11 грудня 2025 р. Справа № 440/6409/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: П'янової Я.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 , головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава, повний текст складено 27.06.25 року по справі № 440/6409/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР»
до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (далі по тексту - ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з питань безпечності і харчових продуктів та захисту споживачів в Полтавській області (далі по тексту - ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної служби України з питань безпечності і харчових продуктів та захисту споживачів в Полтавській області від 02.05.2024 № 29;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з питань безпечності і харчових продуктів та захисту споживачів в Полтавській області (36020, м. Полтава, вул. Воскресенський узвіз, 7, код ЄДРПОУ 40358617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 15, каб. 219, ЄДРПОУ 42547705) витрати по сплаті судового збору 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень);
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з питань безпечності і харчових продуктів та захисту споживачів в Полтавській області (36020, м. Полтава, вул. Воскресенський узвіз, 7, код ЄДРПОУ 40358617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 15, каб. 219, ЄДРПОУ 42547705) витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн (п'ять тисяч гривень).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 по справі № 440/6409/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 02.05.2024 № 29 про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення".
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) та 3000,00 грн (три тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 440/6409/24 апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області - залишено без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 по справі № 440/6409/24 - залишено без змін.
Від представника ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" Карпюк Ірини Сергіївни надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій остання просила суд апеляційної інстанції стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СИАРТ ПАУЕР» (код ЄДРПОУ 42547705) з Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40358617) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 грн.
В обґрунтування вимог вказаної заяви стверджувала, що оскільки понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються у повному обсязі долученими до матеріалів справи доказами, наявні підстави для їх відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень.
У наданих до суду апеляційної інстанції запереченнях на заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу відповідач заперечував проти її задоволення, оскільки позивачем не доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а розмір є обґрунтованим.
Наполягав, що позивачем формально у акті приймання наданих послуг наведено опис робіт, що не дає змогу встановити, яка саме робота була здійснена адвокатом.
Також, позивачем не надано документального підтвердження фактичного понесення таких витрат.
Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4000 грн, понесених в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
За визначенням частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України).
Відповідно до частин 3 та 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу було подано позивачем 21.11.2025, тобто протягом п'яти днів після ухвалення рішення (20.11.2025).
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина статті 134 КАС України).
Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи та витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат в суді апеляційної інстанції представником позивача до матеріалів справи додано: договір № 170323 про надання правничої допомоги від 17.03.2023, додаткову угоду № 1, № 2 до договору про надання правничої допомоги № 170323 від 17.03.2023, акт приймання наданих послуг за договором про надання правничої допомоги № 170323 від 17.03.2023, ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Дослідивши вказані документи, колегією суддів встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» та адвокатських об'єднанням «ЛЕКС-ГРУП» укладено договір № 170323 про надання правничої допомоги від 17.03.2023, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати на належному рівні послуги, вказані у цьому договору, та передати замовнику результати цих послуг (робіт), а замовник погоджується прийняти виконані/надані послуги та виплатити виконавцеві винагороду за виконані/надані роботи.
Згідно з пунктом 4.5 договору № 170323 про надання правничої допомоги від 17.03.2023, порядок оплати та вартість кожної послуги за договором визначається сторонами у відповідній додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною договору.
Додатковою угодою № 1 від 17.03.2023 до договору про надання правничої допомоги № 170323 від 17.03.2023 визначено вартість послуг.
Так, пунктом 3 додаткової угоди № 1 від 17.03.2023 до договору про надання правничої допомоги № 170323 від 17.03.2023 встановлено, що підготовка та подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень та додаткових клопотань становить від 3000 грн.
Пунктом 5 додаткової угоди № 1 від 17.03.2023 до договору про надання правничої допомоги № 170323 від 17.03.2023 визначено, що сплата узгодженої сторонами суми послуг (гонорару) здійснюється замовником в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок виконавця реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Факт надання ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" правничої допомоги за договором підтверджується актом приймання наданих послуг від 01.10.2025 за договором про надання правничої допомоги № 170323 від 17.03.2023, у пункті 1 якого зазначено, зокрема: представництво інтересів в суді апеляційної інстанції (за одну справу № 440/6409/24) комплексно, вартість 4000 грн.
Колегія суддів відхиляє покликання відповідача на відсутність документального підтвердження понесення витрат у розмірі 4000 грн, оскільки умовами додаткової угоди № 1 від 17.03.2023 сторони узгодили, що оплата послуг здійснюється протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду апеляційної інстанції з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача надав до суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачем.
Разом з цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 5 статті 134 КАС України.
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач, заперечуючи проти заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу покликався на його неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та фактично затраченим на їх виконання часом.
Матеріалами справи підтверджено, що представником позивача складено пояснення на апеляційну скаргу.
Дослідивши вказаний документ та врахувавши заперечення відповідача щодо неспівмірності заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів встановила, що вказаний документ є незначним за обсягом, а його зміст частково дублюється зі змістом позовної заяви, що не потребувало значних зусиль адвоката, а відтак визначений представником позивача розмір правової допомоги за складення такого документу у загальному розмірі 4000 грн є завищеним, а тому підлягає зменшенню до 2000 грн (4000/2).
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом апеляційної інстанції рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що співмірною та пропорційною сумою відшкодування таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є 2000 грн.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» про відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби у Полтавській області (Україна, 36000, Полтавська обл., місто Полтава, узвіз Воскресенський, будинок 7 ЄДРПОУ 40358617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (02160, м. Київ, просп. Соборності, буд. 15, каб. 219 ЄДРПОУ 42547705) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн (дві тисячі) грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків. передбачених п.2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Перцова Т.С.
Судді П'янова Я.В. Жигилій С.П.