11 грудня 2025 р.Справа № 240/7700/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,
представника позивача - Марченка В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 19.08.25 року по справі № 240/7700/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд:
- визнати протиправною (незаконною) бездіяльність уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код НОМЕР_2 ) щодо ненадання позивачу належної довідки про обставини травми по формі 5 та відмови у проведенні належного службового розслідування відповідно до фактичних обставин;
- визнати протиправною (незаконною) бездіяльність уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код НОМЕР_2 ) щодо невиплати позивачу належної відповідно до чинного законодавства одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код НОМЕР_2 ) виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за період стаціонарного лікування внаслідок отримання тяжкої травми пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби за період з 07 грудня 2023 року по 04 травня 2025 року (17 місяців), що в загальному складає 1700000,00 грн. (один мільйон сімсот тисяч гривень нуль копійок);
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду, як наслідок невиконання визначеного законодавством соціального захисту військовослужбовця, що полягає у вчасній невиплаті додаткової грошової винагороди за лікування у розмірі 50000,00 грн (п'ятдесят тисяч гривень нуль копійок);
- зобов'язати уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код НОМЕР_2 ) провести належне службове розслідування обставин травмування ОСОБА_1 відповідно до фактичних обставин та видати позивачу належну довідку про обставини травми по формі 5.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що внаслідок отриманої ним під час проходження фахової підготовки у Федеративній республіці Німеччина травми коліна 25.11.2023, яка пов'язана з проходженням військової служби, та є тяжкою, що підтверджується, зокрема, довідкою військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) № 6209 від 30.09.2024, наявні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Однак, незважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_1 , керівництво ВЧ НОМЕР_1 не видало жодного наказу про виплату вказаної винагороди, чим допустило протиправну бездіяльність.
Крім того, за твердженнями позивача, посадовими особами ВЧ НОМЕР_1 також проігноровано неодноразові рапорти ОСОБА_1 про проведення службового розслідування щодо отриманого травмування та видачі позивачу довідки за Формою 5, що призвело до порушення права позивача на отримання належного грошового забезпечення за час лікування, оскільки через не видачу за весь період стаціонарного та амбулаторного лікування з 25.11.2023 і по теперішній відповідної довідки про обставини травми за Формою 5 не виплачено додаткову винагороду.
Так, відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1-2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168) у розмірі 100000,00 грн щомісячно у загальному розмірі 1700000,00 грн за період з 07.12.2023 (початок стаціонарного лікування у Німеччині) до 04.05.2025, що загалом складає 17 місяців.
Переконував, що у зв'язку з невиконанням відповідачем положень чинного законодавства щодо соціальних гарантій для військовослужбовців в частині невиплати додаткової винагороди за період лікування тяжкої травми, позивач постійно відчував вкрай негативні емоції, стрес, тривогу, та занепокоєння, глибоке розчарування та відчуття несправедливості через відсутність обіцяної та передбаченої підтримки Держави у випадку отримання військовослужбовцем тяжкої травми під час виконання службових обов'язків, що є підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 по справі № 240/7700/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - відмовлено.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі № 240/7700/25 та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягав, що на момент отримання травми позивач перебував на військовій службі, виконував обов'язки військової служби згідно зі статутом та своїми посадовими обов'язками, у відповідності до військово-облікової спеціальності, не перебував у відпустці чи на лікуванні, та не був звільнений із складу Збройних Сил України. Факт тяжкого травмування позивача підтверджується медичними документами та довідками військово-лікарських комісій, а тому, твердження суду першої інстанції, що позивач не був травмований під час виконання обов'язків військової служби (перебування на військовій службі) не відповідає дійсності і свідчить про неповне з'ясування судом обставин справи.
Зауважив, що з огляду на специфіку військової служби, яка полягає, зокрема, у виконанні, військовослужбовцями спеціальних завдань, наявності ризиків для їх життя та здоров'я тощо, будь-яка форма проходження військової служби є обов'язком громадян України щодо захисту держави, водночас, держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями, чого у спірних правовідносинах не відбулось внаслідок не нарахування та не виплати позивачу спірної додаткової винагороди.
Стверджував, що додаткова винагороду у розмірі до 100000,00 грн за безпосередню участь у бойових діях є відмінною за правовою природою та підставами для нарахування від щомісячної виплати у розмірі 100000,00 грн у зв'язку із отриманням тяжкої травми (поранення, контузії, каліцтва). Однак судом першої інстанції помилково ототожнено вищенаведені види додаткових винагород, що мало наслідком незаконну відмову у задоволенні позову.
Наполягав, що всупереч приписам частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідачем не надано доказів (документів) щодо належного розслідування обставин травмування позивача, а судом першої інстанції протиправно покладено відповідний обов'язок щодо доведення незаконності поведінки ВЧ НОМЕР_1 на позивача.
В іншій частині зміст апеляційної скарги є аналогічним змісту позовної заяви.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, відповідач вважав, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування відзиву зазначив про необґрунтованість тверджень позивача щодо не проведення відповідачем службового розслідування за фактом отриманої ОСОБА_1 травми, оскільки 30 вересня 2024 року за вх. №145/66 було затверджено акт проведення розслідування травмування 01 серпня 2023 року старшого солдата ОСОБА_1 за формою НВ-2, у якому, керуючись приписами Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 27.10.2021 № 332 (далі Інструкція № 332), комісія дійшла висновку, що травма старшого солдата ОСОБА_1 відбулася за обставин, за яких нещасні випадки визначаються такими, що не пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
Зауважив, що медичні документи, наявні в матеріалах службового розслідування, підтверджують ту обставину, що ОСОБА_1 прибув до ВЧ НОМЕР_1 з Військової частини НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), вже маючи травму правого коліна, яку отримав до служби в Збройних Силах України, та яка з його слів загострилась в навчальному центрі, що узгоджується з діагностичним висновком № 12210 від 18.09.2023 магнітно-резонансної томографії Національного військово-медичного клінічного центру "ТВКГ" м. Київ.
Проінформував, що ОСОБА_1 не брав участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час служби у Військовій частині НОМЕР_1 та Військовій частині НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а тому Полтавський окружний адміністративний суд у справі №240/7700/25 дійшов обґрунтованого висновку, що у військово-лікарських комісій були відсутні підстави для зв'язку хвороби позивача із захистом Батьківщини та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.05.2025 у справі № 380/27432/23, від 27.11.2024 у справі № 380/20587/23, від 27.08.2025 у справі № 280/7364/23, від 05.09.2025 у справі № 600/3296/23-а, у подібних правовідносинах, зазначив, що підставою для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), а умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва). Однак, враховуючи те, що травма, отримана позивачем, не є пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини під час виконання бойових завдань, вважає вірним висновок Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі № 240/7700/25 про відсутність підстав для задоволення позову.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у надісланій до суду апеляційної інстанції заяві просив розглянути справу без участі командира або представника ВЧ НОМЕР_1 , доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав повністю та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.03.2022 ОСОБА_1 уклав контракт добровольця територіальної оборони з Добровільним формуванням № 34 територіальної громади міста Києва "Святошинський район "Батальйону № 01 К8".
25.07.2023 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_4 відповідно до наказу командира Військової частини (по стройовій частині) № 1414 № 210 від 25.07.2023.
05.10.2023 позивач виключений зі складу Військової частини НОМЕР_4 відповідно до наказу командира Військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_4 № 286 від 05.10.2023 та направлений для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .
06.10.2023 ОСОБА_1 прибув до ВЧ НОМЕР_1 , прийняв посаду та приступив до виконання службових обов'язків відповідно до наказу командира Військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 № 266 від 06.10.2023.
У жовтні 2023 року для проходження фахової підготовки позивача було відряджено до Федеративної республіки Німеччина відповідно до наказу командира Військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 № 270 від 09.10.2023.
25.11.2023 під час виконання службових обов'язків (залазання в танк) позивач отримав травму правого коліна. В цей же день звернувся до медичного пункту зі скаргами на біль у правому коліні.
В подальшому позивача було направлено в лікарню "Bundeswehranenhaus Berlin", де було встановлено діагноз артроскопічна пластика передньої хрестоподібної зв'язки (пошкодження правого колінного суглоба).
11.12.2023 у вказаній лікарні було проведено необхідну операцію.
В даній лікарні позивач перебував з 07 грудня 2023 року по 13 грудня 2023 року на стаціонарному лікуванні, що підтверджується епікризом № 3223086792.
В другій половині грудня 2023 року позивач повернувся в Україну для продовження лікування та реабілітації.
З 25 грудня 2023 року по 08 січня 2024 року позивач лікувався в КНП (Галицька МЦЛ з діагнозом - травматичне пошкодження заднього рогу медіального меніска правого колінного суглоба. Стан після артроскопії від 11.12.2023. Комбінована контрактура правого колінного суглобу. Значне порушення функції статики на ходи. Даний період стаціонарного лікування підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 7652/862 від 08.01.2024.
З 08 січня 2024 року по 30 березня 2024 року позивач лікувався Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни.
11.01.2024 у Військовій частині НОМЕР_5 (код НОМЕР_6 ) проведено медичний огляд, складено довідку військово-лікарської комісії № 215, відповідно до якої позивачу надається відпустка для лікування після отриманої травми на 30 календарних днів. Вказано, що травма пов'язана з проходженням військової служби.
Згідно з постановою травматолога на ВЛК від 02.02.2024, отримана позивачем травма пов'язана з проходженням військової служби та є тяжкою.
З 08.02.2024 по 20.03.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні в Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни у АДРЕСА_3 .
23.03.2024 у Головному військовому клінічному госпіталі (код 07773293) проведено медичний огляд, складено довідку ВЛК № 7051, відповідно до якої травму визнано тяжкою (відповідно до наказу МОЗ №370 від 04.07.2007) та зазначено, що позивач потребує лікування в умовах відділення підгострої та довготривалої реабілітації у Національному клінічному центрі «Головний військовий клінічний військово-медичному госпіталь».
З 23 березня 2024 року по 15 квітня 2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні в НВМКЦ «ГВКГ», що підтверджується випісним епікризом № 4316 від 15.04.2024.
17.04.2024 знаходився на огляді в КНП « Галицька МЦА».
З 17 квітня 2024 року по 09 травня 2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Галицька МЦА» (код 01999218), що підтверджується випискою № 516 від 17.04.2024.
17.05.2024 у Військовій частині НОМЕР_5 (код НОМЕР_6 ) проведено медичний огляд, складено довідку ВЛК № 2748, відповідно до якої травма кваліфікована як тяжка, травма пов'язана з проходженням військової служби та на підставі статті 81 графи 11 Розкладу хвороб вказано на необхідність тривалого лікування.
З 29 травня 2024 року по 26 серпня 2024 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в НВМКЦ «ГВКТ».
З 26 серпня 2024 року по 28 серпня 2024 року ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в Державній установі «Інститут травматології та ортопедії національної академії медичних наук України», що підтверджується довідкою-випискою з історії хвороби стаціонарного хворого від 28.08.2024 № 609627 та випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 7663 від 26.08.2024.
28.08.2024 у ДУ «ITO НАМН України» проведено медичний огляд, складено довідку ВЛК № 6209, відповідно до якої травма кваліфікована як тяжка (згідно наказу МОЗ № 370 від 04.07.2007), травма пов'язана з проходженням військової служби та відповідно до рішення ВЛК надано відпустку за станом здоров'я на 30 календарних днів.
З 26 вересня 2024 року по 30 вересня 2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня № 8».
30.09.2024 у «КНП «КМКЛ № 8» проведено медичний огляд, складено довідку ВЛК №6209, у якій вказано, що травма пов'язана з проходженням військової служби та відповідно до рішення ВЛК надано відпустку за станом здоров'я на 30 календарних днів.
З 29 жовтня 2024 року по 05 лютого 2025 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у НВМКЦ «ГВКГ», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 15037 від 05.02.2025.
З 05 лютого 2025 року по 24 лютого 2025 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Державній установі «Інститут нейрохірургії імені А.П. Ромоданова», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 657 /25 від 24.02.2025.
26.02.2025 було проведено огляд лікарем-нейрохірургом НВМКЦ «ГВКГ», відповідно до якого травма кваліфікована як тяжка, травма пов'язана з проходженням військової служби та вказано, що ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування на 30 календарних днів.
28.02.2025 в НВМКЦ «ГВКГ» проведено медичний огляд, складено довідку військово-лікарської комісії №5922, вказано, що травма пов'язана з проходженням військової служби та відповідно до рішення ВЛК надано відпустку за станом здоров'я на 30 календарних днів.
З 16 квітня 2025 року по 30 квітня 2025 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у Державній установі «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 323 від 30.04.2025.
З 02 травня 2025 року по 04 травня 2025 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у медичній роті Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується виписним епікризом від 04.05.2025.
04.05.2025 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 128 по стройовій частині ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Після завершення лікування (04.05.2025) позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо компенсації за отриману травму та надання довідки про обставини травмування.
05.05.2025 позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо видачі належної довідки про обставини травми по Формі 5 та проведення належного розслідування обставин травмування.
На вказані рапорти відповідачем не було надано відповіді.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною (незаконною) бездіяльності уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код НОМЕР_2 ) щодо відмови у проведенні належного службового розслідування відповідно до фактичних обставин та зобов'язання уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код НОМЕР_2 ) провести належне службове розслідування обставин травмування ОСОБА_1 відповідно до фактичних обставин, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав у проведенні повторного розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 01 серпня 2023 року, оскільки первинно проведеним розслідуванням не було встановлено факту його травмування під час перебування на військовій службі, так як наявне у старшого солдата ОСОБА_1 застаріле пошкодження медіального меніска, ПХЗ правого колінного суглоба, больовий синдром виникло до служби в Збройних Силах України.
Щодо надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), суд зазначив, що якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, то лише тоді складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) без проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) та надсилається військовою частиною військовослужбовцю за його зверненням або за зверненням ВЛК.
Враховуючи, що вирішення питання щодо формулювання причинного зв'язку захворювання позивача імперативно віднесено Положенням № 402 до компетенції позаштатних постійно діючих госпітальних, гарнізонних ВЛК і ЛЛК, штатних ВЛК при проведенні медичного огляду військовослужбовця, суд дійшов висновку, що саме актом ВЛК було визнано надані документи стосовно отримання позивачем недостатніми для видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). При цьому, первинні медичні документи, в яких був би зафіксований факт поранення, травмування під час здійснення бойового завдання із захисту Батьківщини були відсутні, а тому неможливо пов'язати стан на даний час з подією, яка відбулась в жовтні 2023 року.
Суд вважав, що обраний позивачем спосіб захисту в межах спірних правовідносин є неналежним та не може призвести до ефективного поновлення прав позивача, порушення яких він вбачає в протиправній невидачі відповідачем довідки про обставини травми (поранення, контузію, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини, та реалізувати передбачені законодавством соціальні права, що відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 та від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, є самостійною підставою для відмови в позові в цілому.
Беручи до уваги, що ВЛК надано виключне право встановлення причинного зв'язку захворювань, травм, поранень, контузій, травм, каліцтв, у тому числі тих, що призвели до смерті, у військовослужбовців та вибір формулювань в яких приймаються постанови ВЛК, а жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження, суд вказав, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача видати позивачу належну довідку про обставини травми по формі 5 задоволенню не підлягають.
Також суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною (незаконною) бездіяльності уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо невиплати позивачу належної відповідно до чинного законодавства одноразової грошової допомоги та зобов'язання уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за період стаціонарного лікування внаслідок отримання тяжкої травми пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби за період з 07 грудня 2023 року по 04 травня 2025 року (17 місяців), що в загальному складає 1700000,00 грн. (один мільйон сімсот тисяч гривень нуль копійок), оскільки не вбачав підстав для такої виплати, так як позивач у спірний період не виконував бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), визначених пунктом 1 Постанови № 168, а у рішеннях ВЛК, які не оскарженні позивачем, не було зазначено, що травма одержана ним під час виконання обов'язків під час захисту Батьківщини.
З огляду на те, що судовим розглядом підтверджено, що посадові особи ВЧ НОМЕР_1 діяли в порядку та у спосіб, визначений нормативно-правовими актами, суд першої інстанції вважав відсутніми підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок різного тлумачення сторонами підстав та порядку виплати позивачу, як військовослужбовцю, передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку із отриманою ОСОБА_1 в період проходження військової служби під час воєнного стану травмою та регулюються приписами Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ), Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, Інструкції № 322, Положення № 402, Постанови № 168 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
Надаючи оцінку позовним вимогам в частині визнання протиправною (незаконною) бездіяльності уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не проведення належного службового розслідування обставин травмування ОСОБА_1 відповідно до фактичних обставин, колегія суддів зазначає наступне.
Так, підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок № 608.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 608, службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно з приписами пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608, службове розслідування може призначатися у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За змістом пункту 3 розділу ІІ Порядку № 608, службове розслідування проводиться для встановлення:
- неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
- причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби;
- ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини (пункт 1 розділу V Порядку № 608).
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акту службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (пункт 6 розділу V Порядку № 608).
Згідно з приписами абзацу 1 пункту 1 розділу VI Порядку № 608 за результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Верховний Суд у постанові від 13 травня 2025 року у справі № 300/6309/23, зауважив, що Порядок № 608 визначає загальну процедуру проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України.
Водночас, положеннями Інструкція № 332 передбачено спеціальну процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 13 вересня 2024 року на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 надійшов рапорт вхідний № 1884/3265/85 командира 2 танкового батальйону ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 про травмування механіка-водія 3 танкового взводу 4 танкової роти 2 танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.09.2024 № 1244 призначено службове розслідування для з'ясування причин та обставин травмування старшого солдата ОСОБА_1 .
30 вересня 2024 року за вх. №145/66 було затверджено акт проведення розслідування травмування 01 серпня 2023 року старшого солдата ОСОБА_1 за формою НВ-2, у якому були з'ясовані обставини того, що у період з 02.08.2023 по 18.08.2023 старший солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні. При поступленні, скаржився на біль в правому колінному суглобі, дисфункцію правої нижньої кінцівки. Зі слів даного військовослужбовця, хворіє тривалий час. Останній час відмічав значне погіршення: біль посилився, прийняв стійкий характер. Амбулаторне лікування ефекту не мало.
Згідно з виписним епікризом № 1829/175 від 18.08.2023 Військової частини НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), складеним тимчасово виконуючим обов'язки начальника госпіталю з медичної частини - начальником медичної частини Військової частини НОМЕР_4 , старший солдат ОСОБА_1 виписаний з даного лікувального закладу за порушення госпітального режиму, в стройовому плані не підтягнутий, виконавча дисципліна на низькому рівні, з діагнозом: "гострий артрозо-артрит правого колінного суглоба, синовіт, хондромаляція наколінника з больовим синдромом, деформуючий остеартроз правого колінного суглоба ІІ ступеня, застаріле пошкодження латерального меніска".
Протягом вересня місяця 2023 року позивач звертався до медичного пункту Військової частини НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зі скаргами на біль у правому колінному суглобі, та був направлений на діагностичне обстеження до Національного військово-медичного клінічного центру "ГВКГ" м. Київ.
06.10.2023 механік-водій 3 танкового взводу 4 танкової роти 2 танкового батальйону старший солдат ОСОБА_1 прибув до Військової частини НОМЕР_1 з Військової частини НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), вже маючи травму правого коліна, що отримав до служби в Збройних Силах України, яка з його слів загострилась в навчальному центрі (підтверджується діагностичним висновком № 12210 від 18.09.2023 магнітно-резонансної томографії Національного військово-медичного клінічного центру "ТВКГ" м. Київ).
Враховуючи причини та обставини травмування, відповідно до Інструкції № 322, комісія дійшла висновку, що травма старшого солдата ОСОБА_1 відбулася за обставин, за яких нещасні випадки визначаються такими, що не пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до пункту 9 розділу 2 Інструкції № 332 якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини.
На виконання пункту 17 Розділу ІІ Інструкції №322 у разі незгоди потерпілого військовослужбовця, або членів його сім'ї, або особи, яка представляє їх інтереси, з висновками комісії з розслідування вони мають право протягом місяця, починаючи з дати отримання акта за формою НВ-2, подати скаргу старшому командирові або до органу, що здійснює контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків. Однак, позивачем не подавалася така скарга.
Колегія суддів зазначає, що наявні у матеріалах справи медичні документи дійсно підтверджують ту обставину, що ОСОБА_1 прибув до ВЧ НОМЕР_1 з Військової частини НОМЕР_4 (навчальний центр ДЕСНА) вже маючи травму правого коліна, яку отримав до служби в Збройних Силах України. При цьому, інших доказів, які спростовують факт отримання травми коліна до початку проходження ним служби в ВЧ НОМЕР_1 , позивачем не надано, ані до матеріалів справи, ані під час проведення службового розслідування за даним фактом.
Отже, оскільки події травмування позивача 25.11.2023 на навчаннях у Федеративній республіці Німеччина вже була надана оцінка комісією при проведенні службового розслідування на підставі рапорту командира НОМЕР_7 танкового батальйону ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 13.09.2024 вхідний № 1884/3265/85 та вказаний випадок було визнано таким, що не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, колегія суддів вважає, що у керівництва ВЧ НОМЕР_1 були відсутні підстави для проведення повторного службового розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 25.11.2023 на підставі його рапорту від 05.05.2025.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправною (незаконною) бездіяльності уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код НОМЕР_2 ) щодо відмови у проведенні належного службового розслідування відповідно до фактичних обставин та зобов'язання уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код НОМЕР_2 ) провести належне службове розслідування обставин травмування ОСОБА_1 відповідно до фактичних обставин задоволенню не підлягають.
З приводу тверджень позивача про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), колегія суддів зазначає наступне.
Так, форма спірної довідки закріплена у додатку 5 до Положення № 402.
Главою 21 Положення № 402 визначено порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 21.7 Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я в електронній або паперовій формі.
На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв'язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов'язково зберігається в особовій справі військовослужбовця.
Довідка (копія довідки) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або копія акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) зберігається в матеріалах ВЛК, яка прийняла відповідну постанову про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва).
Прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 цієї глави, забороняється.
Водночас, відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 Положення № 402 ВЛК регіону має право витребувати, зокрема медичні документи, матеріали службового (спеціального) розслідування, дізнання, досудового розслідування, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови.
Відповідно до підпункту «а» пункту 21.5 Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України».
б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.
в) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов'язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.
Постанова про причинний зв'язок захворювань оформлюється: на військовослужбовців - свідоцтвом про хворобу (довідкою), яке підлягає затвердженню штатною ВЛК; на колишніх військовослужбовців - витягом з протоколу засідань штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, травм, контузій, каліцтв).
Відповідно до пункту 22.5 Положення № 402 свідоцтво про хворобу у воєнний час складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.
Порядок здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров'я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2023 № 901.
Відповідно до пункту 9 цього Порядку військова частина протягом одного календарного дня розглядає отримані від закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи і за результатами їх розгляду надсилає через систему електронного документообігу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який зазначено в рапорті військовослужбовця, або закладу охорони здоров'я, де він перебуває на лікуванні, документи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 5 цього Порядку (зокрема, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Оригінал довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) надсилається військовою частиною військовослужбовцю за його зверненням на зазначену ним адресу та у разі потреби до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного в його рапорті, або закладу охорони здоров'я, де він проходить лікування.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не отримувалися від закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи, які б підтверджували наявність підстав для направлення військовою частиною довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), причинний зв'язок виникнення яких пов'язаний із захистом Батьківщини.
Так, наявними у матеріалах справи довідками ВЛК від 11.01.2024 № 215, від 23.03.2024 №7051, від 17.05.2024 № 2748, 28.08.2024 № 6209, від 30.09.2024 № 335 підтверджено, що ВЛК приймались постанови про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), відповідно до яких зазначено про пов'язаність захворювання позивача із проходженням військової служби, а не із захистом Батьківщини, що зумовлювало б видачу довідки про обставини травми за Формою 5. А відтак, відповідачем і не направлялася довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства оборони № 490 від 18.08.2023 Розділ І Положення № 402, доповнено новою главою 3 «Порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК».
Згідно з пунктом 3.2 глави 3 Положення № 402 скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян», тобто не пізніше одного місяця з часу вручення довідки ВЛК/свідоцтва про хворобу.
Відповідно до пункту 3.3 глави 3 Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 № 608 «Про затвердження з адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я ЗСУ за організацію медичного забезпечення».
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
Разом з цим, ОСОБА_1 не надано доказів ані оскарження, ані скасування наявних у матеріалах справи довідок ВЛК, як вищими військово-лікарськими комісіями так і в судовому порядку.
Водночас, формулювання причинного зв'язку захворювання позивача, це питання імперативно віднесено Положенням № 402 до компетенції позаштатних постійно діючих госпітальних, гарнізонних ВЛК і ЛЛК, штатних ВЛК при проведенні медичного огляду військовослужбовця
Колегія суддів зауважує, що у даній категорії справ суд не може надавати оцінку висновкам щодо формулювання причинного зв'язку захворювання позивача, оскільки вирішення такого питання імперативно віднесено Положенням № 402 до компетенції позаштатних постійно діючих госпітальних, гарнізонних ВЛК і ЛЛК, штатних ВЛК при проведенні медичного огляду військовослужбовця.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв з військовою службою є компетенцією військово-лікарської комісії, а за висновками службового розслідування травма позивача не пов'язана з із захистом Батьківщини, у Військової частини НОМЕР_1 були відсутні підстави для видачі позивачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою 5 станом на день звернення з відповідним рапортом (14.08.2024), а тому, позовні вимоги в частині визнання протиправною (незаконною) бездіяльності уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не надання позивачу належної довідки про обставини травми по формі 5 та зобов'язання уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України видати позивачу належну довідку про обставини травми по формі 5 задоволенню не підлягають.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині вимог позивача про виплату йому додаткової грошової винагороди за період стаціонарного лікування внаслідок отримання тяжкої травми пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби в загальному розмірі 1700000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За правилом частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), за змістом пункту 2 розділу І якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався відповідними Указами Президента України та діє по теперішній час.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.
У пункті 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 1-2 Постанови № 168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України прийняв рішення - окреме доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29, яким, серед іншого, у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, також включати військовослужбовців, які [...] у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24 лютого 2022 року).
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24 серпня 2008 року № 402 (далі - «Положення №402»), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку № 5).
У Довідці обов'язково зазначається: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).
Виходячи зі змісту наведених норм, колегія суддів зазначає, що додаткова винагорода до 100000 грн на місяць виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їхнього здійснення.
Також у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100000 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), за формою, наведеною у додатку 5 Положення № 402, яка видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, що обов'язково містить:
військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини;
інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста;
обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва);
підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Отже, додаткова винагорода у розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я. Підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Умовою її виплати є отримання військовослужбовцем поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об'єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.05.2025 по справі № 380/27432/23, який підлягає врахуванню судом апеляційної інстанції в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України.
23.06.2022 Міністром оборони України видано окреме доручення № 912/з/29, пункт 3 якого передбачає, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі бойового наказу, журналу бойових дій або рапорту командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових спеціальних завдань.
Наказом Міністерства оборони України від 06.10.2020 № 363 затверджено Інструкцію з ведення Історичного формуляра, Історичної довідки та Журналу бойових дій (далі - Інструкція № 363).
У розділі IV Інструкції № 363 визначено порядок ведення Журналу бойових дій.
Журнал бойових дій ведеться у військових частинах (їх підрозділах), а також на кораблях 1-го, 2-го та 3-го рангів з моменту отримання наказу, директиви про залучення до ведення бойових дій до моменту завершення виконання завдань у районі бойових дій. Журналу бойових дій надається гриф обмеження доступу відповідно до відомостей, які містяться в ньому. Ведення Журналу бойових дій здійснюється у довільній формі на підставі оперативних директив, бойових наказів, розпоряджень, зведень, бойових донесень тощо, а також усних розпоряджень старших начальників і командирів (додаток 2).
Відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції № 363 ведення журналу здійснюється посадовою особою, призначеною наказом командира військової частини.
Інструкцією № 363 у розділі IV вказано обов'язкові складові Журналу бойових дій, а саме: дата запису; загальна обстановка перед початком операції (бою); бойовий склад та угруповання своїх військ та військ противника; співвідношення сил і засобів; коротке викладення завдання військовій частині (підрозділу); рішення командира та бойові завдання, поставлені підпорядкованим частинам (підрозділам); уточнені рішення та розпорядження, які віддавалися командирами (начальниками) чи були отримані від старших начальників; дані про захоплення полонених та трофеї; втрати своїх військ і противника; можливі висновки та пропозиції щодо тактики застосування військ (сил).
Крім того, до Журналу бойових дій можуть додаватися звітні карти, схеми бойових епізодів, характерних укріплень, фотоілюстрації, копії інших документів тощо. Журнал бойових дій після завершення ведення підлягає внесенню в Опис справ постійного зберігання.
З огляду на наведені норми, обставини травмування позивача у випадку пов'язаності їх отримання із захистом Батьківщини повинні були бути відображені у журналі бойових дій, однак з огляду на те, що подія травмування коліна відбулась з позивачем на навчаннях у Федеративній республіці Німеччина, такі відомості не вносилися до Журналу бойових дій, доказів протилежного позивач до суду не надав.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що під час судового розгляду не підтверджено належними доказами обставини отримання ОСОБА_1 , як військовослужбовцем, поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань, визначених пунктом 1 Постанови № 168, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не набув права на додаткову грошову винагороду, збільшену до розміру 100000 грн щомісячно за період його стаціонарного лікування з 07 грудня 2023 року по 04 травня 2025 року (17 місяців) у загальному розмірі 1700000,00 грн (один мільйон сімсот тисяч гривень нуль копійок), що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і в частині визнання протиправною (незаконною) бездіяльності уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо невиплати позивачу належної відповідно до чинного законодавства одноразової грошової допомоги та зобов'язання уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за період стаціонарного лікування внаслідок отримання тяжкої травми пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби за період з 07 грудня 2023 року по 04 травня 2025 року (17 місяців), що в загальному складає 1700000,00 грн (один мільйон сімсот тисяч гривень нуль копійок).
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статті 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховним Судом від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
За приписами п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається до суду із таким позовом.
Разом з тим, позивачем, ані у позовній заяві, ані в апеляційній скарзі жодним чином не наведено належних мотивувань для стягнення моральної шкоди, у тому числі у заявленому розмірі, не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім'ї душевних страждань, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок дій або бездіяльності відповідача.
Відсутні у розпорядженні суду і докази настання у позивача інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, які у розумінні статті 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Слід зауважити, що для вирішення питання щодо відшкодування шкоди обов'язково необхідно встановити наявність одночасно трьох складових : підтвердження факту заподіяної шкоди правам заявника саме внаслідок протиправного діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційним розглядом підтверджено обставини відсутності у спірних правовідносинах вини у діях посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 , а позивачем не зазначено конкретних фактів, які б у системному зв'язку з діями відповідача утворювали підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, а тому, позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та підлягають відхиленню.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків на підставі встановлених фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 по справі № 240/7700/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко
Повний текст постанови складено та підписано 11.12.2025.