про залишення позовної заяви без розгляду
12 грудня 2025 року м. Рівне №460/19566/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №18821/1700240523 від 09.12.2024, №18828/1700240523 від 09.12.2024, №18824/1700240523 від 09.12.2024, №18825/1700240523 від 09.12.2024, та №1924/ж10/17-00-24-07- 22/3006710037 від 28.01.2025.
Ухвалою суду від 03.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. На обгрунтування зазначеної заяви відповідач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення із розрахунками штрафних санкцій були направлені також на адресу позивача засобами поштового зв'язку та повернено в зв'язку з закінченням терміну зберігання - 24.12.2024.
Ухвалою суду від 09.12.2025 позовну заяву залишено без руху після відкриття та запропоновано позивачу подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням інших підстав поважності пропуску такого сроку.
На адресу суду позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого причинами пропуску строку звернення позивач зазначає те, що зазначених, оскаржуваних ППР позивач не отримував та не міг отримати за адресою АДРЕСА_1 , оскільки позивач там не проживає та немає можливості отримувати поштову кореспонденцію. Оскільки 21 березня 2024 року зазначена квартира була відчужена та з того моменту не перебуває у його власності. В жовтні 2025 року позивачу було накладено арешт на грошові кошти на його рахунках в банках, на підставі постанови про накладення арешту. 16 жовтня 2025 року представник позивача ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №79098145, з яких стало відомо про наявність судового рішення у справі №460/7393/25 від 17 червня 2025 року про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за податковим боргом в розмірі 178468,53 грн. 21 жовтня 2025 року, вже при ознайомленні з матеріалами судової справи №460/7393/25 представнику позивача, та, як наслідок, позивачу, стало відомо про наявність саме оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Також зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були винесені 19 грудня 2024 року та 28 січня 2025 року. Проте про існування таких податкових повідомлень-рішень та, відповідно, їх зміст стало відомо лише 21 жовтня 2025 року при ознайомленні з матеріалами судової справи №460/7393/25 за позовом ГУ ДПС в Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу (що підтверджується копією заяви на ознайомлення з матеріалами справи №460/7393/25). Таким чином просить суд визнати поважними причини пропуску та поновити строк звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №18821/1700240523 від 09.12.2024 року; №18828/1700240523 від 09.12.2024 року; №18824/1700240523 від 09.12.2024 року; №18825/1700240523 від 09.12.2024 року та №1924/ж10/17-00-24-07- 22/3006710037 від 28.01.2025 року.
Надаючи правову оцінку та досліджуючи поважність зазначених позивачем причин пропуску строку на звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Разом із тим, у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
У вказаній постанові Верховний Суд визначив помилковим твердження про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 Податкового кодексу України.
Також Верховий Суд зазначив, що для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладена правова позиція, від якої відступила судова палата.
За таких обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення можуть бути оскаржені до суду у строки, передбачені частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно висновків, сформованих великою Палатою Верховного суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24, в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
В контексті спірних правовідносин, суд зауважує, що позивач просить скасувати рішення контролюючого органу (ППР, рішення та вимогу) від 09.12.2024 та 28.01.2025. Доказів адміністративного оскарження позивачем не надано суду.
Відповідно до штампу АТ "Укрпошта" поштове відправлення 24.12.2024 повернуто у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Натомість з даним позовом позивач звернувся 24.10.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
При цьому, у позові позивач стверджує, що про оскаржувані рішення контролюючого органу дізналась лише 21.10.2025, при ознайомленні з матеріалами судової справи №460/7393/25 за позовом ГУ ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Також зазначає, що оскаржувані рішення були надіслані йому за адресою, за якою позивач не проживає та не має можливості отримувати поштову кореспонденцію.
Однак суд зазначає, що відповідно до Єдиного державного демографічного реєстру від 12.12.2025 №2123213 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
Реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції";
Як вбачається, з службової записки управління податкових сервісів Головного управління ДПС у Рівненській області від 9.03.2024 №234/17-00-12-01-06, надано інформацію, що відповідно до відомостей інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб платників-податків ДПС України (далі - ДРФО) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 .
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об'єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.
Відтак, позовні вимоги заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
Суд наголошує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
З огляду на наведене та беручи до уваги те, що позивач не надав до заяви про поновлення строку звернення до суду будь-яких доказів на її обґрунтування, у суду відсутні підстави вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Додатково суд звертає увагу, що за практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії», справа “Девеер проти Бельгії»). Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (справа “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності і сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 3, статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За наведеного у сукупності, оскільки позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску судом не встановлено, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240 КАС України.
Додаткового суд роз'яснює, що відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 12 грудня 2025 року
Суддя У.М. Нор