12 грудня 2025 року м. Рівне №460/13886/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 06 травня 2025 року №7706/17000705-22 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 264266,00 (двісті шістдесят чотири тисячі двісті шістдесят шість) грн за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Позов обґрунтований тим, що у позивача були наявні усі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують облік та походження товарів, які відповідно до абзацу 2 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), були надані в поряду визначеному пунктом 86.7 статті 86 ПК України і підлягали врахуванню контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Позивач зазначає, що не надання після початку перевірки первинних документів не позбавляє його права додатково їх подати до моменту прийняття контролюючим органом рішення за результатами перевірки. Також, позивач звертає увагу суду, що наказ на проведення фактичної перевірки не містить інформації про можливі порушення норм законодавства позивачем, що свідчить про протиправність проведення перевірки та прийнятого за її наслідками рішення. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №460/13886/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24 вересня 2025 року.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначає, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Проте, позивач таких документів не надав. Вказане є самостійною підставою для притягнення до відповідальності у порядку статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Також, відповідач зазначає, що фактична перевірка призначена та проведена із дотриманням порядку, встановленого податковим законодавством. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 24.09.2025 розгляд справи відкладено на 14.10.2025.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій на спростування тверджень відзиву наводить схожі за змістом позову доводи та аргументи.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримує позицію, викладену у відзиві з тотожних підстав.
Ухвалою суду від 14.10.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 04.11.2025.
Ухвалою суду від 04.11.2025 вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , згідно витягу з ЄДРПОУ, зареєстрований в установленому законом порядку, номер запису 2010350000000222750, та перебуває на обліку у відповідача. Серед видів діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, «47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах (основний)».
15.04.2025 Головним управління ДПС у Рівненській області на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 та відповідно до наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 11.04.2025 №1087-п «Про проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 » (а.с. 101) та направлень від 11.04.2025 №1863/ЖЗ/17-00-07-05-15 та від 11.04.2025 №1864/ЖЗ/17-00-07-05-15, виданих ГДІ ГУ ДПС у Рівненській області Велігурській А.М. та ГДІ ГУ ДПС у Рівненській області Татарчуку В.О. (а.с. 102, 103), проведена фактична перевірка магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 100).
Направленнями на перевірку від 11.04.2025 №1863/ЖЗ/17-00-07-05-15, від 11.04.2025 №1864/ЖЗ/17-00-07-05-15 та службові посвідчення пред'явлено, а копію наказу від 11.04.2025 №1087-п вручено особі, що фактично проводить розрахункові операції, продавцю-консультанту ОСОБА_2 , про що зроблено запис у вищевказаних направленнях, що засвідчений підписом ОСОБА_2 ..
За результатами фактичної перевірки контролюючим органом складений Акт фактичної перевірки від 15.04.2025 №6136/Ж5/17-00-07-05-17/ НОМЕР_1 (дата реєстрації акта перевірки та реєстраційний номер) (далі - Акт перевірки) (а.с. 104-107).
Зі змісту Акта перевірки вбачається, що ревізорами проведена контрольна розрахункова операція, що підтверджується фіскальним чеком від 15.04.2025 (а.с. 108).
Актом перевірки встановлено порушення: не ведення у порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів в місці їх продажу, а саме в момент перевірки у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в продажі знаходилися технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту, які вказані в акті зняття залишків товарних запасів станом на 15.04.2025 на загальну суму 264 266,00 грн., що засвідчений власноручним підписом продавця-консультанта ОСОБА_2 (а.с. 111), без будь-яких документів, які підтверджують їх облік та надходження.
Факт ненадання на початок та протягом фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу та вказані у акті зняття залишків товарних запасів станом на 15.04.2025, зафіксовано у акті про ненадання документів, що зареєстрований за №707/Ж6/17-00-07-05-18 від 16.04.2025 (а.с.112).
Таким чином, під час проведення перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
В пункті 2 розділу 4 «Висновки щодо зауважень до акта перевірки» особою, що фактично проводить розрахункові операції, продавцем-консультантом ОСОБА_2 вчинено наступний запис, що засвідчений власноручним підписом: «Первинні документи на товар є, облік ведеться, знаходиться у ФОП. ФОП принесе їх 18.04.25 р. Всі документи на товар, одна зараз не в місці за сімейними обставинами.» (а.с. 107).
З актом фактичної перевірки ознайомлено та один примірник отримано ОСОБА_2 15.04.2025, про що вчинено запис, що засвідчений власноручним підписом в акті перевірки (а.с. 107).
16.04.2025 ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) подано до ГУ ДПС у Рівненській області заяву про доручення документів до матеріалів перевірки (вхідний номер ГУ ДПС у Рівненській області № 17130/6/17-00 від 16.04.2025), до якої долучено форму ведення обліку товарних запасів в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15-32), видаткові накладні, договір на поставку товару та рахунки на оплату, що складені на покупця ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 (а.с. 33-58).
На підставі висновків Акта перевірки відповідачем винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.05.2025 №7706/17000705-22 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 264 266,00 грн (далі - ППР №7706/17000705-22) (а.с. 6-7).
В оскаржуваному ППР №7706/17000705-22 встановлено порушення: порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Відповідно до Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій: встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР), а саме: порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 264 266,00 грн (а.с. 8).
Відповідальність передбачена статтею 20 Закону №265/95-ВР: застосована фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; сума штрафних санкцій - 264266,00 грн.
Не погодившись із ППР №7706/17000705-22 позивачем 26.05.2025 подано скаргу до Державної податкової служби України вх. №882/С/6 від 30.05.2025 (а.с125-126) .
Рішенням Державної податкової служби України №21353/6/99-00-06-03-02-06 від 13.05.2024 оскаржуване ППР №7706/17000705-22 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 96-99).
Не погоджуючись з ППР №7706/17000705-22, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо правових підстав для проведення фактичної перевірки позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пункту 75.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Водночас, закон встановлює підстави та обов'язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Суд звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки.
Водночас, запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
У даній справі підставою проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем є, зокрема, підпункти 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
За приписами пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки передбаченою підпунктами 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації, є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контролю, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2023 у справі № 420/9909/23 виснував, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення, у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29 листопада 2021 року у справі № 280/1367/20; від 01 грудня 2021 року у справі №400/1646/20; від 06 липня 2022 року у справі №815/5551/14, від 24 квітня 2023 року у справі №560/2210/19, від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 28 грудня 2022 року у справі №160/14248/21, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21, від 23 лютого 2023 року у справі №160/20112/21, від 23 лютого 2023 року у справі №600/1402/22-а тощо.
З системного аналізу вищенаведеної судової практики щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вбачається, що вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду, таких наслідків не спричиняють.
З огляду на викладене, слід акцентувати увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Застосовуючи такі правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин у даній справі, суд, перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстав для проведення перевірки на підставі підпунктів 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що інформацією, у зв'язку з якою прийнято наказ від 11.04.2025 № 1087-п, є наявна в контролюючого органу інформація, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
Так, на підтвердження отримання такої інформації відповідач надав лист Державної податкової служби України, який адресований Головним управлінням ДПС в областях та м. Києві від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-03-07, яким Державна податкова служба України повідомила про наявність опублікованої інформації ОСОБА_3 стосовно здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки «APPLE», яка потрапила на територію України без належного митного оформлення та сплати усіх необхідних податків та платежів, для вжиття відповідних заходів податкового контролю та організації i проведення фактичних перевірок (а.с.117-121).
11.04.2025 начальником управління податкового аудиту ГУ ДПС у Рівненській області подано доповідну записку № 1617/17-00-07-05-10 щодо проведення фактичної перевірки на виконання листа ДПС України від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-03-07, з підстав можливого порушення чинного законодавства з питань порядку здійснення розрахункових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору в магазині «Patifon», що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. В. Стельмаха, 9 (гіпермаркет «FOZZY» (а.с.122).
У зв'язку з вищенаведеним суд оцінює критично та відхиляє покликання позивача на відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення фактичної перевірки.
Щодо встановлених актом перевірки порушень, які стали підставою для застосування до позивача фінансових санкцій, суд зазначає наступне.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі, є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР).
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті);
такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Суд зазначає, що на позивача поширюється вимога, визначена абзацом 1 пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, оскільки він провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, що не заперечується жодною із сторін.
Суд зазначає, що до 01.01.2022 пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачав, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Законом №1914-IX, який набрав чинності 01.01.2022, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в редакції (чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
«Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті)».
Отже, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в третьому абзаці цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів та у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
При цьому, до 01.01.2022 суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Отже, суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):
1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;
2) ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відтак, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22 та від 15 травня 2025 року у справі №380/9233/24.
Так, представниками контролюючого органу складний Акт від 15.04.2025 №6136/Ж6/17-00-07-05-17/3644704935 (дата та номер реєстрації), де зазначено, що 15.04.2025 о 15 год 34 хв розпочато фактичну перевірку в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); на початок перевірки в магазині «Patifon» знято залишки технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту на загальну суму 264 266,00 грн, на даний товар на початок та протягом проведення фактичної перевірки не надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) (а.с. 106).
Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку» від 03.09.2021 №496 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2021 р. за № 1411/37033) затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - Порядок №496).
За приписами пункту 2 Розділу I. «Загальні положення» Порядку №496, у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним цим Порядком, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару;
місце продажу (господарський об'єкт) - стаціонарний або будь-який пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об'єкта, у тому числі транспортного засобу, де здійснюються розрахункові операції під час продажу товарів (надання послуг);
місце зберігання - стаціонарний або будь-який пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об'єкта, у тому числі транспортного засобу, земельна ділянка, де зберігаються товарні запаси, що належать ФОП;
товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).
Інші терміни, що вживаються в цьому Порядку, застосовуються в значеннях, визначених законодавством.
Відповідно до пункту 1 Розділу II. «Порядок ведення обліку товарних запасів» Порядку №496, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Згідно з пунктом 2 Розділу II. «Порядок ведення обліку товарних запасів» Порядку №496, форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
При цьому, відповідно до пункту 10 Розділу II. «Порядок ведення обліку товарних запасів» Порядку №496, форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.
Тобто, Порядком №796 чітко визначено, що форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару.
Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР, місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Отже, в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в силу зазначених вище норм законодавства, повинні були зберігатися форма обліку та первинні документи на товари, які перебували на реалізації, до моменту вибуття останньої одиниці товару.
Приписами пункту 11 Порядку №496 встановлено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Зазначене вище свідчить про безпідставність доводів позивача про те, що первинні документи на товар можуть бути надані та підлягають врахуванню контролюючим органом після проведення фактичної перевірки, до прийняття рішення.
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Враховуючи наведене вище, у зв'язку із здійсненням діяльності з реалізації технічно складних побутових товарів, позивач був зобов'язаний надати контролюючому органу на початок проведення фактичної перевірки первинні документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходились у місці продажу.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується те, що на момент початку фактичної перевірки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та під час проведення фактичної перевірки первинних документів щодо обліку товару, який знаходився на реалізації, не було; такі документи не надані працівникам контролюючого органу на початок проведення перевірки за місцем продажу (господарському об'єкті).
Як слідує з матеріалів справи, позивач подав до контролюючого органу заяву про доручення документів до матеріалів перевірки разом з первинними документами щодо обліку та походження товарів, які отримані відповідачем 16.04.2025 (а.с. 33-58).
При цьому, як зазначено вище, суб'єкт господарювання зобов'язаний зберігати форму обліку та первинні документи на товари за місцем продажу, які перебувають на реалізації, до моменту вибуття останньої одиниці товару.
Водночас, надання Позивачем контролюючому органу первинних документів щодо товарів вже після закінчення перевірки не спростовують факту відсутності та ненадання таких документів саме на початок проведення фактичної перевірки, що свідчить про порушення суб'єктом господарювання пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Суд зазначає, що з 01.01.2022 суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати контролюючого органу документи щодо обліку товарів, які перебувають у місці продажу (господарському об'єкті), саме на початок проведення перевірки, чого у спірному випадку зроблено не було.
Позивач зазначає, що відповідно до абзацу 2 пункту 44.6 статті 44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Щодо таких доводів позивача суд зазначає, що норма пункту 44.6 статті 44 ПК України стосується питання подання платником податків після закінчення перевірки документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, але які не надані під час перевірки.
У спірному ж випадку, йдеться про відсутність / ненадання документів щодо обліку товарів за місцем продажу, а не про документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності платника податків.
Позивач також зазначає, що обставина щодо порушення обов'язку надати після початку перевірки усі документи не означає, що платник податків не має права додатково їх подати до моменту прийняття контролюючим органом рішення.
Суд відхиляє такі доводи позивача та зазначає, що відповідальність за статтею 20 Закону №265/95-ВР настає за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Закон №265/95-ВР встановлює обов'язок платника податків надати документи щодо наявного на момент податкової перевірки товару, що підтверджують його облік та походження, та встановлює відповідальність за невиконання такого обов'язку.
Позивач зазначає, що під час проведення перевірки продавцем магазину надано копії документів, які підтверджують облік та походження товарів в магазин, проте інспектори, які проводили перевірку, вимагали надання оригіналів документів.
Суд критично оцінює такі доводи Позивача та зазначає, що останні не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Такі твердження позивача також суперечать змісту пункту 2 розділу 4 «Висновки щодо зауважень до акта перевірки», в якому особою, що фактично проводить розрахункові операції, продавцем-консультантом ОСОБА_2 вчинено наступний запис, що засвідчений власноручним підписом: «Первинні документи на товар є, облік ведеться, знаходиться у ФОП. ФОП принесе їх 18.04.25 р. Всі документи на товар, вона зараз не в місці за сімейними обставинами.» (а.с. 107).
Аналізуючи наведені правові норми у контексті встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що Позивач під час проведення перевірки не надав контролюючому органу на початку перевірки первинні документи, що підтверджують походження товару та обліку у встановленому порядку товарних запасів, у зв'язку з чим ним порушено положення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Тому, контролюючий орган мав усі правові підстави для притягнення Позивача до відповідальності в порядку статті 20 Закону №265/95-ВР.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення - ППР №7706/17000705-22 в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.
З огляду на це, підстави для застосуванні положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 травня 2025 року №7706/17000705-22 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Повний текст рішення складений 12 грудня 2025 року
Суддя У.М. Нор