про закриття провадження у справі
11 грудня 2025 року м. Київ Справа № 320/47133/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача Державної інспекції архітектури та містобудування України про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Департамента архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради до Державної інспекції архітектури та містобудування України , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМУС-С", про визнання протиправним та скасування наказу та рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (далі - позивач, Департамент) з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - відповідач, ДІАМ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМУС-С" (далі - третя особа, ТОВ «РЕМУС-С», товариство), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної інспекції архітектури та містобудування України від 17.07.2025 № 158 про проведення позапланової перевірки.
- визнати протиправним та скасувати Рішення від 11.08.2025 про зупинення дії містобудівних умов та обмежень для проєктування об?єкту будівництва № 103/1 “Реконструкція нежитлового приміщення під адміністративну будівлю з інфраструктурою для відпочинку за адресою: м. Одеса Приморський район, вул. Азарова Віце-адмірала, 28/1 (земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:23:005:0004), затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 23.06.2020 № 01-06/176.
Позивач, серед іншого, покликаючись на норми пп. 5 п. 15, п. 21 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою КМУ від 19.08.2015 №698 щодо підстав призначення позапланової перевірки зазначає, що підставою такої перевірки, є зокрема виявлення за результатами камеральної чи документальної перевірки відомостей про порушення об'єктом нагляду вимог законодавства під час виконання ним повноважень у сфері містобудівної діяльності. Вважає, що Наказ ДІАМ від 17.07.2025 № 158 про проведення позапланової перевірки прийнятий із порушенням вимог чинного законодавства. Так, зазначає, що за результатами документальної перевірки в разі наявності ознак вчинення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності складається Довідка, на підставі якої протягом п'яти робочих днів з дня її складення керівником ДІАМ приймається рішення про проведення позапланової перевірки. Враховуючи, що Довідку про результати документальної перевірки Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради RC01:0339-4723-0444-0841 складено 07.01.2025, то наказ ДІАМ про проведення позапланової перевірки повинен був складений протягом п'яти робочих днів з дня її складення керівником ДІАМ. Порушення ДІАМ строку призначення позапланової перевірки більше ніж на 30 днів свідчить про те, що позапланова перевірка проведена без належної правової підстави, з порушенням Порядку здійснення державного архітектурно - будівельного нагляду, у зв'язку із чим і сам наказ про проведення перевірки від 17.01.2025 №33 є незаконним, і усі рішення, прийняті в результаті проведення незаконної перевірки, зокрема і Рішення від 11.08.2025 про зупинення дії містобудівних умов та обмежень для проєктування об?єкту будівництва № 103/1.
Також, позивач вказує на помилковість висновків Акту перевірки від 08.08.2025 №СН01:4150-3346-5497-3891 частини 3, пункту 1 частини 5 статті 29 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності».
Зокрема, щодо не надання замовником ТОВ "РЕМУС-С" до заяви №1/1 - 20юр про надання містобудівних умов та обмежень викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000, оскільки головного інспектора ДІАМ було повідомлено листом від 12.03.2025 про ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28.10.2022 №757/29922/22-к на підставі якої в Департаменті були проведені слідчі дії та вилучено документи. Відповідно, на час проведення позапланового заходу та складення акту у Департамента були відсутні документи щодо замовника ТОВ "РЕМУС-С". Зазначив, до Департамент не несе відповідальності за збереження вилучених документів за наслідками проведених слідчих дій.
Щодо не відображення в назві об'єкта будівництва місце розташування об'єкта, позивач покликається на Порядок ведення реєстру містобудівних умов та обмежень, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31.05.2017 № 135, чинного на дату видачі містобудівних умов та обмежень, вказує, що місце розташування об'єкта будівництва зазначалось в п. 1 розділу "Загальні дані".
Щодо наявної невідповідності на дату надання містобудівних умов та обмежень намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, цільовому та функціональному призначенню земельної ділянки, позивач вказує на Генеральний план м. Одеси, затверджений рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 № 6489-VI, враховуючи ДСТУ-Н Б Б 1.1-12.2011, за яким земельна ділянка за адресою: м. Одеса Приморський район, вул. Азарова Віце-адмірала, 28/1 з кадастровим номером 5110137500:23:005:0004 розташована у проектній рекреаційній зоні озеленених територій загального користування (Р-Зп). Надані ТОВ "РЕМУС -С" містобудівні умови та обмеження від 23.06.2020 № 01-06/176 передбачені для супутніх видів використання зони Р-3п. Звертає увагу, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку та нежитлову будівлю зареєстровані до затвердження Одеською міською радою Генерального плану м. Одеси та Зонінгу та містобудівні умови та обмеження не є документом на підставі яких проводяться будівельні роботи, останні містять в собі обмеження та умови, якими повинен керуватись проектувальник при складання завдання з проектування і розробки проектної, робочої, проектно-кошторисної та науково-дослідницької документації. Згідно з Положенням про Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 12.06.2019 № 4686-VII, яке було чинним на момент видачі містобудівних умов та обмежень, Департамент не наділений функціями контролю за виконанням будівельних робіт, робіт з реконструкції та реабілітації об'єктів, в тому числі їх відповідності вихідним даним на проектування та узгодженої проектної документації.
Посилання в акті на можливі порушення у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів правил, що стосуються проектування об'єкта будівництва та видачі дозволів на початок проведення будівельних робіт та подальше здійснення будівельних робіт не стосуються діяльності Об'єкту нагляду - Департаменту під час видачі вищезазначених містобудівних умов та обмежень, виявлення таких порушень відповідно до Порядку № 698 та враховуючи Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України № 1340, здійснюється головними інспекторами ДІАМ щодо інших об'єктів нагляду, визначених законодавством, під час здійснення позапланових заходів та під час провадження ними містобудівної діяльності. Акт складено без належного з'ясування обставин та фактів, у зв'язку з чим останній не може слугувати підставою для прийняття юридичних рішень та/або слугувати підставою для складення документів за результатами здійснення нагляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 адміністративний позов було залишено без руху з підстав невідповідності останнього вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України.
23.10.2025 до відділу діловодства суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2025 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
03.11.2025, ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Третя особа вважає висновки ДІАМ про порушення Департаментом архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради містобудівного законодавства при видачі ТОВ “РЕМУС-С» містобудівних умов та обмежень від 23.06.2020 № 01-06/176 є протиправними та помилковими, оскільки для отримання містобудівних умов та обмежень товариством до Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради було подано усі необхідні документи. Зокрема, викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 було додано до заяви № 1/1 - 20юр з 17.11.2022 про отримання містобудівних умов та обмежень разом із містобудівним розрахунком. Також, зазначає, що враховуючи положення Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31.05.2017 № 135, який деталізував положення Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема щодо змісту та форми містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, які встановлені в додатку до вищевказаного Порядку, визначення місце розташування об'єкта, адресу місцезнаходження земельної ділянки у 1 розділі “Загальні дані» містобудівних умов та обмеження відповідає пункту 1 частини 5 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Щодо наявної невідповідності на дату надання містобудівних умов та обмежень намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, цільовому та функціональному призначенню земельної ділянки, враховуючи положення Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 № 6489-VI, земельна ділянка 5110137500:23:005:0004 розміщена на ландшафтно-рекреаційній території та згідно з планом зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради 19.10.2016 № 1316-VII вказана земельна ділянка розташована у проектній рекреаційній зоні озеленених територій загального користування (Р-Зп). Враховуючи також пункт 3 Додатка А (обов'язковий) ДБН В.2.2-9:2018 “Громадські будинки та споруди" Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради 23.06.2020 року, за зверненням ТОВ “РЕМУС-С», були надані містобудівні умови та обмеження № 01-06/176 (арх. № 103/1) на проектування реконструкції нежитлового приміщення під адміністративну будівлю з інфраструктурою для відпочинку за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Азарова Віце-адмірала, 28/1, кадастровий номер 5110137500:23:005:0004, що передбачено для супутніх видів використання зони Р-3п. Зауважує, що під час затвердження Плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затверджений рішенням Одеської міської ради 19.10.2016 р. № 1316-VII, керувалися ДСТУ-Н Б Б 1.1-12.2011 “Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг)». Вказує, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку та нежитлову будівлю зареєстровані до затвердження Одеською міською радою Генерального плану м. Одеси та Зонінгу.
Відповідач ДІАМ вказуючи на необґрунтованість та безпідставність заявленого позову до суду, 14.11.2025 подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України. Відповідач вказує, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів за зверненням суб'єкта владних повноважень, оскільки положеннями статті 19 КАС України, чітко визначені випадки, у яких органи державної влади можуть звертатися в адміністративному процесі з позовами один до одного (спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом). В усіх інших випадках, окрім наведених вище виключень із загального правила, суб'єкти владних повноважень (зокрема, органи державної влади, органи місцевого самоврядування) можуть вирішувати спори між собою в рамках існуючих адміністративних процедур, оскільки такі органи по суті є представниками держави в адміністративних правовідносинах, і звернення одного органу державної влади до іншого фактично означало би вирішення судом спору держави самої з собою. Водночас, не передбачено повноваження позивача, як об'єкта нагляду на оскарження в судовому порядку рішень, прийнятих центральним органом виконавчої влади, який реалізовує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду (ДІАМ), як суб'єктом нагляду, відповідно до визначених Законом № 3038-VI. В даному випадку спір, що виник між двома суб'єктами владних повноважень, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, один з яких є одночасно й об'єктом державного архітектурно-будівельного нагляду, не є компетенційним, позивач не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про скасування рішення та наказу ДІАМ, таке рішення не може бути перевірено адміністративним судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України за зверненням до суду цього об'єкта нагляду. Вважає, що у рамках спірних правовідносин між сторонами відсутні публічно - владні управлінські відносини, жодна із сторін не надає адміністративні послуги іншій стороні, а тому неможна вважати, що позивач у справі виступає в якості юридичної особи без статусу суб'єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування), щодо якої відповідачем допущено протиправні дії.
Вирішуючи клопотання відповідача Державної інспекції архітектури та містобудування України суддя зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є наказ Державної інспекції архітектури та містобудування України від 17.07.2025 № 158 про проведення позапланової перевірки та Рішення від 11.08.2025, яким ДІАМ зупинено дії містобудівних умов та обмежень для проєктування об?єкту будівництва № 103/1 “Реконструкція нежитлового приміщення під адміністративну будівлю з інфраструктурою для відпочинку за адресою: м. Одеса Приморський район, вул. Азарова Віце-адмірала, 28/1 (земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:23:005:0004), затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 23.06.2020 № 01-06/176.
Позивач, Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради, заявляючи до суду даний позов, мотивує та обґрунтовує підстави звернення порушенням ДІАМ чинного законодавства у сфері архітектурно-будівельного нагляду при перевірці дотримання Департаментом виданих ТОВ "РЕМУС-С" містобудівних умов та обмежень від 23.06.2020 № 01-06/176 щодо реконструкції нежитлового приміщення під адміністративну будівлю з інфраструктурою для відпочинку за адресою: м. Одеса Приморський район, вул. Азарова Віце-адмірала, 28/1, земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:23:005:0004. Оспорюваний Наказ про проведення позапланової перевірки вважає виданим з порушенням строку враховуючи проведену документальну перевірку, висновки якої не можуть слугувати підставою для прийняття оспорюваного Рішення про зупинення дії виданих містобудівних умов та обмежень, оскільки є необґрунтованими, безпідставними, зафіксовані без з'ясування усіх обставин на час проведеної перевірки.
ТОВ "РЕМУС-С" вказує про відсутність з боку Департаменту порушень чинного законодавства під час видання містобудівних умов та обмежень від 23.06.2020 № 01-06/176, відсутності у ДІАМ підстав для видання оспорюваного Наказу та Рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно, публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до положень пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Учасниками публічно-правового спору, суб'єктами спірних адміністративних відносин, є суб'єкт владних повноважень, який у цих правовідносинах здійснює владні управлінські функції (повноваження), і суб'єкт, стосовно якого ці повноваження здійснюються.
Відповідно до змісту пункту 8 частини першої статті 4 КАС України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
При цьому, право на звернення до суду та способи судового захисту регламентовані положеннями статті 5 КАС України, частиною четвертою якої визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З аналізу зазначеної норми Основного Закону України вбачається, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом». Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Таким чином, з огляду на мету, адміністративне судочинство покликано, насамперед, захистити фізичних та юридичних осіб від порушень суб'єктів владних повноважень, а не одних органів влади від інших.
Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначені у частині першій статті 19 КАС України, змістом якої встановлено ті виключні випадки за яких суб'єкту владних повноважень надається право на звернення із позовом до адміністративного суду:
- у випадку спору між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт 3 частини першої статті 19 КАС України);
- спори, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (пункт 4 частини першої статті 19 КАС України);
- у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом (пункт 5 частини першої статті 19 КАС України).
Зі змісту наведених законодавчих норм видно, що суб'єктом владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спору, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів, а також коли право звернення до суду надано такому суб'єкту законом.
При цьому спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом умовно можна поділити на ті, що прямо передбачені положеннями КАС України, зокрема визначені частиною п'ятою статті 46КАС України, та прямо передбачені спеціальним законодавством, яким визначаються повноваження (компетенції) такого суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій.
Таким чином, за загальним правилом один орган державної влади (його посадова чи службова особа) не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої, що суперечитиме меті адміністративного судочинства в цілому. В усіх інших випадках органи державної влади можуть вирішувати спори між собою в рамках існуючих адміністративних процедур.
Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз'яснюючи межі компетенції органів.
При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.
Вирішення судом так званого «компетенційного» спору між суб'єктами владних повноважень у широкому розумінні спрямоване саме на захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, оскільки сприяє досягненню юридичної визначеності у відносинах між особами приватного права та органами державної влади (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №815/6347/17).
Відповідно, для звернення до адміністративного суду суб'єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб'єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.
Відтак, можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов'язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.
Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Відповідно до пункту 3 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1340 (далі - Положення № 1340), основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, в тому числі здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі -Закон № 3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до статті 41-1 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.
Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 41-1 Закону № 3038-VI).
Згідно із частиною четвертою статті 41-1 Закону № 3038-VI, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право:
1) видавати обов'язкові до виконання об'єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
2) притягати посадових осіб об'єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону;
3) ініціювати притягнення посадових осіб об'єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності;
4) вносити подання про звільнення посадової особи об'єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення;
5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об'єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося;
6) звертатися до адміністративного суду з позовами про скасування рішень, прийнятих об'єктами нагляду, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на порталі електронної системи;
7) зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності (крім документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів), з одночасним поданням позову до адміністративного суду про скасування такого рішення та подальшим оприлюдненням такої інформації на порталі електронної системи.
За невиконання письмових вимог головних інспекторів будівельного нагляду посадові особи об'єктів нагляду несуть відповідальність відповідно до закону.
Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 698 (далі - Порядок № 698) пунктом 2 якого визначено, що нагляд здійснюється головними інспекторами будівельного нагляду ДІАМ шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.
Правовідносини, що виникають між суб'єктом та об'єктом державного архітектурно-будівельного нагляду, носять публічно-владний характер, у них центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду ДІАМ здійснює публічно-владні управлінські функції, змістом яких є державний архітектурно-будівельний нагляд над виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті ради, тобто, над піднаглядним (підпорядкованим) суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах також здійснював публічно-владні управлінські функції - вирішував питання надання третій особі містобудівних умов та обмежень.
При цьому статтею 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Згідно з Положенням про Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської від 16.04.2025 № 2945-VIII, Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради, (далі - Департамент) є виконавчим органом Одеської міської ради і створений відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Департамент є правонаступником повноважень Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради. Департамент є уповноваженим органом містобудування та архітектури Одеської міської ради. Основним завданням Департаменту, серед іншого, є реалізація на території міста державної і місцевої політики у сфері планування та забудови територій, а також у сфері архітектурної діяльності, дизайну міського середовища та благоустрою.
Відповідно до покладених на нього завдань виконує функції, зокрема щодо забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування, державних стандартів, норм і правил, затвердження містобудівної документації, надає містобудівні умови та обмеження.
Водночас, як згадано судом вище, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів за зверненням суб'єкта владних повноважень, оскільки положеннями статті 19 КАС України чітко визначені випадки, у яких органи державної влади можуть звертатися в адміністративному процесі з позовами один до одного (спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом).
В усіх інших випадках, окрім наведених вище виключень із загального правила, суб'єкти владних повноважень (зокрема, органи державної влади, органи місцевого самоврядування) можуть вирішувати спори між собою в рамках існуючих адміністративних процедур, оскільки такі органи по суті є представниками держави в адміністративних правовідносинах, і звернення одного органу державної влади до іншого фактично означало би вирішення судом спору держави самої з собою.
Спір між уповноваженим органом, що здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю з іншим уповноваженим органом, що здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю, який наділений також й функцією нагляду над першим, щодо виданих юридичній особі містобудівних умов та обмежень у зв'язку із виконанням делегованих повноважень у галузі будівництва з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності не є компетенційним, оскільки він не є спором про право між цими учасниками.
Слід також зазначити, що жодним нормативно-правим актом у сфері містобудування не передбачено повноваження виконавчого орану сільської, селищної, міської ради з питань реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території відповідного населеного пункту як об'єкта нагляду на оскарження в судовому порядку рішень, прийнятих центральним органом виконавчої влади виконавчої влади, який реалізовує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду як суб'єктом нагляду відповідно до визначених Законом № 3038-VI та Порядком повноважень за результатами державного архітектурно-будівельного нагляду №698.
Враховуючи вищезазначене слідує, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.
За даною справою позивач Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради як об'єкт нагляду оскаржує рішення ДІАМ як суб'єкта нагляду, яке не стосується інтересів та не порушує прав Департаменту, а має безпосередній вплив саме на третю особу, якій видавались позивачем містобудівні умови та обмеження на виконання делегованих повноважень.
Відповідно, спір, що виник між двома суб'єктами владних повноважень, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, один з яких є одночасно й об'єктом державного архітектурно-будівельного нагляду, не є компетенційним, позивач не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про скасування Наказу та Рішення ДІАМ, останні не можуть бути перевірені адміністративним судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України за зверненням до суду цього об'єкта нагляду.
Правова позиція суду узгоджується із Верховним Судом згідно постанови від 19.09.2023 по справі № 823/1090/18.
У висновку суду, позивач звернувся до суду без передбачених законом підстав, а тому даний спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 19, 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Задовольнити клопотання відповідача.
2. Провадження в адміністративній справі №320/47133/25 за позовом Департамента архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради до Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМУС-С" про визнання протиправним та скасування Наказу від 17.07.2025 № 158 про проведення позапланової перевірки та Рішення від 11.08.2025 про зупинення дії містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкту будівництва № 103/1 - закрити.
3. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Войтович І. І.