11 грудня 2025 року справа №200/2591/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 200/2591/25 (головуючий І інстанції Кравченко Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 28 вересня 2021 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704), з урахуванням раніше виплачених сум, та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагорода та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, (далі - Порядок № 44);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 28 вересня 2021 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з п. 4 Постанови КМУ № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року позов задоволено частково, а саме суд:
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у незастосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року, та п. 1 Приміток до Додатку 1 та п. 1 Приміток до Додатку 14 до цієї постанови при обчисленні ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 29 січня 2020 року по 27 вересня 2021 року включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та виплатити різницю з урахуванням виплачених сум, а також з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагорода та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, за період з 01 січня 2021 року по 27 вересня 2021 року включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та виплатити різницю з урахуванням виплачених сум, а також з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагорода та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 27 вересня 2021 року включно за весь час затримки виплати - з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати такого грошового забезпечення.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування скаржник посилається на те, що пунктом 4 Постанови № 704 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13,14.
Однак, на момент набрання чинності Постановою № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (01 березня 2018 року) пункт 4 зазначеної постанови викладеній у редакції згідно з пунктом 6 постанови № 103, а саме: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14».
Зазначає, що з 29 січня 2020 року пункт 6 Постанови № 103 (яким пункт 4 постанови № 704 викладено у новій редакції) втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Так, предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутись до суду. Тому, 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати - є частиною норми права, які є підставою для звернення до суду. А отже, в даному випадку, в позовній заяві наявна підміна понять, що є неприпустимим порушенням основоположних принципів як судової системи так і права взагалі.
Щодо застосування Приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704, при виплаті Позивачу грошового забезпечення то такі Додатки 1 та 14, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків.
Примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз'яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням. Отже, примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права, що власне і випливає із п. 20 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою КМУ № 870 від 06 вересня 2005 року.
Постановою № 103 до п. 4 Постанови № 704 внесено зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом на 01.01.2018, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50 % розміру мінімальної зарплати, встановленого Законом на 1 січня календарного року. Зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою п. 4 цієї ж Постанови, з яких не було вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводитися виходячи із 50 % розміру мінімальної зарплати, що є суто технічною помилкою, а не колізією норм права, яка не впливає на розміри окладів, оскільки Примітки Додатків 1 та 14 Постанови № 704 не є нормами права та не встановлюють розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, а лише роз'яснюють, у даному випадку, порядок обчислення (множення Правовою нормою, яка встановлює розмір посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців та порядок їх обчислення є пункт 4 Постанови № 704. Пунктом 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ від 06.12.2016 № 1774- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (надалі також Закон 1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Таким чином, згідно з Постановою КМУ № 704 (в редакції Постанови КМУ № 103), розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений Законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Тому у військовій частині НОМЕР_1 відсутні підстави для проведення відповідного перерахунку.
Крім того, у позовній заяві відсутнє посилання на те, що позивач звертався до військової частини із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів. Зі свого боку, військова частина НОМЕР_1 не отримувала заяву позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, досудове врегулювання спору не відбувалось. Тому, на думку відповідача, у суду немає підстав для визнання протиправними дій або бездіяльності відповідача, яку слід розцінювати відмовою у виплаті, і відповідно задоволення похідної вимоги.
Також відповідач вважає, що позивачем порушено строк звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Кадровим центром Сухопутних військ Збройних Сил України 13 червня 2023 року.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19 липня 2019 року № 206, лейтенант ОСОБА_1 , який прибув з Національної академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного, призначений наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 15 липня 2019 року № 328 на посаду командира взводу артилерійської розвідки батареї управління та артилерійської розвідки бригадної артилерійської групи Військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 0970003, з 18 липня 2019 року зарахований до списків особового складу частини.
Цим наказом позивачу встановлені посадовий оклад - 3 140,00 грн, шпк “старший лейнтенант», щомісячна премія за особистий внесок в загальний результат служби - % посадового окладу, надбавка за особливості проходження військової служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 вересня 2021 року № 232 старший лейтенант ОСОБА_1 , командир взводу артилерійської розвідки батареї управління та артилерійської розвідки Військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 21 серпня 2021 року № 257 на посаду інструктора відділення підготовки та оцінки дій відділу підготовки та оцінки дій міжвидового центру підготовки підрозділів ракетних військ Військової частини НОМЕР_3 , ВОС - 0304003, з 27 вересня 2021 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Ці обставини також підтверджені відповідними записами у посвідченні офіцера серії НОМЕР_4 .
