12 грудня 2025 р. № 400/8971/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3
провизнання протиправним рішення, оформлене протоколом від 04.08.2025 року № 61 в частині; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
-визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - РТЦК або відповідач 1), яке було ухвалене протоколом від 04.08.2025 № 61 в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 ;
-зобов'язати комісію з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розгялнути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2025 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Ухвалою від 26.08.2025 суд відкрив провадження у справі; залучив до участі у справі в статусі відповідача комісію з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Комісія або відповідач 2); встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Як встановлено судом, 04.08.2025 на розгляд Комісії надійшла заява ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. До заяви ОСОБА_1 додав, зокрема, копії свідоцтв про народження чотирьох дітей.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543 (у відповідній редакції), не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів на три місяці.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина сьома статті 23 Закону № 3543).
Порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення, відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону № 3543, визначається Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), про що вказано у частині п'ятій статті 22 Закону № 3543.
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560, комісія для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (Комісія) вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
04.08.2025 Комісія відмовила у задоволенні заяви позивача, причина - відсутність свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю дітей, рішення суду про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю) або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільно-процесуального кодексу України.
Згідно з Переліком документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (додаток 5 до Порядку № 560), до заяви, що подається на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543, додаються свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:
свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше);
рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;
свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Суд зазначив, що умови надання відстрочки визначені Законом № 3543, Порядком № 560 визначено відповідну процедуру.
Законом № 3543 встановлені дві умови: перебування на утриманні військовозобов'язаного трьох і більше дітей віком до 18 років та відсутність заборгованості із сплати аліментів. При цьому, перелік визначених додатком 5 до Порядку № 560 документів свідчить про те, що підзаконним нормативним актом для військовозобов'язаного, який, як вказано у свідоцтвах про народження, є батьком неповнолітніх дітей, встановлені додаткові вимоги для реалізації ним права на відстрочку.
Обов'язок батьків з утримання дітей до досягнення ними повноліття встановлений статтею 180 Сімейного кодексу України.
Інформація про заборгованість позивача із сплати аліментів у рішенні Комісії відсутня.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про протиправність прийнятого Комісією рішення.
Розглядаючи вимогу про зобов'язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, суд керувався тим, що метою вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У постановах від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21 Верховний Суд зазначив: "… у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта …".
Комісія використала надане їй законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, це рішення визнано судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, суд встановив, що позивач при зверненні дотримався визначених законом умов, дискреційні повноваження Комісії (надати відстрочку або відмовити у наданні відстрочки) обмежені оцінкою законності підстав для надання відстрочки та наявністю документів, що підтверджують відповідне право, тому суд встановив, що єдиним можливим варіантом дій (обов'язком) суб'єкта владних повноважень є задоволення заяви позивача.
Тому суд дійшов до переконання, що позовні вимоги в частині повторного розгляду заяви задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань РТЦК.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 04.08.2025 комісією з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки (протокол № 61).
3. Зобов'язати комісію з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалити рішення про надання ОСОБА_1 за його заявою від 24.07.2025 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, сплачений квитанцією від 16.08.2025 № 2610-4799-5362-5588.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна