Справа № 420/27739/25
12 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Державної судової адміністрації України (вул..Липська,18/5, м.Київ, 01601) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (вул..Городецького,13, м.Київ, 01001) про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, за результатом якого позивач просить:
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 28.07.2025 ВП № 77401114.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною оскільки, ДСА України листом від 31.07.2025 (з додатками) повідомила Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі № 420/23735/24 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України визначеної (перерахованої) суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя".
Крім того, вищезазначеним листом ДСА України роз'яснила, що бюджетні кошти програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" розподілені повністю між судами та територіальними управліннями.
Однак, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не врахував поважні причини у наданій відповіді та наклав штраф на ДСА України.
Ухвалою суду від 08 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач вказує, що у Відділі перебуває виконавче провадження № 77401114 з примусового виконання виконавчого листа № 420/23735/24 виданого 27.02.2025 Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди з 29.04.2024 по 24.09.2024 та допомоги на оздоровлення за 2024 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн
Станом на 28.07.2025 рішення боржником доказів виконання рішення державному виконавцю не надано, поважних причин невиконання рішення суду не повідомлено.
А тому відповідачем на виконання вимог статті 75 Закону 11.04.2025 правомірно винесено постанову про накладення на боржника штрафу у сумі 5100, 00 грн. та повторно зобов'язано виконати рішення суду у 10-й строк з попередженням про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду без поважних причин. Та на виконання вимог статті 75 Закону 28.07.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у сумі 10200,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі №420/23735/24 визнано протиправними дії Івано-Франківського окружного адміністративного суду щодо виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди з 29.04.2024 по 24.09.2024 та допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2 102 грн.
Зобов'язано Івано-Франківський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з 29.04.2024 по 24.09.2024 та допомоги на оздоровлення за 2024 рік, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди з 29.04.2024 по 24.09.2024 та допомоги на оздоровлення за 2024 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі №420/23735/24 набрало законної сили.
В подальшому, вимогою державного виконавця від 18.07.2025 ВП № 77401114, було зобов'язано ДСА України повідомити про стан виконання рішення вищезазначеного рішення суду.
На виконання вимог статті 75 Закону 28.07.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у сумі 10200,00 грн.
ДСА України листом від 31.07.2025 (з додатками) повідомила Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі № 420/23735/24 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України визначеної (перерахованої) суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя".
Крім того, вищезазначеним листом ДСА України роз'яснила, що бюджетні кошти програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" розподілені повністю між судами та територіальними управліннями.
Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та за захистом своїх прав звернувся до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Відповідно до норм статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з наведеного, судом встановлено, що боржником (ДСА) не вжито заходів щодо виконання рішення суду, законні вимоги державного виконавця щодо його виконання боржником не виконані.
Підсумовуючи, слід наголосити, що обраний судом спосіб захисту та відновлення порушеного права позивача не передбачає стягнення певної суми коштів, а є рішенням зобов'язального характеру, яке покладає відповідні обов'язки на відповідачів та потребує вчинення ними певних дій.
Суд зазначає, що поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
З огляду на викладене, станом на момент винесення постанови про накладення штрафу, існували підстави для накладення штрафу, передбачені статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У випадку невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
За невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
За умови повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Судом встановлено, що Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 11.04.2025 ВП№77401114 на Державну судову адміністрацію України за невиконання рішення суду без поважних причин накладено штраф у розмірі 5100,00грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови від 11.04.2025 ВП 77401114, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року по справі № 320/23541/25 відмовлено позивачу у задоволенні заявленого позову.
На виконання вимог статті 75 Закону 28.07.2025 державним виконавцем винесено постанову ВП 77401114 про накладення на боржника штрафу у сумі 10200,00 грн.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що державним виконавцем 18.07.2025 на адресу боржника направлено вимогу згідно якої останнього зобов'язано надати до Відділу підтверджуючі документи щодо виконання вимог виконавчого документу.
Станом на 28.07.2025 рішення боржником доказів виконання рішення державному виконавцю не надано, поважних причин невиконання рішення суду не повідомлено.
Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» прямо передбачені повноваження державного виконавця на винесення постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення, які встановленні з метою здійснення достатніх дій для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов.
Суд зазначає, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що постанова про накладення штрафу прийнята в рамках чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У силу приписів частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати розподілу не підлягають.
Щодо клопотання відповідача про залучення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, у справі № 420/27739/25 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Суд вважає за необхідне залучити до розгляду вказаної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача стягувача у виконавчому провадженні №77401114 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 287 КАС України, суд,
Клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про залучення третьої особи, на стороні відповідача що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задовольнити.
Залучити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, у справі № 420/27739/25.
В задоволенні адміністративного позову Державної судової адміністрації України (вул..Липська,18/5, м.Київ, 01601) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (вул..Городецького,13, м.Київ, 01001) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.С. Єфіменко
.