Отже, в період з 18 липня 2019 року по 27 вересня 2021 року включно ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира взводу артилерійської розвідки батареї управління та артилерійської розвідки бригадної артилерійської групи, перебуваючи у військовому званні “лейтенант», а в подальшому - “старший лейтенант»; перебував на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .
Спірні правовідносини виникли щодо правомірності дій (бездіяльності) відповідача при нарахуванні та виплаті позивачеві грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 28 вересня 2021 року.
Відповідно до карток особового рахунку працівника за 2020-2021 роки, які надані Військовою частиною НОМЕР_1 , щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження ним військової служби, з приводу якого виникли спірні правовідносини:
штатна посада - командир взводу, 12 тарифний розряд з 19 липня 2019 року;
штатна посада - командир взводу, 12 тарифний розряд з 17 березня 2020 року;
посадовий оклад - 4 090,00 грн з 18 вересня 2019 року;
посадовий оклад - 3 440,00 грн з 17 березня 2020 року;
дата прийняття на роботу - 19 липня 2019 року;
дата звільнення - 27 вересня 2021 року;
в січні 2020 року нараховано грошове забезпечення в сумі 13 867,41 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 130,00 грн, посадовий оклад - 4 090,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 566,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 4 410,90 грн, премія - 2 454,00 грн, індексація поточна - 216,51 грн;
в лютому 2020 року нараховано грошове забезпечення в сумі 11 413,41 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 130,00 грн, посадовий оклад - 4 090,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 566,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 4 410,90 грн, премія - 2 454,00 грн, утримання премії - -2 454,00 грн, індексація поточна - 216,51 грн;
в березні 2020 року нараховано грошове забезпечення в сумі 14 276,41 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 130,00 грн, посадовий оклад - 4 090,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 566,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 4 410,90 грн, премія - 2 454,00 грн, таємність - 409,00 грн, індексація поточна - 216,51 грн;
в квітні 2020 року нараховано грошове забезпечення в сумі 21 857,06 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 130,00 грн, посадовий оклад - 4 090,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 566,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 4 410,90 грн, премія - 2 454,00 грн, таємність - 409,00 грн, 1 лінія ООС - 6 580,65 грн, премія одноразова в зоні ООС - 1 000,00 грн, індексація поточна - 216,51 грн, +ГЗ за час на лінії - без військового збору - 5 442,54 грн, -ГЗ за час на лінії - утримання військового збору - -5 442,54 грн;
в травні 2020 року нараховано грошове забезпечення в сумі 31 050,45 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 130,00 грн, посадовий оклад - 3 125,48 грн, надбавка за вислугу років - 1 276,65 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 3 595,88 грн, премія - 3 253,51 грн, премія додаткова - 1 483,87 грн, таємність - -31,45 грн, 1 лінія ООС - 17 000,00 грн, індексація поточна - 216,51 грн, +ГЗ за час на лінії - без військового збору - 13 795,45 грн, -ГЗ за час на лінії - утримання військового збору - -13 795,45 грн;
в червні 2020 року нараховано грошове забезпечення в сумі 31 011,96 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 130,00 грн, посадовий оклад - 3 440,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 371,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 3 861,65 грн, премія - 2 992,80 грн, премія додаткова - 1 000,00 грн, 1 лінія ООС - 17 000,00 грн, індексація поточна - 216,51 грн, +ГЗ за час на лінії - без утримання військового збору - 13 795,45 грн, -ГЗ за час на лінії - утримання військового збору - -13 795,45 грн;
в липні 2020 року нараховано грошове забезпечення в сумі 31 092,03 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 167,33 грн, посадовий оклад - 3 440,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 382,20 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 3 893,19 грн, премія - 2 992,80 грн, додаткова премія - 1 000,00 грн, 1 лінія ООС - 17 000,00 грн, індексація поточна - 216,51 грн, +ГЗ за час на лінії - без військового збору - 13 875,53 грн, -ГЗ за час на лінії - утримання військового збору - -13 875,53 грн;
в серпні 2020 року нараховано грошове забезпечення в сумі 31 117,89 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 200,00 грн, посадовий оклад - 3 440,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 392,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 3 920,80 грн, премія - 2 992,80 грн, премія додаткова - 1 000,00 грн, 1 лінія ООС - 17 000,00 грн, індексація поточна - 226,29 грн, +ГЗ за час на лінії - без військового збору - 13 945,60 грн, -ГЗ за час на лінії - утримання військового збору - -13 945,60 грн;
у вересні 2020 року нараховано грошове забезпечення в сумі 22 220,28 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 200,00 грн, посадовий оклад - 3 440,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 392,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 3 920,80 грн, премія - 2 992,80 грн, премія додаткова - 1 000,00 грн, 1 лінія ООС - 6 580,65 грн, 2 лінія ООС - 1 467,74 грн, індексація поточна - 226,29 грн, +ГЗ за час на лінії - без військового збору - 8 547,30 грн, -ГЗ за час на лінії - утримання військового збору - -8 547,30 грн;
в жовтні 2020 року нараховано грошове забезпечення в сумі 57 536,84 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 200,00 грн, посадовий оклад - 3 440,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 392,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 3 920,80 грн, премія - 2 992,80 грн, премія додаткова - 1 000,00 грн, 1 лінія ООС - 17 000,00 грн, грошова допомога на оздоровлення - 13 945,60 грн, винагорода за БЖД - 12 419,35 грн, індексація поточна - 226,29 грн, +ГЗ за час на лінії - без військового збору - 13 945,60 грн, -ГЗ за час на лінії - утримання військового збору - -13 945,60 грн;
в листопаді 2020 року нараховано грошове забезпечення в сумі 38 171,89 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 200,00 грн, посадовий оклад - 3 440,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 392,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 3 920,80 грн, премія - 2 992,80 грн, премія додаткова - 1 000,00 грн, 1 лінія ООС - 17 000,00 грн, винагорода за БЖД - 7 000,00 грн, індексація поточна - 226,29 грн, +ГЗ за час на лінії - без військового збору - 13 945,60 грн, -ГЗ за час на лінії - утримання військового збору - -13 945,60 грн;
в грудні 2020 року нараховано грошове забезпечення в суму 32 571,89 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 200,00 грн, посадовий оклад - 3 440,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 392,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 3 920,80 грн, премія - 2 992,80 грн, премія додаткова - 1 000,00 грн, 1 лінія ООС - 13 033,33 грн, винагорода за БЖД - 5 366,67 грн, індексація поточна - 226,29 грн, +ГЗ за час на лінії - без військового збору - 10 691,63 грн, -ГЗ за час на лінії - утримання військового збору - -10 691,63 грн;
в січні 2021 року нараховано грошове забезпечення в сумі 14 179,41 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 200,00 грн, посадовий оклад - 3 440,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 392,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 3 920,80 грн, премія - 2 992,80 грн, премія додаткова - 1 000,00 грн, індексація поточна - 233,81 грн;
в лютому 2021 року нараховано грошове забезпечення в сумі 14 227,02 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 200,00 грн, посадовий оклад - 3 440,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 392,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 3 920,80 грн, премія - 2 992,80 грн, премія додаткова - 1 000,00 грн, індексація поточна - 331,42 грн;
в березні 2021 року нараховано грошове забезпечення в сумі 14 227,02 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 200,00 грн, посадовий оклад - 3 440,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 392,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 3 920,80 грн, премія - 2 992,80 грн, премія додаткова - 1 000,00 грн, індексація поточна - 331,42 грн;
в квітні 2021 року нараховано грошове забезпечення в сумі 14 227,02 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 200,00 грн, посадовий оклад - 3 440,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 392,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 3 920,80 грн, премія - 2 992,80 грн, премія додаткова - 1 000,00 грн, індексація поточна - 331,42 грн;
в травні 2021 року нараховано грошове забезпечення в сумі 14 361,01 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 200,00 грн, посадовий оклад - 3 440,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 392,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 3 920,80 грн, премія - 2 992,80 грн, премія додаткова - 1 000,00 грн, індексація поточна - 415,41 грн;
в червні 2021 року нараховано грошове забезпечення в сумі 14 361,01 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 200,00 грн, посадовий оклад - 3 440,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 392,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 3 920,80 грн, премія - 2 992,80 грн, премія додаткова - 1 000,00 грн, індексація поточна - 415,41 грн;
в липні 2021 року нараховано грошове забезпечення в сумі 14 361,01 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 200,00 грн, посадовий оклад - 3 440,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 392,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 3 920,80 грн, премія - 2 992,80 грн, премія додаткова - 1 000,00 грн, індексація поточна - 415,41 грн;
в серпні 2021 року нараховано грошове забезпечення в сумі 14 485,63 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 200,00 грн, посадовий оклад - 3 440,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 392,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 3 920,80 грн, премія - 2 992,80 грн, премія додаткова - 1 000,00 грн, індексація поточна - 540,03 грн;
у вересні 2021 року нараховано грошове забезпечення в сумі 24 427,04 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 200,00 грн, посадовий оклад - 3 440,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 392,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 3 920,80 грн, премія - 2 992,80 грн, премія додаткова - 1 000,00 грн, премія за залагодження дій - 9 941,41 грн, індексація - 540,03 грн;
в жовтні 2021 року нараховано грошове забезпечення в сумі 14 537,07 грн, в тому числі оклад за військовим званням - 1 080,00 грн, посадовий оклад - 3 096,00 грн, надбавка за вислугу років - 1 252,80 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 3 528,72 грн, премія - 2 693,52 грн, премія додаткова - 900,00 грн, премія одноразова в зоні ООС - 1 500,00 грн, індексація поточна - 486,03 грн.
Нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення у спірний період, здійснювалось виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений Законом на 01.01.2018 у розмірі 1 762,00 грн, що не заперечувалось відповідачем.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України Постановою № 704 затвердив, серед іншого, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (згідно з додатком 1).
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Проте, 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отож, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови № 103, а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: “ 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. ». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
Проте з 29 січня 2020 року п. 6 Постанови № 103 (яким п. 4 постанови № 704 викладено у новій редакції) втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Відтак з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови №704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
Наведене свідчить, що у даному випадку, починаючи з 29 січня 2020 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Суд зазначає, що Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Проте, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 року №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі по тексту - Закон №294-IX), Закон №1082-IX, Закон №1928-IX та Закон України від 03 листопада 2022 № 2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023» (далі -Закон № 2710-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022, 2023 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 у справі № 160/1088/19).
З огляду на визначені в частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України правила, а також враховуючи на те, що положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України Про Державний бюджет України із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом у справі №440/6017/21 (постанова від 02 серпня 2022 року).
Так, у постанові від 02 серпня 2022 року у наведеній справі Верховний Суд враховуючи наведені норми права дійшов таких правових висновків:
1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2022 року у справі № 240/12647/21, від 27 лютого 2023 року у справі № 640/11131/21 від 10.01.2023 у справі № 120/8682/21-а, від 15.02.2023 у справі № 120/6288/21-а, від 27.03.2023 у справі №280/11480/21, від 07 червня 2023 року у справі № 340/2148/21, від 19 червня 2023 року у справі №380/17402/21, від 05 липня 2023 року у справі № 160/24227/21, від 28.02.2023 у справі № 380/18850/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 380/10075/21, від 27 березня 2023 року у справі №640/24075/20, від 04 квітня 2023 року у справі № 120/5264/22, від 31 серпня 2023 року у справі № 400/4063/22, 19 вересня 2023 року у справі № 280/4664/20, від 19 вересня 2023 року у справі № 160/15756/21, від 07 червня 2023 року у справі №340/2148/21, від 22 березня 2023 року у справі №340/10333/21,від 08 листопада 2023 року справа №420/26141/21, від 18 жовтня 2023 року справа № 200/5301/22, 21 вересня 2023 року справа № 420/5325/22, від 29 червня 2023 року справа №380/7813/22, від 06 листопада 2023 року справа № 300/1947/22, від 15 листопада 2023 року справа № 120/965/22-а, від 19 вересня 2023 року справа № 280/4664/20, від 27 липня 2023 року справа № 420/14418/22 тощо.
У цій справі позивач оспорює правомірність нарахування і виплати грошового забезпечення із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13, 14 відповідно до п.4 ст.9 Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. №704.
Правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 2 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 (на яку є покликання у постанові від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21) відображена також у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, спір у якій - подібно до цієї справи - стосувався перерахунку і виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 29 січня 2020 року по 6 листопада 2020 року відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у зв'язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18.
У справах, про які мовиться вище, правовий висновок Верховного Суду про те, що розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Колегія суддів вважає, що правовий висновок Верховного Суду, викладений, у постанові від 2 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, та повторений у постановах, зокрема, від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, має бути врахований при застосуванні положень пункту 4 Постанови № 704 при вирішенні також і цієї справи.
При цьому, судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» (далі -Постанова 481), яка набрала чинності 20.05.2023, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», шляхом викладення абзацу першого в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, вказані зміни відбулися після виникнення спірних правовідносин.
За загальними правилами застосування норм права в часі, відповідний нормативно-правовий акт врегульовує правовідносини із дати набрання ним чинності (в залежності від обставин опублікування тощо), із дати значно пізніше від дати прийняття і набрання чинності, вказівку про що містить такий акт, або із дати, яка в календарному застосуванні передує даті прийняття акту, відомості у зв'язку із чим повинні зазначатися в останньому.
Так, згідно з частиною першою статті 52 Закону України “Про Кабінет Міністрів України», постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Застосовуючи вищезазначені положення постанови КМУ №481, Верховний Суд сформував позицію, що висловлена постановах від 15 лютого 2024 року у справі №420/5473/23, від 22 серпня 2024 року у справі №580/12209/23 та інших, згідно з якою постанова Кабінету Міністрів України "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704" від 12 травня 2023 року №481 підлягає застосуванню з моменту набрання нею чинності, а саме з 20 травня 2023 року.
При цьому, жодним із положень Постанови № 481 не надано зворотної дії в часі застосування її приписів, зокрема й у період з 29.01.2020 дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №826/6453/18, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за № 103, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Отже, грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) позивача, мало би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не “на 1 січня 2018 року».
Щодо посилання скаржника на пропуск строку звернення з позовом, суд зазначає наступне.
За частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, за частиною 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За висновками Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 у подібних правовідносинах дійшов до висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22.
У рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд, неодноразово, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До «усіх виплат», право на отримання яких має працівник відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати), також належить і виплата надбавки та премії, які, відповідно, є складовою заробітної плати.
Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 у подібних правовідносинах дійшов до висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22.
Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
З огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
При цьому, відповідно до пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 дію карантину через COVID-19 продовжено. Карантин скасований на всій територіїУкраїни з 1 липня 2023 року.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22, від 28 вересня 2023 року справа № 140/2168/23.
Спірні правовідносини виникли (з огляду на дату виплати грошового забезпечення та їх складових, сум які підлягають виплаті) на час дії статті 233 КЗпП України в редакції до 19 липня 2022 року.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосування положення ст. 233 КЗпП України в редакції яка діяла до внесення змін Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, яка не передбачає обмеження строком звернення до суду.
З огляду на вказане, посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з мотивів викладених у скарзі є помилковими.
Щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати, колегія суддів зазначає, що на даний час вказані суми грошового забезпечення не нараховані та не виплачені з огляду на те, що право на перерахунок грошового забезпечення з цієї дати є спірним у цій справі.
Отже, відповідні суми, які підлягають виплаті позивачу, не виплачені.
Колегія суддів наголошує, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу (грошового забезпечення), отже, до виплати належних особі сум за рішенням суду, відсутня протиправність в діях відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсаційних виплат.
З огляду на викладене, ці вимоги є передчасними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а, від 18.09.2018 у справі № 522/535/17, №818/1429/17 від 25.04.2019 та у справі №818/1393/17 від 12.11.2019, від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, від 16.04.2020 року у справі № 220/11292/19-а, від 21 січня 2021 року у справі №160/35/20; від 21 грудня 2020 року у справі №520/2226/19; від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а, від 18 травня 2023 року у справі № 200/14129/19-а, від 20 квітня 2023 року у справі № 200/11746/19-а, від 24 січня 2023 року у справі № 200/10176/19-а, від 02 квітня 2024 року справа №560/8194/20, від 27 червня 2024 року у справі № 520/17342/18, від 31 липня 2024 року у справі №480/1704/19, від 14 травня 2025 року у справі № 160/672/24, від 19 червня 2025 року у справі №580/11000/23 та від 03 грудня 2025 року у справі №520/25464/23, від 08 грудня 2025 року справа №420/13975/24.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до викладеного, у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального прав, суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування в частині рішення суду.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 200/2591/25 - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 200/2591/25 - скасувати в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 27 вересня 2021 року включно за весь час затримки виплати - з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати такого грошового забезпечення, прийняти нове судове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 200/2591/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 11 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко