11 грудня 2025 року м. Київ справа №320/58096/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до ТОВ "СІНТЕЗІС ППІ" про накладення арешту на кошти та інші цінності,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у м. Києві з позовом до ТОВ "СІНТЕЗІС ППІ" про накладення арешту на кошти та інші цінності.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на момент звернення з даним позовом до суду у ТОВ "СІНТЕЗІС ППІ" обліковується податковий борг з податку на додану вартість, адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 2 438 893,60 грн.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що ТОВ "СІНТЕЗІС ППІ" зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 46/1.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків за відповідачем обліковується податкова заборгованість з податку на додану вартість на суму 2 437 873,60 грн, адміністративних штрафів та інших санкцій на суму 1 020,00 грн.
Відповідно ст. 59 ПК України відповідачу виставлено податкову вимогу від 01.04.2024 № 0008448-1302-2615.
У зв'язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку податкового боргу позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
В силу вимог ст. 67 Конституції України, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України відповідач як платник податків зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п.п. 15.1-15.2 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Право податкового органу на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI.
Норма п. п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, окрім того, що надає повноваження органу ДПС на звернення до суду, визначає й підстави для накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
Підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 804/4273/13-а та від 30.05.2022 у справі № 825/2335/18.
В силу вимог абз. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов'язання згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
За змістом пункту 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Відповідно до п. 41.1 зазначеної статті контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
За змістом пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 459 991,12 грн.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
За правилами, визначеними п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Податковим органом з метою погашення податкового боргу винесено податкову вимогу від 01.04.2024 № 0008448-1302-2615, яка направлена на адресу відповідача, однак залишилась без виконання.
Станом на час подання позову та судового розгляду справи суду не надано доказів погашення відповідачем у добровільному порядку вказаної заборгованості.
За змістом підпункту 20.1.33 пункту ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Така норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.
Отже, відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, як підстава для накладення арешту на кошти платника податку у банку, має бути підтверджена під час судового розгляду.
До того ж, така відсутність відповідного майна має бути саме на момент, коли у контролюючого органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом коштів.
Підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.
Тобто, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.
Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в контролюючого органу на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01.11.2023 у справі №380/4604/20, від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16, від 24.04.2020 у справі № 802/2067/15-а, від 30.04.2020 року у справі № 813/3003/14, від 14.05.2020 року у справі № 820/5660/16, від 30.05.2022 року у справі № 825/2335/18.
При цьому відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України, не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є чіткою і обов'язковою до виконання.
Відповідно до п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Як вбачається з матеріалів справи, перед зверненням до суду з відповідним позовом позивач вжив необхідних заходів з метою встановлення наявності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, зокрема, було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Отже, позивач належними і допустимими доказами підтвердив факт відсутності у відповідача майна, яке б можна було використати як джерело погашення податкового боргу, а у контролюючого органу наявне право на стягнення суми боргу у розмірі 2 438 893,60 грн.
За змістом статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.
За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки судом встановлено наявність у відповідача податкового боргу, відсутність доказів його сплати, а також встановлено відсутність майна відповідача для погашення цього податкового боргу, то наявні усі підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку відповідача.
При цьому, арешт коштів накладається у межах суми податкового боргу, право на стягнення якого наявне в контролюючого органу на момент прийняття цього судового рішення, а саме 2 438 893,60 грн, оскільки арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання зобов'язань платника податків щодо погашення податкового боргу
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Такі витрати позивачем у справі не понесені, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ "СІНТЕЗІС ППІ", що знаходяться в банках, на суму податкового боргу у розмірі 2 438 893 (два мільйони чотириста тридцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.