Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 грудня 2025 року Справа№640/24538/20
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовною заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливні рішення"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2020 №№0004843207, 0004853207, 0004863207,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливні рішення" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.07.2020 №№0004843207, 0004853207, 0004863207 так стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» усі підтвердженні належним чином судові витрати та витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на наступне.
Посадовими особами відповідача на підставі наказу від 13.05.2020 р. № 4048, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві нібито проведена фактична перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» (код ЄДРПОУ: 40244707) (далі - ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ», Позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального, про що складено Акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального від 28.05.2020 р. № 1208/26 15-32-07/40244707 (надалі по тексту - Акт).
Відповідно до висновків Акту перевірки встановлені порушення:
п. 85.2. ст. 85, п. п. 212.3.4. п. 212.3 ст. 212, абзацу 2 п. 22 підрозділу 5 розділу та п. 23 підрозділу 5 розділу XX ПК України, п. 231.1., п. 231.3. та абзацу 1 п. 231.6. ст. 231 ПК України та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до відсутності акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних на залишки нерозподіленого підакцизного пального в загальній кількості 131187,45 літрів.
Позивачем були надані Заперечення на вказаний Акт перевірки, які були розглянуті у online-режимі (з використанням відео-зв'язку «Skype»), а згодом позивач отримав письмову відповідь № 97607/10/26-15-32-07-19 від 06.07.2020 р. на надані Заперечення, відповідно до якої відповідач залишив висновки Акту без змін, а Заперечення залишено без задоволення.
Позивач отримав оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0004843207, № 0004853207, № 0004863207 від 08.07.2020 року, які він вважає протиправними та просить скасувати, оскільки відповідачем допущені порушення порядку проведення перевірки (щодо підстав проведення перевірки: у наказі про проведення перевірки відсутні: яка саме наявна та/або отримана контролюючим органом інформація про порушення вимог законодавства позивачем; з якого саме переліку питань призначена перевірка).
При цьому позивач посилався на правові висновки Верховного Суду із цих питань: постанова Верховного Суду у справі № 640/21536/19 від 08.09.2020 року, постанова Верховного Суду у справі № 821/1828/16 від 02.09.2020 року, постанова Верховного Суду у справі № 821/1274/18 від 04.09.2020 року, постанов Верховного Суду у справі № 821/1828/16 від 02.09.2020 року.
Із аналізу підпункту 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПКУ є дві умови при яких може призначатися перевірка в межах даного пункту: 1) наявності у контролюючого органу та/або отримання контролюючим органом в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства; 2) перевірка щодо виключного переліку питань - в п.п. 80.2.5., п. 80.2, ст. 80 ПКУ наводиться перелік питань, він є виключним.
У наказі від 13.05.2020 р. № 4048, виданому Головним управлінням ДПС у м. Києві не зазначено: яка саме наявна та/або отримана контролюючим органом інформація про порушення вимог законодавства; з якого саме переліку питань призначена перевірка.
Відсутність зазначених обов'язкових даних в наказі, є правовою підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Зазначив, що фактична перевірка Позивача у травні 2020 року не проводилась саме за місцем розташування позивача. Перевірка, проводилась за місцем розташуванням відповідача та була проведена з порушеннями вищезазначених законодавчих норм щодо проведення таких перевірок, а тому не може вважатись фактичною, а по своїй суті є камеральною.
В Акті зазначається, що перевірка проводилася у присутності директора Позивача, що суперечить дійсності та відповідач не визначив порядок та строки надання пояснень щодо здійснення останнім фактичної перевірки не за місцем здійснення господарської діяльності позивача, у заявлений спосіб, за місцем знаходження перевіряючих в Управлінні контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку Головного управління ДПС у м. Києві. А надані пояснення від позивача про втрату документів Відповідач просто не бере до уваги.
Із змісту Акту стає зрозумілим, що перевірка проводилася у приміщенні Відповідача, що суперечить п. п. 75.1.3. п. 75.1, ст. 75 ПК України.
Відповідачем першочергово, порушено порядок проведення фактичної перевірки Позивача. Також, Позивачу, як платнику податків, не було роз'яснено прав і обов'язків у разі проведення такого виду перевірки.
Окрім того, Відповідач зазначає в Акті про те, що Позивачем до своїх пояснень не даного підтверджуючих документів про втрату фінансово-господарських документів, при цьому Відповідачем не було здійснено будь-яких роз'яснювальних дій щодо витребування таких документів, пояснення для Позивача про обов'язок надати такі документи і т.д.
У Акті Відповідач зазначає, що податковим законодавством не передбачено перенесення термінів проведення перевірки на підставі п. 44.5. ст. 44 ПК України з причин втрати документів первинного бухгалтерського обліку, а тому граничними строками проведення фактичної перевірки є строки, встановлені п. 82.3. ст. 82 ПК України.
Документи було викрадено під час їх перевезення з місця зберігання разом з особистим речами директора підприємства, про що Відповідача було проінформовано завчасно Позивачем. Вважає, що саме дана виникла обставина і є вагомою підставою щодо перенесення строків фактичної перевірки з урахуванням положення п. 44.5. ст. 44 ПК України (мінімум на 90 днів - строк на відновлення втрачених документів).
Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою фактичної перевірки є її проведення виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка та здійснення такої перевірки в терміни, встановлені на законодавчому рівні.
ПК України не передбачено право посадових осіб Відповідача на проведення фактичної перевірки в приміщенні контролюючого органу без присутності посадової особи Позивача.
Оскільки проведення фактичної перевірки в приміщенні контролюючого органу не може вважатися правомірним заходом суб'єкта владних повноважень, то й висновки, зроблені в процесі її проведення на основі лише тих матеріалів, які були в розпорядженні контролюючого органу, а саме: інформаційні системи ДПС України, не можуть бути покладені в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим вони є протиправними та підлягають скасуванню.
Витребувані відповідачем у позивача документи не були надані, оскільки були викрадені і позивач своєчасно проінформував відповідача про таку крадіжку та надав документи, щодо реєстрації заяви про злочин і відповідно реєстрації кримінального провадження з цього питання.
Незважаючи на повідомлення Позивача про неможливість надання первинних документів з незалежних від нього причин, Відповідачем протиправно не вчинено дій щодо перенесення термінів проведення перевірки, а як наслідок протиправно здійснення перевірку Позивача без дослідження його первинних документів.
Таким чином, у Відповідача відсутні правові підстави встановлювати порушення відповідно до п. 85.2. ст. 85 ПК України та накладати штрафні санкції, відповідно до п. 121.1. ст. 121 ПК України, Позивачу, у розмірі 1020,00 грн.
Товариство здійснює виключно операції з видачі (купівлі/продажу) лише карток та/або талонів на пальне, за якими пальне отримується в пунктах реалізації, що належить іншим суб'єктам господарювання.
По-перше, якщо підприємство реалізує лише картки чи талони, та не здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження- розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та не має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу, таке підприємство не є розпорядником акцизного складу і відповідно, не повинно реєструвати акцизний склад. Головним фактором є фізичні операції з пальним. Торгівля картками чи талонами не зобов'язує реєструватись платником акцизного податку та реєструвати акцизний склад.
По-друге, власне операція з реалізації паливних карток та талонів на пальне, під час якої не відбувається фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, з 01 липня 2019 року не належить до операцій з реалізації пального в розумінні п. п, 14.1.212. п. 14,1. ст. 14 ПК України.
По-третє, якщо підприємство не придбаває пальне з метою його подальшого перепродажу в рамках оптової чи роздрібної торгівлі, йому не потрібно отримувати відповідні ліцензії. Торгівля талонами чи картками без здійснення операцій безпосередньо з пальним не зобов'язує отримувати ліцензію на оптову чи роздрібну торгівлю пальним.
По-четверте, якщо підприємство не здійснює будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам; тобто якщо воно не здійснює реалізацію пального у розумінні п. п. 212.1.15. п. 212.1. ст. 212 ПК України, воно не буде вважатися платником акцизного податку з реалізації пального.
По-п'яте, акцизні накладні на операції з талонами чи картками не складаються, оскільки фізична передача пального відбувається на АЗС постачальника пального на підставі паливних карток (смарт-карток) іншим особам. Позивачем не було порушено вимог визначених в п. п. 212.3.4. п. 212.3. ст. 212, абзацу 2 п. 22 підрозділу 5 розділу та п. 23 підрозділу 5 розділу XX ПК України, а саме: продаж пального без реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального.
Акцизна накладна складається АЗС у загальному порядку в одному примірнику, і реалізації пального з АЗС на акцизний склад пересувний вже не відбувається.
Підприємство здійснює виключно операції з талонами чи паливними картками, і при цьому не відбувається перехід права власності на пальне до такого підприємства, то воно не зобов'язане реєструватися платником акцизного податку, реєструвати акцизний склад, складати акцизні накладні та отримувати ліцензії на оптову або роздрібну торгівлю пальним.
Таким чином, у Відповідача відсутні правові підстави встановлювати порушення відповідно до п. п. 212.3.4. п. 212.3. ст. 212, абзацу 2 п. 22 підрозділу 5 розділу та п. 23 підрозділу 5 розділу XX ПК України і ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР від 19.12.95 р. (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон) та накладати штрафні санкції, відповідно до п. п. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54, п. 117.3. ст. 117 ПК України та абзацу 8, ч. 2, ст. 17 Закону, Позивачу, у розмірі 1 597 352,34 грн. (один мільйон п'ятсот дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят дві гривні 34 копійки) та 500 000,00 грн. (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок), тому податкові повідомлення-рішення № 0004863207 та № 0004843207 від 08.07.2020 р. підлягають скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року адміністративну справу № 640/24538/20 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження, призначивши справу до розгляду в підготовчому засіданні на 26 листопада 2020 року.
26 листопада 2020 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про виклик та допит свідка, згідно до якого позивач просив викликати та допитати у якості свідка головних державних ревізорів-інспекторів, які здійснювали перевірку позивача.
26 листопада 2020 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про виклик та допит свідка - директора позивача.
26 листопада 2020 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про поновлення та продовження пропущених строків на подання відзиву на позовну заяву, продовження підготовчого засідання для надання документів, що підтверджують позицію відповідача, клопотання надати примірник позовної заяви із додатками та відкласти судове засідання.
Ухвалою від 26 листопада 2020 року суд задовольнив клопотання представника Головного управління ДПС у м. Києві Поліщука О.О. у частині продовження процесуального строку, продовжив Головному управління ДПС у м. Києві процесуальний строк для подання відзиву на позов на 20 днів з дня проголошення цієї ухвали, відмовив представнику Головного управління ДПС у м. Києві Поліщуку О.О. у задоволенні клопотання у частині поновлення процесуального строку, відкласти підготовче засідання на 22 січня 2021 року.
17 грудня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов (разом із додатками), відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив наступне.
На підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України на виконання наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 13.05.2020 №4048 та направлень від 18.05.2020 №2373/26-15-32-07, №2374/26-15-32-07, проведено фактичну перевірку ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні придбання, зберігання та реалізації пального.
Перед початком проведення фактичної перевірки головними державними ревізорами-інспекторами пред'явлено службові посвідчення, направлення на проведення фактичної перевірки від 18.05.2020 № 2373/26Д5-32-07, № 2374/26-15-32-07 та надане директору позивача копію Наказу від 13.05.2020 № 4048.
Під час проведення перевірки ГУ ДПС у м. Києві звернулося до ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» із письмовим запитом від 18.05.2020 б/н про надання до перевірки інформації та документів.
На вищезазначений запит позивачем необхідних для перевірки пояснень та підтверджуючих документів не надано. У зв'язку з неподанням документів, відповідно до вимог підпункту 1.4.7 пункту 1.4 Наказу ДФС України від 31.07.2014 № 22, складено відповідні акти про ненадання документів (відповідні документи суду не надані).
Листом від 22.05.2020 б/н (вх. ТУ ДФС у м. Києві від 22.05.2020 № 61320/10) позивач повідомив відповідача про факт викрадення документів та реєстрації кримінального провадження.
В обґрунтування своїх заперечень щодо неприйняття до уваги фактів викрадання документів посилався на пункт 44.5 статті 44 ПК України, пункт 6.10 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.
Лист від 22.05.2020 б/н про втрату документів подано ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» до ГУ ДПС у м. Києві без надання оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати.
Вищезазначене свідчить про недотримання ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» пункту 44.5 статті 44 ПК України та пункту 6.10 Положення про документальне забезпечення записів.
Тобто, на дату завершення перевірки ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» не надано документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, чим порушено пункт 85.2 статті 85 ПК України.
У зв'язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження, в ході перевірки використано дані інформаційних систем ДПС України.
В ході аналізу бази даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що за період з 01.07.2019 по 27.05.2020 постачальниками виписано та зареєстровано в адресу ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» податкові накладні, що свідчать про здійснення ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» операцій з придбання підакцизного пального (за кодами УКТ ЗЕД 2710124194, 2710124512, 2710124912, 2710194300, 2711129700) у загальному об'ємі 864 134,43 л, що свідчать про здійснення ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» операцій з продажу підакцизного пального (за кодами УКТ ЗЕД 2710124194, 2710124512, 2710194300, 2711129700) у загальному об'ємі 956 935,13 л.
Відповідно до бази даних Система електронного адміністрування реалізації пального (далі - СЕАРП) ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» було зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального відповідно до заяви за формою № 1-АКП 04.03.2016 за № 2757.
З 01.07.2019 набули чинності зміни до ПК України внесені Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покрашення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів».
Згідно абзацу 2 пункту 22 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПК України суб'єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов'язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку.
Відповідно до Заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів за ФОРМОЮ № 1-АКПС від 23.07.2019 № 23085436 поданої до ГУ ДПС у м. Києві, Оболонський р-н. м. Києва) ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» зареєстроване у Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового 23.07.2019 за № 3119.
Згідно ЄРПН встановлено, що за період з 01.07.2019 по 22.07.2019 ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» було складено та зареєстровано на адресу покупців підакцизного пального податкові накладні, що свідчать про здійснення ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» операцій з продажу підакцизного пального (за кодами УКТ ЗЕД 2710124194, 2710124512, 2710194300, 2711129700) у загальному об'ємі 58039,80 л на загальну суму 1597352,34 грн (з урахуванням ПДВ).
Таким чином, перевіркою встановлено, що ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» у період з 01.07.2019 по 22.07.2019 здійснювало операції з реалізації підакцизного пального на загальну суму 1 597 352,34 грн, (з урахуванням ПДВ) без реєстрації платником акцизного податку у порядку, передбаченому ПК України чим порушено вимоги підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 та абзацу 2 пункту 22 підрозділу 5 розділу XX ПК України.
ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» 18.12.2019 отримано ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614201902027 з терміном дії з 18.12.2019 до 18.12.2024.
Згідно ЄРПН встановлено, що за період з 01.07.2019 по 17.12.2019 ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» було складено та зареєстровано на адресу покупців підакцизного пального податкові накладні, що свідчать ПРО здійснення ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» операцій з продажу підакцизного пального (за кодами УКТ ЗЕД 2710124194, 2710124512, 2710194300, 271 1129700) у загальному об'ємі 545855,29 л. на загальну суму 15002075,93 грн (з урахуванням ПДВ).
За результатами перевірки встановлено факт реалізації ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» пального в період з 01.07.2019 по 17.12.2019, тобто до дати початку дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним, чим порушено вимоги частини 1 статті 15 Закону України № 481.
Тобто, за результатами перевірки встановлено факт реалізації ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» пального в період з 01.07.2019 по 17.12.2019, тобто до дати початку дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним, чим порушено вимоги частину 1 статті 15 Закону України № 481.
Крім того, у відзиві відповідач із посиланням на норми діючого законодавства зазначив, що ним дотримані умови проведення фактичної перевірки, яка проведена з дотриманням норм Податкового Кодексу України.
28 грудня 2020 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
У вказаній відповіді на відзив представник позивача просила суд прийняти дану відповідь на відзив та долучити її до матеріалів справи, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004843207, № 0004853207, № 0004863207 від 08.07.2020 року на загальну суму 2 098 372,34 грн (два мільйони дев'яносто вісім тисяч триста сімдесят дві гривні 34 копійки) та стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» усі підтвердженні належним чином судові витрати та витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.
Відповідачем не наведено жодного заперечення щодо обставин справи, які зазначались Позивачем у позовній заяві, а також дослівно та у повному обсязі скопійовано текст Акту про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального № 1208/26-15-32-07/40244707 від 28 травня 2020 року.
Відповідачем не направлено на адресу Позивача додатків до Відзиву.
Під оптовою торгівлею пальним (для якої і необхідно отримувати ліцензію на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та реєструватись платником акцизного податку з реалізації пального) розуміють операції безпосередньо з пальним, а пальним в свою чергу є нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве. Крім того, здійснення операцій безпосередньо з пальним, тягне за собою необхідність наявності технічних можливостей для зберігання пального (в разі купівлі пального), відвантаження пального, транспортування пального.
Отже, для здійснення операцій з пальним, суб'єкту господарської діяльності необхідно мати технічну можливість отримувати таке пальне, зберігати його та здійснювати його відвантаження покупцеві після його продажу. В разі відсутності такої технічної можливості, здійснення операцій з торгівлі саме пальним взагалі не є фізично можливе.
Здійснення операцій з продажу паливних карток та паливних талонів, фактично не потребує вище перелічених технічних можливостей та може здійснюватися безпосередньо у приміщенні, в якому провадиться господарська діяльність Позивача, оскільки ані відвантаження, ані транспортування пального не вчиняються, передаються лише паливні картки або паливні талони.
Позивачем, фактично надаються посередницькі послуги, оскільки фізично пальною він не отримує, можливості його зберігати та відвантажувати не має. Спосіб здійснення господарської діяльності Позивачем виражається у купівлі паливних талонів або паливних карток з метою подальшого продажу паливних талонів або паливних карток.
Основоположна ознака торгівлі пальним, а саме фізична передача пального, відсутня у способі провадження господарської діяльності Позивача.
Законодавцем чітко окреслені ознаки, що притаманні пальному. Дані ознаки, дають підстави дійти обґрунтованого висновку про те, що пальне та паливні картки є двома абсолютно нетотожними поняттями у розмінні закону. Отримання ліцензії є необхідним для оптової або роздрібної торгівлі пальним, проте ніяк не з метою торгівлі паливними картками.
Державною податковою службою України в індивідуальних податкових консультаціях, до прикладу в індивідуальній податковій консультації № 3422/6/99-994 2-02-0245/ІПК від 24 липня 2019 року у відповідь на питання: «Чи є операції з видачі карток та/або талонів на пальне операціями з реалізації з акцизного складу?», зокрема зазначається: «Отже, безпосередньо сама операція з реалізації паливних карток та талонів на пальне, під час якої не відбувається фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, з 01 липня 2019 року не належить до операцій з реалізації пального в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу».
Відповідно до абз. 2 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України реалізація пального або спирту етиловою для цілей розділу VI цього Кодексу (розділ VI - Акцизний податок) - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизною складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу, до акцизного складу пересувного, для власного споживання чи промислової переробки, будь-яким іншим особам.
Отже, вищезазначеним приписом Податкового кодексу України визначено дві кваліфікуючі ознаки реалізації пального.
Першою ознакою є операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, тобто операції безпосередньо з пальним.
Другою ознакою є здійснення операцій з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з акцизного складу або акцизного складу пересувного.
Тобто, в разі відсутності хоча б однієї з кваліфікуючих ознак, визначених п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, операції з пальним не можуть вважатись реалізацією пального в розумінні податкового законодавства.
Підставами для застосування до Позивача фінансових (штрафних) санкцій (штрафів) слугувала діяльність Позивача з нібито реалізації пального без отримання відповідної ліцензії та реєстрації платником акцизного податку, а також ненадання Позивачем документів під час проведення перевірки.
Відповідно до п. 128-1.2 ст. 128-1 Податкового кодексу України, відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.
Податковим кодексом України визначено наявність відповідальності за використання (перебування у власності, користуванні тощо) не зареєстрованою акцизного складу.
Позивач не є розпорядником зареєстрованого акцизного складу, що в свою чергу прямо визнається Відповідачем в абзаці 11 сторінки 5 Відзиву, а саме: «Відомості про акцизні склади згідно Системи електронною адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі - СЕАРП СЕ) ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» акцизні склади не реєструвало.
Відповідачем не застосовано до Позивача штрафних (фінансових) санкцій за нереєстрацію акцизного складу, оскільки Відповідач не має у користуванні або володінні приміщень, що підпадають під кваліфікацію акцизного складу, а відтак підстави для застосування фінансових санкцій - відсутні.
Тобто, Позивач не має у користуванні та/або володінні приміщень, що є акцизним складом або можуть бути кваліфіковані (розцінені), як акцизний склад, про що свідчить відсутність у Позивача зареєстрованого акцизного складу та відсутність будь-яких фінансових санкцій за не реєстрацію акцизного складу.
Оскільки Позивач не має зареєстрованого акцизного складу (про що свідчить відсутність податкового повідомлення-рішення за дане порушення), твердження Відповідача про здійснення Позивачем операцій з реалізації підакцизного пального є хибним, а податкове повідомлення-рішення, яким до Позивача застосовано фінансову (штрафну) санкцію за реалізацію пального без отримання відповідної ліцензії - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідачем не був врахований факт крадіжки документів, а тому застосування штрафних санкцій у розмірі 1020 грн є неправомірним, як і проведення фактичної перевірки не за місцем знаходження позивача.
04 січня 2021 року представником позивача до суду надана Заява про зміну підстав позову, де останній зазначив наступне.
У відповідача відсутні правові підстави встановлювати порушення відповідно до п. п. 212.3.4. п. 212.3. ст. 212, абзацу 2 п. 22 підрозділу 5 розділу та п. 23 підрозділу 5 розділу XX ПК України і ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР від 19.12.95 р. (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон) та накладати штрафні санкції, відповідно до п. п. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54, п. 117.3. ст. 117 ПК України та абзацу 8, ч. 2, ст. 17 Закону, Позивачу, у розмірі 1 597 352,34 грн (один мільйон п'ятсот дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят дві гривні 34 копійки) та 500 000,00 грн (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок), відповідно і податкові повідомлення-рішення № 0004863207 та № 0004843207 від 08.07.2020 р. підлягають скасуванню.
Позивач має на меті доповнити викладені у позовній заяві підстави позову обставинами та додатковим нормативним обґрунтуванням, що в сукупності свідчать про відсутність у Відповідача повноважень на винесення податкового повідомлення-рішення № 0004843207 від 08 липня 2020 року про застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок.
Як вбачається з одного з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а саме з податкового повідомлення-рішення № 0004843207 від 08 липня 2020 року, яке підписане заступником начальника управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку - начальником відділу ГУ ДПС у м. Києві Паладієм Андрієм, до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф), що передбачена абзацом 8 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок за нібито здійснення оптової торгівлі пальним без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним.
Зазначене податкове повідомлення-рішення винесене посадовими особами Відповідача з перевищенням наданих законом повноважень.
Органом ліцензування, що вповноважений здійснювати видачу ліцензій на право оптової торгівлі пальним є Державна податкова служба України.
Даний факт підтверджується, зокрема, копією ліцензії № 990614201902027 на право оптової торгівлі пальним, що видана Позивачу Державною податковою службою України.
Територіальним органом Державної податкової служби України є Головне управління ДПС у м. Києві.
Тобто уповноваженим на здійснення ліцензування такого виду господарської діяльності, як оптова торгівля пальним, органом є Державна податкова служба України.
Натомість Головне управління ДПС у м. Києві, як територіальний орган ДПС, уповноважене па ліцензування, зокрема, діяльності з роздрібної торгівлі пальним.
Повноваженнями проведення перевірок на предмет дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» суб'єктами господарювання, що отримали ліцензію на право оптової торгівлі пальним, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві не наділено.
Оскільки, податкове повідомлення-рішення винесене Відповідачем не в межах його повноважень, таке рішення не може вважатись законним та підлягає скасуванню.
Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» встановлено що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Отже, законом визначено відповідальність за здійснення оптової торгівлі пальним без наявності ліцензії.
Тобто, до відповідальності може бути притягнутий суб'єкт господарювання, що здійснює оптову торгівлю пальним, тобто фактичну торгівлю пальним, а не картками, без наявності ліцензії.
В даному ж випадку, Позивачем отримано ліцензію на право оптової торгівлі пальним у 2019 році та сплачено річну плату за ліцензію у розмірі 10 000 (десять тисяч гривень) за поточний 2019 рік.
Відтак, на момент перевірки у Позивача була наявна діюча ліцензія на право здійснення оптової торгівлі пальним.
Законом визначено відповідальність за фактичну відсутність ліцензії, однак законом не визначено відповідальності за невчасне отримання ліцензії.
Частиною 22 ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» визначено, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.
Відповідачем застосовано до Позивача фінансову (штрафну) санкцію за нібито здійснення оптової торгівлі пальним у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень за умови, що ліцензія фактично була отримана та плата за ліцензію перерахована до бюджету.
Тобто, з одного боку певні суб'єкти господарювання не здійснюють відрахувань до бюджету та звільняються від відповідальності за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії, а з іншого боку суб'єкти господарювання здійснюють необхідні відрахування до бюджету та додатково піддаються фінансовим (штрафним) санкціям, за несвоєчасне отримання ліцензії, хоча жодних збитків державі завдано не було, а прямий обов'язок отримання такої ліцензії відсутній взагалі.
Позивач отримавши ліцензію в 2019 році, сплатив грошові кошти у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень за 2019 рік (при отриманні ліцензії) та грошові кошти у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень за 2020 рік.
Отже, отримання Позивачем ліцензії на право оптової торгівлі пальним 18 грудня 2019 року не спричинило будь-яких негативних наслідків або збитків для бюджету, оскільки до бюджету було внесено плату за ліцензію як за 2019 так і за 2020 роки.
Позивачем жодних збитків бюджету завдано не було, ліцензія була отримана Позивачем у період, що охоплював період початку діяльності, а діяльність Позивача фактично не пов'язана з оптовою торгівлею пальним, адже технічна можливість зберігати та відвантажувати пальне у Позивача відсутня. Спосіб провадження господарської діяльності стосувався виключно надання посередницьких послуг та реалізації паливних карток та паливних талонів.
Ухвалою від 22 січня 2021 року суд закрив підготовче провадження, призначивши судове засідання для розгляду справи по суті на 18 березня 2021 року.
У судовому засіданні, яке відбулось 18 березня 2021 року були допитані у якості свідка: ОСОБА_1 - директор позивача, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - головні державні ревізори-інспектори, які здійснювали перевірку.
18 березня 2021 року судове засідання призначено на 22 квітня 2021 року.
22 квітня 2021 року від представника позивача до суду надійшли Додаткові пояснення за результатами допиту свідків.
Представником Позивача, в ході допиту ОСОБА_2 були поставлені питання, зокрема, щодо фактичного порядку проведення так званої фактичної перевірки.
Позивач стверджує, що головні державні-ревізори інспектори жодного разу не з'являлись за його місцезнаходженням.
ОСОБА_2 в ході допиту в якості свідка та свідчив про те, що 18 травня 2020 року він, разом з головним державним ревізором-інспектором ОСОБА_3. з'явились за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21.
Свідчення надані свідками з боку відповідача щодо опису офісного центру (будівлі), де знаходиться офіс позивача, мають протиріччя і прямо свідчать про те, що зазначені допитані свідки жодного разу не здійснювали вихід за місцезнаходженням Позивача.
Враховуючи тип перевірки та порядок проведення виду перевірки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні були неодноразово відвідувати саме офісне приміщення, в якому Позивач проводить свою господарську діяльність, а не хол офісного центру.
При чому, таке відвідування повинно було б відбуватись регулярно протягом всього строку проведення фактичної перевірки, в разі її проведення з дотриманням встановленого законом порядку.
Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прямо повідомили про те, що до офісного приміщення, в якому розташовується ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» вони жодного разу не навідувалися.
Одночасно свідки повідомляли й той факт, що відповідь на запит про надання документів від директора ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» отримано в приміщенні контролюючого органу.
22 квітня 2021 року позивачем було надане до суду Клопотання про витребування доказів.
Відповідачем повідомлено, що головних державних ревізорів-інспекторів ОСОБА_2. та ОСОБА_3. ГУ ДПС у м. Києві не забезпечувало засобами мобільного телефонного зв'язку. Одночасно зазначено, що в користуванні співробітників є стаціонарний телефон, однак здійснення дзвінків на номера мобільних операторів з нього не можливе. Крім цього, у відповіді також зазначено, що відповідно до покладених на ГУ ДПС у м. Києві завдань та функцій, не передбачено здійснення обліку телефонних дзвінків зі службових або особистих телефонів.
Представник позивача просив суд витребувати від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві докази, а саме інформацію щодо номеру мобільного телефону з якого, 18 травня 2020 року головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку Головного управління Державної податкової служби у м. Києві ОСОБА_2, здійснено дзвінок за номером ІНФОРМАЦІЯ_1, що належить директору ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» ОСОБА_1 .
У відповідності до Протоколу судового засідання від 22 квітня 2021 року суд задовольнив означене клопотання та витребував у відповідача докази.
22 квітня 2021 року у судовому засіданні оголошено перерву до 27.05.2021 року.
27 травня 2021 року від представника відповідача до суду надійшло Повідомлення, у якому зазначено наступне.
Головним управлінням ГУ ДПС у м. Києві детально проаналізовано матеріали справи та вивчено додані до позовної заяви додатки, встановлено не відповідність останніх ст. 72-76 КАС України.
З урахуванням зазначеного та на підтвердження вищевикладеного відповідач, скориставшись ст. 44 КАС України, надає до суду наступне: Клопотання про визнання додатків до позовної заяви Позивача не належними не допустимими та не достатніми; Клопотання про винесення окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС України; Позовну заяву ТОВ «Гранд Автотранс Групп» у справі 640/31561/20; Додатки до позовної заяви ТОВ ТОВ «Гранд Автотранс Групп» у справі 640/31561/20 (первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Паливні рішення», витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером КП 12020100040003323, довідка слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві).
Так, у клопотанні про винесення окремої ухвали відповідач звернув увагу суду на той факт, що позивачем було надано первинні документи, зокрема, по взаємовідносинах з ТОВ «Гранд Автотранс Групп».
З аналізу матеріалів судових справ 640/24538/20 та 640/31561/20 (за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ГРАНД АВТОТРАНС ГРУПП») до Головного управління державної податкової служби у м. Києві про протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2020 № 0004723207, № 0004713207, № 0004693207, 0004703207) встановлено, що у ТОВ «Паливні Рішення» документи були викрадені 18.05.2020 року, а у ТОВ «ГРАНД АВТОТРАНС ГРУПП» - 19.05.2020 року.
Примітно, що представником Позивача у справі 640/24538/20 та справі 640/31561/20 є адвокат Світлана Сергіївна Мороз. Виглядає дуже дивним факт того, що в цих зазначених справах обставини справи та підстави позовної заяви є абсолютно тотожними.
Наведене ставить під сумнів дійсність викладених фактів зазначених у мотивувальних частин ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ», оскільки були надані документи по взаємовідносинах з ТОВ «ГРАНД АВТОТРАНС ГРУПП» за перевіряємий фактичною перевіркою період, які завірені були 01 жовтня 2020 року.
ТОВ «ГРАНД АВТОТРАНС ГРУПП» були надані документи по взаємовідносинах з ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» за перевіряємий фактичною перевіркою період, які завірені були 25 листопада 2020 року.
Наголошує, як можливо встановити з завірених копій документів в справах 640/24538/20 та 640/31561/20, останні засвідчені саме з оригіналів відповідних документів.
Зовсім не зрозуміло, яким чином Позивачам вдалось засвідчити копії документів які, як сам Позивач стверджує були втрачені, їх втрату у справі Позивач підтверджує Витягом з Єдиного реестру досудових розслідувань, а в справі 640/31561/20 - Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань та довідкою слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві.
Просив постановити окрему ухвалу, яку направити до відповідних органів, зокрема досудового розслідування.
Крім того, у своєму клопотанні про визнання додатків до позовної заяви позивача не належними, не допустимими та не достатніми представник позивача зазначив наступне.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
ГУ ДПС у м. Києві звернулося до ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» із письмовим запитом від 18.05.2020 б/н «Про надання до перевірки наступної інформації та документів[….].
Як зазначав суд у цьому рішенні з аналізу матеріалів судових справ 640/24538/20 та 640/31561/20 встановлено, що у ТОВ «Паливні Рішення» документи були викрадені 18.05.2020 року, а у ТОВ «ГРАНД АВТОТРАНС ГРУПП» - 19.05.2020 року.
Позивачам вдалось засвідчити копії документів які, як сам Позивач стверджує були втрачені, їх втрату у справі Позивач підтверджує Витягом з Єдиного реестру досудових розслідувань, а в справі 640/31561/20 - Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань та довідкою слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві.
Просив суд вважати, що подані до позовної заяви додатки не є допустимими доказами на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи і не враховувати додатки до позовної заяви при прийнятті рішення.
27 травня 2021 року секретарем судового засідання було складено довідку наступного змісту: «Зважаючи на необхідність опрацювання справ у зв'язку з можливою ліквідацією суду, судове засідання в адміністративній справі № 640/24538/20 не відбулось, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Про дату та час наступного судового засідання сторони будуть повідомленні шляхом надіслання повісток відповідно до статті 124 КАСУ».
11 листопада 2022 року від представника позивача до суду надійшла Заява про поновлення пропущеного процесуального строку у якій він зазначив наступне: «Про неможливість подання доказів та про причини, які унеможливили таке подання Позивачем повідомлялось у позовній заяві шляхом зазначення відомостей про направлення запиту про надання Індивідуальної податкової консультації, надання підтверджуючих документів про здійснення поштового відправлення та відсутність відповіді на такий запит.
Строки розгляду Державною податковою службою України запиту про надання Індивідуальної податкової консультації та, відповідно, надання Індивідуальної податкової консультації не залежали від волевиявлення Позивача та можливості впливу за зазначені строки останній не мав.
Факт ненадання Індивідуальної податкової консультації унеможливлював її долучення в якості доказів до матеріалів справи у встановлений процесуальним законом строк, та не залежав від волевиявлення Позивача, що є об'єктивним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на подання доказів.
Індивідуальна податкова консультація отримана Позивачем лише 01 листопада 2022 року, що свідчить про розумність строків подання даного доказу до суду».
Представник позивача просив суд:
«1. Прийняти дану заяву про поновлення пропущеного процесуального строку та долучити її до матеріалів справи; 2) Визнати причини пропуску процесуального строку, що відведений на подання доказів - поважними; 3) Поновити пропущений процесуальний строк, що відведений на подання доказів, як такий, що пропущений з поважних причин».
Крім того, 11 листопада 2022 року від представника позивача до суду надійшло Клопотання про долучення доказів до матеріалів справи,
Представник позивача просив суд прийняти та долучити до матеріалів справи дане клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (а саме Індивідуальну податкову консультацію № 1608/ІПК/99-00-09-04-03-06 від 03 жовтня 2022 року, яку як зазначив представник позивача, позивач отримав 01 листопада 2022 року, яке Донецький окружний адміністративний суд задовольнив протокольною ухвалою);
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004843207, № 0004853207. № 0004863207 від 08.07.2020 року на загальну суму 2 098 372,34 грн. (два мільйони дев'яносто вісім тисяч триста сімдесят дві гривні 34 копійки).
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» усі підтвердженні належним чином судові витрати та витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.
28 листопада 2022 року від представника відповідача до суду надійшли Пояснення, відповідно до яких останній просив суд: 1. Долучити до матеріалів вказаної судової справи вищезазначені пояснення; 2. У задоволенні заяви та клопотання позивача відмовити у повному обсязі; 3. У задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.
У своїх Поясненнях представник відповідача акцентував увагу суду на наступні обставини.
Позивач повідомляє, що проводить свою господарську діяльність, зокрема, за (такими видами економічної діяльності, як: код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом подібними продуктами; код КВЕД 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; код КВЕД 46.18 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 47.30 Роздрібна торгівля пальним.
Позивач зазначає, що не є виробником товарів, у Товариства відсутні акцизні складські приміщення щодо зберігання товарів (твердого рідкого, газоподібного палива і подібна продукція), також відсутні пересуви акцизні склади. Як зазначено у зверненні Товариство не завозить та не вивозить продукцію на/з митну (-ої) території України, Товариство лише проводить посередницьку діяльність у торгівлі вищезазначеними товарами та продукцією реалізує вищезазначену продукцію та товари у вигляді паливних талонів, паливних карток. Товариство не здійснює пряму (фізичну) господарську діяльність з придбання, зберігання та реалізації пального.
Товариство здійснює продаж пального з використанням паливних карток при цьому фізичний відпуск пального здійснює постачальник пального на точках обслуговування (АЗС) за умови пред'явлення Товариством, або його довіреною особою таких карток та їх ідентифікації (авторизації) на АЗС, то в такому випадку реалізацію пального в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу здійснює саме особа, яка здійснює таку фізичну передачу (відпуск, відвантаження) пального (в тому числі за паливними картками реалізованими Товариством іншим суб'єктам господарювання, або бланками-дозволами).
Отримувач пального, який є розпорядником акцизного складу/акцизного складу пересувного, та зареєстрований платником з реалізації пального, може здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі акцизних накладних другого примірника акцизної накладної, який отриманий від особи, що реалізує пальне, після того як така особа зареєструє перший примірник акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних.
Позовні вимоги позивача є безпідставними та таким, що не підлягають їх задоволенню.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/24538/20 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 року, справу передано на розгляд судді Кониченку Олегу Миколайовичу.
16 червня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду адміністративну справу; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання, яке було призначено на 08 липня 2025 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6, 8 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особливості використання електронного цифрового підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Абзацом другим підпункту 15.16 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).
В газеті "Голос України" від 04.09.2021 № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох таких підсистеми (модулів) ЄСІТС: "Електронний кабінет"; "Електронний суд"; підсистема відеоконференцзв'язку.
З урахуванням статті 253 Цивільного кодексу України підсистеми "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв'язку офіційно розпочали функціонування 5 жовтня 2021 року.
Відповідно до п. 10 Положення про ЄСІТС, адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку.
Пункт 17 Положення про ЄСІТС визначає, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до пункту 25 Положення про ЄСІТС процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду виключно з використанням підсистеми "Електронний суд".
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала про прийняття справи до розгляду доставлена до електронного кабінету представника позивача, відповідача 17.06.25 о 23:00, згідно Довідок про доставку електронного листа до електронного кабінету представника позивача, відповідача в підсистемі ЄСІТС "Електронний кабінет".
Ухвалою від 23 червня 2025 року суд клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив, судове засідання призначене на 08 липня 2025 в адміністративній справі № 640/24538/20 ухвалено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представника позивача.
Ухвалою від 03 липня 2025 року суд клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив, судове засідання призначене на 08 липня 2025 о 10 год 30 хв в адміністративній справі № 640/24538/22 ухвалив провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представника відповідача.
Підготовче засідання у справі відкладено з 08 липня 2025 року на 22 липня 2025 року.
08 липня 2025 року після підготовчого судового засідання від представника відповідача до суду надійшла заява про заміну сторони правонаступником відповідно до якої представник відповідача просила суд замінити первісного відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (код 43141267) на належного відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (код 44116011), відокремлений підрозділ ДПС.
Ухвалою від 09 липня 2025 року суд замінив сторону у справі № 640/24538/22 - відповідача з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на Головне управління ДПС у м. Києві (код відокремленого підрозділу 44116011, адреса реєстрації: 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19).
Ухвалою від 16 липня 2025 року суд клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив, судове засідання призначене на 22 липня 2025 в адміністративній справі № 640/24538/20 ухвалено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представника позивача.
Ухвалою від 18 липня 2025 року суд клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив, судове засідання призначене на 22 липня 2025 в адміністративній справі № 640/24538/22 ухвалив провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представника відповідача.
У судовому засіданні суд ухвалив підготувати практику щодо фактичних перевірок, судове засідання відкладено на 06 серпня 2025 року.
Ухвалою від 31 липня 2025 року суд клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив, судове засідання призначене на 06 серпня 2025 в адміністративній справі № 640/24538/20 ухвалено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представника позивача.
04 серпня 2025 року від представника позивача до суду надійшли Додаткові пояснення у яких було зазначено наступне.
Фактична перевірка не може бути проведена виключно на підставі бухгалтерської документації, адже суть фактичної перевірки вказує на те, що її предметом є не своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків та зборів, а фактичні обставини та дії, які існують станом на період проведення перевірки. Зокрема, фактична перевірка за своєю правовою природою передбачає встановлення дотримання суб'єктом господарювання вимог податкового законодавства в момент здійснення такої перевірки, тобто - на час її фактичного проведення. Водночас дії, пов'язані з аналізом та перевіркою даних, які стосуються минулих періодів, підпадають під ознаки документальної перевірки, для проведення якої передбачено інший порядок та обсяг повноважень контролюючого органу.
Представник позивача посилався на правові висновки викладені Верховним Судом у постанові по справі № 380/13375/21 від 02 березня 2023 року, практику Шостого та Восьмого, Другого апеляційних адміністративних судів, які не були оскаржені до Верховного Суду.
Посадові особи Відповідача при проведенні фактичної перевірки Позивача не прибули за адресою місцезнаходження Позивача, що підтверджується відповідними Актами фіксації відсутності перевіряючих на підприємстві (том 1, а.с. 50-60), провели так звану фактичну перевірку в приміщенні, де розташовується контролюючий орган та використали при проведенні перевірки виключно відомості наявні в інформаційних системах ДПС України, що прямо вказано в Акті про результати фактичної перевірки.
Зі змісту Акта про результати фактичної перевірки вбачається також те, що посадовими особами Відповідача проведено перевірку за період з 01 липня 2019 року по 27 травня 2020 року (том 1, а.с. 62, абз. 1), тоді як датою початку перевірки було 18 травня 2020 року (том 1, а.с. 44).
Закон України «Про митний тариф України» не вміщав в собі коду УКТ ЗЕД для таких товарів, як паливні картки або паливні талони. Тобто при провадженні своєї господарської діяльності позивач не міг реєструвати податкові накладні, обов'язковим елементом яких є код УКТ ЗЕД, на паливні картки та паливні талони в силу відсутності таких кодів.
Відповідачем не надано жодного доказу: 1) наявності у Позивача зареєстрованого або не зареєстрованого акцизного складу/ акцизного складу пересувного; 2) застосування до Позивача фінансової (штрафної) санкції за не реєстрацію акцизного складу/акцизного складу пересувного; 3) обладнання або не обладнання зареєстрованого або не зареєстрованого акцизного складу/акцизного складу пересувного витратоміром-лічильником та рівнеміром- лічильником; 4) застосування до Позивача фінансової (штрафної) санкції за не обладнання акцизного складу/акцизного складу пересувного витратоміром-лічильником та рівнеміром-лічильником; 5) відомостей з Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічільників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів, які надходять до контролюючого органу в автоматичному режимі при відвантаженні пального; 6) використання Позивачем будь-яких об'єктів (ємностей), які б давали реальну можливість зберігати пальне та відвантажувати його; 7) наявності у розпорядженні Позивача пально у будь-якому обсязі.
Реалізація пального можлива лише у випадку його фактичної наявності. Зазначене в повній мірі свідчить про те, що позивач не здійснював операцій з реалізації пального, оскільки ані зареєстрованих або незареєстрованих акцизних складів/акцизних складів пересувних, обладнаних або не обладнаних витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками у його володінні та/або користуванні не перебуває. Тобто Позивач не мав фактичної можливості фізично передати (відвантажити) пальне, оскільки взагалі не мав його у своєму розпорядженні.
06 серпня 2025 року від представника позивача до суду надійшло Клопотання про відкладення судового засідання, оскільки внаслідок технічних збоїв, під'єднатись до відеоконференції та прийняти участь у судовому засіданні не виявилось можливим, що обумовлює необхідність подання цього клопотання.
Судове засідання відкладено на 20 серпня 2025 року.
Ухвалою від 15 серпня 2025 року суд клопотання представників сторін про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив, судове засідання призначене на 20 серпня 2025 в адміністративній справі № 640/24538/22 ухвалив провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представників сторін.
19 серпня 2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку з неможливістю участі представника в судовому засіданні з підстав перебування у відрядженні, зокрема у місті Кривий Ріг.
У підготовчому судовому засіданні 20 серпня 2025 року суд клопотання представника позивача задовольнив.
Ухвалою від 20 серпня 2025 року суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів з ініціативи суду, відклавши підготовче судове засідання на 22 вересня 2025 року.
Ухвалою від 17 вересня 2025 року суд клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив, судове засідання призначене на 22 вересня 2025 року в адміністративній справі № 640/24538/22 ухвалив провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представника позивача.
Ухвалою від 18 вересня 2025 року суд клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив, судове засідання призначене на 22 вересня 2025 року в адміністративній справі № 640/24538/22 ухвалив провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представника відповідача.
Ухвалою від 22 вересня 2025 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі № 640/24538/20, перейшов до судового розгляду по суті, призначивши судове засідання на 30 вересня 2025 року.
22 вересня 2025 року, після судового засідання від представника позивача до суду надійшла Заява про розгляд справи без участі представника позивача у відповідності до якої він просив суд:
Розглянути справу 640/24538/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004843207, № 0004853207, № 0004863207 від 08.07.2020 року без участі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ», в тому числі, в особі уповноваженого представника;
Позовну заяву задовольнити у повному обсязі, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004843207, № 0004853207, № 0004863207 від 08.07.2020 року на загальну суму 2 098 372,34 грн. (два мільйони дев'яносто вісім тисяч триста сімдесят дві гривні 34 копійки);
Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» усі підтвердженні належним чином судові витрати та витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України.
У судове засідання, призначене на 30 вересня 2025 року, представники сторін не з'явились, тому судове засідання було відкладено на 07 жовтня 2025 року.
У судове засідання, призначене на 07 жовтня 2025 року, представники сторін не з'явились, тому судове засідання було відкладено на 20 жовтня 2025 року.
Наступне судове засідання було призначено на 12 листопада 2025 року у яке представники сторін не з'явились.
28 жовтня 2025 року від представника позивача надійшла Заява про розгляд справи без участі представника позивача (повторно) відповідно у якій виклала аналогічні прохання, зазначені у Заяві від 22 вересня 2025 року.
З огляду на відсутність представників сторін у судовому засіданні, суд вирішив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
З 22 серпня 2025 року по 12 вересня 2025 року суддя знаходився у щорічній відпустці, з 22 жовтня 2025 року про 24 жовтня 2025 року суддя знаходився у додатковій відпустці, 21 листопада 2025 року суддя знаходився у відпустці, з 22 листопада 2025 року по 28 листопада 2025 року суддя знаходився у відрядженні.
Розглянувши матеріали справи та всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливні рішення" включено до ЄДРПОУ за номером 40244707, при зверненні з адміністративним позовом до суду місце знаходження позивача: 04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21.
У відповідності до Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, отриманого на запит уповноваженої особи Донецького окружного адміністративного суду 09.12.2025, місцезнаходження позивача: 49000, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Яворницького Дмитра, будинок 50, яке змінене 10.10.2023 12:14:04, номер запису 1000691070004036163.
Однак, позивач та його представник не довели вказану інформацію на протязі всього розгляду справи.
Основним видом діяльності позивача відповідно до Виписки із ЄДРПОУ від 11.02.2016 року була: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
Згідно до Відомостей з ЄДРПОУ, виданого Головним управлінням регіональної статистики від 12.02.2016 року Види діяльності за КВЕД-2010 позивача були:
46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами
46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами.
46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами
46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту-.
47.30 Роздрібна торгівля пальним
47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.
У відповідності до Витягу № 1626544503742 з Реєстру платників податку на додану вартість позивач зареєстрований платником ПДВ з 01.03.2016 року за номером 402447026546.
У відповідності до Витягу з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального позивач зареєстрований платником акцизного податку з реалізації пального 04.03.2016, місце реєстрації офісу позивача м. Київ, Подільський район, вул. Вікентія Хвойки, 21.
Позивач здійснював свою діяльність на підставі Ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, Реєстраційний номер: 990614201902027, Дата реєстрації: 18.12.2019, Термін дії: з 18.12.2019 до 18.12.2024, місцезнаходження: Україна, 04655, м. Київ, Оболонський район, вул. Вікентія Хвойки, 21.
Відповідач, Головне управління ДПС у м. Києві є суб'єктом владних повноважень, яке реалізує владні управлінські функції у сфері оподаткування, визначені Податковим кодексом України та законами України в сфері оподаткування, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за номером ЄДРПОУ 44116011 (структурний підрозділ ДПС України).
Судом встановлено, що відповідачем на підставі наказу від 13.05.2020 р. № 4048, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві направлень на перевірку від 18.05.2020 року № 2373/26-15-22-07 на ім'я ОСОБА_2 та № 2374/26-15-22-07 на ім'я ОСОБА_3. проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» (код ЄДРПОУ: 40244707) з питань дотримання вимог податкового законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального.
У Наказі від 13.05.2020 р. № 4048 «Про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання» у преамбулі якого зазначено: «На підставі п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України … , та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС» наказано провести перевірки суб'єктів господарювання, в тому числі і позивача згідно із додатком № 5 тривалістю 10 днів з 18.05.2020 року.
Обґрунтування: доповідна записка управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку від 13.05.2020 №799/26-15-32-07-14 (до матеріалів справи відповідачем не надана).
У відповідності до відміток на направленнях на перевірку від 18.05.2020 року № 2373/26-15-22-07 та № 2374/26-15-22-07 директор позивача ОСОБА_1. отримав копію наказу від 13.05.2020 р. № 4048 та вказані направлення на перевірку 18 травня 2020 о 12 год. 55 хв.
У відповідності до листа відповідача б/н від 18.05.2020 року у зв'язку із проведенням фактичної перевірки запропоновано позивачу надати для проведення перевірки інформацію та її документальне підтвердження за період з 01.07.2019 року по дату закінчення перевірки з наступних питань, а саме:
картки рахунків та оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку, в яких відображено залишки пального на кінець кожного місяця в розрізі кодів УКТ ЗЕД за перевіряємий період (рахунок 281, 203 тощо); інформацію та документи про фактичне місцезнаходження даних залишків пального в РОЗРІЗІ місць зберігання, а саме: копі; актів приймання-передачі пального на відповідальне зберігання, актів наданих послуг по зберіганню, актів звірки руху товарно-матеріальних цінностей по складам із зберігачем (помісячно за перевіряємий період);
договори про відповідальне зберігання із зазначенням місцезнаходження міст зберігання та обсягів пального, переданого на відповідальне зберігання та/або документи, що підтверджують право власності місць зберігання даного пального та всі додаткові угоди до таких договорів (за наявності);
договори постачання нафтопродуктів, ТТН, видаткові накладні, акти прийому-передачі нафтопродуктів, акти прийму нафтопродуктів за Формою 5-НП, акти зливу нафтопродуктів, документи бухгалтерського та складського обліку, що підтверджують придбання пального;
договори з покупцями нафтопродуктів, ТТН, видаткові накладні, акти прийому передачі нафтопродуктів, документи бухгалтерського та складського обліку, що підтверджують реалізацію пального;
банківські виписки, журнали ордери, картки рахунків та оборотно-сальдові відомості по рахунками 31, 36, 63 та іншим, де відображались операції оприбуткування (придбання) та продажу пального за період з 01.07.2019 по дату закінчення перевірки;
акти списання пального, сертифікатів відповідності та паспортів на пальне;
копій ліцензій на право виробництва, оптової, роздрібної торгівлі, зберігання пального.
22 травня 2020 року представником відповідача під розпис, який здійснював перевірку, ОСОБА_2. був отриманий лист позивача від 22.05.2020 року за підписом керівника позивача - ОСОБА_1. «На виконання запиту про надання інформації» у якому було зазначено, наразі відсутня можливість надати документи у зв'язку із їх викраденням, за результатами чого зареєстроване кримінальне провадження за № 12020100050003180 від 18.05.2020 року за ч.1 ст.185 КК України за фактом звернення 17 травня 2020 року директора позивача до Оболонського УП ГУ Національної поліції у м. Києві, який був зареєстрований у відповідача 22.05.2020.
Враховуючи той факт, що на підприємстві були викрадені первинні фінансові документи, відповідно, дані бухгалтерського обліку та регістри без наявних первинних фінансових документів не можуть бути використані під час податкової перевірки.
У вказаному листі відсутні посилання щодо будь-яких додатків до вказаного листа які разом із листом були надані перевіряючому.
До матеріалів справи позивачем були долучені: Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12020100050003180, дата реєстрації провадження 18.05.2020 14:30:50 із якого убачається що невстановленими особами 17.05.2020 з салону автомобіля, через незачинені двері, таємно здійснена крадіжка речей, грошових коштів та первинні фінансові документи ТОВ «Палівні Рішення» за весь період діяльності, чим завдали матеріального збитку ОСОБА_1 .
Крім того, позивачем до матеріалів справи долучена ДОВІДКА про прийняття і реєстрацію заяви Оболонського УП ГУ Національної поліції у м. Києві від 19.05.2020 № 0180-кп/125/51/04-2020 про звернення директора позивача 17.05.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення з повідомленням про те, що 17.05.2020 в період часу з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв., невстановлена особа, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Північна, 28, з салону його автомобіля, через незачинені двері, шляхом вільного доступу, таємно викрала грошові кошти та первинну фінансову документацію ТОВ «Паливні Рішення» (ЄДРПОУ 40244707) за весь період діяльності, чим завдала матеріального збитку ОСОБА_1 .
За даним фактом слідчим відділом Оболонського УП ГУНП у м. Києві відкрито кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100050003180 від 18.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. На даний момент по кримінальному провадженню проводиться досудове розслідування.
Директором позивача виданий Наказ від 18.05.2020 року № 18/05-1 про призначення його відповідальною особою за супроводження фактичної перевірки ГУ ДПС у м. Києві та забезпечення ним надання перевіряючим усіх запитуваних документів у межах зазначеної фактичної перевірки.
Крім того, директором позивача складено Акти: №№ 18/05-01, 19/05-01, 20/05-01, 21/05-01, 22/05-01, 23/05-01, 24/05-01, 25/05-01, 26/05-01, 27/05-01, 28/05-01 від 18.05.2020, 19.05.2020, 20.05.2020, 21.05.2020, 22.05.2020, 23.05.2020, 24.05.2020, 25.05.2020, 26.05.2020, 27.05.2020, 28.05.2020 року наступного змісту: «Фіксації відсутності перевіряючих на підприємстві. Відповідно до наказу № 4048 виданого 17 ДПС у м. Києві на підприємстві у період з 18.05.2020 р. по 28.05.2020 р. на підприємстві проводиться фа]стична перевірка ОСОБА_2 - головним державним ревізор зм-інспектором та ОСОБА_3. - головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за виробив цтвом та обігом пального управлінням контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку Головного управління ДПС у м. Києві на підставі п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.201) № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - Кодекс), з питань дотримання підприємством вимог податкового законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального. Наказ № 4048 було отримано за місцем знаходження Управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку Головного управління ДПС у м. Києві особисто директором Товариства. За місцем здійснення господарської діяльності Товариством зазначені в наказі перевіряючі станом на 18:00 годину…» 18.05.2020 - 28.05.2020 року не з'явились.
За результатами перевірки посадовими особами відповідача було складено Акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального від 28.05.2020 р. № 1208/26 15-32-07/40244707, дата початку перевірки 17.00 21.01.2020 року, період перевірки документів з 01.07.2019 по 27.05.2020 року (документи не надані).
У Акті зазначено, що на Запит від 18.05.2020 року необхідні для перевірки документи не надані у зв'язку з чим складено відповідні Акти про ненадання документів (СУДУ НЕ НАДАНІ). Згідно до системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизні склади не зареєстровано.
Супровідні документи на товар відсутні.
Крім того, у Акті відповідач посилався на пункти 44.5, 44.6, 44.7 статті 44 ПК України, пункт 6.10 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.
У Акті перевірки підкреслено, що Лист від 22.05.2020 б/н про втрату документів подано ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» до ГУ ДПС у м. Києві без надання оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати.
Вищезазначене свідчить про недотримання ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» пункту 44.5 статті 44 ПК України та пункту 6.10 Положення про документальне забезпечення записів.
Тобто, на дату завершення перевірки ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» не надано документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, чим порушено пункт 85.2 статті 85 ПК України.
Згідно пункту 121.1 статті 121 ПК України неподання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу.
Крім того, перенесення термінів проведення перевірки на підставі пункту 44.5 статті 44 ПК України при проведенні Фактичної перевірки з причини втрати документів первинного бухгалтерського обліку чинним законодавством не передбачено, а тому граничними строками проведення фактичної перевірки є строки, встановлені пунктом 82.3 статті 82 ПК України.
У зв'язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження, в ході перевірки використано дані інформаційних систем ДПС України.
В ході аналізу бази даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що за період з 01.07.2019 по 27.05.2020 постачальниками виписано та зареєстровано в адресу ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» податкові накладні, що свідчать про здійснення ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» операцій з придбання підакцизного пального (за кодами УКТ ЗЕД 2710124194, 2710124512, 2710124912, 2710194300, 2711129700) у загальному об'ємі 864 134,43 л.
Також, в ході аналізу бази даних ЄРПН встановлено, що за період з 01.07.2019 по 27.05.2020 постачальниками виписано та зареєстровано в адресу ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» податкові накладні, що свідчать про здійснення ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» операцій з продажу підакцизного пального (за кодами УКТ ЗЕД 2710124194, 2710124512, 2710194300, 2711129700) у загальному об'ємі 956 935,13 л.
ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» зареєстроване у Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі - СЕАРП СЕ) 23.07.2019 за № 3119.
Згідно ЄРПН встановлено, що за період з 01.07.20,19 по 22.07.2019 ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» було складено та зареєстровано на адресу покупців підакцизного пального податкові накладні, що свідчать про здійснення ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» операцій з продажу підакцизного пального (за кодами УКТ ЗЕД 2710124194, 2710124512, 2710194300, 2711129700) у загальному об'ємі 58 039,80 л. на загальну суму 1 597 352.34 грн., (з урахуванням ПДВ) .
ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» у період з 01.07.2019 по 22.07.2019 здійснювало операції з реалізації підакцизного пального на загальну суму 1 597 352,34 грн, (з урахуванням ПДВ) без реєстрації платником акцизного податку.
Відповідно до Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» 18.12.2019 отримано ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць* оптової торгівлі №990614201902027 з терміном дії з 18.12.2019 до 18.12.2024.
Згідно ЄРПН встановлено, що за період з 01.07.2019 по 17.12.2019 ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» було складено та зареєстровано на адресу покупців підакцизного пального податкові накладні, що свідчать ПРО здійснення ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» операцій з продажу підакцизного пального (за кодами УКТ ЗЕД 2710124194, 2710124512, 2710194300, 2711129700) у загальному об'ємі 545 855,29 л на загальну суму 15002075,93 грн (з урахуванням ПДВ).
Тобто, за результатами перевірки встановлено факт реалізації ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» пального в період з 01.07.2019 по 17.12.2019, тобто до дати початку дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним, чим порушено вимоги частини 1 статті 15 Закону України № 481.
Відповідно інформації, наведеної в базі даних СЕАРП станом на 01.07.2019 по ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» ліміт обсягу пального складає 131 187,45 л в тому числі: по коду/УКТ ЗЕД 2710194300 93 043,04 л; по коду/УКТ ЗЕД 2710124512 14 915,01 л.; по коду/УКТ ЗЕД 2711129700 - 14 344,59 л; по коду/УКТ ЗЕД 2710124194-8 884.81 л.
У зв'язку з неподанням ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» пояснень та їх документального підтвердження, фактична наявність та місцезнаходження нерозподіленого залишку пального в загальній кількості 131 187,45 л, що обліковується станом на 01.07.2919 у СЕАРП по ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ», вході перевірки не підтверджено.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» було зобов'язане скласти та з 16 до 20 липня 2019 року (включно) зареєструвати у СЕАРП на ліміт обсягу пального 131 187,45 л акцизні накладні.
Відповідно до висновків Акту перевірки встановлені порушення:
п. 85.2. ст. 85, п. п. 212.3.4. п. 212.3 ст. 212, абзацу 2 п. 22 підрозділу 5 розділу та п. 23 підрозділу 5 розділу XX ПК України, п. 231.1., п. 231.3. та абзацу 1 п. 231.6. ст. 231 ПК України, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до відсутності акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних на залишки нерозподіленого підакцизного пального в загальній кількості 131187,45 літрів.
Позивачем були направлені Заперечення на висновки Акту перевірки разом із додатками: Копія Довідки з Оболонського УП ГУНП у м. Києві, Копія Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, Копія наказу про режим роботи під час карантину, Копія Листа про надання інформації б/н від 22.05.2020 року з відміткою про отримання, відповідно до яких просив розглянути заперечення із участю представника позивача, якого заздалегідь повідомити про місце та час розгляду, надати відповідь на заперечення, до розгляду заперечень не приймати податкові - повідомлення- рішення.
Відповідачем на адресу позивача був направлений Лист про розгляд Заперечень за участю представника позивача в режимі online-режимі (з використанням відео-зв'язку «Skype») 02 липня 2020 року о 10 годині.
Відповідачем були розглянуті Заперечення позивача та на його адресу направлений Лист «Про розгляд заперечення» № 97607/10/26-15-32-07-19 від 06.07.2020 року, відповідно до яких висновки Акту були залишені без змін, а Заперечення залишено без задоволення.
На підставі висновків Акту перевірки від 28.05.2020 №1208/26-15-32-07/40244707 податковим органом прийнято були прийняті три податкових повідомлення-рішення від 08.07.2020:
№ 0004843207 на суму 500000,00 грн відповідно до положень абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону України від 19 груди» 1995 року № 48І/95-ВР «Про держане регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних май, тютюнових виробів та пального», а саме: оптової торгівлі пальним без наявності ліцензії;
№ 0004853207 на суму 1020,00 грн відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового Кодексу Україна від 02 грудах 2010 № 2755-VI: ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом;
№ 0004863207 на суму 1 597 352,34 грн відповідно до п. 117.3 ст. 117 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI, а саме здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - штраф на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.
Позивачем на адресу ДПС України був направлений Запит на отримання індивідуальної податкової консультації від 17 липня 2020 року, який був направлений на адрес ДПС України сервісом Укрпошти 22 липня 2020 року наступного змісту:
«Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» (надалі - Товариство), код ЄДРПОУ: 40244707, адреса місцезнаходження: 46555, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, проводить свою господарську діяльність за такими видами економічної діяльності, як: код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); код КВЕД 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; код КВЕД 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 47.30 Роздрібна торгівля пальним; код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; код КВЕД 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; код КВЕД 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
Товариство не є виробником товарів, у Товариства відсутні акцизні складські приміщення щодо зберігання товарів(твердого, рідкого газоподібного палива і подібна продукція), втому числі і пересувні акцизні склади, Товариство не завозить та не вивозить продукцію на/з митну територію (її) України, Товариство лише провадить посередницьку діяльність у торгівлі вищезазначеними товарами та продукцією і реалізує зазначену вище продукцію та товари у вигляді паливних талонів і паливних карток. Товариство не здійснює пряму господарську діяльність з придбанням, зберіганням та реалізацію пального у розумінні зазначеному на законодавчому рівні. А звідси відсутнє розуміння чи виникають зобов'язання щодо отримання суб'єктом господарювання відповідних дозволів, ліцензій та сертифікатів на здійснення даного виду господарської діяльності, чи виникають зобов'язання щодо реєстрації суб'єкта господарювання платником акцизного податку та чи виникає зобов'язання реєструвати акцизні накладні в СЕАРП відповідно до визначеного законодавством порядку.
На розгляд головного податкового органу позивачем було поставлене одне питання:
1. Придбання, зберігання та подальша реалізація Товариством паливних талонів та паливних карток - це є реалізацією пального у розумінні податкового законодавства?
Якщо Товариство не здійснює операції з фізичного відпуску (відвантаження) палива, а здійснює лише операції з продажу карток на пальне, талонів і смарт- карток, по яким кінцевий споживач (Товариство не є кінцевим споживачем, кінцевими споживачами є Покупці Товариства) отримує паливо через АЗС, що належать іншим суб'єктам господарювання у розумінні п. п. 14.1.212. п. 14.1. ст. 14 ПК України.
У фабулі до цього питання позивач навів наступне.
«1.1.Щодо операцій з купівлі-продажу паливних талонів.
Відповідно до п. 1.1. оформленого договору купівлі-продажу нафтопродуктів (копію додаємо) з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД АВТОТРАНС ГРУПП» (код ЄДРПОУ: 42674636) № Т-0001 від 01.02.2019 р., де Товариство виступає - Покупцем (Клієнт), визначено, що Товариство є покупцем нафтопродуктів у вигляді паливних талонів. Пунктом 2.2 Договору визначено, що факт передачі Товару у власність Покупця підтверджується підписанням уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної. Так, Товариство отримало від ТОВ «ГРАНД АВТОТРАНС ГРУПП» відповідно до видаткової накладної № 256 від 02.03.2020 р. паливні талони (бланки- дозволи).Пунктом 2.5. Договору визначено, що Клієнт (Товариство) зобов'язується отримати Товар зі зберігання (Товар зберігається у мережі заправних станцій «ОККО», «WOG»), у термін (строк), вказаний у бланку-дозволі на отримання цього Товару («ОККО»), протягом одного року з моменту покупки («WOG»). На підставі вищезазначеного Договору Постачальником ТОВ «ГРАНД АВТОТРАНС ГРУПП» було виставлено рахунок № 203 від 02.03.2020 р (….який Товариство сплатило, про що свідчить банківська виписка б/н від 02.03.2020 р….. Відповідно до діючого законодавства Постачальником ТОВ «ГРАНДІ АВТОТРАНС ГРУПП» було зареєстровано податкову накладну № 712 від 02.03.2020 р).
…..Товариство уклало Договори купівлі-продажу нафтопродуктів з кінцевими споживачами, а саме: договір купівлі-продажу нафтопродуктів № ПО-06С від 25.09.2017 р. (копію додаємо) з Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛІМАТ ПРО» (код ЄДРПОУ: 39056113), відповідно до п. 1.1. якого Товариство є продавцем паливних талонів. Пунктом 2.2. Договору визначено, що факт передачі Товару у власність Покупця підтверджується підписанням уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної. Про передачу паливних талонів кінцевому споживачеві свідчить видаткова накладна № 97 від 03.03.2020 р. (копію додаємо).Пунктом 2.5. Договору визначено, що Клієнт (ТОВ «КЛІМАТ ПРО») зобов'язується отримати Товар зі зберігання (Товар зберігається у мережі заправних станцій «ОККО»), у термін (строк), вказаний у бланку-дозволі на отримання цього Товару .В зв'язку з визначеною передплатою за продаж паливних талонів відповідно до укладеного договору,Товариством було виставлено рахунок № 257 від 28.02.2020 р. (копію додаємо), який покупець ТОВ «КЛІМАТ ПРО» (кінцевий споживач) оплатив 28.02.2020 р., про що свідчить банківська виписка б/н від 28.02.2020 р. (копію додаємо). Відповідно до діючого законодавства Товариством було зареєстровано податкову накладну № 98 від 28.02.2020 р. (копію додаємо).
1.2. Щодо операцій купівлі-продажу паливних карток.
Так, відповідно до оформленого договору поставки партіями з використанням паливних карток з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД АВТОТРАНС ГРУПП» № ШСК-0005 від 31.01.2019 р., де відповідно до п. 2.1. Товариство виступає - Покупцем, визначено, що Товариство є покупцем нафтопродуктів у вигляді паливних карток різних номінальних об'ємів у літрах. Пунктом 2.4. Договору передбачено, що передача Товарів (надання Послуг) Покупцю здійснюється з використанням паливних карток. Пунктом 2.5. Договору визначено, що на виконання умов даного Договору Постачальник (ТОВ «ГРАНД АВТОТРАНС ГРУПП») передає Покупцю паливні картки, про що сторони підписують відповідний акт приймання-передачі. Пунктом 3.1. Договору передбачено, що передача Покупцю нафтопродуктів здійснюється шляхом заправки транспортних засобів Покупця (довіреної особи Покупця) в кількості та асортименті, обраних Покупцем (довіреною особою) самостійно, в межах ліміту, встановленого на паливній картці та залишків ресурсів На індивідуальній картці, або особовому рахунку. Згідно укладеного договору Товариство отримало відповідно до видаткової накладної № 781 від 31.05.2020 та Акту прийому - передачі паливних карток б/н від 31.05.2019 р паливні картки.
Товариством було здійснено розрахунок про що свідчить банківська виписка від 27.05.2020 р.
Пунктом 3.5. Договору передбачено, що у зв'язку з тим, тим, продаж -товарів (надання послуг) за цим Договором має безперервний та ритмічний характер, ; оплата здійснюється з визначеною Договором періодичністю, Сторони погодили що Постачальник (ТОВ «ГРАНД АВТОТРАНС ГРУПП») зобов'язується один ра: на місяць, не пізніше останнього календарного для кожного поточного календарного місяця, складати зведену податкову накладну на Товари (послуги поставлені (надані) у такому поточному календарному місяці. У випадку, коли податкову накладна підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Постачальник зобов'язаний зареєструвати її відповідно до чинного законодавства. Відповідно до діючого законодавства Постачальником ТОВ «ГРАНД АВТОТРАНС ГРУПП» було зареєстровано податкові накладні/коригування до податкових накладних (ПН № 1589 від 27.05.2020р., ПН № 1625 від 29.05.2020 р., РК № 1608 від 31.05.2020 до ПН № 1425 від 12.05.2020 р., РК № 1611 від 31.05.2020 р. до ПН № 1625 від 29.05.2020 р., ПН № 1625 від 29.05.2020 р., ПН № 1589 від 27.05.2020 р., РК № 1607 від 31.05.2020 р. до ПН № 1335 від 30.04.2020 р.)
Товариство уклало договори купівлі-продажу нафтопродуктів кінцевим споживачам, а саме: Договір поставки партіями з використанням паливних карток з Дочірнім підприємством «Фільман ГМБХ» (код ЄДРПОУ: 30313 805) № ВПК-1108 від 10.09.2019 р., відповідно до п. 2.1. якого Товариство є Продавцем паливних карток. Пунктом 2.4. Договору передбачено, що передача Товарів (надання Послуг) Покупцю здійснюється з використанням паливних карток. Пунктом 2.5. Договору визначено, що на виконання умов даного Договору Товариство передає Покупцю (ДП «Фільман ГМБХ» ) паливні картки, про що сторони підписують відповідний акт приймання-передачі. Пунктом 3.1. Договору передбачено, що передача Покупцю нафтопродуктів здійснюється шляхом заправки транспортних засобів Покупця (довіреної особи Покупця) в кількості та асортименті, обраних Покупцем (довіреною особою) самостійно, в межах ліміту, встановленого на паливній картці та залишків ресурсів на індивідуальній картці, або особовому рахунку. Згідно укладеного договору Товариство передало відповідно до видаткової накладної № 408 від 31.05.2020 р. та Акту прийому-передачі паливних карток б/н від 10.09.2019 р. паливні картки (копії додаємо). Покупцем (ДП «Фільман ГМБХ») було здійснено розрахунок про що свідчить банківська виписка б/н від 21.05.2020 р.
Пунктом 3.5. Договору передбачено, що у зв'язку з тим, що продаж товарів (надання послуг) за цим Договором має безперервний та ритмічний характер, а оплата здійснюється з визначеною Договором періодичністю, Сторони погодили, що Товариство зобов'язується один раз на місяць, не пізніше останнього календарного дня кожного поточного календарного місяця складати зведену податкову накладну на Товари (послуги) поставлені (надані) у такому поточному календарному місяці. У випадку, коли податкова накладна підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, Товариство зобов'язане зареєструвати її відповідно до чинного законодавства. Відповідно до діючого законодавств Товариством було зареєстровано податкову накладну № 69 від 21.05.2020 р.
Так, на підставі здійснення вищезазначених господарських операції Товариство зобов'язане зареєструвати податкові накладні у відповідності до податкового законодавства України і вказати у обов'язкових реквізитах код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, проте коди щодо паливних карток та паливних талонів відсутні класифікаторах, а тому відсутня можливість реєстрації податкових накладних саме за здійснення вищезазначений господарських операцій. Товариство реєструє податкові накладні з відповідним кодом УКТ ЗЕД: реалізація палива.
Проте, фізично пальне знаходиться (зберігається) на АЗС Продавця і відпускається в зазначеному/придбаному об'ємі на визначених адресах АЗС Продавця кінцевому споживачеві за пред'явленням паливних талонів та/або паливних карток останнім.
Тобто, фізично Товариство не отримує придбані нафтопродукти, не зберігає і не відвантажує придбані нафтопродукти, проте відповідно до здійснених господарських операції Товариство зареєстровано платником акцизного податку за Заявою про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального (форма 1- АКП) від 04.03.2016 року за № 2757, та перереєстровано за Заявою про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів (форма 1 - АКПС) від 23.07.2019 року за № 3119.
Також, відповідно до Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» отримало 18.12.2019 році ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі за № 990614201902027 термін дії якої з 18.12.2019 р. по 18.12.2024 р.
2. Чи є у Товариства технічна можливість реєструвати акцизні накладні, якщо Постачальники нафтопродуктів не реєструють перший примірник акцизної накладної?
З огляду на податкове законодавство (ст. 231 ПК України) паливну акцизну накладну можна складати в одному або двох примірниках. Два примірники акцизної накладної складають під час операцій між платниками акцизного податку.
Обидва примірники складає платник акцизного податку (особа, яка склала акцизну накладну на операцію з реалізації пального іншому платникові акцизного податку). Він же зобов'язаний зареєструвати перший примірник у ЄРАН, а другий примірник у день складення акцизної накладної - надіслати розпоряднику акцизного складу - отримувачу пального. Накладання кваліфікованих електронних підписів посадових осіб (печаток за наявності) здійснюють у порядку, визначеному законодавством.
Реєстрація першого примірника постачальником буде відображена у показнику ?АНаклВид - «загальний обсяг пального за виданими платником акцизного податку акцизними накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстр акцизних накладних, що підтверджено першими примірниками акцизних накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних».
Тобто, на підставі першого примірника в СЕАРП та СЕ буде зменшений показник «паливного» постачальника, який контролює в кількісному виразі (кількісних рух палива й обмежує його можливості щодо реєстрації акцизних накладних у наступних продажах.
Другий примірник реєструватиме покупець - платник акцизного податк з посиланням на реєстраційний номер першого примірника. Тобто покупець (отримувач) має підтвердити отримання відповідної кількості пального реєстрацією другого примірника.
Саме в такому порядку відповідна кількість пального «затягнеться» до показника отримувача ?АНаклОтр - «загальний обсяг пального за отриманим платником акцизного податку акцизними накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних, що підтверджено другим примірником акцизне накладної, зареєстрованим в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та розрахунками коригування до таких акцизних накладних, зареєстрованими Єдиному реєстрі акцизних накладних».
Збільшення такого показника позитивно впливатиме на загальний результат формули отримувача пального. На другий примірник акцизних накладних накладають кваліфіковані електронні підписи посадові особи платника податку - отримувача пального та кваліфіковану електронну печатку (за наявності).
Отже, система двох примірників зрозуміла, і вона діє лише між платникам акцизного податку».
За наявною вище інформацією Товариство укладає Договори Постачальниками нафтопродуктів у вигляді придбавання паливних талонів та паливних карток, а відповідно і реєстрація першого примірника акцизної накладної у ЄРАН покладається на Постачальників.
Як вже зазначав суд 11 листопада 2022 року від представника позивача до суду надійшло Клопотання поновлення пропущеного процесуального строку та Клопотання про долучення доказів у справі, а саме Індивідуальної податкової консультації № 1608/ІПК/99-00-09-04-03-06 від 03 жовтня 2022 року, які Донецький окружний адміністративний суд задовольнив.
У отриманій позивачем податковій консультації на питання позивача ДПС України надані наступні відповіді:
«До запитання 1.
Згідно з п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетик» України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання те споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленогс номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Отже, якщо Товариство здійснює продаж пального з використанням паливних карток, при цьому фізичний відпуск пального здійснює постачальник пального на точках обслуговування (АЗС) за умови пред'явлення Товариством, або його довіреною особою таких карток та їх ідентифікації (авторизації) на АЗС, то в такому випадку реалізацію пального в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу здійснює саме особа, яка здійснює таку фізичну передачу (відпуск, відвантаження) пального (в тому числі за паливними картками реалізованими Товариством іншим суб'єктам господарювання, або бланками- дозволами).
До запитання 2.
Відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.
Згідно з п. 231.1 ст. 231 Кодексу платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
Відповідно до п. 231.3 ст. 231 Кодексу особа, яка склала акцизну накладну в двох примірниках, зобов'язана зареєструвати перший примірник такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних, а другий примірник такої акцизної накладної в день її складання надіслати розпоряднику акцизного складу - отримувачу пального або спирту етилового.
Отже, отримувач пального, який є розпорядником акцизного складу/акцизного складу пересувного, та зареєстрований платником з реалізації пального, може здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі акцизних накладних другого примірника акцизної накладної, який отриманий від особи, що реалізує пальне, після того як така особа зареєструє перший примірник акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних».
Розглянувши матеріали справи та всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України.
Підпунктом 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган наділений правом проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено право контролюючого органу проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 75.1.3 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (п. п. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п. п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України);
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (п. п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України);
- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (п. п. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України);
- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК (п. п. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (п. п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України).
Тобто, фактична перевірка проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов'язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 Податкового Кодексу України.
Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.
Доказів того, що перевірка здійснювалась на місцем знаходження позивача, з урахуванням показань свідків, відсутності у позивача документів, викрадених невідомими особами (нічого перевіряти), не наданням позивачем витребуваних відповідачем документів, наявність Актів про відсутність перевіряючих за місцезнаходження позивача (Договори субаренди та акти передачі нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21 долучені до матеріалів справи), встановлення виявлених порушень з боку позивача із застосуванням електронних баз ДПС, доступ до яких можливий тільки за місцем розташування податкового органу, сторонами суду не доведено.
За позицією позивача відповідачем проведена камеральна перевірка позивача. Відповідно до п. 1 вищезазначеного наказу, обґрунтуванням для проведення перевірки є доповідна записка управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку від 13.05.2020 №799/26-15-32-07-14. Однак, ані Наказ №4048, ані Додаток №5 до Наказу №4048, в якому відображений перелік суб'єктів господарювання для проведення фактичних перевірок працівниками відділу контролю за виробництвом та обігом пального на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, не містить в собі посилань на фактичні дані, що слугували підставою призначення фактичної перевірки. Відповідачем всупереч вимогам п. 80.2 ст. 80 ПК України не відображено, яка саме інформація отримана в установленому законом порядку, що свідчила б про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Позивач вважає, що відповідачем порушено порядок призначення перевірок, та як наслідок протиправно сформовано та видано оскаржуваний наказ. На думку представника позивача, відповідачем не доведено наявність підстав у контексті розуміння п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України для проведення фактичної перевірки підприємства.
У відповідності до п. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ані позивач, ані відповідач не надали (не навели) суду інформацію, що у провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №640/28886/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛИВНІ РІШЕННЯ" (вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 40244707) до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасувати Наказ №4048 від 13.05.2020 "Про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, що виданий Головним управлінням ДПС у м. Києві в частині призначення проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання (згідно з Додатком 5) - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛИВНІ РІШЕННЯ" код ЄДРПОУ 40244707.
У відповідності до Рішення Харківського окружного адміністративного суду 05 серпня 2025 року у справі № 640/28886/20, яке набрало законної сили 09.09.2025 року у відповідності до інформації Єдиного державного реєстру судових рішень, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛИВНІ РІШЕННЯ" (вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 40244707) до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії було відмовлено.
Харківським окружним адміністративним судом у вказаному рішенні встановлено наступне: «З матеріалів справи вбачається, що до в.о. Начальника ГУ ДПС у М. Києві від Начальника Управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку Головного управління ДПС у м. Києві надійшла доповідна записка від 13.05.2020 №799/26-15-32-07-14, зі змісту якої вбачається, що з недопущення порушень в сфері обігу підакцизних товарів, запобігання обігу пального, упередження можливих втрат бюджету по сплаті акцизного податку, а також з метою перевірки дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального. На виконання п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС України запропоновано розглянути питання щодо надання дозволу на проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛИВНІ РІШЕННЯ".
За наслідками розгляду вказаної у доповідній записці інформації, на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС України видано Наказ Головного управління ДПС у м. Києві №4048 від 13..05.2020 "Про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання", яким наказано провести фактичну перевірку ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ», з метою дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального. Обґрунтування: доповідна записка управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку від 13.05.2020 №799/26-15-32-07-14.
На підставі вказаного наказу, контролюючим органом 18.05.2020 року було видані направлення на перевірку №2374/26-15-32-07 та №2373/26-15-32-07.
За результатами перевірки складено акт від 28.05.2020 №1208/26-15-32-07/40244707, яким встановлені порушення ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» п. 85.2 ст. 85 ПК України, п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 та абзацу 2 п. 22 підрозділу 5 розділу XX ПК України, п. 23 підрозділу 5 розділу XX ПК України, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР.
На підставі акту перевірки від 28.05.2020 №1208/26-15-32-07/40244707 прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.07.2020 №0004843207 на суму 500 000,00 грн., №0004853207 на суму 1020,00 грн., №0004863207 на суму 1 597 352,34 грн.
На момент розгляду справи, вищезазначені податкові повідомлення-рішення є предметом розгляду по справи №640/24538/20.
Позивач, не погоджуючись з вказаним наказом, звернувся з адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку обставинам, викладеним у позовні щодо порушення податковим органом порядку призначення перевірки та процедури проведення фактичної перевірки, суд зазначає наступне.
Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно відповідно з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України).
Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до ст. 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.
Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції та малих виробництв дистилятів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Згідно з підпунктами 19-1.1.13 - 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; організовують роботу, пов'язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями, пачках (упаковках) тютюнових виробів, ємностях (упаковках) з рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, під час їх транспортування, зберігання і реалізації; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Також, Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 12 жовтня 2021 року у справі №120/5729/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі №120/5229/20-а, від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 17 серпня 2023 року у справі №160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі №420/11790/22 зазначав, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації, в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень, суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
В пункті 57 постанови від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 Верховний Суд наголосив, що на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 виклав наступний узагальнюючий висновок: «У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Отже, у разі, якщо підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав».
Як свідчать матеріали справи та встановлено судовим розглядом, наказом Головного управління ДПС у м. Києві №4048 від 13 травня 2020 року "Про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання", призначено фактичну перевірку ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ», з метою дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального, на підставі підпунктів 80.2.5, пункту 80.2 статті 80 ПК України.
При цьому, у наказі Головного управління ДПС у м. Києві №4048 від 13 травня 2020 року зазначено реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію, а саме доповідна записка від 13.05.2020 №799/26-15-32-07-14 управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку.
Враховуючи правові висновки, викладені Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, наявність в наказі Головного управління ДПС у м. Києві №4048 від 13 травня 2020 року посилань на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України поряд із відображенням реквізитів документа, який став приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію, є мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.
Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 дійшов висновку, зазначивши, що у судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийнятого Головним управлінням ДПС у м. Києві Наказу №4048 від 13 травня 2020 року, та як наслідок, відсутність підстав для його скасування.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.05.2025 року по справі №420/17167/25».
Тому доводи позивача щодо безпідставності прийняття Наказу відповідачем спростовуються вищевказаними доводами.
Податковий орган наділений повноваженнями та відповідною компетенцією щодо призначення та проведення фактичної перевірки.
Інша справа полягає у тому, як податковий орган реалізував свої повноваження при проведенні зазначеної перевірки і які правові наслідки виникли з урахуванням фактичних обставин у вказаній справі.
Суд звертає увагу сторін, на елементи, які повинні відповідати дефініції «Фактична перевірка» у відповідності до приписів пп. 75.1.3.п.75.1 ст.75 ПК України:
здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника;
Перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства:
- з питань регулювання обігу готівки;
- порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій;
- ведення касових операцій;
- наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів (тільки наявність документів);
- дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Тобто одночасного наявності цих вказаних пунктів, а саме перевірки за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника місцем знаходження та дотримання переліку питань та документів, які підлягають перевірці .
По-перше, доказів того, що перевірка всі 10 днів (або інша кількість днів) проводилась за місцем знаходження позивача, як вже зазначав суд, сторонами суду не доведена.
По-друге, як зазначено у Акті про результати фактичної перевірки з питань дотримання чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію палива від 28.05.2020 року, яка розпочалась о 17 год. 00 хв. 21.01.2020 року, були перевірені:
Єдиний реєстр податкових накладних за період з 01.07.2019 року по 22.07.2019 року, яким встановлено складення та реєстрацію податкових накладних на адресу покупців підакцизного пального, відсутність реєстрації платником акцизного податку, відповідальність (санкції) за здійснення операцій з реалізації пального, реалізацію пального;
Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним;
Систему електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) відповідно до якого встановлено ліміт обсягу пального, наявність (відсутність) зареєстрованих акцизних складів (пересувних акцизних складів), факти реєстрації (не реєстрації) акцизних накладних.
Дослідження (спроба дослідження) документів за період з 01.0702019 по 27.05.2020 року (не надані у зв'язку із викраденням), вказаних систем та реєстрів, отримання (не отримання внаслідок відсутності) інформації для визначення показників зі здійснення операцій з продажу підакцизного пального у загальному об'ємі 58039,80 л на загальну суму 1597352,34 грн, реєстрацію податкових накладних за період з 01.07.2019 по 17.12.2019 року (період без ліцензійної діяльності), що свідчить про продаж позивачем 545855,29 л на загальну суму 15002075,93 грн (з урахуванням ПДВ), встановлення ліміту станом на 01.07.2019 у розмірі 131187,45 л., в тому числі по коду УКТЗЕД 2710194300-93043,04 л, по коду УКТЗЕД 2710124512 - 17915,01 л, по коду УКТЗЕД 2711129700-14344,59 л, по коду УКТЗЕД 2710124194-8884,81 л НЕ ВІДПОВІДАЄ ознакам фактичної перевірки.
У відповідності до пп.75.1.1 п.75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Суд вважає, що посадовими особами відповідача при проведенні фактичної перевірки застосовані як елементи, які відносяться до камеральних так і документальних перевірок.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 березня 2023 року у справі № 380/13375/21( адміністративне провадження № К/990/35310/22) виснував наступні висновки: « Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Положеннями цієї глави ПК України встановлюється чітке розмежування щодо порядку проведення окремих видів перевірок, зокрема, й щодо місця проведення податкових перевірок.
Так, згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Отже, виходячи з буквального аналізу змісту норми підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України проведення фактичної перевірки вимагає чіткого з'ясування місця безпосереднього провадження платником податків конкретного виду діяльності та фактичного проведення цієї перевірки у такому місці або ж за місцем розташування тих чи інших об'єктів, які використовуються господарюючим суб'єктом у його діяльності, яка охоплюється предметом фактичної перевірки.
Таким чином, на відміну від фактичної перевірки документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих податковим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, що охоплюється предметом саме документальної перевірки: своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків та зборів. Натомість проведення фактичної перевірки не передбачає контролю за нарахуванням і сплатою податків.
Суд звертає увагу, що особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб'єкта підприємницької діяльності. Тому, така перевірка проводиться не за місцем розташування платника податку (місцем розташування органу управління), а саме за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №640/2254/19 вже висловлювався про те, що фактична перевірка може проводитися як за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, так і за місцем розташування господарських та інших об'єктів права власності такого платника.
Перевіряючи дотримання Відповідачем процедури проведення фактичної перевірки у справі, що переглядається, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення перевірки контролюючим органом не було з'ясовано та не вказано де Позивач провадить свою діяльність.
Погоджуючись з наведеними мотивами суду першої інстанції апеляційний суд також вказав і на те, що у ході судового розгляду справи встановлено, що фактична перевірка Позивача не була проведена за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, а була проведена за місцезнаходженням платника податків ПАФ «Дністер»: Львівська область, м. Миколаїв, вул. Володимира Великого, 4. Апеляційний суд акцентував на тому, що під час проведення перевірки Відповідачем не було з'ясовано місцезнаходження і перевірено об'єкти за місцем провадження Позивачем своєї діяльності, оскільки у акті перевірки зазначено, що пальне ПАФ «Дністер» зберігає за адресою: Львівська обл., м. Миколаїв, урочище «Гори Середні», загальною місткістю резервуарів, що використовуються для зберігання пального 55000 літрів.
Окрім того, роблячи висновки у цій справі суд апеляційної інстанції обґрунтовано резюмував, що фактично у справі було проведено виїзну документальну позапланову перевірку, щодо якої в ПК України передбачено окремий порядок її ініціювання й проведення. Більше того, у ході проведення цієї перевірки, як зазначив апеляційний суд, було досліджено лише надані Позивачем документи.
Як свідчать встановлені судами попередніх інстанцій обставини цієї справи й на чому наголошував Позивач, спірна фактична перевірка не була проведена за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, а саме в урочищі «Гори Середні» де й розташовані резервуари для зберігання пального ємністю 55000 літрів, а була проведена за місцезнаходженням платника податків ПАФ «Дністер»: Львівська область, м. Миколаїв, вул. Володимира Великого, 4. У ході судового розгляду в судах попередніх інстанцій Відповідач підтвердив, що виїзду за місцем зберігання пального, вказаного у наявній ліцензії Позивача - Львівська обл., м. Миколаїв, урочище «Гори Середні» контролюючим органом здійснено не було.
В контексті викладених обставин та за наведеного правового регулювання місцем проведення фактичної перевірки у цій справі мало б бути фактичне місцезнаходження ємностей, у яких здійснюється зберігання пального. Їх наявність чи відсутність та здійснення операцій з пальним, яке знаходиться/знаходилось у цих ємностях, підлягали перевірці.
Встановлення обставин, зокрема, щодо проведення контрольного заходу не лише не за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, а і не за місцем розташування господарських та інших об'єктів права власності такого платника свідчить про допущення податковим органом під час фактичної перевірки порушень положень підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, а тому суд касаційної інстанції не може не погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, які узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №640/2254/19.
За сталою та послідовною практикою Верховного Суду встановлена судами протиправність наслідків податкової перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою та самостійною підставою для скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень, з огляду на що до аналізу решти доводів касаційної скарги колегія суддів касаційного суду не переходить.
Такі правові висновки відповідають доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сил».
Доказів того, що перевірку здійснено за місцезнаходженням позивача, сторонами суду не надано, показання свідків мають протиріччя і не можуть служити належними та допустимими доказами у справі.
Однак, суд вважає, необхідне звернути увагу сторін на факт ненадання документів до перевірки внаслідок їх крадіжки, діям сторін цієї справи та правовим наслідкам цього, які теж можуть бути окремою підставою для задоволення/відмови у задоволенні адміністративного позову.
Як було встановлено судом 17 травня 2020 року представник позивача, в особі його директора, звернувся до Оболонського УП ГУНП у м. Києві із заявою про крадіжку документів, а Наказ про проведення перевірки на направлення на перевірку отримав 18 травня 2020 року о 12 год. 55 хв, тобто за один день до початку проведення перевірки та отримання Запиту про надання пояснень та документального підтвердження.
22 травня 2020 року надав одній із посадових осіб, яка здійснювала перевірку лист від цієї ж дати «На виконання запиту про надання інформації» у якому було зазначено про те, що згідно із заявою від 17.05.2020 року 18 травня 2020 року внесені до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, що підтверджується Витягом за номером 12020100050003180.
У відповідності до п. 44.5 ст. 45 Податкового кодексу (в редакції, яка діяла на дату втрати документів, надання запиту відповідачем про надання пояснень та дату отримання посадовою особою відповідача листа відповідача від 22 травня 2020 року) було встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
Відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX, який набрав чинності 23 травня 2020 року, тобто на наступний день після отримання інформації посадовою особою відповідача листа про втрату документів та реєстрації кримінального провадження із зазначенням його дати та номеру та чинного на день складання Акту перевірки) було встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв'язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.
У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто у відповідності до ст. 58 Конституції України відповідач повинен був застосувати норму, яка діяла на час отримання уповноваженою особою Листа позивача від 22.05.2025 року та зупинити перевірку надавши позивачу строк на відновлення втрачених документів, а не застосовувати елементи, які віднесені до камеральних та документальних перевірок.
Крім того, суд не приймає до уваги висновки акту перевірки та заперечення відповідача щодо того, що норми ст. 44 ПК України не застосовуються до фактичних перевірок, оскільки така диспозиція відсутня у вказаній нормі.
Щодо спірних податкових - повідомлень рішень суд зазначає наступне.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.07.2020№0004853207, яким застосована штрафна санкція у розмірі 1020,00 грн, відповідності до п. 121.1 ст. 121 Податкового Кодексу Україна за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.
Як вже зазначав суд позивач був позбавлений надати документи внаслідок їх крадіжки, що повністю підтверджує відсутність його вини та можливості надати такі документи.
Матеріали справи свідчать про наявність великої кількості договорів із додатками до них, та первинних документів, складених на їх виконання.
Предмети вказаних договорів відповідають предметам договорів описаних у Запиті на отримання індивідуальної податкової консультації від 17 липня 2020 року.
Загальною рисою вказаних договорів та документів, які складені на їх виконання була передача (продаж) паливних карток та/або їх аналогів (в тій чи іншій формі) на отримання певних видів палива.
Відсутність договорів, а також інших первинних документів, які не надавались уповноваженим працівникам відповідача для проведення перевірки не надавала їм можливості встановлення фактів реалізації палива/ та /або паливних карток, інших документів, наявність яких дозволяла отримувати безпосередньо паливо у будь-який спосіб.
Судом не встановлено наявність зареєстрованих акцизних складів/ рухомих акцизних складів за позивачем, а відповідачем не надано доказів їх наявності (реєстрації).
Відповідно до абз. 2 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України реалізація пального або спирту етиловою для цілей розділу VI цього Кодексу це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизною складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу, до акцизного складу пересувного, для власного споживання чи промислової переробки, будь-яким іншим особам.
Отже, вищезазначеним приписом Податкового кодексу України визначено дві кваліфікуючі ознаки реалізації пального.
Першою ознакою є операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, тобто операції безпосередньо з пальним.
Другою ознакою є здійснення операцій з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з акцизного складу або акцизного складу пересувного.
Тобто, в разі відсутності хоча б однієї з кваліфікуючих ознак, визначених пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, операції з пальним не можуть вважатись реалізацією пального в розумінні податкового законодавства.
Підставами для застосування до Позивача фінансових (штрафних) санкцій (штрафів) слугувала діяльність позивача з нібито реалізації пального без отримання відповідної ліцензії та реєстрації платником акцизного податку, а також ненадання позивачем документів під час проведення перевірки.
Відповідно до п. 128-1.2 ст. 128-1 Податкового кодексу України відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.
Податковим кодексом України визначено наявність відповідальності за використання (перебування у власності, користуванні тощо) не зареєстрованою акцизного складу.
Позивач не є розпорядником зареєстрованого акцизного складу, що в свою чергу прямо визнається відповідачем в абзаці 11 сторінки 5 відзиву, а саме: відомості про акцизні склади згідно Системи електронною адміністрування реалізації пального та спирту етилового ТОВ «ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» акцизні склади не реєструвало.
Відповідачем не застосовано до Позивача штрафних (фінансових) санкцій за не реєстрацію акцизного складу, оскільки останній не має у користуванні або володінні приміщень, що підпадають під кваліфікацію акцизного складу, а відтак підстави для застосування фінансових санкцій - відсутні.
Тобто, позивач не має у користуванні та/або володінні приміщень, що є акцизним складом або можуть бути кваліфіковані (розцінені), як акцизний склад, про що свідчить відсутність у Позивача зареєстрованого акцизного складу та відсутність будь-яких фінансових санкцій за не реєстрацію акцизного складу.
Оскільки позивач не має зареєстрованого акцизного складу (про що свідчить відсутність доказів винесення податкового повідомлення-рішення за дане порушення), твердження відповідача про здійснення позивачем операцій з реалізації підакцизного пального є хибним.
Судом встановлено, що позивач здійснював реалізацію паливних карток (їх аналоги), що не є доказом реалізації пального. Крім того, суд звертає увагу сторін, що відповідачем проведена перевірка, яка за своєю суттю не є фактичною перевіркою, а тому висновки встановлені у Акті перевірки не можуть бути належними та допустимими доказами отриманими у порядку та у спосіб встановлений Законами України.
Тому податкові повідомлення - рішення від 08.07.2020 року: №0004843207 на суму штрафних санкцій у розмірі 500000,00 грн, які застосовані відповідно до положень абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону України від 19 груди» 1995 року № 48І/95-ВР «Про держане регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних май, тютюнових виробів та пального», а саме: оптової торгівлі пальним без наявності ліцензії та №0004863207 на суму штрафних санкцій у розмірі 1597352,34 грн, які застосовані відповідно до п. 117.3 ст. 117 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI, а саме здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - штраф на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального підлягають визнанню протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Судом не приймає до уваги клопотання представника відповідача про винесення окремої ухвали та направлення її до ГУНП, оскільки зазначене є правом суду, а не його обов'язком.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні із позовом до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 21020 грн, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливні рішення" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішення від 08.07.2020 №№0004843207, 0004853207, 0004863207.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2020 №0004843207 яким застосовані штрафні санкції у розмірі 500000,00 грн, відповідно до положень абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону України від 19 груди» 1995 року № 48І/95-ВР «Про держане регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних май, тютюнових виробів та пального», а саме: оптової торгівлі пальним без наявності ліцензії.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2020 № 0004853207, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн, застосовані у відповідності до п.121.1 ст. 121 Податкового Кодексу Україна за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2020 №0004863207, яким застосовані штрафні санкцій у розмірі 1597352,34 грн, відповідно до п. 117.3 ст. 117 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI, а саме здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - штраф на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливні рішення" (код ЄДРПОУ 40244707) сплачений ним судовий збір у розмірі 21020 грн (двадцять одна тисяча двадцять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 4116011), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Повний текст рішення складено та підписано 12 грудня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ст. 297 КАС України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду Шостого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко