Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 грудня 2025 року Справа№200/7073/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та у зв'язку з досягненням пенсійного віку, 01 серпня 2025 року, подала заяву до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №1). 08 серпня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області (далі відповідач) було винесено рішення №241670084083 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-ІV (Список №1), яке мотивоване тим, що вона не має достатнього пільгового стажу за Списком №1. Позивач зауважила, що відповідач вважає, що вона має страхового стажу 30 років 05 місяців 24 дні, а пільгового стажу за Списком №1 - 05 років 09 місяців 29 днів. В свою чергу, до пільгового стажу за Списком №1 відповідачем не було зараховано періоди роботи з 01 січня 2012 по 30 червня 2013 року, з 01 листопада 2016 по 30 листопада 2016 року, та з 01 січня 2018 року по 30 березня 2025 року оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про проведення атестації робочих місць. Також до страхового стажу відповідачем не зараховано період роботи з 02 червня 1996 по 20 вересня 1996 року, оскільки у записі про звільнення відсутня печатка підприємства. Позивач вважає рішення відповідача від 08 серпня 2025 року №241670084083 про відмову у призначені їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) неправомірним.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача були надані письмові пояснення по суті справи, в яких було зазначено, що позивач неодноразово зверталась із заявами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.2 ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року. Заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 01.08.2025 за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області. За результатами розгляду наданих документів та індивідуальними відомостями: Вік позивача на дату звернення за призначенням пенсії - 50 років. Страховий стаж позивача на дату звернення становить 30 років 05 місяць 24 дні. Пільговий стаж за Списком №1 становить 5 років 9 місяців 29 днів. До пільгового стажу роботи за Списком №1 зараховано наступні періоди роботи з 03.08.2010 по 31.12.2011, з 01.07.2013 по 31.10.2016, з 01.12.2016 по 31.12.2017. До страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки з 02.06.1996 по 20.09.1996, оскільки у записі про звільнення відсутня печатка підприємства, потрібно надати уточнюючу довідку. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.2012 по 30.06.2013, з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2018 по 30.03.2025, оскільки за вказані періоди роботи у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про проведення атестації робочих місць за умовами праці. Керуючись вищенаведеним, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області 08.08.2025 прийнято рішення № 241670084083, згідно звернення від 01.08.2025, про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; копії пенсійної справи позивача; копію довідки форми ППВП ПФУ РС-право та форми ОК-5. Встановлений третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача строк для надання на адресу суду: письмових пояснень по суті справи.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність реєстрації кабінету електронного суду у представника позивача - адвоката Варбан О.В., відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача із відповідною відміткою в графі «доставлено» та графі «дата встановлення статусу» зазначено - 19.09.2025.
З урахуванням вищенаведеного відповідач був належним чином обізнаний про наявність позовної заяви на розгляді в Донецькому окружному адміністративному суді.
Станом на час розгляду даної справи по суті спірних правовідносин від відповідача на адресу суду не було надано ані відзиву на позовну заяву разом із доказами на підтвердження зазначеного у ньому, ані будь-якої заяви, клопотання тощо.
Суд зауважує, що у відповідності до приписів ч.2 та ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
В свою чергу, приписами ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Варто зауважити, що приписами ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Слід констатувати той факт, що у відповідача, який отримав копію процесуального документу про відкриття провадження по справі №200/7073/25 - 19.09.2025 року, було вдосталь часу для надання на адресу суду своїх заперечень із відповідними доказами на підтвердження своєї позиції по справі, але враховуючи відсутність взагалі будь-яких заяв по суті, суд вирішив розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами та доказами.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , є громадянкою України про що свідчить наявна копія в матеріалах справи паспорту серії НОМЕР_2 виданим Костянтинівським МВ УМВС України в Донецькій області від 08.12.2009 року.
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ЄДРПОУ: 13358826) - в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, 01.08.2025 року позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах подану засобами зареєстрованого кабінету через веб-портал Пенсійного фонду України, що підтверджується спірним рішенням про відмову прийнятим відповідачем від 08.08.2025 року №241670084083, копією заяви про призначення пенсії.
Щодо наявності інших заяв, які в якості доказів були надані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, суд не надає оцінку, оскільки у відповідності до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 01.08.2025 року про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, що підтверджується спірним рішенням про відмову у призначенні пенсії №241670084083 від 08.08.2025 року.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення про відмову в призначенні пенсії, прийнятому відповідачем від 08.08.2025 №241670084083, в якому зазначене наступне: - «Звернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 01.08.2025 (зареєстроване за №5201) на призначення пенсії згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 - IV (далі - Закон № 1058), розглянуто. Встановлено: Згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону, чоловікам,- на 1 рік за кожний повний рік такої роботи, жінкам-на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року. Порядок застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджений наказом Мінпраці України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок), зареєстрованим у Мін'юсті України 01.12.2005 за №1451/11731. Згідно із цим Порядком під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи, затвердженні постановами Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 (за період роботи до 1 січня 1992 року); Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36 і від 24.06.2016 № 461. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. Пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), передбачено, що атестація робочих місць за умовами праці (далі-атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше, ніж один раз на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992, тому для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 відповідне право впродовж цього періоду має бути підтверджене за результатами атестації. Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Постанова № 637), передбачено у випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пільгових умовах, для підтвердження спеціального стажу надаються уточнюючі довідки підприємств або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Відповідно до наданих документів (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, довідки про період роботи), страховий стаж складає 30 років 5 місяців 24 дні; пільговий стаж роботи - 5 років 9 місяців 29 днів. До страхового стажу не зараховано періоди: трудової книжки з 02.06.1996-20.09.1996, оскільки у записі про звільнення відсутня печатка підприємства, потрібно уточнюючу довідку. До пільгового стажу не зараховано періоди з 01.01.2012-30.06.2013, 01.11.2016-30.11.2016, 01.01.2018-30.03.2025, оскільки за вказані періоди роботи у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про проведення атестації робочих місць за умовами праці. Прийняте рішення: відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно норм ч.2 ст. 114 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.».
Позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом просила:
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 08 серпня 2025 року №241670084083 про відмову у призначені їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) визнати неправомірним та скасувати.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) від 01 серпня 2025 року із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 01 січня 2012 року по 30 червня 2013 року, з 01 листопада 2016 року по 30 листопада 2016 року, та з 01 січня 2018 року по 30 березня 2025 року та до страхового стажу періоду роботи з 02 червня 1996 року по 20 вересня 1996 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону № 1058-IV.
Відповідно до положень абз. 1 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з приписами абз. 3 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає ст.114 Закону № 1058-IV.
З оскаржуваного рішення №241670084083 від 08.08.2025 року вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах стала відсутність у неї на момент звернення передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV пільгового стажу на підземних роботах 7 років 6 місяців.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне зазначити підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що передбачені відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком від 01.08.2025 року було розглянуто її та надано оцінку з урахуванням саме приписів п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-ІV, при цьому відмовлено у призначенні пенсії - у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 7 років 6 місяців, оскільки за підрахунком відповідача, позивач мав пільговий стаж особи за Списком №1: 5 років 9 місяців 29 дні, що зазначено у спірному рішенні прийнятому відповідачем.
Позивач у своїй позовній заяві зазначила наступне: - «Так при поданні заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 частини 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) мною була подана трудова книжка де є запис про періоди роботи, зокрема: з 03 серпня 2010 року по 31 грудня 2011 року на посаді «рентгенлаборанта рентгенологічного відділення» в Костянтинівській Центральній районній лікарні; з 01 січня 2012 року по 30 червня 2013 року на посаді «рентгенлаборанта рентгенологічного кабінету» амбулаторії №1 Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги»; з 01 липня 2013 року по 03 березня 2025 року на посаді «рентгенлаборанта рентгенологічного відділення» в Костянтинівській Центральній районній лікарні» (з 09.01.2019 року перейменовано в Комунальне некомерційне підприємство «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської Ради». Також трудова книжка містить записи про період роботи з 02 червня 1996 року 20 вересня 1996 року.
[…].
Також до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 частини 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) мною було додано пільгові довідки, а саме: Пільгова довідка №09-49/13 від 07 лютого 2024 року, яка видана Комунальним некомерційним підприємством «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської Ради», та яка підтверджує факт роботи з 03 серпня 2010 року по 31 грудня 2011 року (в загальній кількості 01 рік 07 місяців 28 днів) та з 01 липня 2013 року по 07 лютого 2024 року на посаді «рентгенлаборанта рентгенологічного відділення» (в загальній кількості 10 років 07 місяців 06 днів) протягом повного робочого дня на посаді «рентгенлаборанта рентгенологічного відділення» в Комунальному некомерційному підприємстві «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської Ради» (до 09.01.2019 року Костянтинівська Центральна районна лікарня). Пільгова довідка №01-3/105 від 31 січня 2020 року, яка видана Комунальним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги Костянтинівської міської Ради», та яка підтверджує факт роботи з 01 січня 2012 року по 30 червня 2013 року на посаді «рентгенлаборанта рентгенологічного кабінету» (в загальній кількості 01 рік 05 місяців 29 днів) протягом повного робочого дня на посаді «рентгенлаборанта рентгенологічного кабінету» в Комунальному закладі «Центр первинної медико-санітарної допомоги».».
Суд зазначає, що 18.11.2005 року Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ № 383, яким затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Відповідно до п. 2 Порядку № 383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Згідно з п. 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Судом установлено, що посади, на яких працювала позивач віднесені до Списків № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що були чинними у вказані періоди роботи позивача (постанови Кабінету Міністрів України: від 16.01.2003 року № 36 та від 24.06.2016 року № 461), оскільки професія «рентгенлаборанта рентгенологічного кабінету (відділення)» віднесена до Списку №1, Розділ ХІХ , позиція 19, код КП 3229 відповідно до Постанови КМУ №36 від 16.01.2003 року та Розділ ХІХ відповідно до Постанови КМУ №461 від 24.06.2016 року.
Порядок підтвердження стажу роботи регулюється положеннями ст.62 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до положень пп. 2 п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.
Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.
Суд розглянувши наявну в матеріалах справи копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 дата заповнення - 27.09.1993 року, встановив наступну трудову діяльність позивача у межах спірних правовідносин, які виникли між сторонами по цій справі:
- від 22 вересня 1993 року - прийнята на роботу продавцем до Костянтинівського державного торгівельно-виробничого підприємства «ФЄЯ», запис №2;
- від 03 травня 1994 року - звільнена за переведенням до ДПТ «Юдіс» у зв'язку із комерціалізацією держторгівлі, запис №3;
- від 03 травня 1994 року - прийнята на роботу за переведенням до Державного підприємства торгівлі «Юдіс» на посаду продавця, запис №4;
- від 01 червня 1996 року - звільнена за переведенням до Товариства покупців трудового колективу МАГ №151, запис №5;
- від 01 червня 1996 року - прийнята на роботу за переведенням продавцем третьої категорії, запис №6
- від 20 вересня 1996 року - звільнена за переведенням до АТЗТ «Райдуга» у зв'язку із зміною форми власності, запис №7;
- від 20 вересня 1996 року - прийнята на роботу за переведенням в АТЗТ «Райдуга», запис №8;
- за період з 01 січня 2012 по 30 червня 2013 року працювала на посаді «рентгенлаборанта рентгенологічного кабінету» амбулаторії №1 Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги», записи №21 та №22;
- з 01 липня 2013 року по 30 березня 2025 року на посаді «рентгенлаборанта рентгенологічного відділення» в Костянтинівській Центральній районній лікарні» (з 09.01.2019 року перейменовано в Комунальне некомерційне підприємство «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської Ради», записи №23, №24 та №25.
Розглянувши наявну в матеріалах справи копію довідки форми РС-право по позивачу судом встановлено, що відповідачем не було зараховано до її пільгового стажу за Списком №1 наступні періоди:
- з 01.01.2012 по 30.06.2013 року - 1 рік 06 місяців;
- з 01.11.2016 по 30.11.2016 року - 01 місяць;
- з 01.01.2018 по 30.03.2025 року - 7 років;
До страхового стажу позивача не було зараховано період - з 02.06.1996 по 19.09.1996 року.
Підставою не зарахування позивачу до її пільгового стажу роботи відповідачем слугувало те, що - оскільки за вказані періоди роботи у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Судом було встановлено, що позивач разом з трудовою книжкою надавала до своєї заяви про призначення їй пільгової пенсії відповідачу:
- пільгова довідка №09-49/13 від 07 лютого 2024 року, яка видана Комунальним некомерційним підприємством «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської Ради», та яка підтверджує факт роботи з 03 серпня 2010 року по 31 грудня 2011 року (в загальній кількості 01 рік 07 місяців 28 днів) та з 01 липня 2013 року по 07 лютого 2024 року на посаді «рентгенлаборанта рентгенологічного відділення» (в загальній кількості 10 років 07 місяців 06 днів) протягом повного робочого дня на посаді «рентгенлаборанта рентгенологічного відділення» в Комунальному некомерційному підприємстві «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської Ради» (до 09.01.2019 року Костянтинівська Центральна районна лікарня), в якій зазначено посилання на Накази про підсумки атестації робочих місць та те, що дана професія передбачена Списком №1.
- пільгова довідка №01-3/105 від 31 січня 2020 року, яка видана Комунальним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги Костянтинівської міської Ради», та яка підтверджує факт роботи з 01 січня 2012 року по 30 червня 2013 року на посаді «рентгенлаборанта рентгенологічного кабінету» (в загальній кількості 01 рік 05 місяців 29 днів) протягом повного робочого дня на посаді «рентгенлаборанта рентгенологічного кабінету» в Комунальному закладі «Центр первинної медико-санітарної допомоги», в якій зазначено посилання на Наказ про підсумки атестації робочих місць та те, що дана професія передбачена Списком №1.
Окрім цього слід зауважити, що у спірні періоди з 01.01.2012 по 30.06.2013 та з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2018 по 30.03.2025 року позивач у відповідності до довідки форми ОК-5 виконувала роботи за кодом обліку спецстажу - ЗП3013А1, в свою чергу це код для застрахованих осіб, які є працівниками, які зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам. Аналогічне визначення коду підстав для обліку спецстажу за № ЗП3013А1 міститься у Довіднику кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (Додаток 3 до «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 № 454 та затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435).
Отже, при поданні звітів страхувальником вказувалося, що страхові внески за позивача вносилися за професією і кодом № ЗП3013А1, як працівнику по Списку № 1.
Щодо зазначення відповідачем у його спірному рішенні про відсутність даних про проведення атестації робочих місць за умовами праці, суд відхиляє, оскільки вищенаведеним підтверджується наявність поданих позивачем усіх необхідних документів для встановлення її права та зарахуванню до її пільгового стажу за Списком №1 вищезазначених періодів роботи.
Суд доцільним вважає зазначити наступне, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно зі ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання.
Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадина його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
З урахуванням викладеного, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Викладене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.
Відповідно до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного відповідач на час розгляду заяви позивача про призначення їй пенсії мав у своєму розпорядженні усі необхідні документи, які підтверджують пільговий стаж позивача за Списком №1.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до її пільгового стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 01 січня 2012 по 30 червня 2013 року, з 01 листопада 2016 року по 30 листопада 2016 року, та з 01 січня 2018 року по 30 березня 2025 року підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача в частині зарахування до її страхового стажу періоду роботи з 02 червня 1996 по 20 вересня 1996 року, суд зазначає наступне.
Період роботи з 01.06.1996 по 20.09.1996 року підтверджується записами в трудовій книжці позивача, в свою чергу, з довідки форми РС-право суд встановив, що період роботи за 01.06.1996 (один день) та за 20.09.1996 (один день) були зараховані позивачу до її страхового стажу.
Період з 02.06.1996 по 19.09.1996 року не був зарахований відповідачем, оскільки у записі про звільнення відсутня печатка підприємства, потрібно уточнюючу довідку, з цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.1 ч. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (далі Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з п. 2.1 ч. 2 Інструкція № 58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською та російською мовами.
Згідно з приписами ч. 2 Інструкції № 58, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Враховуючи положення п. 2.13 наказу, виданого Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення №58 від 29.07.1993 Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, відповідно до якої зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Суд зауважує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Отже, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі №654/890/17.
Суд вже зазначав по справі, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, яка встановлює виключний пріоритет перед іншими документами для визначення страхового стажу.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Також, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 року у справі №307/541/17 (адміністративне провадження № К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи позивача з 02.06.1996 по 19.09.1996 року.
Щодо позовної вимоги позивача в частині рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 08 серпня 2025 року №241670084083 про відмову у призначені їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) визнати неправомірним та скасувати, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Приписами частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Виходячи з викладеного, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виплаченої заробітної плати, проведення фактичних перевірок тощо.
Суд зауважує, що рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб'єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.
Підсумовуючи все вищенаведене та встановлене при розгляді справи, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Судом під час розгляду справи було встановлено, що відповідачем позивачу протиправно не було зараховано до її страхового та пільгового стажу деякі періоди роботи.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу від 08.08.2025 №241670084083 прийнято не на підставі Конституції та законодавства України, а отже підлягає скасуванню.
З огляду на визнання протиправним та скасування спірного рішення, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 на отримання обґрунтованого та вмотивованого рішення за її заяви є зобов'язання відповідача повторно розглянути дану заяву та вирішити питання, щодо якого звернулася позивач, відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду.
Такий висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 22.12.2020 по справі №461/4544/18 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 по справі №509/1350/17.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №241670084083 від 08.08.2025 року про відмову у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах у відповідності до приписів п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та як похідна вимога зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01.08.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши при повторному розгляді вказаної заяви, до її пільгового стажу за Списком №1:
- періоди роботи: з 01.01.2012 по 30.06.2013 року, з 01.11.2016 по 30.11.2016 року та з 01.01.2018 по 30.03.2025 року;
до страхового стажу період роботи: з 02.06.1996 по 19.09.1996 року, з урахуванням висновків суду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.8 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 14.09.2025, позивач за подання адміністративного позову сплатила 969 грн. судового збору.
Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (адреса: 43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, буд.22В, ЄДРПОУ: 13358826), до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ЄДРПОУ: 13358826) №241670084083 від 08.08.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах у відповідності до приписів п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ЄДРПОУ: 13358826) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 01.08.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши при повторному розгляді вказаної заяви, до її пільгового стажу за Списком №1:
- періоди роботи: з 01.01.2012 по 30.06.2013 року, з 01.11.2016 по 30.11.2016 року та з 01.01.2018 по 30.03.2025 року;
до страхового стажу період роботи:
- з 02.06.1996 по 19.09.1996 року, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (адреса: 43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, буд.22В, ЄДРПОУ: 13358826) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 грудня 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець