12 грудня 2025 р. № 400/9361/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, ,
до відповідачаОСОБА_1 , ,
простягнення податкового боргу у сумі 41 013,69 грн,
29 серпня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просив суд стягнути з відповідача в рахунок погашення податкового боргу в сумі 41013,69 грн, а саме з:
податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) у сумі 40001,40 грн на користь місцевого бюджету Воскресенської ТГ;
податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010200) у сумі 818,94 грн на користь місцевого бюджету Мішково-Погорілівської ТГ;
земельного податку з фізичних осіб ( 18010700) у сумі 193,35 грн на користь місцевого бюджету Миколаївської ТГ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) контролюючого органу у відповідача виник податковий борг в розмірі 41013,69 гривні. Зазначений податковий борг всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не сплатив.
07.10.2025 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву від 06.10.2025, в якому він просив у задоволені позову відмовити. У відзиві відповідач підтвердив, що йому належать на праві власності наземні гаражі за адресою: АДРЕСА_1 . Він стверджує, що на підставі рішення Воскресенської селищної ради від 05.07.2022 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на території Воскресенскьої селищної ради» ставка податку на наземні гаражі становить 0,1 відсотка. За його розрахунками, він повинен був сплатити у 2024 році відповідний податок у розмірі 4715,82 грн, а не 41013,69 грн як визначено у ППР від 29.05.2025 № 1800-53.
У відповіді на відзив від 27.10.2025 позивач закцентував увагу на тому, що відповідач в адміністративному чи судовому порядку не оскаржив відповідні ППР, а тому вони вважаються узгодженими. Предметом дослідження у цій справі є саме правомірність нарахування грошових зобов'язань, в результаті несплати яких податковий орган дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення податкового боргу, а не наявність узгодженого грошового зобов'язання, складові основної суми боргу, штрафних санкцій, пені, підстави виникнення податкового боргу тощо.
Позивач у встановлений судом строк правом на подання заперечень не скористався.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17.10.2025 позивач подав до суду заяву про продовження процесуального строку для надання відповіді на відзив з метою отримання розрахунку, на підставі чого було винесено відповідні ППР.
23.10.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про задоволення заяви позивача від 17.10.2025 про продовження строку для надання відповіді на відзив, про його продовження до 30.10.2025, а також про рекомендування позивачу подати до суду докази оскарження ним в адміністративному та / або судовому порядку ППР від 27.04.2018 № 0365269-1302-1420, від 17.03.2023 № 3553998-2407-1403, від 03.04.2024 № 561993-2407-1403-UA48060150000071713 і від 22.05.2024 № 0493848-2410-1420-UA48060050000074873.
У заяві від 03.11.2025 представник позивача повідомив, що ППР від 27.04.2018 № 0365269-1302-1420, від 17.03.2023 № 3553998-2407-1403 і від 03.04.2024 № 561993-2407-1403-UA48060150000071713 ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржувались. Натомість 27.09.2024 позивач подав відповідачу заяву про скасування ППР від 22.05.2024 № 0493848-2410-1420-UA48060050000074873. У листі від 25.10.2024 № 22428/6/14-29-24-02-03 відповідач зазначив, що відповідачу необхідно звернутися для визначення класифікації даних будівель згідно з державним класифікатором.
03.11.2025 представник відповідача подав до Миколаївського окружного адміністративного суду клопотання про витребування у Воскресенської селищної ради письмову довідку про розмір ставки податку на нерухоме нежитлове майно, відмінне від земельного податку, встановлений Воскресенською селищною радою станом на 2022, 2023, 2024 і 2025 роки на нерухоме майно, а саме: гаражі, побутові будівлі для фізичних осіб.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 відмовлено у задоволені клопотання представника позивача про витребування доказів від 03.11.2025.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
У відповідача наявна непогашена податкова заборгованість:
1) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, (11011300) у розмірі 40001,40 грн (рахунок розмежування Казначейства територія Воскресенської селищної територіальної громади) на підставі ППР (форма «Ф») від 22.05.2024 № 0493848-2410-1420-UA48060050000074873;
2) із земельного податку з фізичних осіб (18010700) у сумі 193,35 грн. (місцевий бюджет Миколаївської міської територіальної громади) на підставі ППР (форма «Ф»):
від 17.05.2023 № 3553998-2407-1403 за період 2023 року у сумі 94,27 грн;
від 03.04.2024 № 561993-2407-1403-UA48020050000071713 за період 2024 року у сумі 99,08 грн;
3) пені з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості, (18010200) у сумі 818,94 грн (місцевий бюджет Мішково-Погорілівської сільської територіальної громади), нарахованої на ППР від 27.04.2018 № 0365269- 1302-1420 за 2017 рік у сумі 31920,00 гривні.
ППР від 22.05.2024 № 0493848-2410-1420-UA48060050000074873 позивач отримав 30.07.2024, ППР від 27.04.2018 № 0365269- 1302-1420 - 05.07.2018, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) до поштових відправлень № 0600944917753 і № 5400133543488 відповідно.
ППР від 17.05.2023 № 3553998-2407-1403 відповідач не отримав, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 01.07.2023 до поштового відправлення № 5400501417110.
Позивач виставив відповідачу податкову вимогу від 29.05.2025 № 1800-53 (форма «Ф») на суму 41013,99 грн, яку він не отримав у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 21.06.2025 до поштового відправлення № 0601153327363.
Зазначену податкову вимогу відповідач в адміністративному або судовому порядку не оскаржив.
Загальний розмір податкового боргу відповідача на день звернення позивача до суду становив 41013,69 грн, що підтверджується відповідним розрахунком позивача та витягами з інтегрованої картки платника.
З метою стягнення з відповідача вищенаведеного податкового боргу позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ключовим питанням, яке постало перед судом у цій справі, є встановлення наявності (відсутності) сум узгодженого грошового зобов'язання, несплаченого відповідачем у встановлені Податковим кодексом України строки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:
платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;
дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Крім цього, відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Абзацом третім пункту 129.4 статті 129 ПК України передбачено, що на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з абзацом другим пункту 42.5 статті 45 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Пунктом 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 41.4 статті 41 ПК України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України до контролюючих органів відносяться податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).
Отож позивач має повноваження на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу.
Позивач прийняв ППР про визначення відповідачу грошових зобов'язань:
з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, а саме від 22.05.2024 № 0493848-2410-1420-UA48060050000074873;
із земельного податку з фізичних осіб, а саме: від 17.05.2023 № 3553998-2407-1403 і від 03.04.2024 № 561993-2407-1403-UA48020050000071713.
ППР від 22.05.2024 № 0493848-2410-1420-UA48060050000074873 позивач отримав 30.07.2024, ППР від 27.04.2018 № 0365269- 1302-1420 - 05.07.2018, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (ф. 119) до поштових відправлень № 0600944917753 і № 5400133543488 відповідно.
ППР від 17.05.2023 № 3553998-2407-1403 відповідач не отримав, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 01.07.2023 до поштового відправлення № 5400501417110.
Враховуючи абзац другий пункту 42.5 статті 45 ПК України, усі ППР вважаються врученими відповідачу належним чином.
В судовому та адміністративному порядку у встановлені чинним законодавством терміни ППР відповідач не оскаржив, а тому зазначені у них суми податкових зобов'язань підлягають сплаті протягом 10 робочих днів, що настають за днем їх отримання, і вважаються узгодженими.
Натомість позивач не надав доказів надсилання та отримання відповідачем ППР від 03.04.2024 № 561993-2407-1403-UA48020050000071713 за період 2024 року у сумі 99,08 гривні.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що сума податкового зобов'язання за вказаним ППР не є узгодженою, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Водночас відповідно до інтегрованої картки платника позивач нарахував відповідачу за податковими зобов'язаннями за ППР від 27.04.2018 № 0365269- 1302-1420пеню з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості (18010200), у сумі 818,94 гривні.
У зв'язку з виникнення у відповідача податкового боргу позивач виставив йому податкову вимогу від 29.05.2025 № 1800-53 (форма «Ф») на суму 41013,99 грн, яку він не отримав у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 21.06.2025 до поштового відправлення № 0601153327363.
Ця податкова вимога на цей час не відкликана. Відповідач не звертався до позивача із заявами про розстрочення або відстрочення податкового боргу, суму податкового боргу у визначені строки не сплатив.
Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості станом на день розгляду цієї справи до суду ні з боку відповідача, ні з боку позивача не надійшло.
Тому відповідні суми грошових зобов'язань відповідача вважаються узгодженими та є податковим боргом.
У відзиві на позовну заяву від 06.10.2025 відповідач наполягав на тому, що на підставі рішення Воскресенської селищної ради від 05.07.2022 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на території Воскресенскьої селищної ради» ставка податку на наземні гаражі становить 0,1 відсотка. За його розрахунками, він повинен був сплатити у 2024 році відповідний податок у розмірі 4715,82 грн, а не 41013,69 грн як визначено у податковій вимозі від 29.05.2025 № 1800-53.
З цього приводу суд зазначає, що усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно, постанови від 19.02.2019 у справі №807/495/17, від 14.02.2022 у справі № 826/9711/17 та від 28.07.2023 у справі № 813/2109/16) про те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема: наявність узгодженого грошового зобов'язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення податкового боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати (несплати) податкового боргу в добровільному порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в порядку, встановлених Податковим кодексом України.
Тому суд відхилив вищенаведені доводи відповідача як необґрунтовані.
Податкова вимога вважається отриманою відповідачем 21.06.2025, а позов поданий - 28.08.2025, тобто у строки, встановлені пунктом 95.2 статті 95 ПК України.
З огляду на вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі встановлені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи в суді, а тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 40914 (Сорок тисяч дев'ятсот чотирнадцять) гривень 61 копійка в рахунок погашення податкового боргу:
з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, (11011300) у розмірі 40001 (Сорок тисяч одна) гривня 40 копійок (рахунок розмежування Казначейства територія Воскресенської селищної територіальної громади);
з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості, (18010200) у розмірі 818 (Вісімсот вісімнадцять) гривень 94 копійки на користь місцевого бюджету Мішково-Погорілівської сільської територіальної громади;
із земельного податку з фізичних осіб (18010700) у розмірі 94 (Дев'яносто чотири) гривні 27 копійок на користь місцевого бюджету Миколаївської міської територіальної громади.
3. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості із земельного податку з фізичних осіб (18010700) у розмірі 99 (Дев'яносто дев'ять) гривень 08 копійок на користь місцевого бюджету Миколаївської міської територіальної громади
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
7. Учасники справи:
позивач - Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ 44104027);
відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
8. Повний текст рішення складений 12.12.2025.
Суддя В.Г.Ярощук