Справа № 420/32442/25
11 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), в якій позивач просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року включно;
зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року в розмірі 66557,13 грн. з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі №420/29083/24 зобов'язано виплатити нараховану, але не виплачену індексацію грошового забезпечення, відповідно до розрахунку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. На виконання даного рішення суду у добровільному порядку було надано Розрахунок нарахованих сум на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі №420/29083/24 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року до виплати (на руки) - 17068,10 грн. На виконання Рішення були виплачені вказані кошти у грудні 2024 та січні 2025 року. Ознайомившись з Розрахунком про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року позивачем встановлено, що при розрахунку індексації грошового забезпечення відповідачем був застосований коефіцієнт, який не відповідає базовому місяцю - січень 2008 року, і як наслідок, виплачено меншу суму індексації.
Дії відповідача щодо неправильного обчислення та нарахування відповідачем позивачу суми індексації грошового забезпечення позивач вважає протиправними, що і стало підставою звернення його до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 02.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
17.10.2025 року до суду за допомогою підсистеми “Електронний суд» надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, такими що суперечать вимогам чинного законодавства, та заперечує щодо їх задоволення.
Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що у період з січня 2016 року до березня 2018 року, в якому відбулось підвищення посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», індексація грошового забезпечення мала проводитись відповідно до індексу споживчих цін для проведення індексації, обчисленого випереджаючим підсумком, починаючи з січня 2016 року у межах фінансових ресурсів, передбачених на ці цілі. Розрахунок індексів для проведення індексації грошових доходів підприємства, установи і організації мають здійснювати самостійно з урахуванням положень Порядку у межах коштів передбачених на ці цілі. Механізм проведення індексації у разі підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом передбачено пунктом 5 Порядку. Зокрема визначено, що у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення. Тобто, Порядком передбачено підвищення грошового доходу на визначену суму у зв'язку з прогнозованим підвищенням цін. При цьому необхідно враховувати фактичну суму індексації.
Відповідач вказує, що відповідно до розпоряджень командувача НГУ розмір грошового забезпечення військовослужбовців з 01.01.2016, з 01.08.2017, з 01.03.2018 збільшився, що вбачається з особистих карток на грошове забезпечення. Отже сума індексації за лютий 2018 року, обрахованої з базовим місяцем - січень 2008 року, менша ніж сумарне збільшення грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року. Отже, права на виплату індексації в березні не було. При виплаті грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 01.03.2018 був застосований метод, який визначений частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та абзацами 9 - 11 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Отже відповідач наголошує на відсутності підстав для нарахування індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 у зв'язку з тим, що індексація була врахована під час виплати грошового забезпечення.
З підстав наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
12.11.2025 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, в якому визначено розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн.
Відповідь на відзив, інші заяви, клопотання та додаткові докази станом на час вирішення справи по суті до суду не надходили.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Позивач - ОСОБА_1 , у період з 09.07.2013 по 21.07.2023 роки проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 року по справі № 420/29083/24, яке набрало законної сили 16.12.2024 року, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) виплатити ОСОБА_1 нараховану але не виплачену індексацію грошового забезпечення, відповідно до розрахунку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 року по справі № 420/29083/24, яке набрало законної сили 16.12.2024 року, позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 17068,10 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2276 від 24.12.2024 року та платіжною інструкцією № 11 від 13.01.2025 року.
Позивач, вважаючи, що має право на отримання індексації грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 в сумі 83625,23 грн., звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить наступного.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній станом на дату звернення позивача до суду) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частинами 2, 3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регламентовано, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
В силу ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
У статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» законодавець навів визначення таких понять:
індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
індекс споживчих цін показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
поріг індексації величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Частинами 1 та 5 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Приписами ч.2 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Законом України №76-VIII від 28.12.2014 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно з ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 чинній з 11.10.2017 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
За приписами статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Законом №911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року, внесено зміни у частині першій статті 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111) цифри 101 замінено цифрами 103.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону №911-VIII від 24.12.2015 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.
Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та цифри 101 замінено цифрами 103.
Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України 77 від 11.02.2016, - застосовується з 01.01.2016 року.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Відповідно до п.5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 року (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Тобто, відповідно до положень п.5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 року (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова №1013) були внесені значні зміни у вищевказаний Порядок, у зв'язку з чим з 01 грудня 2015 року вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.
Так, відповідно до п.5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Тобто з прийняттям постанови від 09.12.2015 №1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.
Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» збільшено грошове забезпечення військовослужбовців.
Зазначена постанова набрала чинності з дня втрати чинності указів Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, але не раніше ніж 01 січня 2008 року.
Указ Президента України Про внесення зміни до указу Президента України від 14.04.1999 р. №379 та визнання такими, що втратили чинність указів Президента України набрав чинності з 01.01.2008.
Таким чином, у зв'язку із прийняттям вказаної постанови базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача є січень 2008 року.
Відповідно до положень Порядку №1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.
В даному випадку, предметом спору є саме правильність обчислення та нарахування індексації грошового забезпечення.
Право позивача на виплату індексації грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року встановлено рішенням суду від 13.11.2024 по справі № 420/29083/24. Крім цього, рішенням суду від 13.11.2024 по справі № 420/29083/24 встановлено, що з 01.12.2015 року базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.
Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 по справі № 420/29083/24, позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у розмір 17068,10 грн.
Відповідно до розрахунку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, у відповідності до абзаців 9-11 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого ПКМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078 ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) згідно рішення суду справа № 420/29083/24 від 13.11.2024 р., який підготовлений начальником фінансового відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачем здійснено розрахунок, розмір індексації (без врахування раніше виплаченої суми та збільшення ГЗ) - 83625,23 грн.; розмір збільшення ГЗ (премія з ШДГВ) - 68132,68 грн., сума індексація до виплати - 17068,10 грн.
Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_4 , здійснюючи розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року зменшено розмір індексації з урахуванням підвищення щомісячної премії.
Разом з тим, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстави вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28 лютого 2023 року по справі № 200/6705/21.
Верховний Суд в постанові від 27 квітня 2021 року по справі №380/1513/20 зазначив, що механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
В постанові від 22 березня 2023 року по справі № 380/4689/21 Верховний Суд вказав, що під підвищенням доходу для цілей індексації заробітної плати (грошового забезпечення) слід розуміти підвищення їхніх постійних складових (тарифних ставок, окладів). У разі зростання заробітної плати (грошового забезпечення) за рахунок інших складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.
За таких підстав, розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року, зроблений ІНФОРМАЦІЯ_4 на виконання рішення суду, згідно якого позивачу підлягає до виплати 17068,10 грн., свідчить про недотримання приписів Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Таким чином, з урахуванням виплаченої суми 17068,10 грн., позивач має право на отримання невиплаченої частини індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року у розмірі 66557,13 грн. (83625,23 грн. - 17068,10 грн.).
Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає, що згідно п. 168.5 ст. 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постановах від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі № 320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі № 160/10789/22, від 30 квітня 2024 року у справі № 360/700/23, від 07 травня 2025 року у справі № 560/15993/24.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Щодо стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судових витрат, сплачених за надання правничої допомоги в сумі 14000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 р. у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що 10.09.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір про надання правничої допомоги №147, відповідно до предмету якого Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 4.3. договору № 147, за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у до фіксованій сумі 14 000 тисяч гривен або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно домовленості сторін.
Судом встановлено, що позивачем до суду надано:
договір про надання правничої допомоги №147 від 10.09.2025 року;
акт про прийняття-передачі наданих послуг від 06.11.2025 року;
детальний опис/Розрахунок наданих послуг професійної правничої допомоги, за договором №147 від 10.09.2025 року
платіжна інструкція № 9390-7520-3110-4939 від 12.09.2025 року на суму 14000 грн., призначення платежу: Оплата за надання правової допомоги від ОСОБА_1 , дог. Номер 147.
Відповідно до детального опису/Розрахунку наданих послуг професійної правничої допомоги, за договором №147 від 10.09.2025 року, Виконавець надав Замовнику юридичні послуги відповідно до Договору про надання юридичних послуг від 10.09.2025 №147, а Замовник прийняв надані послуги:
складання, оформлення і надсилання 2 Адвокатських запитів (1 год.) - 4000 грн.;
підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи; формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій (4 год.) - 3000 грн.;
складання, оформлення і надсилання Позовної заяви (4 год.) - 7 000 грн.
Всього: 14 000,00 грн.
Враховуючи незначну складність справи, досліджені докази, що надані на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами у сумі 14000 грн. та наявність підстав для зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги.
Під час визначення суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Під час вирішення судом питання відшкодування витрат на правову допомогу, суд повинен дослідити відповідність наданих видів допомоги критеріям видів правової допомоги, визначених статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі № 826/7375/18.
Суд також враховує, що адвокат вже звертався до суду в інтересах позивача до того самого відповідача з позовною заявою, а саме по справі № 420/29083/24, застосовуючи ідентичні норми матеріального права, отже адвокат, з огляду на попередній досвід ведення аналогічних справ, був повною мірою обізнаний із фактичними обставинами та юридичною аргументацією, що свідчить про використання вже сформованої правової позиції, наявності напрацювань та мінімізацію фактично затраченого часу на підготовку даної позовної справи.
Таким чином, враховуючи співмірність наданих послуг категорії складності даної справи, об'єм наданих послуг та суть заявлених клопотань та заяв, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 2000,00 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу суд вважає пропорційним до предмета спору.
Підстави для стягнення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року включно.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року в розмірі 66557,13 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України
Суддя А.А. Радчук