. 10 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13267/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з адміністративним позовом, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 винагороди відповідно до підпункту “б» пункту 1 статті 9-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», наказу МВС України від 18.03.2016 №118 “Про затвердження Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, а саме за знищення військової, бойової (спеціальної, спеціалізованої) техніки противника в період з 17.02.2025 по 24.03.2025 у розмірах визначених наказами командира Військової частини НОМЕР_2 від 21.04.2025 №104ад, від 20.05.2025 №150ад, від 23.07.2025 №221ад;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 винагороди відповідно до підпункту “б» пункту 1 статті 9-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», наказу МВС України від 18.03.2016 №118 “Про затвердження Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, а саме за знищення військової, бойової (спеціальної, спеціалізованої) техніки противника в період з 17.02.2025 по 24.03.2025 у розмірах визначених наказами командира Військової частини НОМЕР_2 від 21.04.2025 №104ад, від 20.05.2025 №150ад, від 23.07.2025 №221ад.
В обґрунтування позову позивач посилається те, що відповідачем протиправно не здійснено виплату винагороди, за знищення військової, бойової (спеціальної, спеціалізованої) техніки противника в період з 17.02.2025 по 24.03.2025 у розмірах визначених наказом командира Військової частини від 21.04.2025 №104ад, від 20.05.2025 №150ад, від 23.07.2025 №221ад, яка передбачена підпунктом “б» пункту 1 статті 9-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абзацами першим та другим частини першої Постанови КМУ №18 від 20.01.2016 року “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», наказом МВС України від 18.03.2016 року №188 “Про затвердження Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі Інструкція), зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 31 березня 2016 року №488/28618.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 позовну заяву залишено без руху через невідповідність останньої вимогам статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, Вказував на те, що винагорода, що передбачена Постановою №18 виплачується в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки, у межах бюджетних призначень пропорційно часу участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду. Однак, розмір цієї винагороди, як то передбачено абзацом другим пункту першого постанови №18 керівництвом відповідного державного органу, не визначені, тому відсутні підстави для її нарахування та виплати позивачу. Крім того, зазначав, що оскільки розділ V наказу № 188 лише збільшував винагороду за знищення (захоплення) техніки, та видавався на виконання вимог постанови № 18, яка на теперішній час зупинена Постановою КМ №168, слід дійти висновку про відсутність правових підстав для його застосування військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 окремою авіаційною ескадрильєю) Державної прикордонної служби України. Також, накази командира Військової частини НОМЕР_2 від 21.04.2025 №104ад, від 20.05.2025 №150ад, від 23.07.2025 №221ад не можуть бути підставою для видання наказу по НОМЕР_3 окремій авіаційній ескадрильї (Військовій частині НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України. Оскільки командир Військової частини не може встановлювати власними нормативними актами здійснення виплати командиру іншої військової частини (в нашому випадку Військовій частині НОМЕР_1 ) та не перебувають у правовідносинах. Слід зазначити, що Військова частина НОМЕР_2 та Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 окрема авіаційна ескадрилья) Державної прикордонної служби знаходяться у різних відомствах, та керуються іншими Законами та нормативно-правовими актами.
У відповіді на відзив позивач зазначив про необґрунтованість відзиву на позовну заяву та підтримував позовні вимоги в повному обсязі.
У запереченнях на відповідь на відзив, представник відповідача зазначив, що на даний час Порядку, який би регулював питання здійснення виплат за збиту (захоплену) техніку Міністерством внутрішніх справ не визначено, рішення НОМЕР_3 окремої авіаційної ескадрильї Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) в усіх випадках зазначених в позовній заяві є законними, прийнятими в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України, постановами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами України.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 25.03.2018 року по 30.06.2025 року.
З 30.06.2025 року відповідно до наказу командира НОМЕР_3 окремої авіаційної ескадрильї Державної прикордонної служби України Військової частини НОМЕР_4 від 26.06.2025 № 278-ОС виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, в зв'язку зі звільненням в запас Збройних Сил України.
В період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 був направлений у службове відрядження до Військової частини НОМЕР_5 Збройних Сил України (17.02.2025 - 05.06.2025) з метою виявлення, спостереження, супроводження та вогневого ураження цілей противника.
За рішенням Командира Військової частини НОМЕР_5 виконував вищезазначені завдання у складі зведеного вертольотного загону оперативного підпорядкування Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України.
12 червня 2025 року позивач звернувся з рапортом до командира НОМЕР_3 окремої авіаційної ескадрильї Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому, враховуючи норму статті 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, норму статей 47, 116 Кодексу Законів про працю України, просив здійснити повний розрахунок грошового забезпечення в день виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення; здійснити виплату грошової винагороди відповідно до статті 9-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме абзацу першого та другого вищезазначеної норми Закону із врахуванням Порядку визначеного Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 (зі змінами) в зв'язку з прийняттям безпосередньої участі у бойових діях, що забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони України під час мого відрядження до військової частини, а також знищення військової техніки противника, яка передбачена нормами частини першої та другої Постанови КМУ №18 від 20 січня 2016 року (чинна на час спірних правовідносин) “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських».
Листом №09/2138-25-Вих від 18.06.2025 року позивачу повідомлено, що виплата винагороди за знищення військової техніки противника не здійснювалась, оскільки у відповідача відсутнє документальне підтвердження про знищення такої техніки позивачем.
На запит позивача від 07.08.2025 до командира Військової частини НОМЕР_2 , було надано відповідь листом №648 від 14.08.2025, в якому зазначено, що підрозділ Військової частини НОМЕР_1 перебував в складі зведеного вертольотного загону оперативного підпорядкування Військової частини НОМЕР_2 . Після відпрацювання наказів про підтвердження знищення військової техніки противника витяги із наказів направлялись на Військову частину НОМЕР_5 для подальшої реалізації та відправки до Військової частини НОМЕР_1 (ДПСУ).
На адвокатський запит від 28.08.2025 року Військова частина НОМЕР_5 листом №103/1107 від 05.09.2025, повідомила, що витяги із наказів командира Військової частини НОМЕР_2 про підтвердження знищення військової техніки противника за період з 17.02.2025 по 05.06.2025 (включно) були направленні до Військової частини НОМЕР_1 за вихідним номером №103/1103 від 05.09.2025.
На адвокатський запит від 11.09.2025 року, листом Військової частини НОМЕР_1 №09/3276-25-Вих від 12.09.2025 повідомлено, що винагорода, яка передбачена постановою КМУ від 20 січня 2016 р. №18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» (надалі постанова №18) виплачується в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки, у межах бюджетних призначень пропорційно часу участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду (абзац 2 пункту 1 цієї постанови КМУ). Однак, розміри цієї винагороди, як то передбачено абзацом 2 пункту 1 постанови №18 керівництвом відповідного державного органу, не визначені, тому відсутні підстави для її нарахування та виплати позивачу.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати винагороди за знищення військової, бойової (спеціальної, спеціалізованої) техніки противника в період з 17.02.2025 по 24.03.2025 у розмірах визначених наказами командира Військової частини НОМЕР_2 від 21.04.2025 №104ад, від 20.05.2025 №150ад, від 23.07.2025 №221ад протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому дію воєнного стану продовжено та він діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 9-2 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), у редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024, установлено, що на період дії воєнного стану (особливого періоду):
а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;
б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
На момент виникнення спірних правовідносин і розгляду цієї справи в суді Кабінетом Міністрів України не встановлено порядок та розміри винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника на виконання Закон № 2011-XII, у редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024.
У відповідача були відсутні законодавчі підстави визначати порядок та розмір винагороди за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника в умовах військового стану. Зокрема, відповідач не може на власний розсуд установлювати розмір вказаної винагороди в залежності від виду (типу) відповідного знищеного (захопленого) озброєння (техніки).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.03.2016 №188 затверджено Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Інструкції №188).
Відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції №188 передбачено, що ця Інструкція визначає порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (далі - заходи із забезпечення НБО) чи в антитерористичній операції (далі - АТО), інших заходах в умовах особливого періоду.
Згідно пункту 3 Інструкції №188 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем проходження служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів начальників вищого рівня.
Згідно Інструкції №188 розмір винагороди збільшується за: успішне виконання бойового завдання; безпосередню участь у бойових діях; знищення (захоплення) техніки.
Відповідно до розділу V Інструкції №188 військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у знищенні (захопленні) техніки, залежно від особистого вкладу розмір винагороди одноразово збільшується згідно з додатком 2 до цієї Інструкції.
Документи щодо успішного виконання завдання зі знищення (захоплення) техніки (рапорт (донесення) командира прикордонного підрозділу (органу Держприкордонслужби), дані фото- або відеоспостереження з координатами місця знищення техніки тощо) разом з бойовим донесенням за підпорядкованістю надсилаються до органу військового управління (штабу АТО, ООШ) для розгляду.
Рішення про визнання техніки такою, що знищена (захоплена), оформлюється наказом керівника органу військового управління (штабу АТО, ООШ).
У наказі зазначаються обставини, місце, час, тип безпеки, спосіб знищення (захоплення) техніки, конкретні особи підрозділу або окрема особа (у разі самостійного виконання завдання), які виконали завдання зі знищення (захоплення) техніки.
Додатком 2 до Інструкції №188 передбачено розміри збільшення винагороди за знищену (захоплену) техніку.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» (далі - Постанова № 18) установлено, що за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується винагорода в порядку, визначеному керівниками відповідних державних органів за: безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки, у межах бюджетних призначень пропорційно часу участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду.
Отже, постановою КМУ № 18, на виконання якої прийнято наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 року № 188, не встановлено розміри та порядок виплати винагороди за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника.
У постанові № 18 взагалі відсутні посилання на винагороду за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника.
Також ця постанова прийнята не на виконання п. “б» ч. 1 ст. 9-2 Закону № 2011-XII, у редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024.
Відтак наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 року № 188 не може вважатися нормативно-правовим актом, який прийнято уповноваженим органом з метою реалізації п. “б» ч. 1 ст. 9-2 Закону № 2011-XII, у редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024.
З постанови № 18 та Інструкції № 188 випливає, що цими нормативно-правовими актами врегульовано окремі правовідносини, які виникали під час проведення АТО/ОСС. Водночас застосування цих нормативно-правових актів до спірних у цій справі правовідносин є безпідставним.
Суд вважає, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідач, який зобов'язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, - не мав законодавчих підстав для виплати позивачу спірної винагороди, оскільки Законом № 2011-XII передбачено, що порядок виплати та розміри цієї винагороди встановлюються саме Кабінетом Міністрів України. Однак Кабінетом Міністрів України не було встановлено порядку виплати та розміри спірної винагороди.
Відповідач позбавлений можливості на власний розсуд визначати порядок виплати та розмір спірної винагороди, або застосовувати до спірних правовідносин інші підзаконні нормативно-правові акти, зокрема Інструкцію №188, які не відповідають вимогам п. “б» ч. 1 ст. 9-2 Закону № 2011-XII, у редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024.
Тому суд дійшов висновку про те, що відповідачем у спірних правовідносинах не було прийнято (вчинено) протиправних рішень, дій чи бездіяльності.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова