11 грудня 2025 року м. Рівне №460/14457/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Симонюк Ю.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Стеценко О.Л.,
відповідача: представник Шеремета В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_2 ) до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області), в якій позивач просить суд визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Рівненській області:
від 19.05.2025 року №8641/17000705-22 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1020,0 грн;
від 19.05.2025 року №8637/17000705-22 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1 447 244,0 грн;
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09.04.2025 працівниками ГУ ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де позивач здійснює господарську діяльність.
Вказує, що така перевірка була призначена та проведена з численними процесуальними порушеннями, без зазначення в наказі про проведення перевірки підстав її призначення, без участі уповноважених осіб
Зауважує, що на виконання вимог податкового законодавства, всі первинні документи, обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, та які, в свою чергу, належать або пов'язані з предметом цієї перевірки й підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно - матеріальних цінностей, які знаходились в магазині, були надані представникам податкового органу в запереченнях на акт перевірки. Разом із цим, працівники ДПС не взяли до уваги надані первинні документи. Крім того, вказує, що частина товару, яка була відображена податковим органом акті зняття залишків належить іншим суб'єктам господарювання
В сукупності зазначеного, позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
25.08.2025 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено провадити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
До суду надійшов відзив на позов, в якому представник просить суд у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що на початок фактичної перевірки особа, яка проводила розрахункові операції, була зобов'язана надати фахівцям податкового органу Форму обліку, яка ведеться в магазині, та первинні документи на товари, які знаходяться на початок перевірки в реалізації.
У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки.
У разі вибуття товару, позивач мав надати Форму обліку з підшитими для зберігання такими документами, що згруповані в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку.
Проте на початок перевірки такі документи не надані, про об'єктивні причини неможливості їх надання до перевірки позивач не повідомив.
Крім того, перевіряючим особам було відмовлено у наданні Х-звіту та у перерахунку наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків.
Вказане на думку податкового органу є самостійною підставою для застосування штрафної санкції.
Також, податковим органом встановлено, що розрахункові операції проведено працівником, відносно якої повідомлення про початок роботи надано лише під час проведення перевірки.
Крім того, щодо підстав проведення перевірки зазначає, що позивачем не враховано, що підставо для проведення перевірки стала наявність інформації, яка свідчить про порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, що передбачено пп.80.2.2 п.80.2 статті 80 ПК України.
У сукупності зазначеного просить відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив позивачем викладено свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
Щодо підстав проведення перевірки, зокрема покликання відповідачем на лист ДПС України, представник позивача зауважує, що вказаний лист не містить інформації щодо порушення саме позивачем або магазином «Дзвінок» податкового законодавства, а тому такий лист не може слугувати підставою призначення перевірки.
Додатково зазначено, що відповідачем жодним чином не спростовано факт опису товару в акті зняття залишків, які належать іншим суб'єктам господарювання, що також доводить протиправність застосованих штрафних санкцій.
Представником відповідача подано письмові заперечення, відповідно до змісту яких представник зауважує, що позивачем не спростовано наявність виявлених порушень податкового законодавства.
Ухвалою суду від 24.09.2025 постановленою без виходу судді до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні 03.12.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.07.2023 №2010350000000346763.
Основним видом діяльності за КВЕД 46.90 є Неспеціалізована оптова торгівля (основний)
Другорядними видами діяльності є за КВЕД:
46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами
46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту
46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення
46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення
47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах
47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах
47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах
47.43 Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення
47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах
47.65 Роздрібна торгівля іграми та іграшками в спеціалізованих магазинах
47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет
47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами
62.03 Діяльність із керування комп'ютерним устаткованням
62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем
63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.
На підставі наказу Головного управління ДПС в Рівненській області №1000-п від 02.04.2025 посадовими особами було проведено фактичну перевірку в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 , де позивач здійснює господарську діяльність.
В якості підстави зазначено: «підпункт 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України».
За результатами фактичної перевірки магазину, посадові особи склали Акт фактичної перевірки від 09.04.2025 року №000171 (зареєстрований під № 5888/ж5/17-00-07-05-17/2566811025), відповідно до висновків якого, податковим органом встановлено порушення:
-п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»
-п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України
-ст.24 Кодексу законів про працю України
В полі додаткова інформація про факти, встановлено в ході перевірки зазначено:
Фактичною перевіркою встановлено також наступне:
1. У місці реалізації товарів - магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не забезпечено введення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації відповідно до вимог п.12 ст.3 Закону України Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме на момент перевірки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в реалізації знаходились технічно складні побутові товари, які вказані в акті зняття залишків на загальну суму 1447244,00 грн, проте будь-яких документів, які б
підтверджували облік та походження цих товарів, до перевірки не надано.
2. До перевірки не надано документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а саме на вимогу згідно з пп.20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України не надано Х-звіт ПРРО денний, а також відмовлено у перерахунку готівкових коштів на місці проведення розрахунків, що унеможливило встановити відповідність такої готівки.
3. Станом на 09.04.2025, 13:35 год, функції продавця виконувала ОСОБА_3 , яка проводила розрахункову операцію, проте повідомлення про прийняття працівником на роботу ФОП ОСОБА_1 було подано 09.04.2025 (під час перевірки).
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем подано письмові заперечення на акт перевірки.
Відповідно до відповіді на заперечення від 16.05.2025 ГУ ДПС у Рівненській області висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.
На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення:
№ 8641/17000705-22 від 19.05.25, яким застосовано до Позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1 020,00 грн..
№ 8637/17000705-22 від 19.05.25, яким застосовано до Позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1 447 244,00 грн.
Позивачем в адміністративному порядку оскаржено вказані ППР, однак Державною податковою службою України прийнято рішення від 29.07.2025р. № 21830/6/99-00-06-03-02-06 залишено, яким оспорювані ППР залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Позивач вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Рівненській області протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Щодо підстав проведення перевірки.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Як передбачено підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України 20.1.10. контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Контекст правової норми, викладеної у пункті 80.2 статті 80 ПК України, передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
Матеріалами справи встановлено, що як підставу для проведення фактичної перевірки господарської одиниці магазину «Дзвінок», де здійснює діяльність позивач, у наказі «Про проведення фактичної перевірки» зазначено підпункти 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України);
При цьому, варто зауважити, що відповідачем не надано доказів на підтвердження існування підстав для призначення фактичної перевірки згідно із підпунктами 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а саме: наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування.
Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
При цьому, конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, суд виходить з того, що в наказі ГУ ДПС відсутня будь яка інформація, яка б свідчила про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 у справі № 826/12651/14, від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 у справі № 1570/7146/12, від 24.10.2018 у справі № 808/1746/15 та від 04.02.2019 у справі № 807/242/14.
При цьому, суд зауважує, що порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.
Такі ж правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.
Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься лист Державної податкової служби України №1939/8/17-00 від 22.06.2023, адресований, зокрема головним управлінням ДПС у областях щодо проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, які у 2021 році мали розбіжності між отриманими виторгами через РРО та/або програмні РРО та задекларованим доходом, а також доповідна записка від 02.04.2025 про доцільність проведення перевірки в магазині «Дзвінок», у м.Березне.
Таким чином, покликання у наказі на підпункт 80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України є правомірним.
Отже, суд дійшов висновків про наявність підстав для призначення та проведення податковим органом фактичної перевірки позивача. Відтак, доводи позивача в частині незаконності призначення перевірки не знайшли свого підтвердження та відхиляються судом як необґрунтовані.
Щодо доводів позивача про допущення порушень при врученні наказу на проведення перевірки.
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок регламентовано положеннями статті 81 ПК України.
Зокрема, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Позивач, за змістом позовної заяви звертає увагу суду, що в магазині «Дзвінок» у АДРЕСА_1 одночасно здійснюють свою діяльність декілька суб'єктів господарювання, в тому числі: ТОВ «Техніка-Юа», ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 . Про що достеменно відомо
Позивач звертає увагу суду, що ОСОБА_7 на момент пред'явлення наказу не був працівником ФОП ОСОБА_1 .
Натомість, ТОВ «Техніка-Юа» листом № 03/06/25 від 03.06.25 повідомило, що Товариство здійснює роздрібну торгівлю електротранспорту, в т.ч. електросамокарів та електроскутерів, та за цією адресою працює продавець ОСОБА_7 , розміщена каса Товариства.
Таким чином, позивач за змістом позовної заяви наголошував, що посадові особи вручили наказ на перевірку № 1000-п від 02.04.2025 та ознайомили з направленнями на перевірку № 1640/ЖЗ/17-00-07-05- 15, № 1641/17-00-07-05 15 від 02.04.2025 року продавця ТОВ «Техніка-Юа», яке здійснює свою діяльність в магазині «Дзвінок».
При цьому, Позивачу або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводили розрахункові операції не було ані вручено наказу на перевірку, ані пред'явлено направлення на проведення такої перевірки. Отже, посадові особи Відповідача не мали права приступити до проведення фактичної перевірки Позивача, оскільки ними не було виконано вимоги законодавства та не вручено Позивачу або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводили розрахункові операції наказу на перевірку, ані пред'явлено направлення на проведення такої перевірки.
Надаючи оцінку вказаним обставинам суд зауважує наступне.
В матеріалів, долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву вбачається, що про отримання позивачем наказу від 02.04.2025 року №1000-п про проведення перевірки та ознайомлення з направленнями на перевірку від 02.04.2025 року №1641/Ж3/17-00-07-05-15, №1640/Ж3/17-00-07-05-15 09.04.2025 року о 15:01 год та о 16:03 год відповідно свідчить вчинений продавцем непродовольчих товарів ОСОБА_7 запис у направленнях на перевірку від 02.04.2025 року №1640/Ж3/17-00-07-05-15, №1640/Ж3/17-00-07-05-15.
Як вбачається з Повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу / укладення гіг-контракту від 09.04.2025 року, поданого ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Рівненській області датою початку роботи на займаній посаді ОСОБА_7 та ОСОБА_3 є 09.04.2025 року відповідно до наказу про прийняття на роботу від 09.04.2025 року №0904-1.
Наведене свідчить, що відповідно до вимог ПК України, наказ на проведення перевірки та направлення на проведення перевірки були вручені особі, яка фактично проводила розрахункові операції. Отже, посадові особи контролюючого органу були допущені до проведення фактичної перевірки уповноваженими особами позивача.
Водночас, суд по суті порушень, які стали підставою для винесення оспорюваних ППР, суд зауважує наступне.
Як вбачається з акту перевірки та оспорюваного податкового повідомлення-рішення, посадовими особами встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, що ФОП ОСОБА_1 порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснено продаж товарів, який необлікований у встановленому порядку, на суму 1447244,00 грн.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон № 265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статі 3 Закону);
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2 статі 3 Закону).
Як видно із розрахунків штрафних (фінансових) санкцій, до позивача були застосовані штрафні санкції на загальну суму 1447244,00 грн, за порушення ведення, в порядку встановленому законодавством, обліку товарних запасів.
Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Порядок № 496 визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону №265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Нормами пункту 2 розділу ІІ Порядку № 496 визначено, що цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару;
товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Згідно із висновками Акту перевірки, на господарському об'єкті не ведеться у порядку встановленому законодавством облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме до перевірки (на початок її проведення) не надано жодних документів у паперовій або електронній формі, що підтверджують облік та походження товарних запасів, зокрема, але не виключно документів щодо інвентаризації товарних запасів, документів про отримання товарів в інших суб'єктів господарювання та або документів на внутрішнє перемішення товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу на господарському об'єкті на загальну суму 1447244,00 грн.
Водночас, суд зауважує, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Порядку № 496 не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.
Як вбачається з матеріалів справи, документи, які підтверджують ведення обліку товарних запасів були надані разом із запереченнями на акт перевірки.
Додатково позивачем подано підтверджуючі документи, що частина товарів, відображених в Акті зняття залишків належать іншим суб'єктам господарської діяльності.
Зокрема, відповідно до листа ТОВ «Техніка-Юа» №03/06/25 від 03.06.2025 підтверджено, що товари (електросамокати та електросктери), відображені в Акті під №.18-20, 15-17 є власністю ТОВ «Техніка-Юа», що також підтверджено видатковими накладними на придбання вказаних товарів ТОВ «Техніка-Юа», копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Аналогічно, щодо товарів, зазначених в Акті під №2, 7-8, 21-23, 28, 35, 37-38, 46-47, підтверджено належність їх іншому суб'єкту господарювання - ФОП ОСОБА_3 . Зокрема, вказане підтверджується листом від 02.06.2025 №0206-1, ФОП ОСОБА_3 , та видатковими накладними на вищезазначені товари (телевізори, телефони, побутова техніка). Копії відповідних документів також знаходяться в матеріалах справи.
Крім того, ФОП ОСОБА_5 , листом від 03.06.2025 №0306-1 підтвердила належність їй товарів, зазначених в акті зняття залишків під №13-14, 24-269, 31-32, 44-45, 52. На підтвердження вказаних обставин також надала видаткові накладні на такі мобільні телефони, телевізори, пральні машини, морозильні камери та холодильники.
ФОП ОСОБА_6 листом від 27.05.2025 №2705 підтвердив належність йому товарів під №1, 3-6, 9-11, 39, 50-51 відображених в Акті зняття залишків. Придбання ним смартфонів, посудомийної машини та морозильних камер також підтверджено видатковими накладними, які долучено позивачем до матеріалів справи.
Суд звертає увагу, що згідно з Актом зняття залишків в магазині «Дзвінок» обліковано 52 одиниці товару, сукупна вартість яких становить 1447244,00 грн.
Водночас, в ході розгляду справи, позивачем документально підтверджено, що товари № 1-11, 13-26, 28, 31-32, 35, 37-39, 44-47, 50-52 належать іншим суб'єктам господарювання; товари, зазначені в акті зняття залишків під № 12, 27, 29, 30, 33, 34, 36, 40, 41, 42, 43, 48, 49 на суму 293587,00 грн. належать позивачу, що і відображено позивачем у описі залишків, який надався разом із запереченнями на акт перевірки.
На підтвердження обліку походження товарних запасів, позивачем до заперечень надано видаткові накладні:
№РТУК00432225 від 27.05.2024,
№1800022219 від 04.12.2023,
№52/7932718-01-01 від 18.09.2024,
№52/8153559-01-01 від 22.01.2025,
№25012025 від 25.01.2025,
№52/78747074-01-01 від 25.07.2024,
№000048395 від 10.01.2025,
№2102-1 від 21.02.2025,
№52/8041063-01-01 від 20.11.2024
№52/7858241-01-01 від 01.08.2024
№000048394 від 01.10.2024,
№047-003253 від 05.06.2024,
№047-002091 від 09.04.2024.
Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження ведення позивачем обліку товарів запасів згідно Порядку № 496.
До того ж, законодавством не передбачений порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, тому оприбуткування товарів здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.
Ключовим у цих правовідносинах є саме факт ведення належного обліку товарів, а не факт наявності на момент фактичної перевірки документів, які засвідчують цей факт.
В контексті зазначеного суд зауважує, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.
Відтак, висновки відповідача про порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР є необґрунтованими.
Щодо решти порушень.
Податковим органом в акті перевірки також зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст.44 та п.85.2 ст.85 ПК України, а саме до перевірки не надано документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки: суб'єктом господарювання у визначений строк не надано Х-звіт ПРРО денний та відмовлено у перерахунку готівкових коштів на місці проведення розрахунків, що унеможливило встановлення відповідності готівки.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, визначено статтею 44 ПК України.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
При заповненні податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця використовуються дані книги обліку доходів, тому їх показники у відповідності до норм п.44.1 ст.44 ПК України повинні бути підтверджені первинними документами.
Відповідно до п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого Податковим кодексом України №2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до абз.1 п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7
цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого
органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Згідно з п.85.2. ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.
Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
У постанові від 06.08.2019 року у справі №160/8441/18 Верховний Суд виклав наступну правову позицію: «Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності.».
Відповідно до абз.2 п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Як встановлено судом в ході розгляду справи, Х-звіт ПРРО був наданий разом із запереченнями на акт перевірки. Однак, посадовими особами відповідача, такий звіт враховано не було.
Вказане на думку суду, також спростовує допущення позивачем порушень податкового законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області
від 19.05.2025 року №8641/17000705-22 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1020,0 грн;
від 19.05.2025 року №8637/17000705-22 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1 447 244,0 грн.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 11586,12 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне, Рівненська обл.,33023, код ЄДРПОУ 44070166)
Повний текст рішення складений 11 грудня 2025 року
Суддя В.В. Щербаков