справа№ 380/2393/25
з питань відводу
12 грудня 2025 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Карп'як О.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про відвід судді Львівського окружного адміністративного суду Карп'як О.О. в адміністративній справі № 380/2393/25 за позовом Приватного підприємства "ТТТ ЗАХІД" до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, Львівської міської ради за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Західне міжобласне відділення Антимонопольного комітету України, Міністерство розвитку громад та територій України, Західний міжрегіональний відділ державної регуляторної служби про скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
Приватне підприємство "ТТТ ЗАХІД" (адреса: просп. Грушевського, 25, 1,м. Кам'янець-Подільський, Кам'янець-Подільський р-н, Хмельницька обл.,32302) (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (адреса: пл. Ринок, 1,м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н,79008), Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради (площа Ринок, будинок 1, м. Львів), Львівської міської ради (площа Ринок, будинок 1, м. Львів, код ЄДРПОУ - 26256622), Львівської міської ради, у якому просить (мовою оригіналу):
"1) Зобов'язати Департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради переоформити паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (реєстраційний № ТС-2018-0329-3) на новий строк за ініціативою підприємства, викладеної у зверненні (заяві) від 07 жовтня 2024 (до цього у нерозглянутих по суті зверненнях від 16 грудня 2019 та 03 січня 2020), шляхом продовження паспорту прив'язки тимчасової споруди (реєстраційний № ТС-2018- 0329-3) з 01 січня 2020 до 01 січня 2030 (зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив'язки № ТС-2018-0329-3 Департаментом архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради в день його надання підприємством) на підставах і за формою передбаченими пунктами 2.17-2.19 та додатком 1 Порядку (затвердженому Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011за № 1330/20068), і у відповідності до висновку Касаційного адміністративного суду Верховного Суду викладеного у постанові від 16.01.2020 у справі № 712/5885/17; а також одночасно з цим визнати протиправними та нечинними наступні нормативно-правові і організаційно розпорядчі акти органів місцевого самоврядування м. Львів (створеної ними робочої групи) застосовані до нашого підприємства в правовідносинах, що склалися щодо належної йому на праві приватної власності тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, які (акти) і спричинили порушення права підприємства мирно володіти тимчасовою спорудою на підставі її продовженого (переоформленого) паспорту прив'язки у відповідності до Порядку (затвердженому Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068) та створили передумови для подальшого прийняття органами місцевого самоврядування в м. Львів рішення про демонтаж цієї тимчасової споруди й протиправної бездіяльності відносно продовження (переоформлення) її паспорту прив'язки на новий строк (всупереч статтям 28, 38 закону “Про регулювання містобудівної діяльності», висновкам Касаційного адміністративного суду Верховного Суду викладеним у постановах від 16.01.2020 у справі № 712/5885/17, від 07.10.2019 у справі №705/6569/16-а, від 03.03.2021 у справі 501/112/14-а):
- ухвалу Львівської міської ради № 4526 від 23.04.2015;
- пункти 5.2 (в частині рекомендації не розміщення у тимчасових спорудах закладів для проведення лотерей), 6, 7, 8 ухвали Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019;
- пункт 36 (Розділ II), пункт 8 (підрозділ 3.1, розділ VIII) Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради згідно з додатком затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 1081 від 08.07.2021;
- пункт 7 ухвали Львівської міської ради № 2679 від 06.12.2022;
- пункт 4 ухвали Львівської міської ради № 5833 від 19.12.2024;
- рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1040 від 06.08.2024;
- рішення робочої групи від 12.12.2023 стосовно ПП “ТТТ Захід»;
якщо вищевказані ухвали Львівської міської ради (відповідні норми положень та порядків ними затверджених) не буде визнано протиправними та нечинними судом, то вищевказану вимогу про зобов'язання Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради переоформити паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (реєстраційний № ТС-2018- 0329-3) на новий строк за ініціативою підприємства задовольнити наступним чином, в тому числі виходячи і з норм визначених в таких ухвалах міської ради, положеннях і порядках ними затверджених:
зобов'язати Департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, через управління архітектури яке не є юридичною особою та знаходиться в його підпорядкуванні як структурний підрозділ, підготувати проект ухвали про погодження на включення тимчасової споруди (паспорт прив'язки реєстраційний №ТС-2018-0329-3) до переліку тимчасових споруд, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019, продовження терміну дії її паспорту прив'язки (реєстраційний № ТС-2018-0329-3) з 01 січня 2020 до 01 січня 2030 та укладення договору оренди конструктивних елементів благоустрою для продовження розміщення вказаної споруди на підставі її паспорту прив'язки з 01 січня 2020 до 01 січня 2030;
зобов'язати Львівську міську раду включити тимчасову споруду (паспорт прив'язки реєстраційний № ТС-2018-0329-3) до переліку тимчасових споруд, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019, проголосувавши більшістю за вказаний проект ухвали про включення тимчасової споруди (паспорт прив'язки реєстраційний № ТС-2018-0329-3) до переліку тимчасових споруд, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019, продовження терміну дії її паспорту прив'язки (реєстраційний № ТС-2018-0329-3) з 01 січня 2020 до 01 січня 2030 та укладення договору оренди конструктивних елементів благоустрою для продовження розміщення вказаної споруди на підставі її паспорту прив'язки з 01 січня 2020 до 01 січня 2030 (проект ухвали попередньо підготований Департаментом архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, через управління архітектури яке не є юридичною особою та знаходиться в його підпорядкуванні як структурний підрозділ);
зобов'язати Департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради (управління архітектури яке не є юридичною особою та знаходиться в його підпорядкуванні як структурний підрозділ) переоформити паспорт прив'язки реєстраційний № ТС-2018-0329-3 тимчасової споруди на новий строк з 01 січня 2020 до 01 січня 2030 після прийняття Львівською міською радою ухвали про включення тимчасової споруди (паспорт прив'язки реєстраційний № ТС-2018-0329-3) до переліку тимчасових споруд, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019, продовження терміну дії її паспорту прив'язки (реєстраційний № ТС-2018-0329-3) з 01 січня 2020 до 01 січня 2030 та укладення договору оренди конструктивних елементів благоустрою для продовження розміщення вказаної споруди на підставі її паспорту прив'язки з 01 січня 2020 до 01 січня 2030.
Ухвалою від 06.02.2025 заяву позивача про забезпечення позову залишено без розгляду.
Ухвалою від 10.02.2025 року, вказану позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулась, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 25.03.2025 у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовлено.
10.04.2025 за вх.№30349 надійшов відзив Львівської міської ради.
28.04.2025 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить:
1. Зобов'язати:
1.1. Департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради (управління архітектури яке не є юридичною особою та знаходиться в його підпорядкуванні як структурний підрозділ):
1.1.1. переоформити паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (реєстраційний № ТС-2018-0329-3) на новий строк за ініціативою підприємства, викладеної у зверненні (заяві) від 07 жовтня 2024 (до цього у нерозглянутих по суті зверненнях від 16 грудня 2019 та 03 січня 2020), шляхом продовження паспорту прив'язки тимчасової споруди (реєстраційний № ТС-2018 0329-3) з 01 січня 2020 до 01 січня 2030 (зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив'язки № ТС-2018-0329-3 Департаментом архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради (управлінням архітектури яке не є юридичною особою та знаходиться в його підпорядкуванні як структурний підрозділ) в день його надання підприємством) на підставах і за формою передбаченими пунктами 2.17-2.19 та додатком 1 Порядку (затвердженому Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011за № 1330/20068), і у відповідності до висновку Касаційного адміністративного суду Верховного Суду викладеного у постанові від 16.01.2020 у справі № 712/5885/17;
1.1.2. підготувати проект ухвали про погодження на включення тимчасової споруди (паспорт прив'язки реєстраційний № ТС-2018-0329-3) до переліку тимчасових споруд, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019, продовження терміну дії її паспорту прив'язки (реєстраційний № ТС-2018 0329-3) з 01 січня 2020 до 01 січня 2030 та укладення договору оренди конструктивних елементів благоустрою для продовження розміщення вказаної споруди на підставі її паспорту прив'язки з 01 січня 2020 до 01 січня 2030;
1.1.3. продовжити паспорт прив'язки реєстраційний № ТС-2018-0329-3 тимчасової споруди на новий строк з 01 січня 2020 до 01 січня 2030 після прийняття Львівською міською радою ухвали про включення тимчасової споруди (паспорт прив'язки реєстраційний № ТС-2018-0329-3) до переліку тимчасових споруд, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019, продовження терміну дії її паспорту прив'язки (реєстраційний № ТС-2018-0329-3) з 01 січня 2020 до 01 січня 2030 та укладення договору оренди конструктивних елементів благоустрою для продовження розміщення вказаної споруди на підставі її паспорту прив'язки з 01 січня 2020 до 01 січня 2030.
1.2. Львівську міську раду:
1.2.1. внести зміни до ухвали Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019 про включення тимчасової споруди (паспорт прив'язки реєстраційний № ТС-2018-0329-3) до переліку тимчасових споруд, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019, шляхом прийняття (підтримки) проекту ухвали про погодження на включення тимчасової споруди (паспорт прив'язки реєстраційний № ТС-2018-0329 3) до переліку тимчасових споруд, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019, продовження терміну дії її паспорту прив'язки (реєстраційний № ТС-2018-0329-3) з 01 січня 2020 до 01 січня 2030 та укладення договору оренди конструктивних елементів благоустрою для продовження розміщення вказаної споруди на підставі її паспорту прив'язки з 01 січня 2020 до 01 січня 2030 (проект ухвали попередньо підготований Департаментом архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, через управління архітектури яке не є юридичною особою та знаходиться в його підпорядкуванні як структурний підрозділ).
2. Визнати протиправними та нечинними наступні нормативно правові і організаційно розпорядчі акти органів місцевого самоврядування м. Львів (створеної ними робочої групи) застосовані до нашого підприємства в правовідносинах, що склалися щодо належної йому на праві приватної власності тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, якими (актами що суперечать принципам державної регуляторної політики та прийняті з порушенням вимог закону “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності - без пропозицій щодо удосконалення проектів актів відповідно до принципів державної регуляторної політики, з порушеннями вимог статей 4, 8, 31-38 цього закону) спричинено порушення права підприємства мирно володіти тимчасовою спорудою на підставі її продовженого (переоформленого) паспорту прив'язки у відповідності до Порядку (затвердженому Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068) та створено передумови для подальшого прийняття органами місцевого самоврядування в м. Львів рішення про демонтаж цієї тимчасової споруди й протиправної бездіяльності відносно продовження (переоформлення) її паспорту прив'язки на новий строк (всупереч статтям 28, 38 закону “Про регулювання містобудівної діяльності», висновкам Касаційного адміністративного суду Верховного Суду викладеним у постановах від 16.01.2020 у справі № 712/5885/17, від 07.10.2019 у справі №705/6569/16-а, від 03.03.2021 у справі 501/112/14-а):
2.1. Нормативно-правові акти Львівської міської ради:
2.1.1. пункт 1.1. ухвали Львівської міської ради № 4526 від 23.04.2015 та додаток 1 до неї;
2.1.2. пункти 5.2 (в частині рекомендації не розміщення у тимчасових спорудах закладів для проведення лотерей), 6, 7, 8, 9.2., 9.10. ухвали Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019;
2.1.3. пункт 36 (Розділ II), пункт 8 (підрозділ 3.1, розділ VIII) Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради згідно з додатком затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 1081 від 08.07.2021;
2.1.4. пункт 7 ухвали Львівської міської ради № 2679 від 06.12.2022;
2.1.5. пункт 4 ухвали Львівської міської ради № 5833 від 19.12.2024;
2.1.6. ухвалу № 4442 від 20.12.2018 в частині вилучення пункту 220 в додатку № 1 до ухвали Львівської міської ради № 1568 від 02.03.2017 з переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м. Львова.
2.2. Організаційно-розпорядчий акт виконавчого комітету Львівської міської ради:
2.2.1. рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1040 від 06.08.2024 в частині яка стосується демонтажу тимчасової споруди ПП “ТТТ Захід».
2.3. Організаційно-розпорядчий акт робочої групи утвореної за протокольним дорученням Львівської міської ради від 19 вересня 2019 до в.о. директора департаменту містобудування Львівської міської ради для обговорення питань функціонування тимчасових споруд у м. Львів, а також за розпорядженням міського голови від 20 листопада 2019 № 611 “Про утворення робочої групи для врегулювання ситуації яка склалася з тимчасовими спорудами для провадження підприємницької діяльності, розмішеними на території м. Львова» з метою аналізу ситуації та подання Львівському міському голові своїх висновків і пропозицій:
2.3.1. протокольне рішення робочої групи від 12.12.2023 стосовно ПП “ТТТ Захід» в наступній його частині: “Відмовити ПП “ТТТ Захід» у включенні його зблокованої тимчасової споруди за адресою: вул. Чернівецька, м. Львів (згідно з схемою прив'язки) до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 № 6107 “Про здійснення підприємницької діяльності в тимчасових спорудах на території м. Львова».
Вказана заява прийнята судом до розгляду.
28.04.2025 за вх. №35236 надійшла відповідь на відзив.
30.04.2025 представником відповідачів подано докази опублікування інформації про відкриття провадження в даній адміністративній справі щодо оскарження нормативно - правових актів у виданні, в якому ці акти були офіційно оприлюднені (том 3 а.с.3).
Ухвалою від 10.07.2025 клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору задоволено частково, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Західне міжобласне відділення Антимонопольного комітету України, Міністерство розвитку громад та територій України, Західний міжрегіональний відділ державної регуляторної служби, встановлено третім особам строк для надання пояснень п'ять днів з дня отримання повідомлення про залучення їх до участі у справі.
22.07.2025 надійшли письмові пояснення Міністерства розвитку громад та територій України, просять врахувати пояснення та здійснювати розгляд справи у відсутності їх представника.
Ухвалою від 30.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представником відповідача подана заява про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою від 12.11.2025 у задоволенні клопотання представника позивача про залишення заяви без розгляду - відмовлено. У задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовлено. Позовну заяву (заяву про уточнення позовних вимог) залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (заяви про уточнення позовних вимог) у 5 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху, у спосіб: подання доказів сплати судового збору.
24.11.2025 року на адресу суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 25.11.2025 продовжено розгляд справи № 380/2393/25, призначено судове засідання на 16 грудня 2025 року о 10:30 год в приміщенні Львівського окружного адміністративного суду.
11.12.2025 від представника позивача надійшла заява про відвід судді Карп'як О.О. у розгляді справи №380/2393/25 та підлягає відводу на підставі пунктів 2, 4 частини 1 статті 36 КАС України, з наступних підстав:
- незгодою з бездіяльністю суду по з'ясуванню причин перед прийняттям до розгляду заяви ухвалення судового рішення (ухвали від 12.11.2025 про залишення без руху позовної заяви), яке не містить жодного обґрунтування того чому суд вирішив, що причина для подання заяви щодо несплати судового збору за позовні вимоги, як формальної заяви про залишення позову без розгляду, здійсненого відповідачем під час судового засідання з розгляду справи по суті й після закінчення підготовчого засідання є поважною (в чому полягає така причина не подання заяви відповідачем вісім місяців та десять днів та її поважність на думку суду, та яка причина, на кінець, дозволила суду прийняти заяву відповідача до розгляду по суті); вважає, що подана представником відповідача заява ні по суті, ні по формі не була і не могла бути заявою відповідача про залишення позову без розгляду, так як в ній (заяві) заявлялось про можливий і ще не встановлений недолік позову щодо несплати судового збору; заява відповідачів подана ними 16 жовтня 2025 без жодних обґрунтувань та доказів поважності причин того чому вона не була заявлена в підготовчому провадженні, з метою їх (причин) з'ясування судом перед тим як перейти до розгляду по суті такої несвоєчасно поданої заяви з порушенням розумного строку чи залишити таку заяву без розгляду згідно з статтями 167, 204 КАС України; суд проігнорував вимоги частини 2 статті 167, частини 2 статті 204 КАС України та прийняв до розгляду заяву, подану з пропуском процесуального строку на 8 місяців та 10 днів, без наведення відповідачем для з'ясування судом жодних поважних причин такого пропуску - про причини пропуску та їх поважність не йдеться в ухвалі від 12 листопада 2025; такі дії суду, на думку позивача, свідчать про надання невиправданих процесуальних переваг одній стороні (відповідачу) на шкоду іншій (позивачу), що є ознакою упередженості та необ'єктивності; внаслідок чого: істотно порушено рівність сторін на користь відповідачів, стадійність та логіку адміністративного процесу, право позивача на доступ до правосуддя, чим створено штучну перепону з метою затягування розгляду справи по суті - справу призначено на 16 грудня 2025 о 10-30, тобто на два місяці пізніше;
- при винесенні ухвали суду від 12.11.2025 про залишення позову без руху, причинено надмірний і не обумовлений законом майновий тиск у вигляді нелогічно розрахованої відповідачами суми судового збору, підтриманої судом в повній мірі як цілком правомірної;
- фактично суд визнав власну упередженість та/або некомпетентність і неефективність, при прийнятті таких судових рішень, триваючою в часі з 06 лютого 2025 по 12 листопада 2025, тобто сприяючою відповідачам у затягуванні справи та зловживанню правом на заявлення про недолік позову своєчасно;
- суд був упередженим та/або некомпетентним і неефективним відносно позивача та відповідача одночасно, так як перший: або знав, що в позовній заяві від 06 лютого 2025 (уточненнях до неї) існує недолік щодо сплати судового збору, і одночасно не спонукав позивача до його своєчасного виправлення шляхом винесення відповідної ухвали про залишення позову без руху з визначенням розміру судового збору до сплати - упередженість ; або не знав що в позовній заяві від 06 лютого 2025 (уточненнях до неї) існує недолік щодо сплати судового збору (хоча повинен був би і мав би знати про це (не міг не знати про це)), внаслідок чого не спонукав позивача до його виправлення шляхом винесення відповідної ухвали про залишення позову без руху з визначенням розміру судового збору до сплати своєчасно і під час підготовчого засідання - не компетентність і неефективність;
- судом не надано жодної уваги тому, що позивач заявив відповідно не більше ніж дві позовні вимоги, які, арифметично, рахувалися ним виходячи з формально логічної та юридичної природи позову і його вимоги (потім двох вимог), а не з граматично-семантичної природи, як це зробили відповідачі та суд розділивши логічно неподільні вимоги (вимогу) на окремі семантично-граматичні частини чи члени речень так, ніби вони мають окремі логічні предмети та не входять до цілого у вигляді однієї вимоги (потім двох вимог) - це все одно що ділити одного індивідуума який складається з 13 членів на 13 окремих індивідуумів без членів;
- описана вище причина істотного порушення вказаних нами норм процесуального права судом полягала в упереджених та необ'єктивних діях і бездіяльності суду, внаслідок яких прийнятті судові рішення (також упереджені та необ'єктивні) - це є підставою для самовідводу або відводу суду для унеможливлення здійснення аналогічних упереджених і необ'єктивних (некомпетентних і непрофесійних) дій в майбутньому при вирішенні справи по суті;
- дії та бездіяльність судді не можуть бути кваліфіковані як проста суддівська помилка в застосуванні норм права статей 167, 171, 204, 240 КАС України;
- «помилка судового збору» могла була бути допущена судом умисно (прямий умисел чи необережність) не тільки по причинам упередженості і необ'єктивності, не компетентності і неефективності, але і по причині можливої узгодженості (координації) дій суду і відповідачів з метою затягування розгляду справи та створення умов для подальшого її блокування, зокрема накладенням на позивача надмірного судового збору несвоєчасно, і на підставі заяви про недолік позову, на несвоєчасне подання якої існування поважних причин не було з'ясовано судом, що порушило розумне сподівання позивача на правову визначеність;
- позивача фактично поставили в наступне становище: або платити надмірний судовий збір; або відмовитися від своїх позовних вимог щоб не платити надмірний судовий збір чи просити лишити частину позовних вимог без розгляду; або не платити надмірний судовий збір і не відмовлятися від позовних вимог одночасно оскаржуючи ухвалу про залишення позову без розгляду через несплату судового збору;
- на стадіях апеляційного та касаційного оскарження, в разі якщо в позивача виникне необхідність в оскарженні майбутніх рішень в цій справі, ставка судового збору буде рахуватися від надмірної суми судового збору обрахованої судом першої інстанції в цій справі, що накладе на позивача не справедливий майновий тиск неспівмірний до кількості вимог та природи позову (природи спірних правовідносин), який може об'єктивно утримати позивача від захисту порушеного права;
- реальний чи потенційний конфлікт інтересів судді ОСОБА_1 невідомий РСУ з листопада 2008 по сьогодні. Обставини які вказують на пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду цієї справи, реальність чи потенційність конфлікту інтересів між суддею та усіма відповідачами в цій справі, - що є підставою для відводу (самовідводу) передбаченою пунктом 2 частини 1 статті 36 КАС України, а також розгляду конфлікту інтересів РСУ;
- про прихований конфлікт інтересів судді з органами місцевого самоврядування в місті Львів свідчать: майнові декларації судді - в яких власність (житловий будинок загальною площею 285.7 кв.м.) декларується часом набуття до вступу на посаду судді (24 лютого 2006) незважаючи на його реконструкцію з розширенням, яка відбувалася в тому числі і під час перебування на посаді судді (2006-2009) за сприяння органів місцевого самоврядування, а також того факту що власність на вказаний будинок виникла у судді 24 лютого 2006 у загальній площі 153.7 кв. м. (до моменту реконструкції з розширенням до 285.7 кв. м. яка відбулася після цього впродовж 2006-2009), тобто не в тій загальній площі яка декларується суддею як 285.7 кв. м. з 24 лютого 2006; рішення органів місцевого самоврядування прийняті в її приватних інтересах як судді 21 серпня 2009 (рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 632 від 21 серпня 2009), так і громадянина 16 березня 2006, а також як під час перебування на посаді судді (з 13 листопада 2008 і далі), так і до цього (до 13 листопада 2008 і перед цим);
- конфлікт службових інтересів судді в цій справі в такому випадку полягає в тому, що відповідачі в цій справі (виконавчий комітет, міська рада та департамент будівництва) сприяли приватному інтересу першої до та під час перебування її на посаді судді в 2006, 2009 та 2010, та сприяють йому досі, а саме: в 2005-2006 у приватизації житлового будинку пам'ятки архітектури місцевого значення без погодження і висновків державних органів охорони культурної спадщини та укладення охоронного договору з першими (договір ОСОБА_1 був укладений з управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону), приватизації землі цього будинку без отримання погоджень і висновків від державних органів охорони архітектурної спадщини;
- суддя, діючи в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів, мала певну упередженість судити на догоду відповідачам від яких і досі залежить її приватний інтерес оцінений приблизно в ? 12 735 300, приймаючи судові рішення у даній справі;
- сама суддя, як обдарована відповідачами людина і громадянин (отримані безкоштовно будинок і земля), є більш ніж вдячною органам місцевого самоврядування Львова за послідовне і оперативне сприяння останніми в реалізації її приватного інтересу з набуття нерухомості (будинку та землі) та подальшої її (нерухомості) забудови (прилеглої території)/перебудови (реконструкції) з розширенням будинку пам'ятки архітектури місцевого значення через збільшення загальної площі, поверховості (п'ять рівнів поверховості або п'ять поверхів включно з підземним поверхом) та зовнішнього вигляду фасаду (вартості як нерухомого активу зі збільшеною загальною площею) і даху, а також і за покривання зловживань з приватизацією пам'ятки архітектури місцевого значення без погоджень державних органів охорони культурної спадщини, без укладення та виконання охоронного договору, з наступним виділенням землі під неї без відповідних обґрунтувань з обмеження забудови і погоджень державних органів охорони культурної спадщини, забудовою і реконструкцією з розширеннями на ній та прийняттям перебудованої пам'ятки архітектури місцевого значення в експлуатацію після розширення її загальної площі з 153.7 кв. м. до 285.7 кв. м;
- переконані (в т. ч. з підстав вказаних в розділі І цього відводу), що суддя віддає перевагу приватному інтересу над службовим, доказом чого слугують її дії/ бездіяльність та ухвалені рішення ними спричинені в цій справі, а також, додатково, і сам факт умисного і неодноразового недостовірного зазначення в декларації судді об'єкту нерухомості (пам'ятки архітектури місцевого значення) як такого який набутий нею не під час перебування на посаді судді 26 лютого 2010 - в площі 285.7 кв. м., а до перебування на посаді судді 26 лютого 2006 - в площі 285.7 кв. м.;
- отже, реальний чи потенційний конфлікт інтересів полягає у триваючій прямій залежності приватної вигоди судді (отриманої внаслідок сумнівної легалізації набуття та реконструкції пам'ятки архітектури місцевого значення, оформлення права власності на неї, а також земельної ділянки для будівництва і обслуговування такої пам'ятки архітектури без погоджень і дозволів органів охорони культурної спадщини, без наукових обґрунтувань проектної документації по відведенню землі і реконструкції з розширенням загальної площі пам'ятки архітектури місцевого значення - результат інвестиції коштів джерело походження яких невідомо) від дій/ бездіяльності відповідачів в цій справі;
- під час перебування її на посаді судді, участі в справах в сфері будівництва де беруть задіяні органи місцевого самоврядування (відповідачі) - створює розумний сумнів у її здатності об'єктивно і неупереджено оцінювати позови проти цих відповідачів з вдячності чи зі страху перед ними, постійно підтримуваними можливим застосуванням бюрократичного та/або політичного впливу щодо майна судді (будинок), набутого нею внаслідок порушення законодавства в сфері містобудівної діяльності та охорони культурної спадщини (охорони пам'яток архітектури місцевого значення) та/або за цілковитого сприяння органів місцевого самоврядування в місті Львів.
Заява представника позивача про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні до наступного судового засідання.
Вирішуючи заяву представника позивача від 11 грудня 2025 року про відвід судді Львівського окружного адміністративного суду Карп'як О.О. в адміністративній справі №380/2393/25, суд виходить з такого.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, за змістом якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у розглядуваній ним справі. Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Суд, який розглядає справу, має бути “безстороннім» і “незалежним» (частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Білуха проти України» зазначено, що “у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що “особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але “вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Загальна декларація з прав людини (статті 10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (частина перша статті 14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду. Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Щодо покликань заявника на пункт 4 частини 1 статті 36 КАС України (за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді) як на підставу для відводу судді у цій справі суд зазначає таке.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
При цьому припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами не може бути підставою для відводу судді відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України не може бути підставою для відводу. Сподівання і припущення позивача на той чи інший результат розгляду цієї справи, не може свідчити про наявність підстав уважати, що суддя прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду цієї справи.
Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто у ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу «a priori» не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС України).
Доводи заяви зводяться до процесуальних дій судді при прийнятті ухвали від 12.11.2025 про залишення позову (заяви про уточнення позовних вимог без руху). Зокрема заявник вказує на бездіяльність суду по з'ясуванню причин перед прийняттям до розгляду заяви відповідача про залишення позову без розгляду здійсненого відповідачем під час судового засідання з розгляду справи по суті й після закінчення підготовчого засідання, яка ні по суті, ні по формі не була і не могла бути заявою відповідача про залишення позову без розгляду, яка подана з порушенням розумного строку. На думку позивача, такі дії суду свідчать про надання невиправданих процесуальних переваг одній стороні (відповідачу) на шкоду іншій (позивачу), що є ознакою упередженості та необ'єктивності. Вважає, що при винесенні ухвали суду від 12.11.2025 про залишення позову без руху, причинено надмірний і не обумовлений законом майновий тиск у вигляді нелогічно розрахованої відповідачами суми судового збору, підтриманої судом в повній мірі як цілком правомірної. Вважає, що суд був упередженим та/або некомпетентним і неефективним відносно позивача та відповідача одночасно, не спонукав позивача до своєчасного виправлення недоліків. Вважає, що «помилка судового збору» могла була бути допущена судом умисно також по причині можливої узгодженості (координації) дій суду і відповідачів з метою затягування розгляду справи та створення умов для подальшого її блокування, зокрема накладенням на позивача надмірного судового збору.
Верховний Суд в ухвалах від 13.05.2024 у справі №215/2945/23, від 23.07.2024 у справі №990/217/24 неодноразово зазначав, що суб'єктивна незгода сторони з діями судді не може вважатися обставиною, яка викликає сумнів у його неупередженості.
У вимірі описаної ситуації суд виходить передусім з того, що ухвала суду від 12.11.2025 про залишення позовної заяви (заяви про уточнення позовних вимог) є процесуальним судовим рішенням, незгода з яким, відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути підставою для відводу.
Суб'єктивний критерій для відводу судді не може ґрунтуватися суто на уявленнях (поглядах) сторони справи (заявника відводу) щодо особи судді, її/його професійності, а чи здогадках (припущеннях) про можливі «впливи» чи зацікавленість судді у результаті розгляду справи, зумовлених, по суті, незгодою [заявника] з мотивами судових рішень (ухвалених за участі судді ), зокрема з процесуальних питань.
У цьому зв'язку правозастосовна практика Європейського суду з прав людини (приміром, справа «Білуха проти України»; заява № 33949/02) орієнтує на те, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного; сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Отож заява, яка містить припущення про існування особистої упередженості судді, але без доказового підтвердження, не може бути підставою для відводу.
Щодо доводів заявника про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів судді ОСОБА_1 та усіма відповідачами в цій справі, - що є підставою для відводу (самовідводу) передбаченою пунктом 2 частини 1 статті 36 КАС України, слід зазначити наступне.
Такі доводи ґрунтуються на тому, що відповідачі в цій справі (виконавчий комітет, міська рада та департамент будівництва) сприяли приватному інтересу судді до та під час перебування її на посаді судді та сприяють йому досі у приватизації житлового будинку пам'ятки архітектури місцевого значення без погодження і висновків державних органів охорони культурної спадщини та укладення охоронного договору з першими, приватизації землі цього будинку без отримання погоджень і висновків від державних органів охорони архітектурної спадщини. Вважає, що суддя, як обдарована відповідачами людина і громадянин (отримані безкоштовно будинок і земля), є більш ніж вдячною органам місцевого самоврядування Львова за послідовне і оперативне сприяння останніми в реалізації її приватного інтересу з набуття нерухомості (будинку та землі) та подальшої її (нерухомості) забудови (прилеглої території)/перебудови (реконструкції) з розширенням будинку пам'ятки архітектури місцевого значення через збільшення загальної площі та зовнішнього вигляду фасаду і даху, а також і за покривання зловживань з приватизацією пам'ятки архітектури місцевого значення без погоджень державних органів охорони культурної спадщини, без укладення та виконання охоронного договору, з наступним виділенням землі під неї без відповідних обґрунтувань з обмеження забудови і погоджень державних органів охорони культурної спадщини. Вважає, що реальний чи потенційний конфлікт інтересів полягає у триваючій прямій залежності приватної вигоди судді від дій/ бездіяльності відповідачів в цій справі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи.
Положення частин першої, третьої статті 39 КАС України передбачають, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, згідно з частиною першою якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у тому числі, якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи та за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Отже метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частина 1 статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Європейський Суд з прав людини в пункті 49 рішення у справі «Білуха проти України» вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі «Білуха проти України»).
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Одночасно, не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
У статті 20 параграфу 2 Законодавчого інструментарію щодо конфліктів інтересів Ради Європи зроблено такий виняток: «Приватні інтереси не складають конфлікту інтересів, якщо всі інші судді в країні мали би такий самий конфлікт інтересів».
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Згідно із ч. 4 ст. 40 КАС України, Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи необґрунтованість заявленого позивачем відводу судді Карп'як О.О., питання про відвід судді відповідно до ч. 4 ст. 40 КАС України, підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.
Керуючись ст. 36, 39, 40, 241, 248, 256 КАС України, суд -
ухвалив:
Визнати необґрунтованою заяву позивача ПП «ТТТ Захід» про відвід судді Карп'як О.О. в адміністративній справі №380/2393/25.
Заяву про відвід судді Карп'як О.О., передати для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для її розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна