12 грудня 2025 року Справа № 280/8789/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-відповідач), у якому просить суд:
визнати протиправною дії (бездіяльність) відповідача, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів відомостей про відсутність порушення позивачем правил військового обліку;
зобов'язати відповідача внести зміни до даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів про порушення правил військового обліку позивачем шляхом виключення таких відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у мобільному застосунку позивача «Резерв +» міститься інформація про порушення правил військового обліку. Позивач не погоджується із вказаним порушенням та інформацією в електронному військово-обліковому документі «Резерв +». 11.08.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявами: - про вилучення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про порушення правил військового обліку та про закриття адміністративного провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 25.08.2025 року від відповідача надійшов лист, у якому було повідомлено, зокрема, що в діях позивача вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, отже позивачу необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для врегулювання питання щодо зняття з розшуку шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Також в листі відповідача було зазначено, що, на теперішній час відсутні підстави для внесення даних до реєстрів щодо зняття з розшуку позивача. Оскільки позивач вважав, що відповідач надав лист у відповідь лише на одну заяву з двох, а саме заяву про закриття адміністративного провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, представник позивача 31.08.2025 звернувся із адвокатським запитом до відповідача з метою отримання вказаної вище інформації. Відповідь на зазначений адвокатський запит так і не була надана відповідачем. У зв'язку з ненаданням відповіді на вказані вище заяву та адвокатський запит, представник позивача повторно звернувся із адвокатським запитом від 25.09.2025 до відповідача, у якому просив надати інформацію щодо розгляду заяви про вилучення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про порушення правил військового обліку від 11.08.2025 та адвокатського запиту від 31.08.2025. У відповідь на адвокатський запит, відповідач надіслав лист від 02.10.2025 №8456, у якому повідомлялося, зокрема, що відповідачем було розглянуто звернення та направлено відповідь на засобами поштового зв'язку. До зазначеного адвокатського запиту, відповідачем було надано копію листа від 25.08.2025 №11252, яка була попередньо отримана представником позивача. Позивач зазначає, що відповідач листом від 25.08.2025 №11252 надав відповідь на обидві вказані вище заяви, відмовивши позивачу у задоволенні його вимог викладених у них, чим порушив його законні права. Отже, позивач не погоджується з наведеною відмовою, вважає описані вище дії відповідача необґрунтованими та безпідставними. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді від 13.10.2025 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до положень ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд зазначає, що відповідачем не зазначено поважних причин неподання відзиву на позов, відповідно суд кваліфікує неподання відзиву на позов як визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
Відповідно до електронного військово-облікового документу із мобільного застосунку "Резерв+", сформованого 05.10.2025, позивач 19.11.2010 визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, має звання - солдат, ВОС 602543.
Згідно з відомостями в системі «Резерв+» 10.07.2024 позивач уточнив військово-облікові дані.
Також наявна відмітка "Порушення правил військового обліку".
Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом про надання інформації.
На вищевказаний адвокатський запит відповідачем була надана відповідь від 04.08.2025 №10227 відповідно до якої зазначено, що позивач перебуває на військовому обліку відповідача з 10.12.2010. 10.10.2024 відповідачем була сформована повістка про виклик методом ІКС «Оберіг» для звірки даних та була направлена на задекларовану адресу позивача : м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 8А, 02059, методом доставки «Укр Поштою», з датою прибуття на 20.10.2024. Також зазначено, що за результатами оповіщення встановлено, шо за задекларованою адресою позивач не знаходився та повістку не отримав. За порушення статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з 27.01.2025 позивач було об'явлено в розшук.
11.08.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявами: про вилучення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про порушення правил військового обліку та про закриття адміністративного провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
25.08.2025 від відповідача надійшов лист №11252, у якому було повідомлено, зокрема, що в діях позивача вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, отже позивачу необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для врегулювання питання щодо зняття з розшуку шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Також в листі відповідача було зазначено, що, на теперішній час відсутні підстави для внесення даних до реєстрів щодо зняття з розшуку позивача.
Позивач вважав, що відповідач надав лист у відповідь лише на одну заяву з двох, а саме на заяву про закриття адміністративного провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в наслідок чого представник позивача 31.08.2025 повторно звернувся із адвокатським запитом до відповідача з метою отримання вказаної вище інформації.
Відповідь на зазначений адвокатський запит відповідачем не надано.
У зв'язку з ненаданням відповіді на вказану вище заяву та адвокатський запит, представник позивача повторно звернувся із адвокатським запитом від 25.09.2025, у якому просив надати інформацію щодо розгляду заяви про вилучення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про порушення правил військового обліку від 11.08.2025 та адвокатського запиту від 31.08.2025.
У відповідь на адвокатський запит, відповідач надіслав лист від 02.10.2025 №8456, у якому повідомлялося, що відповідачем було розглянуто звернення та направлено відповідь засобами поштового зв'язку. Відповідачем було надано копію попередньої відповіді від 25.08.2025 №11252, яка була отримана представником позивача.
Отже, відповідач листом від 25.08.2025 №11252 надав відповідь на обидві вказані вище заяви, зокрема в частині вилучення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про порушення правил військового обліку, відмовивши позивачу у задоволенні його вимог.
Вважаючи дії відповідача, щодо відмови позивачу у вилученні з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про порушення правил військового обліку протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 30.12.2022 №1487 затвердив "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном". (далі - Порядок №1487).
Згідно з п. 2 Порядку № 1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII), єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1951-VII основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних, при цьому, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, суд зазначає, що до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується листами відповідача (від 04.08.2025 №10227 та від 25.08.2025 №11252) позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався, і постанова про адміністративне стягнення не виносилась.
При цьому, незважаючи на відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності, у застосунку «РЕЗЕРВ+» (який є складовою Реєстру), відповідач відобразив інформацію про те, що позивач вчинив «порушення правил військового обліку».
Суд зазначає, що Реєстр призначений для зберігання та обробки фактів, встановлених у законному порядку, зокрема факту притягнення до адміністративної відповідальності. Як наслідок, відсутність такого факту як постанови про притягнення до адміністративної відповідальності унеможливлює законне внесення до Реєстру відомостей про "порушення військового обліку".
Також суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачу скеровувалась повістка на прибуття з метою уточнення військово-облікових даних.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що у матеріалах справи відсутні докази порушення позивачем правил військового обліку.
Оскільки, притягнення до відповідальності позивача не було, відповідний протокол відносно позивача не складався, суд зазначає, що відомості про «порушення правил військового обліку» до Реєстру відносно нього внесені безпідставно.
Позивач просить визнати протиправною дії (бездіяльність) відповідача, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів відомостей про відсутність порушення позивачем правил військового обліку.
Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.
Однак у даному випадку відповідач вніс інформацію про порушення позивачем правил військового обліку, а тому вчинив активні дії.
Тому у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача слід відмовити.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до положень частини 2 статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях Закону № 1951-VIII, який чітко визначає, які відомості можуть бути внесені до Реєстру.
Оскільки, за приписами частини восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов'язання відповідача, як орган ведення Реєстру, вчинити певні дії.
Тому суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про порушення позивачем правил військового обліку.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає часткомоу задоволенню.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова