Справа № 420/38651/25
12 грудня 2025 року Суддя Одеського окружного адміністративного суду, Бжассо Н.В., дослідив матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення невиплаченого грошового забезпечення в сумі 762514,11 грн.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення невиплаченого грошового забезпечення в сумі 762514,11 грн.
Суддя встановила, що предметом позову є незгода позивача з нарахуванням та виплатою грошового забезпечення за період червень 2023 року - лютий 2024 року.
Ухвалою суду від 24.11.2025 року залишено позов без руху та надано позивачу 10-денний термін для усунення недоліків адміністративного позову шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом.
28.11.2025 року від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом, в якій наведено аналогічні підстави для поновлення строку звернення до суду, що і в позовній заяві. Позивач вказує, що строк звернення до суду має відраховуватися з 22.08.2025 року, тобто дати останнього платежу відповідача, вчиненого у відповідь на заяви (рапорти) позивача від 03.06.2025 року та від 04.08.2025 року та докладно описує заходи, які вживалися ним протягом 2024-2025 років з використанням правничої допомоги, яка надавалася адвокатом, з метою досудового вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
В свою чергу, статтею 233 КЗпП України, в редакції чинній станом на теперішній час, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З позовом до суду позивач звернувся 18.11.2025 року.
При цьому, суд встановив, що позивач проходив службу у ВЧ НОМЕР_2 у період з 11.11.2022 року по 22.02.2024 року.
Також, зі змісту позову, суд встановив, що у серпні 2024 року позивач отримав довідку про доходи № 642/3089 щодо сум нарахованого та виплаченого на його користь грошового забезпечення за червень 2023-лютий 2024 року.
Однак, у тримісячний строк з дня отримання вказаної довідки позивач ані до суду, ані до відповідача з метою відновлення (на його думку) порушених прав не звертався.
Лише у червні 2025 року позивачем було підготовлено рапорт про перерахунок грошового забезпечення за спірний період.
При цьому, оскільки у спірних правовідносинах законодавством не передбачено обов'язкового досудового врегулювання спору, то звернення у червні та серпні 2025 року із заявами (рапортами) до відповідача не впливає на строк звернення до суду із вказаним позовом.
Тобто, позов подано до суду із порушенням тримісячного строку на звернення до суду із вказаним позовом.
Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених.
У справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).
Вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені ст.122 КАС України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами, а також дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Законодавець законодавчо закріпив, що підставою для поновлення пропущеного строку може бути наявність обставин, які зумовили обмеження можливості реалізувати своє право на судовий захист протягом строку, встановленого законом.
Поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Суд наголошує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.
Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, суддя зазначає що наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом є неповажними, оскільки позивачу ще у 2024 році було достеменно відомо про порушення своїх прав, позивач у правовідносинах з відповідачем користувався правничою допомогою адвоката, однак, до суду у строк визначений КЗпП України з відповідним позовом не звернувся.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 248 КАС України, суддя
Повернути позивачеві адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення невиплаченого грошового забезпечення в сумі 762514,11 грн.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Н.В.Бжассо