12 грудня 2025 р. № 400/11696/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною відмову у поновленні нарахування та виплаті з 01.05.2025 року пільги у грошовій формі за користування комунальними послугами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; зобов'язання поновити нарахування та виплату з 01.05.2025 року пільгу у грошовій формі за користування комунальними послугами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач є пенсіонером та ветераном МВС. Відповідно до п.6 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» позивач має право на 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги). В травні 2025 позивач дізнався про припинення надання субсидії. На заяву позивача щодо виплати пільги на оплату житлово-комунальних послуг відповідач листом від 06.10.2025 повідомив, що величина доходу у 2025 році, яка дає право на податкову соціальну пільгу становить 4240 гривень. Середньомісячний дохід сім'ї позивача в розрахунку на одну особу за період з 01.10.2024 по 31.03.2025 становить 22116,70 грн. Тому позивачу відмовлено в призначенні пільги. Позивач вважає зазначене припинення субсидії протиправним, оскільки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» він має на цю пільгу незалежно від розміру доходу.
Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідач аргументував тим, що пільги на оплату житлово-комунальних послуг нараховуються відповідно до соціальних норм, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» (зі змінами) та за наявності документа, який підтверджує право на пільги, виходячи із відсотка знижки, який передбачений чинним законодавством. У разі коли середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (у 2025 році - 4240,0 грн), пільговик має право на отримання пільг протягом 12 місяців із місяця визначення відповідного права, але не більше ніж до останнього дня календарного року визначення такого права. Після закінчення дванадцяти місяців уповноважений орган визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період. Отже, Пенсійним фондом України централізовано було здійснено визначення права пільговиків, в тому числі учасників війни, на отримання пільг з 1 січня 2025 року. Позивачу не було підтверджено право на отримання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки середньомісячний дохід його сім'ї в розрахунку на одну особу за період з 01.10.2024 року по 31.03.2025 року становить 22116,70 грн перевищив величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (4240,0 грн).
Відповідно до ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивач є ветераном Служби цивільного захисту України та перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області як пенсіонер.
Протягом 2024 року позивач користувався пільгами на 50-відсоткову знижку плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), передбаченою п.6 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
В 2025 році Головне управління Пенсійного фонду в Миколаївській області здійснило перевірку сукупного доходу сім'ї позивача та встановило, що середньомісячний сукупний дохід його сім'ї в розрахунку на одну особу за період з 01.10.2024 по 31.03.2025 становить 22116,70 грн., тому прийняло рішення про припинення надання пільги з 01.05.2025.
Відповідно до п. 6 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються такі пільги: 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.
Відповідно до п.6 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України пункт 6 частини першої статті 6, стаття 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6, Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Відповідно до п.7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені: пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6, Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»
Відповідно до п.п1) п.1-1 постанови КМУ від 04.06.2015 №389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї» встановлено, що у 2025 році, пільги, передбачені передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» встановити з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць працездатних осіб - 3028 гривень.
Відповідно до п. 169.4.1. Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених підпунктом 169.1.2 та підпунктами "а" і "б" підпункту 169.1.3 пункту 169.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.
Таким чином, на 2025 рік величина доходу, який дає право податкову соціальна пільгу складає 4240,00 гривень (3028*1,4=4239,2=4240).
Позивач не заперечує визначений відповідачем середньомісячний сукупний дохід його сім'ї в розрахунку на одну особу в розмірі 22116,70 грн.
За таких обставин, з врахуванням того, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї позивача в розрахунку на одну особу перевищує 4240,00 гривень, відповідач правомірно припинив виплачувати йому субсидію на житлові послуги.
Суд звертає увагу, що зазначене рішення відповідача було прийнято на виконання п.п.6, 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» та постанови КМУ до п.п1) п.1-1 постанови КМУ від 04.06.2015 №389.
Закон України «Про Державний бюджет на 2025 рік» в цій частині неконституційним не визнавався, а за таких обставин у відповідача не було підстав для не застосування цих норм.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у адміністративній справі №440/14216/23 вказала, що правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються ст.46 Конституції України, яка не передбачена в ч.2 ст.64 Конституції України, з чого можливо зробити висновок, відповідно право соціального захисту, гарантоване ст.46 Конституції України, може бути обмежено в умовах воєнного або надзвичайного стану. Приписами статті 46 Конституції України встановлено, що такі складові конституційного права громадян на соціальний захист, як забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (1); втрати годувальника (2); безробіття з незалежних від них обставин (3); старості (4), не можуть бути скасовані законом; водночас інші складові елементи права на соціальний захист, не конкретизовані в частині першій ст.46 Основного Закону України або в інших його статтях, визначає Верховна Рада України шляхом ухвалення законів.
Отже, Велика Палата Верховного Суду, робить висновок, що соціальні гарантії, які не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковими соціальними пільгами (виплатами), не належать до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у ст.46 Конституції України, та відповідно Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Суд враховує зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду та вважає, що Верховна Рада в умовах воєнного стану, мала право на встановлення обмежень щодо соціальних гарантій, передбачених п. 6 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», оскільки вони не є основним грошовим забезпеченням та не належить до складових конституційних прав, визначених ст. 46 Конституції України.
Для застосування положень ч. 4 ст. 7 КАС України та не застосування положень Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», суд підстав не вбачає.
З урахуванням викладеного, рішення відповідача є правомірним, тому у задоволенні позову належить відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко