12 грудня 2025 року м. Рівне №460/10024/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду по суті рапорту від 01.04.2025 про видачу довідки про причини і обставини травми та проведенні повторного спеціального розслідування, зобов'язання повторно розглянути рапорт про проведення спеціального розслідування обставин травми, встановити факт травмування в період з 01.06 по 30.06.2023, а саме: 12.06.2023 під час виконання бойового завдання при захисті Батьківщини поблизу с.Курдюмівки та Зеленопілля Бахмутського району Донецької області, визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення «Про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженою наказом Міноборони України від 14.08.2008 №402 за фактом отриманої 12.06.2023 травми під час виконання бойового завдання при захисті Батьківщини поблизу с.Курдюмівки та Зеленопілля Бахмутського району Донецької області, зобов'язання видати відповідну довідку.
Ухвалою судді Махаринця Д.Є. від 19.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату суду Рівненського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 №780, відповідно до пунктів 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39 та погодженого наказом Державної судової адміністрації України від 29.11.2024 №529, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 №1, у зв'язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є., головуючого судді у справі №460/10024/25 та з урахуванням рішення зборів суддів від 25.08.2025 (протокол зборів №5) призначено повторний автоматизований розподіл справи даної справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи №460/10024/25 визначено головуючим суддею Греська О.Р.
Ухвалою суду від 16.09.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №460/10024/25 та повторно розпочато розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 15.10.2025 замінено відповідача - Військову частину НОМЕР_2 його правонаступником - Військовою частиною НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем отримано травму 12.06.2023 під час перебування в зоні бойового зіткнення. З метою реалізації своїх законних соціальних прав позивачем було підготовлено рапорт щодо проведення спеціального розслідування, який зареєстрований відповідачем 14.10.2024 за вх.3352. Надалі адресу позивач був надісланий витяг з наказу від 21.11.2024 №362-ОД «Про результати службового розслідування». Ознайомившись із цим наказом та не погодившись з його змістом позивач повторно звернувся до відповідача із рапортом від 01.04.2025 про видачу довідки про причини і обставини травми та проведенні повторного спеціального розслідування. Однак, такий залишено відповідачем поза увагою та відповідно не розглянуто його по суті, що на думку позивача свідчить протиправну бездіяльність.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю та вказав, що позивач не повідомив свого безпосереднього або прямого командира про подію, в результаті чого у посадових осіб військової частини НОМЕР_2 відсутні підтвердження того, що 12.06.2023 позивач дійсно отримав травму під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в районі населених пунктів Курдюмівки та Зеленопілля Бахмутського району Донецької області.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .
Позивач проходив військову службу за мобілізацією в військовій частині НОМЕР_2 та згідно наказу від 01.07.2024 №186 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 01.07.2024.
Згідно з довідкою від 18.07.2023 №1359 позивач дійсно в період з 11.04.2023 по 18.07.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Костянтинівській міській територіальній громаді Донецької області.
28.09.2024 позивач звернувся із рапортом до Командира взводу резерву 305 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , в якому просив видати довідку про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), передбачену додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402; у разі необхідності - ініціювати проведення у встановленому законодавством порядку спеціального розслідування обставин отримання травми; про результати розгляду рапорту повідомити письмово. Рапорт зареєстровано за вх.3352 від 14.10.2024.
Листом від 22.11.2024 за №2745 на адресу позивача надіслано витяг із наказу про результати службового розслідування.
Так, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.10.2024 №791-АГД «Про призначення службового розслідування» помічником командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_2 проведено службове розслідування, з метою уточнення причин та умов, що спричинили (призвели до) отримання травми солдатом ОСОБА_1 , колишнім водієм-електриком відділення управління командира мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 під час виконання ним бойових завдань із захисту Батьківщини в межах Костянтинівської міської територіальної громади Донецької області, встановлення причинно-наслідкового зв'язку між травмою та виконанням обов'язків військової служби та бойового розпорядження, а також встановлення ступеня вини, результати якого оформлені наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №362-ОД від 20.11.2024 «Про результати службового розслідування».
Згідно з наказом №362-ОД від 20.11.2024 «Про результати службового розслідування», факт отримання травмування солдатом ОСОБА_1 , колишнім водієм-електриком 1 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 в період з 01.06.2023 по 30.06.2023, не підтвердився.
Відповідно до змісту цього ж наказу, в ході службового розслідування встановлено, що відповідно до бойового розпорядження командира ТГр «БАХМУТ» заступник командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05.04.2023 №1488/3355дск, НОМЕР_4 об ТрО переданий в оперативне підпорядкування НОМЕР_5 омбр. Відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_6 №5531 від 09.04.2023, 60 об НОМЕР_7 обр ТрО переданий в оперативне підпорядкування командира 1 мб НОМЕР_5 омбр, який повинен визначити завдання та місце в бойовому порядку оборони батальйону в районі виконання бойових завдань в н.п. ДРУЖБА. Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №101 солдат ОСОБА_1 , вибув та приступив до виконання службових обов'язків в підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_6 у зв'язку з службовою необхідністю. Згідно з витягу із Журналу амбулаторного прийому хворих наданого начальником медичного пункту майором медичної служби ОСОБА_3 встановлено, що за червень місяць відсутні записи звернення по солдату ОСОБА_1 . Згідно даних, наданих начальником групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_4 встановлено відсутність рапорту по факту отримання травмування солдата ОСОБА_1 . Також встановлено, що рапорти від безпосереднього командира мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_5 теж не надходили. Згідно з пояснень командира 1 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_6 та сержанта із матеріального забезпечення мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_7 «солдат ОСОБА_1 під служби мінометній батареї військової частини НОМЕР_2 та під виконання підрозділом завдань в зоні бойових дій травм та поранень не отримував, неодноразово в розмовних бесідах говорив, що планує ухилятись від військової служби». Як наслідок у військовій частині НОМЕР_2 відсутні будь-які документально підтверджені відомості по факту отримання травмування солдатом ОСОБА_1 .
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду по суті рапорту від 01.04.2025 про видачу довідки про причини і обставини травми та проведенні повторного спеціального розслідування, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частина 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За змістом частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Суд встановив, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді водія-електрика відділення управління командира мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до підпункту 2.1.6 пункту 2.1 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40 (надалі по тексту також Інструкція №40), рапорт (заява) це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 за №531 затверджено "Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України" (надалі по тексту також Порядок №531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі Міноборони), Збройних Силах України (далі Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Пунктами 2-4 розділу І Порядку №531 визначено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
Військовослужбовці звертаються до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове розслідування, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, із пропозиціями, заявами та скаргами, які не є рапортами, у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Законом України "Про звернення громадян" та іншими нормативно-правовими актами Міноборони.
Розділом ІІ зазначеного Порядку визначено форми рапортів, зокрема пунктом 2 встановлено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №531, у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Так, командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №531).
В той же час, відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку №531, непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Як слідує з пунктів 4, 5 розділу ІІІ Порядку №531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Окрім того, згідно пункту 6 розділу ІІІ Порядку №531, усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Виходячи з наведеного вище правового регулювання, подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Отже, прийняття рішення стосовно порушеного в рапорті питання чи надання обґрунтованої відмови у задоволенні рапорту можлива лише у разі остаточного надходження рапорту військовослужбовця до безпосереднього або прямого командира (начальника) військовослужбовця, уповноваженого приймати таке рішення.
У матеріалах справи наявний рапорт позивача командиру військової частини НОМЕР_2 щодо повторного призначення службового розслідування по факту травмування та надання довідки про причини і обставини травми під час виконання обов'язків служби та захисту Батьківщини. Однак, такий рапорт не містить дати, а також доказів того, що він був зареєстрований службою діловодства військової частини, що є обов'язковою умовою для подальшого розгляду документів безпосереднім або прямим командиром (начальником) військовослужбовця, уповноваженого приймати рішення стосовно питань, порушених у рапортах.
Відсутність факту реєстрації свідчить не лише про об'єктивну неможливість прийняття рішення стосовно порушеного в рапорті питання чи надання обґрунтованої відмови у задоволенні рапорту, але й про те, що Військова частина не була обізнана ані про зміст поданого рапорту, ані про сам факт його існування, відтак у останньої не виникло обов'язку щодо належного реагування на такі у встановленому законодавством порядку.
Так, слід зазначити, що в матеріалах наявне клопотання адвоката Олени Шеруди від 01.04.2025 №06/1-25., скероване керівнику ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надіслання запиту щодо проходження військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з карткою реєстрації вихідного документа клопотання адвоката щодо ОСОБА_1 зареєстроване у військовій частині НОМЕР_2 02.04.2025 №939.
Проте, сам запит адвоката у матеріалах справи відсутній. А, отже, дослідити, які саме питання порушувались адвокатом у такому запиті суд немає можливості.
Більше того, матеріали справи не містять доказів того, що рапорт (без дати), наявний у справі, був надісланий адвокатом в інтересах позивача, а також доказів наявності інших рапортів від 01.04.2025 та їх отримання відповідачем. Судом таких обставин не встановлено.
Натомість за результатами розгляду адвокатського запиту відповідач листом від 05.2025 №1492/1211 надав відповідь, а також витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20.11.2024 №362-ОД «Про результати службового розслідування».
Отже, позовні вимоги щодо нерозгляду по суті рапорту від 01.04.2025 суд вважає безпідставними.
Щодо видачі довідки про причини і обставини травми, слід вказати наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Статтею 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статей 18-19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.
Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332.
Пунктом 2 розділу І Інструкції № 332 визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, визначених частиною четвертою статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції №332 ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, але не пов'язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.
Згідно з пунктом 8 розділу І Інструкції №332 у разі настання нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби, щодо осіб, в діях або бездіяльності яких вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок, разом з розслідуванням нещасного випадку відповідно до цієї Інструкції проводиться службове розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371 (далі - Порядок №608).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
До гострого професійного захворювання належить захворювання, що виникло після одноразового (протягом не більше однієї доби) впливу на військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби шкідливих факторів середовища фізичного, біологічного та хімічного характеру (в тому числі інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання).
Причинами гострих професійних отруєнь є шкідливі речовини гостроспрямованої дії.
Пунктами 2, 3 розділу ІІ Інструкції №332 визначено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.
У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов'язаний:
терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров'я;
негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини;
зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.
Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.
Приписами п.5 розділу ІІ Інструкції №332 встановлено, що командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов'язаний:
негайно через засоби зв'язку повідомити про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого командира (начальника) та протягом доби надати йому письмове повідомлення за формою НВ-1 наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - повідомлення за формою НВ-1);
у разі зникнення або смерті військовослужбовця внаслідок нещасного випадку протягом доби повідомити його батьків або близьких родичів;
залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо), - протягом доби надіслати повідомлення за формою НВ-1 до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках, - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері;
якщо потерпілий військовослужбовець був відряджений з іншої військової частини, - повідомити протягом доби через засоби зв'язку його командира та надіслати повідомлення за формою НВ-1;
протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо). До складу комісії не може входити безпосередній командир (начальник) потерпілого військовослужбовця;
забезпечити належні умови для роботи комісії (надати приміщення, засоби зв'язку, оргтехніку, автотранспорт, канцелярське приладдя тощо), а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об'єктивного проведення розслідування нещасного випадку.
Пунктом 8 Розділу ІІ Інструкції 332 передбачено, що Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п'яти робочих днів з дня її утворення.
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана:
обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо;
з'ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції;
скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами.
Відповідно до пункту 18 розділу ІІ Інструкції №332 за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються: дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок; військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця; вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні); перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.
На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800.
Таким чином, довідка за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 складається за результатами проведення розслідування нещасного випадку, який трапився з військовослужбовцем.
Судом встановлено, що згідно наказу командира від 20.11.2024 №362-ОД «Про результати службового розслідування» на виконання вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 року за №1503/31371, наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.10.2024 №791-АГД «Про призначення службового розслідування», старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_2 проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що спричинили (призвели до) отримання травми солдатом ОСОБА_1 , колишнім водієм-електриком відділення управління командира мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 під час виконання ним бойових завдань із захисту Батьківщини в межах Костянтинівської міської територіальної громади Донецької області, встановлення причинно-наслідкового зв'язку між травмою та виконанням обов'язків військової служби та бойового розпорядження, а також встановлення ступеня вини.
Зі змісту наказу командира від 20.11.2024 №362-ОД «Про результати службового розслідування» вбачається, що факт отримання травмування солдатом ОСОБА_1 , колишнім водієм-електриком 1 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 в період з 01.06.2023 по 30.06.2023, не підтвердився.
Згідно з витягу із Журналу амбулаторного прийому хворих наданого начальником медичного пункту майором медичної служби ОСОБА_3 встановлено, що за червень місяць відсутні записи звернення по солдату ОСОБА_1 . Згідно даних, наданих начальником групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_4 встановлено відсутність рапорту по факту отримання травмування солдата ОСОБА_1 . Також встановлено, що рапорти від безпосереднього командира мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_5 теж не надходили.
У відповідному наказі зазначено також про те, що згідно з пояснень командира 1 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_6 та сержанта із матеріального забезпечення мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_7 «солдат ОСОБА_1 під служби мінометній батареї військової частини НОМЕР_2 та під виконання підрозділом завдань в зоні бойових дій травм та поранень не отримував, неодноразово в розмовних бесідах говорив, що планує ухилятись від військової служби». Як наслідок у військовій частині НОМЕР_2 відсутні будь-які документально підтверджені відомості по факту отримання травмування солдатом ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що фактично доводи позивача наведені у позові зводяться до незгоди з висновком службового розслідування щодо обставин травмування та видання за результатами такого розслідування наказу.
Разом з тим, станом на момент звернення позивача до суду є чинним наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 20.11.2024 №362-ОД «Про результати службового розслідування». Доказів оскарження вказаних результатів службового розслідування в адміністративному чи судовому порядку позивачем не надано.
При цьому, суд зазначає, що нормативно-правові акти, які регулюють порядок проведення службового розслідування, не передбачають можливості проведення повторного або додаткового службового розслідування, якщо висновки первісного службового розслідування, не були оскаржені у встановленому порядку.
Водночас, у разі незгоди із висновками первинного службового розслідування, позивач не був позбавлений права на оскарження відповідного акту службового розслідування та/або наказу командира «Про результати службового розслідування».
Таким чином, така обставина як видача наказу від 20.11.2024 №362-ОД «Про результати службового розслідування» стала наслідком невидачі довідки про обставини травми.
Разом з цим, у межах даного спору відповідних вимог про оскарження дій відповідача щодо порядку проведення службового розслідування, оформлення результатів його проведення позивач не заявляє.
Як було зазначено судом вище по тексту рішення, докази того, що рапорт від 01.04.2025 про видачу довідки про причини і обставини травми та проведенні повторного спеціального розслідування надсилався (подавався) позивачем та зареєстрований службою діловодства військової частини у матеріалах справи відсутні.
При цьому, позивачем у позові не наведено, а судом не встановлено обставин та подій, які можуть наразі слугувати підставою для перегляду вказаного службового розслідування, призначення та проведення повторного розслідування.
Слід також зауважити, що суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача, зокрема періоду його виникнення, перебування його у причинно-наслідковому зв'язку із обставинами проходження позивачем військової служби та виконання ним бойових завдань, оскільки така оцінка виходить за межі судового розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_9 )
Повний текст рішення складений 12.12.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО