12 грудня 2025 рокусправа № 380/6907/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М. розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, в якому просить:
- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період: з 23.08.2024 по 16.09.2024; з 22.10.2024 по 30.10.2024; з 31.10.2024 по 20.11.2024 у розмірі 100 000 грн., пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я;
- Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову винагороду, у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період : з 23.08.2024 по 16.09.2024; з 22.10.2024 по 30.10.2024; з 31.10.2024 по 20.11.2024 у розмірі 100 000 грн., пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що проходить військову службу у військовій частині Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. 10.07.2024 отримав поранення під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту н.п. Водяне, Волноваського р-н., Донецької області. Згодом був доправлений до медичного закладу на стаціонарне лікування, після чого неодноразово перебував у відпустці за станом здоров'я за висновком ВЛК. Позивач наголошує, що за час перебування на лікуванні у КНП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» за період з 23.08.2024 по 16.09.2024, з 22.10.2024 по 30.10.2024, з 31.10.2024 по 20.11.2024 відповідачем у порушення вимог чинного законодавства йому не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода, збільшена до 100000 грн. у розрахунку на місяць, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, що й зумовило звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 11.04.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 33326 від 21.04.2025), у якому проти позову заперечив. Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначив, що надані позивачем медичні документи за період з 23.08.2024 по 16.09.2024 (виписка з історії хвороби) містять діагноз, що вказує на дегенеративні зміни та хронічні захворювання суглобів, а не на гостру бойову травму. Значний часовий проміжок між ймовірною датою травми (10.07.2024) та госпіталізацією (23.08.2024) унеможливлює встановлення причинно-наслідкового зв'язку без відповідного рішення ВЛК. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 проходить військову службу у національній гвардії України Військова частина НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №219 від 14.07.2024 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдат ОСОБА_1 10.07.2024 отримав поранення, а саме вибухова травма. Забій правого колінного суглобу. Симптоматична артеріальна гіпертензія.
За обставин: 10.07.2024 близько 01:30 внаслідок мінометного обстрілу в районі н.п. Водяне, Волноваського району, Донецької області, на КСП «ДАМБА». У стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння не перебував.
В межах спірного періоду, відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №СА 12804, позивач в період з 23.08.2024 по 16.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова». Крім цього це підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність №8515.
З 22.10.2024 по 30.10.2024 ОСОБА_1 перебував у ДУ «ТМО МВС України по Тернопільській області», що підтверджується випискою амбулаторного хворого №24/0433 та довідкою про тимчасову непрацездатність №266.
У період з 31.10.2024 по 20.11.2024 ОСОБА_1 перебував у медичному реабілітаційному центрі МВС України «Кремінці», що підтверджується випискою амбулаторного хворого №64/261/24 та довідкою про тимчасову непрацездатність №587.
Крім цього, 02.01.2025 позивач пройшов медичний огляд в медичній (військово-лікарській) комісії ДУ «ТМО МВС України по Тернопільській області», рішенням якої встановлено, що травма ТАК пов'язана із захистом Батьківщини.
Позивач 14.01.2025 звернувся до відповідача із запитом про проведення додаткової винагороди у зв'язку з перебуванням на лікуванні в період з 23.08.2024 по 16.09.2024; з 22.10.2024 по 30.10.2024; з 31.10.2024 по 20.11.2024, долучивши необідні документи, як підтверджую стаціонарне лікування.
Проте, відповідач листом від 25.02.2025, відмовив в нарахуванні та виплаті додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень у зв'язку з перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за вказаний період, посилаючись на те що значний часовий проміжок між ймовірною датою травми (10.07.2024) та госпіталізацією (23.08.2024) унеможливлює встановлення причинно-наслідкового зв'язку без відповідного рішення ВЛК.
Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати у повному розмірі збільшеної винагороди до 100 000 грн. відповідно до положень постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року, звернувся до суду з вказаним позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з пунктом першим статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 3 Постанови КМУ № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та триває досі.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова №168).
Абзацом першим пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
На думку суду, аналіз наведених норм Постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач отримав поранення важкого ступню, пов'язане із проходженням військової служби, у зв'язку із чим відповідно до виписки амбулаторного хворого №СА 12804 у період з 23.08.2024 по 16.09.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова». Крім цього це підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність №8515.
З 22.10.2024 по 30.10.2024 ОСОБА_1 перебував у ДУ «ТМО МВС України по Тернопільській області», що підтверджується випискою амбулаторного хворого №24/0433 та довідкою про тимчасову непрацездатність №266.
У період з 31.10.2024 по 20.11.2024 ОСОБА_1 перебував у медичному реабілітаційному центрі МВС України «Кремінці», що підтверджується випискою амбулаторного хворого №64/261/24 та довідкою про тимчасову непрацездатність №587.
Також відповідно до довідки 1/с-НГУ від 02.01.2025, виданої ДУ «ТМО МВС України по Тернопільській області» травма солдата ОСОБА_1 . ТАК пов'язана із захистом Батьківщини.
Суд вважає хибними посилання відповідача у відмові від 25.02.2025 про те що значний часовий проміжок між ймовірною датою травми (10.07.2024) та госпіталізацією (23.08.2024) унеможливлює встановлення причинно-наслідкового зв'язку без відповідного рішення ВЛК.
Відповідач не обґрунтував, з яких підстав позивачу не було нараховано та не було виплачено додаткову грошову винагороду у збільшеному розмірі за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок отриманого ним поранення.
Одне лише покликання відповідача у спірній відповіді на перебування позивача саме на реабілітації, у сукупності з іншими доказами, з позиції суду не може бути підставою для відмови у нарахування та виплаті відповідної винагороди за спірний період.
Відтак, позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 23.08.2024 по 16.09.2024; з 22.10.2024 по 30.10.2024; з 31.10.2024 по 20.11.2024.
Враховуючи наведене суд висновує, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, та перебуванням у відпустці за станом здоров'я за період з 23.08.2024 по 16.09.2024; з 22.10.2024 по 30.10.2024; з 31.10.2024 по 20.11.2024. Доказів виплати додаткової грошової винагороди суду не надано.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд висновує про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають..
Керуючись ст.ст. 72-80, 90, 139, 243-246, 255, 293 КАС України суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії -задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період: з 23.08.2024 по 16.09.2024; з 22.10.2024 по 30.10.2024; з 31.10.2024 по 20.11.2024 у розмірі 100 000 грн., пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я..
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову винагороду, у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період : з 23.08.2024 по 16.09.2024; з 22.10.2024 по 30.10.2024; з 31.10.2024 по 20.11.2024 у розмірі 100 000 грн., пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Судові витрати не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяГрень Наталія Михайлівна