ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" грудня 2025 р. справа № 300/8173/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 12.09.2025 №4, зобов'язання вчинити дії - зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №2 період роботи з 01.09.1993 до 30.01.2000 на посаді медичної сестри інфекційного відділення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 17.02.2025 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 24.02.2025 №091630017443 їй відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2. Надалі, позивач звернулася із заявою до Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про підтвердження періодів роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, однак рішенням від 12.09.2025 №4 не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 01.09.1993 до 30.01.2000 на посаді медичної сестри інфекційного відділення військової частини НОМЕР_1 . Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Позивач зазначила, що її трудова книжка містить всі необхідні дані, які підтверджують факт роботи у спірний період. Звернула увагу, що посада, яку вона обіймала віднесена до посад із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2. Тому, спірний період роботи повинен зараховуватися до пільгового стажу за Списком №2, а оскаржене рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. Зазначив, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць та умовами праці після 21 серпня 1992 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 встановлено, що пенсії за віком на пільгових умовах за Списками виробництв, робіт, професій посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, призначаються за результатами атестації робочих місць за умовами праці. Тобто, підставою для зарахування періодів роботи до пільгового стажу є наявність уточнюючої довідки, яка підтверджує пільговий характер умов праці, наявність атестації робочого місця за умовами праці та відпрацювання повний робочий день на посадах, які зазначені Списком виробництв, робіт, професій та посад. Вказав, що рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.09.2025 №4 не підтверджено пільговий характер і умови праці спірного періоду роботи позивача, оскільки відсутні матеріали атестації робочого місця, а також відсутні документи на припинення діяльності (ліквідацію) без визначення правонаступника. Звернув увагу, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не приймало рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії, а тому відсутні підстави для покладення зобов'язальних вимог на відповідача.
Згідно з ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
За приписами ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Тому, при розгляді даної справи відповідь на відзив позивача суд не бере до уваги.
Суд, розглянувши відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 17.02.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою щодо призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (а.с.71-72).
Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області рішенням від 24.02.2025 №091630017443 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. У даному рішенні зазначено про можливість надання заяви за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 щодо періоду роботи на посаді медичної сестри при умові надання довідки згідно додатку №5 або рішення Комісії (а.с.19-20).
Позивач 26.02.2025 звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в якій просила конкретно визначити, які документи необхідно додати для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та роз'яснити порядок подання таких документів і заяви на призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.21-22).
За наслідками розгляду вищевказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області листом від 12.03.2025 №2150-1881/К-02/8-1100/25 повідомило, що в разі ліквідації підприємств (організацій) без визначення правонаступників, позивач може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про підтвердження Комісією стажу роботи на посадах, що дають право призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За даними спеціалізованого програмного комплексу Пенсійного фонду України, електронна пенсійна справа позивача перебуває в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. З огляду на зазначене, для отримання більш детальної інформації, рекомендовано звернутися безпосередньо до Головного управління Івано-Франківській області (а.с.25-27).
Крім цього, ОСОБА_1 26.02.2025 звернулася із заявою до відповідача в якій просила конкретно визначити, які документи необхідно додати для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та роз'яснити порядок подання таких документів і заяви на призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.23-24).
На вказану заяву відповідач листом від 25.03.2025 №2440-1631/К-02/8-0900/25 повідомив, що згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.08.1985, довідок №179_2/Вих ЗВГ/296 від 26.02.2024 та №179_2/К-1265/1456 від 06.09.2023 позивач працювала у період з 10.09.1993 по 30.01.2000 на посаді медичної сестри в інфекційному відділенні військової частини НОМЕР_1 (перейменована у в/ч НОМЕР_3 ). Для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах необхідно надати: пільгову довідку, про періоди роботи, що зараховуються до пільгового стажу, професію або посаду, факт зайнятості на цій професії (посаді) протягом повного робочого дня, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, що складається на підставі первинних документів; витяги з наказів про результати проведеної атестації робочих місць в лікарні, проведеної відповідно до Порядку №442; довідки про періоди перебування у відпустках без оплати праці, або про відсутність таких відпусток. Для подання документів на Комісію при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надаються документи про ліквідацію підприємства (установи) та документи, зазначені вище, крім пільгової довідки (а.с.28-31).
Надалі, Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням від 12.09.2025 №4 відмовлено ОСОБА_1 у підтвердженні стажу роботи на пільгових умовах відповідно до позиції 2260000а розділу XXIV Списку №2, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, з 10.09.1993 по 30.01.2000 - медичною сестрою інфекційного відділення госпіталя військової частини НОМЕР_1 , оскільки не підтверджено припинення діяльності (ліквідацію) без визначення правонаступника, а також відсутні матеріали атестації робочих місць щодо підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення (а.с.34-35).
Позивач, вважаючи протиправним вищевказане рішення відповідача, звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що склалися в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (частина 1 статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі Закон №1058-IV) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).
При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (надалі Порядок КМУ №637).
У пунктах 1 та 2 Порядку КМУ №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку КМУ №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості, зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Згідно з п. 20 Порядку КМУ №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках, а саме за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі №159/4178/16-а.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110) затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58).
У пунктах 2.6, 2.8-2.10 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів. У розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)» і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу.
Пунктом 2.14 цієї Інструкції №58 встановлено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» пишеться: «прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватися у дужках.
Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис.
Відповідно до п.2.27 Інструкції №58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Днем звільнення вважається останній день роботи.
Пунктом 4.1 Інструкції №58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відомостями, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 від 05.08.1985, копія якої містяться в матеріалах справи, підтверджено період її роботи з 10.09.1993 по 30.01.2000 (а.с.96-102).
Суд зазначає, що трудова книжка ОСОБА_1 містить необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач була прийнята на таку роботу за спірний період.
Водночас суд зазначає, що на підтвердження вказаного періоду роботи позивачем подано:
- архівну довідку Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 26.02.2024 №179_2/ВихЗВГ/296, відповідно до якої ОСОБА_1 прийнята в інфекційне відділення на посаду медичної сестри з 01.09.1993 та звільнена із займаної посади з 30.01.2000 у зв'язку з реорганізацією військового госпіталю (а.с.36);
- архівну довідку Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 06.09.2023 №179_2/К-1265/1459 про нарахування позивачу заробітної плати з січня 1994 по січень 2000 року у військовій частині НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_3 з 30 листопада 1999 року) (а.с.37).
Суд звертає увагу відповідача, що в довідці від 06.09.2023 №179_2/К-1265/1459 підтверджено інформацію, про те що з 30 листопада 1999 року військова частина НОМЕР_1 реорганізована у військову частину НОМЕР_3 .
Окрім цього, суд приймає до уваги те, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, відповідач не позбавлений права, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.
Суд приймає до уваги те, що відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності записів трудової книжки ОСОБА_1 , натомість відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи.
Суд зазначає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону №1058-IV).
Зокрема, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
При цьому, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 передбачено, що правом на пенсію за Списком №2 користуються працівники зазначені у розділі XXIV «Установи охорони здоров'я та соціального забезпечення», зокрема, молодший та середній медичний персонал в туберкульозних та інфекційних установах, відділеннях, кабінетах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXIV «Установи охорони здоров'я та соціального забезпечення» передбачено, серед інших, робітники, які безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних та інфекційних установах, відділеннях, кабінетах: середній медичний персонал, молодший медичний персонал.
Таким чином, посада, яку обіймала позивач за спірний період роботи була передбачена Списками, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 за №10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162.
Стосовно необхідності документального підтвердження результатів атестації умов праці відповідного робочого місця суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на виконання постанови Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41.
Аналіз норм Закону №1058-IV та Порядку КМУ №442 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Така правова позиція викладена в рішенні Верховного суду від 18.07.2018 по справі №521/10502/14-а.
Велика палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Як наслідок, Велика Палата Верховного Суду вказала, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
У ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З урахуванням наведеного, а також те, що відповідачем не надано доказів, які підтверджують відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.09.1993 до 30.01.2000 на посаді медичної сестри інфекційного відділення військової частини НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно не зараховано позивачу вказаний період роботи.
Інших підстав для відмови в зарахуванні вищевказаного періоду роботи позивача до пільгового стажу відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
Як наслідок, рішення від 12.09.2025 №4 про відмову ОСОБА_1 у підтвердженні стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2, яке прийняте Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, підлягає до скасування.
Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-ІV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У даній справі, органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, рішенням якого відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності.
Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).
Однак, суд звертає увагу позивача на те, що рішенням від 24.02.2025 №091630017443, яке прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (як відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України, який визначений за принципом екстериторіальності щодо розгляду заяви позивача від 17.02.2025) відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не є стороною в цій справі, а його рішення від 24.02.2025 №091630017443 про відмову в призначенні пенсії - предметом цього позову.
У свою чергу, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.09.2025 №4 вирішувалося питання виключно щодо підтвердження стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2, за період з 10.09.1993 по 30.01.2000 на посаді медичної сестри інфекційного відділення госпіталя військової частини НОМЕР_1 та не вирішувалося питання призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
З огляду на наведене, відсутні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 17.02.2025.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти рішення про підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 у період роботи з 10.09.1993 по 30.01.2000.
Підсумовуючи наведене, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи приписи ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 900 грн. сплачених судових витрат.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.09.2025 №4 про відмову ОСОБА_1 в підтвердженні стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців,15, м. Івано-Франківськ) прийняти рішення про підтвердження ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) її пільгового стажу за Списком №2 у період роботи з 10.09.1993 по 30.01.2000.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців,15, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 900 (дев'ятсот) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.