11 грудня 2025 р. № 400/9691/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) та просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.01.2024 року по 17.05.2024 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.01.2024 року по 17.05.2024 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він 03.02.2023 отримав мінно- вибухову травму під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №374/12 від 14.02.2023. У період з 01.01.2024 року по 17.05.2024 рік перебував на лікуванні. Тому, позивач вважає, що за періоди лікування за наслідками поранення Позивач набув права на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 р. Однак, відповідач припинив виплату грошової допомоги. На заяву позивача про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 р., за періоди стаціонарного лікування після поранення у період з 01.06.2023 по 17.05.2024, відповідач листом відмовив у її виплаті через неотриманням командуванням військової частини подальших підтверджуючих документів (довідок) про перебування на стаціонарному лікуванні. Бездіяльність відповідача щодо невиплати йому додаткової винагороди у спірний період вважає протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 09.09.2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву, ухвала про відкриття провадження доставлена в електронний кабінет відповідача підсистеми «Електронний суд» 25.09.2025 року о 22:26.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши докази, суд, -
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 Позивач 03.02.2023 отримав мінно- вибухову травму. Вогнепальне осколкове поранення лівої кисті, лівої гомілки та лівої стопи. Травматична ампутація лівої нижньої кінцівки (стопи) на рівні суглоба ОСОБА_2 , під час захисту Батьківщини, відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №374/12 від 14.02.2023 року.
Відповідно до Виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №е2125 перебував на стаціонарному лікуванні з 03.02.2023 по 07.02.2023; відповідно до Виписки №2547, перебував на стаціонарному лікуванні з 07.02.2023 по 16.02.2023; відповідно до Виписного епікриз №2495, перебував на стаціонарному лікуванні з 16.02.2023 по 24.02.2023; відповідно до Епікриз перевідний 533/237, перебував на стаціонарному лікуванні з 24.02.2023 по 27.03.2023; відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №1058 «У» перебував на стаціонарному лікуванні з 31.03.2023 по 06.09.2023; відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №2582/1189 перебував на стаціонарному лікуванні з 06.09.2023 по 15.09.2023; відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3118 «У» перебував на стаціонарному лікуванні з 15.09.2023 по 17.05.2024.
Представником позивача було надіслано заяву від 05.03.2025 р. за 01 до в/ч НОМЕР_1 (Відповідачу) про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 р., за періоди стаціонарного лікування після поранення у період з 01.06.2023 року по 17.05.2024 року.
Листом від 04.04.2025 р. №1609 відповідач повідомив позивача, що у зв'язку з неотриманням командуванням військової частини подальших підтверджуючих документів (довідок) про перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 з 01.03.2024 по 18.05.2024 було припинено виплата додаткової винагороди та грошового забезпечення згідно з Наказом Міністра Оборони №260 від 07.06.2018.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати додаткової винагороди, звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 р. (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ), у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому воєнний стан продовжувався відповідними Указами Президента України та діє о теперішній час.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову № 168 про «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 1, Постанови № 168 (в редакціях чинних за спірний період) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Водночас, відповідно до вимог пункту 1 Постанови КМУ № 168, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100 000 грн є встановлення таких обставин, як, зокрема:
- перебування на військовій службі у період дії воєнного стану;
- перебування на військовій службі у статусі військовослужбовця Збройних Сил України;
- перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманням поранення, пов'язаним із захистом Батьківщини.
Так, відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №374/12 від 14.02.2023, виданою в/ч НОМЕР_1 Позивач 17.03.2024 року отримав поранення, яке включає: «мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове поранення лівої кисті, лівої гомілки та лівої стопи. Травматична ампутація лівої нижньої кінцівки (стопи) на рівні суглоба Шопара» під час захисту Батьківщини.
Відповідно до Виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №е2125 перебував на стаціонарному лікуванні з 03.02.2023 по 07.02.2023; відповідно до Виписки №2547, перебував на стаціонарному лікуванні з 07.02.2023 по 16.02.2023; відповідно до Виписного епікриз №2495, перебував на стаціонарному лікуванні з 16.02.2023 по 24.02.2023; відповідно до Епікриз перевідний 533/237, перебував на стаціонарному лікуванні з 24.02.2023 по 27.03.2023; відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №1058 «У» перебував на стаціонарному лікуванні з 31.03.2023 по 06.09.2023; відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №2582/1189 перебував на стаціонарному лікуванні з 06.09.2023 по 15.09.2023; відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3118 «У» перебував на стаціонарному лікуванні з 15.09.2023 по 17.05.2024.
Таким чином, позивач у спірний період - з 01.01.2024 року по 17.05.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, тому відповідач протиправно припинив виплату позивачу грошової винагороди передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Суд вважає необґрунтованою позицію відповідача, викладену в листі від 04.04.2025 р. №1609 щодо наявності підстав для припинення виплати грошової винагороди з посиланням на Наказ Міністра Оборони №260 від 07.06.2018 «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», з огляду на таке.
Так, зазначеним наказом передбачено, що грошове забезпечення після чотирьох місяців (але не більше ніж за дванадцять місяців поспіль) безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про продовження тривалого лікування (пункт 6.13 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109 від 1109/15800).
При цьому, відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист (№3621-IX від 21.03.2024, набрання чинності 04.05.2024 року) абзац 1 пункту 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було викладено в такі редакції: «Військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.»
Суд звертає увагу, що саме після редакції абзацу 1 пункту 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановленої Законом України №3621-IX від 21.03.2024 з'являється умова для збереження грошового та матеріального забезпечення - лікування після поранення не може перевищувати 12 місяців поспіль.
Отже, з моменту набрання чинності №3621-IX від 21.03.2024 (набрання чинності від 04.05.2024 року) для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям варто обраховувати безперервність періодів лікування, що не перевищують 12 місяців поспіль, однак до 04.05.2024 року не було обмеження таким строком задля збереження грошового забезпечення за періоди лікування.
Таким чином, строк безперервності лікування не має застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки на спірний період ця норма не була чинною (до 04.05.2024 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити.
Судові витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.01.2024 року по 17.05.2024 року.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.01.2024 року по 17.05.2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар