12 грудня 2025 рокусправа № 380/18351/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- «визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо нерозгляду заяви позивача відповідно до вимог Земельного кодексу України;
- зобов'язати Львівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.07.2025р. відповідно до вимог Земельного кодексу України, із урахуванням правової оцінки, наданої судом;
- зобов'язати Львівську міську раду подати звіт про виконання судового рішення в зв'язку з тим, що порушено право на пільги».
Ухвалою суду від 12.09.2025 позовну заяву залишено без руху. Позивачу запропоновано протягом 10-ти днів з дня отримання ухвали усунути недоліки шляхом надання документів, що посвідчують особу, а також тих, що підтверджують зареєстроване місце проживання.
Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунула належним чином.
Ухвалою суду від 23.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 11.12.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
В обґрунтування позовних вимог значено, що з метою отримання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, орієнтовно площею 0,0035га для подальшої передачі у власність (в межах норм безплатної приватизації) для будівництва та обслуговування гаражів звернулася до відповідача із заявою. Однак через ЦНАП отримала відповідь, в якій вказано, що земельна ділянка під гаражем позивача не може бути передана їй у власність без припинення права користування земельною ділянкою в порядку визначеному статтею 141 Земельного кодексу України та виділення земельної ділянки можливе лишень із присвоєнням окремої поштової адреси.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що в порядку надання адміністративної послуги позивач звернулась до Львівської міської ради №3-М-12153/АП-З-2403 із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, орієнтовно площею 0,0035 га, з метою подальшої передачі мені у власність (в межах норм безплатної приватизації) для будівництва та обслуговування індивідуального гаража. Також позивачем було зазначено, що земельна ділянка загальною площею 0,5187 га за адресою АДРЕСА_1 є сформованою, має кадастровий номер 4610136300:04:003:0067, цільове призначення «землі житлової та громадської забудови», комунальної форми власності, знаходиться у постійному користуванні Кооператива індивідуальних забудовників гаражів «Автолюбитель-1». Крім того, стверджувалось, що гараж який перебуває в неї на праві власності розташований на земельній ділянці кадастровий номер 4610136300:04:003:0067. На звернення позивача від 29.07.2025 № 3-М-12153/АП-З-2403 в 30 денний строк надано відповідь листом управління земельних ресурсів Львівської міської ради №2403-вих-125441 від 28.08.2025, в якому вказано про відсутність рішення Львівської міської ради про припинення кооперативу індивідуальних забудовників гаражів «Автолюбитель-1» права постійного користування. За відсутності окремої поштової адреси гаража, що перебуває у власності позивача як члена кооперативу індивідуальних забудовників гаражів «Автолюбитель-1», відсутні підстави для передачі у власність земельної ділянки для обслуговування цього гаража, як окремого об'єкта нерухомого майна. Окрім цього, відповідач вказав, що право власності на гаражний бокс, ряд 3 за позивачем зареєстровано лише 28.08.2025 в реєстрі речових прав на нерухоме майно за РНОНМ 3202021646060. Проте інформація, що гаражний бокс, ряд 3 (РНОНМ 3202021646060) зареєстрований без будь-якої прив'язки до земельної ділянкиа кадастровий номер 4610136300:04:003:0067, чи адреси об'єкту нерухомого майна.
Позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Також, вказала, що відповідач не зазначив чому заява позивача від 29.07.2025 не розглянута на пленарному засіданні ради відповідно до процедури. Всі необхідні документи для передачі земельної ділянки у приватну власність позивач оформлені та надавалися відповідачу. Окрім цього, вказала, що кооператив в цілому повністю пройшов процедуру поділу земельної ділянки та надав нотаріально завірену згоду на її поділ.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 в порядку надання адміністративної послуги позивач звернулась до Львівської міської ради із заявою від 29.07.2025, в якій просила надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, орієнтовно площею 0,0035га для подальшої передачі у власність (в межах норм безплатної приватизації) для будівництва та обслуговування гаражів. До заяви позивач долучила всі наявні у неї документи, зокрема, копію технічного паспорта гаражу, копію викопіювання з кадастрової карти про місцезнаходження земельної ділянки, копію витягу з Державного реєстру речових прав на земельну ділянку, копію кадастрового плану (схеми розподілу), копію нотаріально засвідченої згоди кооперативу.
Управління земельних ресурсів листом від 28.08.2025 повідомило позивача, що за відсутності окремої поштової адреси гаража, що перебуває у власності позивача як члена кооперативу індивідуальних забудовників гаражів «Автолюбитель-1», відсутні підстави для передачі у власність земельної ділянки для обслуговування цього гаража, як окремого об'єкта нерухомого майна. Питання поділу земельної ділянки загальною площею 0,5187 га за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136300:04:003:0067) з метою передачі позивачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального гаража не може бути вирішеним без припинення права користування земельною ділянкою в порядку визначеному статтею 141 Земельного кодексу України та виділення об'єкта нерухомого майна із присвоєнням окремої поштової адреси.
Розцінюючи таку відповідь як відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу та об'єднання земельних ділянок та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася з позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом розгляду у справі є оцінка дій відповідача щодо дотримання ним вимог законодавства під час розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Згідно з частиною 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Статтею 12 ЗК України передбачено повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (пункт «б»).
Положеннями статті 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Відповідно до статі 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.
Згідно з статтю 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац 1 частини 1).
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2).
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3).
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (частина 4).
Згідно з частиною 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара (пункт д).
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.
Частиною 6 вказаної статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 загаданої статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації заяви Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Таким чином, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, звертаються до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, до якого додаються визначені ЗК України документи.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Отже, Земельним кодексом України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або мотивовану відмову в наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акта.
Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Із доказів у справі суд встановив, що позивач з метою отримання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, орієнтовно площею 0,0035га для подальшої передачі у власність (в межах норм безплатної приватизації) для будівництва та обслуговування гаражів звернулася до відповідача із заявою 29.07.2025, до якої долучила наявні у неї документи.
Відповідач листом від 28.08.2025 повідомив позивача, що за відсутності окремої поштової адреси гаража, що перебуває у власності позивача як члена кооперативу індивідуальних забудовників гаражів «Автолюбитель-1», відсутні підстави для передачі у власність земельної ділянки для обслуговування цього гаража, як окремого об'єкта нерухомого майна. Також, вказав, що питання поділу земельної ділянки загальною площею 0,5187 га за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136300:04:003:0067) з метою передачі позивачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального гаража не може бути вирішеним без припинення права користування земельною ділянкою в порядку визначеному статтею 141 Земельного кодексу України та виділення об'єкта нерухомого майна із присвоєнням окремої поштової адреси.
Однак як вже зазначалося відповідно до приписів статей 118, 121 та 122 ЗК України зацікавлений громадянин в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подає клопотання до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, до якого додаються визначені ЗК України документи.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При цьому, згідно із пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель.
Відповідно до частини 1-2 статті 59 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Водночас за встановлених обставин цієї справи, відповідач надіслав позивачу лише лист, яким повідомив позивача про відсутність підстав для надання дозволу на виготовлення технічної документації земельної ділянки, орієнтовно площею 0,0035га для будівництва та обслуговування гаражів.
На переконання суду, такі дії відповідача не є законним способом поведінки суб'єкта владних повноважень, а надісланий лист не є рішенням у розумінні положень ЗУ України.
Крім цього, суд зазначає, що станом на момент прийняття рішення у справі відповідач не подав доказів прийняття будь-якого із передбачених приписами ЗК України рішення за результатами розгляду заяви позивача.
Таким чином, відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок для подальшої передачі у власність (в межах норм безплатної приватизації) для будівництва та обслуговування гаражів або мотивованої відмови у наданні відповідного дозволу, з позиції суду, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Варто зазначити, що при прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити.
У цьому випадку бездіяльність відповідача полягає саме в не прийняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для поділу та об'єднання земельних ділянок, що свідчить про її протиправність.
Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
З врахуванням встановлених обставин справи, належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 27.07.2025 про надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для поділу та об'єднання земельних ділянок, за результатами розгляду якої прийняти вмотивоване рішення.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю суд керується таким.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення даної норми дає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Проте таких доказів суду не надано. Тому, підстав для встановлення судового контролю немає.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог. Отже, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.07.2025 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
3. Зобов'язати Львівську міську раду (79008, пл. Ринок, 1, м. Львів; ЄДРПОУ 04055896) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 29.07.2025 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, за результатами розгляду якої прийняти вмотивоване рішення.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради (79008, пл. Ринок,1, м. Львів; ЄДРПОУ 04055896) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, у сумі 605 (шістсот п'ять) 60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович