справа№ 380/9246/25
з питань встановлення судового контролю
12 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 380/9246/25 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення та грошового забезпечення за період з січня 2018 року по вересень 2020 року за весь час затримки з січня 2018 року по день фактичної виплати 02.05.2025 та зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за період з січня 2018 року по вересень 2020 року за весь час затримки з січня 2018 року по день фактичної виплати 2.05.2025.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 380/9246/25 апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року по справі № 380/9246/25 - без змін.
Рішення набрало законної сили 13 жовтня 2025 року .
Позивач подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 12 червня 2025 року у справі № 380/9246/25. В обґрунтування заяви зазначив, що після набрання законної сили рішенням суду, відповідач не виконує та не вживає будь-яких заходів, спрямованих на виконання судового рішення. Вказує, що до моменту звернення із вказаною заявою до суду відповідач не виконав рішення суду, у зв'язку з чим просить встановити судовий контроль за виконанням цього судового рішення.
Заперечень на заяву про встановлення судового контролю Міністерство оборони України до суду не надало.
Розглянувши подану заявником заяву, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частини 1 статті 382-2 КАС України подана заява може бути розглянута у порядку письмового провадження.
За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання, тому відповідач повинен виконати рішення суду у справі.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Отже, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27 від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України № 11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Ромашов проти України від 27 квітня 2004 року, Шаренок проти України від 22 лютого 2004 року зазначено, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), № 29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06 від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За змістом частини першої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що частина друга статті 381-1 КАС України передбачає, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Суд встановив, що рішення від 12 червня 2025 року у справі № 380/9246/25 набрало законної сили 13.10.2025.
Отже, зважаючи на те, що судове рішення у справі набрало законної сили та відсутність доказів виконання рішення, суд дійшов висновку, що заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 380/9246/25 підлягає задоволенню шляхом зобов'язання Міністерства оборони України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому суд враховує, що оскільки положенням статті 382-1 КАС України надано суду право власного розсуду щодо визначення тривалості встановленого строку для подання звіту суд вважає, що необхідним і достатнім буде встановлення відповідачу строку для подання звіту протягом тридцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Керуючись ст.ст. 14, 248, 256, 293, 294, 295, 370, 372, 382, 382-1 - 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
заяву про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати Міністерство оборони України подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 12 червня 2025 року у справі № 380/9246/25 у 30-денний строк з дня набрання ухвалою законної сили.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Суддя Брильовський Р.М.