Головуючий І інстанції: І.С. Шевяков
12 грудня 2025 р. Справа № 440/9440/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2025, по справі № 440/9440/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески обчисленої як середній показник за 2018, 2019, 2020 роки, починаючи з 01 січня 2025 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у застосуванні при обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки за 2018, 2019, 2020 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії з 01.01.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки за 2018, 2019, 2020 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилався на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, зазначав, що відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018, 2019, 2020, оскільки позивачку з 16.12.2021 переведено з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 з 07.04.2006 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
На підставі особистої заяви позивача з 16.12.2021 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розрахунок пенсії за віком здійснено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки.
Позивач через свого представника 21.06.2025 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила застосувати для перерахунку пенсії ОСОБА_1 показник середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2018-2020 роки.
Листом від 26.06.2025 №1600-02108-8/48979 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило позивача про те, що для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком 2018-2020 роки відсутні підстави, оскільки право на застосування середньої заробітної плати за попередній рік перед зверненням використано під час первинного призначення пенсії з 07.04.2006.
Позивач, не погодившись із діями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції станом на дату призначення позивачу пенсії за вислугу років, не регулював порядок призначення пенсії за вислугу років, оскільки вказаний вид пенсії не входить до видів пенсійних виплат, що призначаються відповідно до вказаного Закону та перераховані у статті 9 цього ж Закону, а тому призначення пенсії позивачеві відповідно до Закону України №1058-IV 16.12.2021 відбулося вперше, тому частина третя статті 45 Закону України №1058-IV не регулює спірні правовідносини.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 2ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до ч. 3ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У свою чергу, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ(у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) передбачалась можливість призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з п. "е" ст. 54 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 01 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 01 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на момент переведення позивача на пенсію за віком) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 01 січня 2028 року - не менше 35 років.
Із матеріалів справи встановлено, що з 07.04.2006 позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
16.12.2021 позивачу вперше була призначена пенсія за віком у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, із урахуванням висновків Верховного Суду України, сформованих у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), у даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3ст. 45 Закону № 1058-IV, оскільки Закон № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років, та в подальшому позивач виявив бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Таким чином, при обчисленні пенсії в порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мав бути врахований показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.02.2019 у справі № 265/7301/16-а, від 09.12.2019 у справі № 265/5293/17, від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а (2-а/175/86/16).
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що при обчисленні позивачу пенсії за віком з 16.12.2021 на підставі норм Закону № 1058-IV пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням саме цього виду пенсії, тобто, за 2018-2020 роки.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 по справі № 440/9440/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло