафні (фінансові) санкції - 186,33 грн, пеня 845,75 грн;
- від 16.10.2023 № 660518282404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1020 грн.
Акт перевірки, податкові повідомлення-рішення було направлено ГУ ДПС у Сумській області на податкову адресу ОСОБА_1 рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (акт - № 4161510858938 та ППР - № 0600053690480). Ці листи було повернуто поштовою службою у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 16.10.2023 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушив законні інтереси платника податків.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Також ПК України визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункт 78.4 статті 78 ПК України).
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно з пунктами 79.1 та 79.2 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (пункт 42.3 статті 42 ПК України).
Положеннями пункту 42.4 статті 42 ПК України, платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов'язковим у випадках, визначених цим Кодексом.
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.
Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків/фінансового агента рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків/фінансовому агенту (його представнику).
За змістом 42.5 статті 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
За правилами пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Платник податків, який обирає спосіб взаємодії з контролюючим органом засобами електронного зв'язку в електронній формі, зобов'язаний під час обрання способу взаємодії повідомити контролюючому органу свою електронну адресу (адреси) шляхом внесення цієї інформації до своїх облікових даних через електронний кабінет (пункт 45.3 статті 45 ПК України).
Відповідно до пункту 69.2-2 підрозділу 10. Інші перехідні положення ПК України, документ, надісланий контролюючим органом до електронного кабінету, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що підтвердженням вручення наказу на проведення перевірки, повідомлення про проведення перевірки та податкового повідомлення-рішення засобами поштового зв'язку є повідомлення про вручення, яке прикріплюється до примірника документу, а у разі відсутності за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмовою прийняти такі документи, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, - повідомлення про вручення із зазначенням причини невручення.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що як акт перевірки, так і податкові повідомлення-рішення, ГУ ДПС у Сумській області було направлено на податкову адресу ОСОБА_1 рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (акт - №4161510858938 та ППР - №0600053690480). При цьому, згідно Довідок Укрпошти такі листи також було повернуто поштовою службою у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Як було зазначено вище, відповідно до положень п. 42.5 ст. 42 ПК України, такі документи вважаються належним чином врученими платнику податків. Відповідно, контролюючим органом було дотримано вимоги закону щодо процедури проведення перевірки, зокрема в частині встановленого статтею 42 Податкового кодексу України дотримання порядку вручення акту перевірки та спірних рішень.
Стосовно направлення акту перевірки (відправлення №4161510858938) слід зазначити, що копія довідки Укрпошти надана відповідачем разом з копією конверту (розміщена на конверті), на якому міститься номер такого відправлення, що дозволяє стверджувати, що відповідна довідка складена саме у зв'язку з поверненням поштового відправлення, яким направлявся акт.
Лист з вище переліченими документами повернувся до ГУ ДПС у Сумській області з відміткою на рекомендованому повідомленні про невручення поштового відправлення «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 126) .
У вказаному повідомленні у відповідній графі зазначено про його повернення та причини невручення - «адресат відсутній за вказаною адресою», а також наявний підпис працівника поштового зв'язку.
Отже, за встановлених обставин, у розумінні пункту 42.5 статті 42 ПК України вищевказані документи вважаються такими, що вручені платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Колегія суддів зазначає, що жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення наказу на перевірку, запрошення, запиту, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.д.) щодо вручення надісланих документів.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 360/4692/19, від 20 жовтня 2020 року по справі № 140/30/20 та від 14 липня 2022 року по справі № 120/479/21-а.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульовані статтею 44 ПК України.
Так, пунктом 44.1 вказаної статті визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44).
Хоча вказані норми є матеріально - правовими, однак для застосування стандартів доказування при розгляді адміністративних спорів, які виникають за наслідками проведених перевірок, такі фактично впливають на визначення властивостей доказів, а саме які докази можуть вважатись допустимими.
Відтак передумовою застосування приписів процесуального закону щодо доказування в адміністративних справах по розгляду податкових спорів необхідною умовою, якщо на цьому наполягають сторони, є перевірка на дотримання норм матеріального закону, якою є, зокрема, стаття 44 ПК України, від чого залежатиме оцінка доказів на їх допустимість для доведення фактів, що є предметом доказування.
Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9).
З огляду на вказані норми права підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності не підтверджених відповідними первинними документами.
Таким чином, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку платник податків повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.
Згідно вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85).
В силу абзацу 2 пункту 85.2 статті 85 ПК України, відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
При цьому, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови (пункт 85.6 статті 85).
Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Таким чином у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами, реєстрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством, зазначена імперативна норма передбачена пунктом 44.1 статті 44 і кореспондується з вимогами пункту 198.6 статті 198, якою передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Верховний Суд вже неодноразово аналізував положення статей 44, 85 ПК України у їх взаємозв'язку і сформовані ним підходи щодо застосування означених норм податкового законодавства є усталеними.
Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 29 травня 2020 року (справа №826/27811/15), від 06 серпня 2019 року (справа №160/8441/18), від 31 січня 2020 року (справа №826/15328/18), від 03 жовтня 2023 року (справа №420/534/20) Верховний Суд сформулював такий висновок. Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Поряд з цим факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 26 січня 2021 року у справі № 814/3617/14, від 03 березня 2021 року у справі № 824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі № 640/26351/20, від 11 липня 2023 року у справі №822/554/17, від 10 січня 2023 року у справі № 814/876/16 тощо).
Так, Верховний Суд у постанові від 06.08.2021 року по справі № 805/1692/17-а наголосив на тому, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відмінну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. В свою чергу, вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Крім того, стосовно аргументів позивача, що рекомендованими повідомлення про вручення поштових відправлень, якими надсилались наказ на проведення перевірки (№0600031503938), акт перевірки (№4161510858938) та спірні рішення (№0600053690480), колегія суддів зазначає, що відповідності до п. 8 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071, оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю. До внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, реєстровані з оголошеною цінністю.
При цьому, згідно п. 17 Правил надання послуг поштового зв'язку, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв'язку.
Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв'язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.
Отже, Правилами надання послуг поштового зв'язку передбачено складення опису вкладень тільки для реєстрованих листів з оголошеною цінністю (цінних листів). В той же час, відправка кореспонденції рекомендованим листом не передбачає складення опису вкладення.
При цьому, з огляду на те, що вимогами ст. 42 ПК України передбачено здійснення листування з платниками податків виключно рекомендованими листами (а не цінними), контролюючий орган не міг та не повинен був складати описи вкладень.
До того ж, щодо відсутності інформації у окремих графах рекомендованих повідомлень, які заповнюються в об'єкті поштового зв'язку місця призначення, слід зазначити, що відповідні дії вчиняє працівник установи зв'язку. Саме вказана особа заповнює відповідні графи у рекомендованому повідомленні щодо вручення чи невручення поштового відправлення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені аргументи позивача є необгрунтованими.
Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити:
1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що надісланий контролюючим органом позивачу запит про надання до перевірки документів відповідав обов'язковим вимогам, які передбачені статтею 73 ПК України для такого виду документів, а тому платник податку мав обов'язок надати відповідь на такий запит.
Однак, як вже було зазначено вище, конверт із вказаними документами повернувся внаслідок не вручення з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що контролюючим органом доведено належними та допустими доказами, направлення поштового відправлення за місцезнаходженням платника податків яке містило: наказ, повідомлення, акт перевірки та спірні рішення, отже у ОСОБА_1 відсутні поважні причин, які зумовили не надання посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, запитуваних документів на підтвердження своєї гоподарської діяльності.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень задоволенню не підлягає.
Отже, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, зробив помилкові висновки.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 року по справі № 480/882/25, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 по справі № 480/882/25 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло