12 грудня 2025 рокусправа № 640/28688/21
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автогран» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови -
Товариство з обмеженою відповідальністю Автогран» (далі - позивач, ТзОВ «Автогран») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 240135 від 02.03.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час перевірки відповідачем не враховано властивості вантажу (підсипка), що перевозився був рухомим. Зважування транспортного засобу здійснено, на думку позивача, з порушенням положень Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» № 879 від 27.06.2007, а тому, на думку позивача, отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними. Відтак позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 12.10.2021 позовну прийнято та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 173937 від 08.11.2021), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що 02.02.2021 відповідачем відповідно до направлення на перевірку № 000253 від 28.01.2021 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 33,410 т при нормативно-допустимій 16 т.
Щодо доводів позивача про те, що при здійснені зважування транспортного засобу з сипучим вантажем, який змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, результати вимірювання, здійснені посадовими особами відповідача, не можна вважати достовірними, здійснені без застосування відповідної Методики вказав таке.
Відповідно п. 12.5. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху. Транспортний засіб на вагу заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу. Дане узгоджується з висновками Верховного Суду по справам № 820/1420/17 та 803/1540/16.
Крім того, наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля. Так, згідно чинного законодавства жодними вітчизняним чи та міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних вантажів.
Також, переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Щодо твердження позивача про те, що зі змісту акта та довідки неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, зазначив, що з форми зазначених документів видно, що графи для зазначеної інформації відсутні. Тому твердження позивача не заслуговують на увагу.
Просив відмовити у задоволенні позову.
Суд всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, дослідив матеріали справи, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автогран» згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 25.08.2009 зареєстроване як юридична особа (РНОКПП 36474069), здійснює діяльність за КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 02.02.2021 відповідно до направлення на перевірку № 000253 від 28.01.2021 р., на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
02.02.2021 за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, АЗС «МОТТО» проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля позивача марки Renault Kerax 440.42, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перевозив вантаж «підсипка» насипом.
За наслідками габаритно-вагового контролю складено Акт № 045372 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02.02.2021 (встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 33,410 т при нормативно допустимому - 16 т.), розрахунок № 045372 ід 02.02.2021 плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування і Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02.02.2021.
Враховуючи те, що відповідно до акта проведення перевірки ТОВ «АВТОГРАН» виконувало вантажні перевезення з навантаженням на здвоєну вісь 33,410 т при нормативно допустимому - 16 т з перевищення параметрів від нормативу 108,81%, в.о. заступником начальника Північного міжрегіонального управління Укртраснбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно господарського штрафу відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто 34000 грн.
Позивач не погоджується із вказаною постановою відповідача, вважає її протиправною, тому звернув із цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України “Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2344-III).
Згідно з ст. 6 Закону № 2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до п. 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно з ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до ст. 33 Закону № 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Згідно з ст. 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до вимог частин 1 та 4 статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Частиною 2 статті 29 Закону України “Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-ХІІ передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, виданий компетентними уповноваженими органами, який дає право на рух автомобільними дорогами України, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ).
Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил № 30).
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Отже, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до підпунктів 1, 5 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - це процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 “Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.
Пунктом 6 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Оскільки відповідачем здійснено точний габаритно-ваговий контроль, твердження позивача про здійснення документального контролю не заслуговують на увагу.
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки/
Згідно з пунктом 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (пункт 20 Порядку № 879).
Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволів на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (п. 15 Порядку № 879).
З матеріалів встановлено, що перевезення вантажу на транспортному засобі позивача здійснювалось при навантаженні на здвоєну вісь транспортного засобу 33,410 т при допустимому навантаженні 16 т., тобто з перевищенням параметрів над нормативом на вісь на рівні 108,81 %. Зазначене порушення підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема: довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02.02.2021.
Щодо доводів позивача про відсутність документів на пристрій, яким проводилося зважування транспортного засобу, що позбавляє можливості перевірити відповідність цього приладу параметрам технічного стану, суд зазначає таке.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем надано суду Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 40 М 25904920 від 07.06.2019, чинне до 15.11.2021.
Вказане свідоцтво видане за результатом повірки засобу вимірювальної техніки «приладу автоматичного для зважування навантаження на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробування".
З огляду на вказані обставини суд відхиляє доводи позивача про те, що неможливо встановити будь-які характеристики зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема якими саме вагами проводилось таке зважування, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Суд відхиляє покликання позивача на відсутність затвердженої спеціальної методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів, якою повинні були керуватись посадові особи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
На час виникнення спірних правовідносин така методика не була затверджена. Разом з тим, її відсутність не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за зазначені перевищення. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 у справі № 819/1381/16.
За змістом статей 4 і 29 Закону України “Про дорожній рух» від 30.06.1993, статті 33 Закону України “Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю належить до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм щодо великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів був визначений Порядком № 879, яким керувався відповідач. Таким чином, акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом та спірна постанова відповідали чинному законодавству.
Таким чином, позивачем не наведено обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то в силу приписів ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автогран" (01103 м. Київ вул. Залізничне шосе 25, код ЄДРПОУ 36474069)
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (03083 м. Київ пр-т Науки 57, код ЄДРПОУ 39816845)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Качур Р.П.