12 грудня 2025 року м. Рівне №460/17818/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обчислення, перерахунку, непризначення, нездійснення, ненадання, неодержання пенсійних виплат, соціальних виплат, доплат, допомоги, захисту непрацездатній за інвалідністю 2 групи довічно ОСОБА_1 , зокрема: з 26.01.2022 по 31.12.2023 та з 01.01.2025 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за інвалідністю 2 групи довічно, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтями 37, 39, 51 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; з 01.01.2025 доплати як непрацюючому пенсіонеру, яка постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»; щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 80% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 №261; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за інвалідністю 2 групи довічно, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеними статтею статями 37, 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), щомісячну грошову допомогу у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 визначеному статтею 51 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік); доплати непрацюючому пенсіонеру, яка постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», що дорівнює 2361 гривні; щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 80% розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 №261; 3) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області 500176,20 гривень (п'ятсот тисяч сто сімдесят шість гривень двадцять копійок). В обґрунтування позовних вимог стверджує, що перебуває на обліку у відповідача, має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), є особою з інвалідністю ІІ групи та з 26.04.1986 постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 в адміністративній справі №460/30809/22 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 26.01.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 26.01.2022 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Вказане рішення набрало законної сили. На виконання вказаного рішення позивачу нараховувалася та виплачувалася спірна доплата. Проте, в 2025 році відповідач протиправно припинив нарахування та виплату доплати до пенсії в порядку статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач звертає увагу на те, що з 1 січня 2015 року статтю 39 було виключено з Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В подальшому, з 1 січня 2016 року до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» включена стаття 39, відповідно до якої доплата встановлюється громадянам, які працюють у зоні відчуження. Разом з тим, виключення статті 39 з Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 січня 2015 року було визнане неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018. Отже, у спірних правовідносинах була відновлена дія статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, яка застосовувалася до 1 січня 2015 року, що, на думку позивача, свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Також вказала, що відповідач протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства не виплачує позивачу щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 80% розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», щомісячну грошову допомогу у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 37 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 51 Закону №796-ХІІ, хоча вона має право на такі виплати, що підтверджується як документами, наданими відповідачу, так і документами, що надані суду. З наведених вище підстав, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 07.10.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом та невідповідності позовної заяви вимогам ст.ст.160,161 КАС України.
Того ж дня ухвалою суду відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обчислення, перерахунку, непризначення, нездійснення, ненадання, неодержання пенсійних виплат, соціальних виплат, доплат, допомоги, захисту непрацездатній за інвалідністю 2 групи довічно ОСОБА_1 , зокрема, з 26.01.2022 по 31.12.2023 та з 01.01.2025 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за інвалідністю 2 групи довічно, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за інвалідністю 2 групи довічно, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
28.10.2025 позивачем до суду подано заяву на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2025 про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 03.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обчислення, перерахунку, непризначення, нездійснення, ненадання, неодержання пенсійних виплат, соціальних виплат, доплат, допомоги, захисту непрацездатній за інвалідністю 2 групи довічно ОСОБА_1 , зокрема: з 01.01.2025 по 26.03.2025 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за інвалідністю 2 групи довічно, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтями 37, 51 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; з 01.01.2025 по 26.03.2025 доплати як непрацюючому пенсіонеру, яка постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»; щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 80% розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 №261; про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2025 року по 26.03.2025 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за інвалідністю 2 групи довічно, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеними статтею статями 37 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) щомісячну грошову допомогу у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 визначеному статтею 51 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік); доплати непрацюючому пенсіонеру, яка постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», що дорівнює 2361 гривні; щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 80% розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 №261 - повернено позивачу.
Того ж дня ухвалою суду прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в іншій частині позовних вимог.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Ухвалою суду від 11.12.2025 виправлено описку в ухвалі суду від 03.11.2025.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини, встановлені судом:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, з 1997 року отримує соціальну пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) та є особою з інвалідністю ІІ групи.
Відповідно до паспорта позивача серії НОМЕР_1 , відомостей з реєстру територіальної громади №1313 від 20.06.2025 позивач з 19.11.1997 по теперішній час зареєстрована в с. Заболоття Сарненського району Рівненської області.
Згідно довідки Березівської сільської ради Рівненського району Рівненської області №1315 від 20.06.2025 ОСОБА_1 з дня народження проживає, а з 19.11.1997 по даний час зареєстрована в с. Заболоття Сарненського району Рівненської області.
28.07.2025 позивач через представника звернулася до пенсійного органу з заявою щодо нарахування та виплати доплати до пенсії відповідно до статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», однак відповідач листом від 04.08.2025 відмовив їй у задоволенні такої заяви.
Також зі змісту протоколу перерахунку пенсії позивача, доданого до позовної заяви, слідує, що їй виплачується додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, передбачена ст. 51 Закону №796-ХІІ, у розмірі 113,88грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати спірних виплат, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Щодо вимог в частині нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст.45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).
Стаття 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, була викладена так: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
28.12.2014 прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ, шляхом виключення статей 31, 37, 39, 45.
04.02.2016 прийнято Закон України № 987-VIII, який згідно з розділом ІІ Прикінцеві положення набрав чинності з 01.01.2016 і який включив до Закону № 796-ХІІ статтю 39 такого змісту: "Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII, яка із 17.07.2018 є чинною у редакції до 01.01.2015.
Так, стаття 39 у редакції Закону № 987-VIII, яка чинна з 01.01.2016, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01.01.2015, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів.
Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акту - статті 39 Закону №796-ХІІ до внесення змін Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII спричиняє колізію правозастосування, з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України від 04.02.2016 № 987-VIII. Ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.
Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.
Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018№6-р/2018 відновлено право на отримання підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.
Разом з тим, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 в адміністративній справі №460/30809/22 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 26.01.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 26.01.2022 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
На виконання вказаного рішення суду позивачу було призначено підвищення до пенсії.
Як свідчать матеріали додані до поданої заяви, позивач вважає, що відповідачем починаючи з 01.01.2025 протиправно припинено йому виплату підвищення до пенсії встановленого ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII), оскільки право на таке визнане судовим рішенням.
Суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 240/28481/23 висновував таке:
- пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. З самого визначення поняття "пенсія" випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк;
- підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати;
- виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати;
- порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Отже, за умов іншого законодавчого регулювання порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені.
Як стверджує заявник, з 01.01.2025 йому протиправно виключено з пенсії доплату, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону №796-XII на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" №4059-IX від 19.11.2024 (далі - Закон №4059-IX) та постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення" №1524 від 27.12.2024, яка набрала чинності з 01.01.2025 (далі - Постанова №1524).
Розглядаючи спірні правовідносини, суд враховує положення статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», згідно яких установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Також при прийнятті рішення суд враховує, що пунктом 1 Постанови №1524 установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Згідно поданих доказів позивач з 26.04.1986 проживає на території зони гарантованого добровільного відселення.
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачу протиправно не здійснено з 01.01.2025 нарахування та виплату спірної доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що має статус особи потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення згідно статті 45 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік».
Також варто зазначити, що з 01.01.2025 виплату вказаної доплати до пенсії позивачу Пенсійним фондом слід проводити з урахуванням статті 45 Закону №4059-IX та Постанови №1524, тобто в розмірі 2361грн.
Таким чином, суд зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати позивачу з 27.03.2025 доплати непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік"; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити позивачу з 01.03.2025 нарахування та виплату доплати непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Щодо позовних вимог що стосуються нарахування та виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до частини 3 статті 51 Закону №796 в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), суд зазначає наступне.
Стаття 51 Закону №796-XII (в редакції, чинній з 09.07.2007), встановлювала наступний порядок виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4:
особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком;
особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком;
особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
У подальшому, дія норм статі 51 Закону №796-XII неодноразово обмежувалася законодавцем. Такі обмеження реалізовувалися Верховною Радою України у законах про Державний бюджет України як шляхом викладення вказаних норм в іншій редакції, так і шляхом делегування Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення порядку та розміру доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачених статтею 51 Закону №796-XII, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідний календарний рік.
Так, підпунктом 13 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI (далі - Закон №107-VI) статтю 51 Закону №796-XII викладено в такій редакції:
"Особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI визнані неконституційними.
Відтак, зміни, внесені підпунктом 13 пункту 28 розділу II Закону №107-VI, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22.05.2008.
Таким чином, з 22.05.2008 стаття 51 Закону №796-XII діяла в редакції, чинній з 09.07.2007.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 №3491-VI (далі - Закон №3491-VI) розділ VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнений пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011).
Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтею 51 Закону №796-XII, розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 2-4 категорії постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання п.7 Закону №3491-VI, 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745 (далі - постанова №745), яка набрала чинності з 23.07.2011, приписами якої визначені інші розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбаченої ст.51 Закону №796-XII.
Отже, зміна правового регулювання спірних правовідносин відбулася 23.07.2011, у зв'язку з набранням чинності постановою №745, у якій Кабінет Міністрів України реалізував своє право на встановлення розмірів соціальних виплат, передбачених для постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема статтею 51 Закону №796-XII.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", підпунктом 10 пункту 4 розділу І якого статтю 51 Закону №796-XII викладено в такій редакції: Особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.
Таким чином, визначення порядку і розмірів виплат вказаним категоріям осіб делеговано Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України реалізував своє право на встановлення розмірів соціальних виплат, передбачених для постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, 28.12.2014 прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" №80-VІІІ, пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): підпункт 2, абзаци 1, 2 підпункту 3, підпункт 4, абзаци 1, 2 підпункту 5, абзаци 1-4 підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII; частину 3 статті 22, частину 2 статті 24, частину 7 статті 30 Закону №796-XII зі змінами; статтю 53 (крім її назви), статтю 60 Закону №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII.
Отже, зміни, внесені до статті 51 Закону №796-XII, неконституційними не визнавались, а тому зазначена стаття продовжує діяти у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014.
У свою чергу, проаналізувавши викладене, суд зазначає, що нормами Закону №796-ХІІ, чинними станом на день виникнення спірних правовідносин, передбачено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Згідно з пунктом 13 постанови №1210 щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах, зокрема:
1) особам, що належать до категорії 1:
з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
особам з інвалідністю I групи - 474,5 гривні;
особам з інвалідністю II групи - 379,6 гривні;
особам з інвалідністю III групи - 284,7 гривні;
для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:
особам з інвалідністю I групи - 341,64 гривні;
особам з інвалідністю II групи - 227,76 гривні;
особам з інвалідністю III групи - 170,82 гривні;
2) особам, що належать до категорій 2-4:
особам, що належать до категорії 2, - 170,82 гривні;
особам, що належать до категорії 3, - 113,88 гривні;
особам, що належать до категорії 4, - 56,94 гривні;
Сторонами не заперечується, що позивачу потерпілій від Чорнобильської катастрофи 3 категорії нараховується та виплачується додаткова пенсія в розмірі 113,88 грн.
Отже, у спірний період відсутні правові підстави для перерахунку та виплати позивачеві додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, оскільки така виплачувалась позивачу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену ст.37 Закону №796-XII, суд зазначає таке.
За приписами ст.37 Закону №796-XII (в редакції, чинній з 09.07.2007) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.
Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI (далі - Закон № 107-VI) текст ст. 37 Закону №796-XII викладено в новій редакції. Так, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, виплата громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства належить до компетенції органів праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації позивача, зокрема Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації, а не органів Пенсійного фонду України.
Оскільки ці позовні вимоги пред'явлені до неналежного відповідача, то у їх задоволенні слід відмовити.
Стосовно вимог про нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 80% розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 №261, варто зазначити таке.
Правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, а також надання державної соціальної допомоги на догляд визначає Закон України від 18.05.2004 №1727-IV «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» (далі - Закон №1727).
Частиною першої статті 2 Закону №1727 передбачено, що громадяни України, які є дітьми померлого годувальника або досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону, і не мають права на пенсію, або є особами з інвалідністю і не мають права на пенсію по інвалідності або державну допомогу у зв'язку з інвалідністю та постійно проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Згідно статті 3 Закону №1727 призначаються такі види державної соціальної допомоги, зокрема, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю.
Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що державна соціальна допомога згідно із цим Законом призначається особі, яка:
1) є дитиною померлого годувальника або досягла віку, встановленого статтею 1 цього Закону, та не мають права отримувати у зв'язку з цим пенсію відповідно до закону, або визнана особою з інвалідністю у встановленому порядку;
2) не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування";
3) є малозабезпеченою особою (крім осіб з інвалідністю I групи та дітей померлого годувальника);
4) є особою з інвалідністю I групи.
Статтею 5 Закону №1727 визначено, що державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд призначаються з дня звернення за допомогою. Якщо звернення за допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення віку, встановленого статтею 1 цього Закону або встановлення інвалідності, допомога призначається з дня досягнення віку, встановленого статтею 1 цього Закону або визнання осіб особами з інвалідністю. Допомога дитині померлого годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду допомоги надійшло не пізніше 12 місяців з дня смерті годувальника.
Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд призначаються:
особам, які досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону, - довічно;
особам з інвалідністю - на весь час інвалідності;
дитині померлого годувальника - до досягнення 18 років.
Дітям померлого годувальника, які навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), державна соціальна допомога призначається до закінчення ними закладів освіти, але не довше ніж до досягнення 23 років, а дітям-сиротам - до досягнення 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
У разі зміни групи інвалідності допомога в новому розмірі призначається особі з інвалідністю з дня зміни групи інвалідності, якщо така зміна приводить до збільшення розміру, та з місяця, наступного за тим, у якому встановлена нова група інвалідності, - при зменшенні розміру допомоги.
Якщо особа, яка не має права на пенсію, якій була призначена державна соціальна допомога або державна соціальна допомога на догляд, визнана особою з інвалідністю, виплата допомоги здійснюється в новому розмірі з дня встановлення їй інвалідності.
Згідно статті 6 Закону №1727 розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю за умовами, передбаченими частиною першою статті 4 цього Закону, встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зокрема особам з інвалідністю II групи - 80 відсотків.
Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд призначаються органом, що призначає пенсії (стаття 9).
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 №261 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд» затверджено Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд (далі по тексту - Порядок №261).
Пунктом 10 вказаного Порядку визначено, що для призначення соціальної допомоги подаються такі документи:
заява за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2025 р. № 695 «Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України».
Під час подання заяви пред'являється паспорт громадянина України, трудова книжка (трудова книжка (у разі наявності) померлого годувальника - для призначення допомоги дитині померлого годувальника) та документ, що засвідчує реєстрацію особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Державного реєстру, внесені до паспорта громадянина України або свідоцтва про народження (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті). Громадяни Республіки Польща, які перебувають на території України на умовах, передбачених Законом України “Про встановлення додаткових правових та соціальних гарантій для громадян Республіки Польща, які перебувають на території України», пред'являють паспортний документ іноземця, іноземці та особи без громадянства - паспортний документ іноземця та посвідку на постійне проживання або посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
декларація про доходи осіб, які звернулися за призначенням державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, згідно з додатком (у разі потреби);
копія рішення суду про визнання особи недієздатною (для недієздатної особи);
копія рішення про призначення опікуна (для недієздатної особи, якій призначено опікуна);
копія документа, що підтверджує повноваження представника закладу, який виконує функції опікуна над особою (для недієздатної особи, опікуна якій не призначено);
Інформація про склад сім'ї зазначається в декларації про доходи осіб, які звернулися за призначенням державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, згідно з додатком (у разі потреби).
Для призначення соціальної допомоги заява подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
У разі звернення за призначенням соціальної допомоги дітям померлого годувальника орган Пенсійного фонду України додає до заяви відомості про відсутність у померлого годувальника на день смерті страхового стажу, необхідного йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
Якщо особа, якій призначається соціальна допомога, не досягла повноліття або є недієздатною, заява подається батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками незалежно від зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), представниками закладів (органів опіки та піклування), які виконують функції опікунів чи піклувальників над особою, за місцезнаходженням таких закладів (місцем проживання особи).
Органи Пенсійного фонду України в разі потреби додає до заяви відомості про встановлену інвалідність, отримані з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості), а за відсутності таких відомостей - витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або виписку з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК).
У разі відсутності або знищення (зокрема, у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України) особових справ осіб з інвалідністю, що підтверджують право таких осіб на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, така допомога призначається на підставі відомостей, наявних у централізованому банку даних з проблем інвалідності, а в разі відсутності технічної можливості - на підставі копії витягу з рішення експертної команди або виписки з акта огляду МСЕК.
У разі звернення за призначенням державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю замість пенсії по інвалідності орган Пенсійного фонду України використовує наявні відомості про припинення виплати раніше призначеної пенсії по інвалідності.
Орган Пенсійного фонду України має право робити запити і безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для призначення державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за призначенням відповідної державної допомоги.
Перевірка достовірності відомостей, що надійшли від осіб, які звертаються за призначенням державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд проводиться на підставі даних, отриманих шляхом автоматизованого доступу/електронної інформаційної взаємодії, зокрема з:
відомчої інформаційної системи ДМС - про адресу зареєстрованого/ задекларованого місця проживання (перебування);
Єдиного державного демографічного реєстру:
- про прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), стать, дату народження, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, реквізити документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, реквізити документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус;
- про адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування) - у разі відсутності відомостей у відомчій інформаційній системі ДМС;
Державного реєстру актів цивільного стану громадян - про державну реєстрацію шлюбу, розірвання шлюбу, народження, смерть;
реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) та страховий стаж;
Державного реєстру фізичних осіб - платників податків:
- щодо відповідності даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);
- про доходи (відсутність доходів) заявника та членів його сім'ї у відповідь на запит органу Пенсійного фонду України у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном;
Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - про зареєстрованих фізичних осіб підприємців;
Єдиної державної електронної бази з питань освіти - про форму здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, які здобувають таку освіту після досягнення 18 років;
Єдиної інформаційної системи соціальної сфери - про результати оцінювання повсякденного функціонування особи;
Єдиного державного реєстру ветеранів війни - про осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач є особою з інвалідністю ІІ групи та отримує соціальну пенсію, оскільки не має права на пенсію по інвалідності.
Позивач з відповідною заявою про призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю до відповідача не звертався, рішення пенсійним органом за наслідками розгляду такого звернення прийнято не було, зворотного судом не встановлено та сторонами не доведено.
Оскільки Закон №1727 передбачає обов'язкове звернення з заявою про призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно вимог про стягнення з відповідача заборгованості, варто зазначити таке.
Позивачем не зазначено, яку саме суму заборгованості вона просить стягнути з відповідача.
Поряд з цим, зі змісту позовної заяви в первинній редакції слідує, що вона просить стягнути 500176,20грн, в т.ч. суми пенсії нараховані на виконання рішення суду в адміністративній справі №460/30809/22.
Судом встановлено, що згідно листів відповідача від 20.12.2022, від 20.01.2023 на виконання рішення суду в адміністративній справі №460/30809/22 позивачу нараховано доплату до пенсії у сумі 33756,28грн.
В іншій зазначеній позивачем сумі кошти нараховані не були, а тому вимога щодо їх стягнення є передчасною.
В листі від 20.12.2022 відповідачем зазначено, що кошти, нараховані на виконання рішення суду в адміністративній справі №460/30809/22 будуть виплачені в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідачем частково доведено правомірність своєї бездіяльності у порядку статті 77 КАС України, а тому позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 27.03.2025 доплати непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 з 27.03.2025 нарахування та виплату доплати непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 12 грудня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Т.О. Комшелюк