11 грудня 2025 року м. Київ справа №320/58934/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального
міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
про визнання протиправним та скасування постанови, -
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову № 59308204 від 15.02.2023 про стягнення виконавчого збору, видану головним державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужуком Павлом Петровичем про стягнення з ОСОБА_2 25 736,72 грн виконавчого збору.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до статті 27 Закону України “Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 % від фактично стягнутої суми. Водночас виконавче провадження № 59308204 з виконання судового наказу 2-Н-476/08, виданого 15.08.2008 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Родовід Банк» заборгованості в розмірі 256 502 грн. 19 коп., 865 грн. судових витрат, завершено без виконання. Наразі виконання зазначеного вище судового наказу перебуває у приватного виконавця виконавчого округу місті Києві Кошарського О.В. в межах виконавчого провадження № 72780295.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України не скористалися та не надали.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.
28.02.2025 до суду від відповідача надійшли матеріали виконавчого провадження № 59308204.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені наступні обставини.
Постановою головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужука П.П. від 10.06.2019 відкрито виконавче провадження № 59308204 з виконання судового наказу 2-Н-476/08, виданого 15.08.2008 Подільським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Родовід Банк» заборгованості в розмірі 256 502 грн. 19 коп., 865 грн. судових витрат.
Постановою від 10.06.2019 в межах ВП № 59308204 накладено арешт на майно боржника.
Постановами від 15.01.2020, від 01.09.2021, від 24.12.2021, від 31.05.2022 та від 03.10.2022 в межах ВП № 59308204 накладено арешт на кошти боржника.
Постановою від 26.10.2019 в межах ВП № 59308204 оголошено розшук майна боржника.
Постановою від 26.10.2022 в межах ВП № 59308204 накладено арешт на майно боржника.
Постановою від 15.02.2023 у виконавчому провадженні № 59308204 стягнуто з божника виконавчий збір у розмірі 25 736,72 грн.
Постановою від 15.02.2023 у виконавчому провадженні № 59308204 на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто виконавчий документ стягувачу.
Вважаючи відсутність підстав для стягнення з позивача виконавчого збору, визначеного у постанові від 15.02.2023 про стягнення виконавчого збору у розмірі 25 736,72 грн. в межах виконавчого провадження № 59308204, позивач звернувся з позовом до суду.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII), який набрав чинності 05.10.2016.
Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Положеннями статті 18 Закону №1404-VIIІ встановлено обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII).
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII).
Як встановлено судом, постанову про відкриття виконавчого провадження № 593088204 з примусового виконання судового наказу № 2-Н-476/08 виданого 15.08.2008 Подільським районним судом, винесено державним виконавцем 10.06.2019.
Отже виконавче провадження було відкрито на час дії Закону № 1404-VIII.
Разом з тим, відповідачем оскаржувану постанову винесено в період дії Закону №1404-VІІІ (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правових засад провадження аудиторської діяльності в Україні» № 2475-VIII, який набрав чинності з 28.08.2018, далі також - Закон № 2475-VIII).
Вказаним Законом № 2475-VIII у статті 27 Закону №1404-VІІІ у частині другій слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
Таким чином, відповідно до статті 27 Закону № 1404-VIII (в редакції Закону № 2475-VIII та станом на дату винесення оскаржуваної постанови) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби (ч. 1).
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч. 2).
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4).
В цьому контексті слід звернути увагу на те, що аналогічне правове регулювання діяло і станом на час відкриття виконавчого провадження № 59308204.
Суд зазначає, що норми Закону № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII) не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов'язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.
Закон № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII) не ставить можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 25.05.2023 у справі № 420/1233/19.
Відповідно до частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Як встановлено судом, постановою від 15.02.2023 ВП № 59308204 судовий наказ № 2-Н-476/08, виданий 15.08.2008 Подільським районним судом, повернутий стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII.
За змістом пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі Інструкція №512/5) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Відтак, у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов'язком, а не правом державного виконавця.
Отже, стягнення виконавчого збору не залежить від здійснення державним виконавцем виконавчих дій в межах відповідного виконавчого провадження. Натомість, навіть за відсутності заходів з примусового виконання після завершення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII у державного виконавця наявний обов'язок винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми стягнення за виконавчим документом.
Відтак, твердження позивача про те, що виконавчий збір може бути стягнено лише за умов фактичного виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, та про те, що розмір виконавчого збору має обраховуватися з фактично стягнутої суми, не ґрунтується на положеннях закону.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 28.04.2020 у справі №520/9144/18, від 26.06.2020 у справі №360/3324/19, від 11.08.2021 у справі № 640/23271/21, від 25.05.2023 у справі № 420/1233/19, від 27.07.2023 у справі № 500/3394/22.
При цьому, суд відхиляє посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 11.03.2020 у справі №2530/3203/18, оскільки такі висновки сформульовані за наслідками аналізу положень Закону №1404-VIII в редакції до внесення змін Законом № 2475-VIII. Однак, положення Закону №1404-VIII в редакції Закону № 2475-VIII (які діяли на час винесення спірної постанови) не передбачають обов'язковість таких умов для стягнення виконавчого збору, як фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Водночас, суд враховує правову позицію, викладену у постановах від 02.10.2019 у справі №821/1109/17 та від 30.06.2021 у справі №460/2478/19, відповідно до якої Верховний Суд, аналізуючи норми Закону № 1404-VIII та положення Інструкції № 512/5, дійшов висновку, що згідно з частиною четвертою статті 27 вищевказаного Закону постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується у частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
Як встановлено судом з матеріалів справи, виконавчий документ - судовий наказ № 2-Н-476/08, виданий 15.08.2008 Подільським районним судом вже пред'являвся до примусового виконання, про що свідчить постанова про повернення виконавчого документу ВП № 47488475.
Отже, в досліджуваній ситуації виконавчий документ надходив до державного виконавця не вперше.
Викладене свідчить про відсутність необхідності винесення постанови про стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження №52041532 відповідно до частини 2 статті 27 Закону № 1404-VIII, та про правомірність винесення державним виконавцем спірної постанови у строк, встановлений частиною 3 статті 40 Закону № 1404-VIII, тобто не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті спірної постанови про стягнення виконавчого збору від 15.02.2023 ВП № 59308204 діяв у відповідності до вимог Закону №1404-VIII, на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України. Доводи позивача не спростовують правомірності оскарженої постанови та не дають суду підстав для її скасування.
Отже позов задоволенню не підлягає.
VI. Судові витрати.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.