12 грудня 2025 року м. Житомир Справа № 240/24988/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про контроль виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 240/24988/24, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 23 жовтня 2024 року нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячно підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року.
Позивач звернувся до суду в порядку ст. 382 КАС України із заявою (вх. від 04.12.2025), в якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №240/24988/24 з поданням відповідачем звіту, оскільки рішення не виконується.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, подало заперечення на заяву, в яких вказав, що на виконання рішення суду за період з 2310.2024 по 31.12.2024 позивачу нараховане підвищення до пенсії в розмірі 5235,69 грн, які не виплачені у зв'язку із відсутністю фінансування для здійснення виплати; з 01.01.2025 виплата позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не здійснюється відповідно до ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», оскільки позивач з 04.10.2013 по 09.12.2020 проживала не на територіях радіоактивного забруднення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви.
Згідно ч. 2 ст. 382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до заяви позивача, він необхідність зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду пов'язує з тим, що з 01.01.2025 року відповідач на виконання рішення суду здійснює йому нарахування та виплату підвищення (доплати) до пенсії не у відповідному розмірі.
Суд звертає увагу, що ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" були врегульовані розміри, підстави та порядок виплати вищевказаного підвищення (доплати).
Вказаною статтею установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
У Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац четвертний пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 480/7252/23.
Враховуючи те, що відповідач після набрання рішенням законної сили вчиняє дії по його виконанню, а з 01.01.2025 ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", приписи якої є обов'язковими для виконання і відповідачем, були врегульовані розміри, підстави та порядок виплати вищевказаного підвищення (доплати), суд не вбачає підстав встановлювати строк для подання відповідачем звіту про виконання рішення суду.
Те, що позивач вважає, що рішення суду виконується неналежним чином, не є підставою зобов'язувати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Звертаючись із вказаною заявою до суду, заявник фактично намагається вирішити спір з приводу правовідносин, які виникли між ним і відповідачем після звернення до суду з позовом і не були предметом дослідження під час розгляду цієї справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 382, 382-1 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Семенюк