Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 грудня 2025 року Справа№640/6684/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» до Київської митниці про визнання протиправним і скасування рішення,
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тексіка» (далі - позивач, ТОВ «Тексіка») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100080/2020/200014/2 від 8 вересня 2020 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року відкрито провадження у справі і витребувано докази.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний адміністративний позов 28.04.2022 передано судді Клименчук Н.М.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2022 року прийнято справу до свого провадження.
Цю справу передано до Донецького окружного адміністративного суду відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року суддею прийнято позовну заяву до провадження. відповідача у справі з Київської митниці Держмитслужби на його правонаступника Київську митницю (далі - відповідач), як відокремлений підрозділ Державної митної служби України Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази.
На обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Тексіка» посилається на те, що відповідач при винесенні рішення здійснив суперечливий підхід до вибору методу визначення митної вартості товару, оскільки відповідач в оскаржуваному рішенні одночасно зазначив, що ним було проведено порівняння рівня заявленої позивачем митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних і подібних (аналогічних) товарів та що методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовані у зв'язку з відсутністю вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, прийнятими митним органом, що на переконання позивача, свідчить про необ'єктивний підхід останнього до встановлення рівня митної вартості товару.
Київська митниця Держмитслужби надала відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених за митною декларацією від 07.09.2020 № UA100080/2020/523003, відповідно до вимог статті 54 Митного кодексу України та Методичних рекомендацій встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Реалізовуючи своє право на можливість упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості товарів та з метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано додаткові документи згідно з переліком, викладеним у повідомленні. Однак, декларантом надано додаткові документи не у повному обсязі. При цьому, надані додатково документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об'єктивно та достовірно заявлену митну вартість. У зв'язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України. Результати проведеної консультації викладено у графі 33 прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів. Митну вартість визначено із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.
1 жовтня 2018 року між Shaoxing Zuna Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (Продавець) та позивачем був укладений Контракт №SZT 01/10-18 (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець бере на себе зобов'язання щодо поставки та продажу в порядку та строки, встановлені Контрактом, текстильної продукції, яка іменується як товар.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.4. 1.5, 2.1, 3.2, 3.4 та 4.1 Контракту Продавець і Позивач погодили, зокрема, шо номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість товару вказуються окремо в додатках (специфікаціях) до Контракту, які є його невід'ємною частиною.
Поставка товару здійснюється Продавцем партіями. На кожну партію товару сторони Контракту узгоджують та затверджують додаток (специфікацію) до Контракту.
Загальний об'єм та умови поставок визначаються відповідно до додатків (специфікацій) до Контракту, які є його невід'ємною частиною.
Базис поставки товару встановлений Контрактом на умовах FOB (будь-який порт КНР) відповідно до правил «Incoterms 2000» (публікація МТП №560), якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному додатку (специфікації) до Контракту.
Ціна товару, що постачається за Контрактом, узгоджена сторонами на умовах FOB (будь-який порт Китайської Народної Республіки) відповідно до правил «Incoterms 2000» (публікація МІН №560), якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному додатку (специфікації) до Контракту.
У вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, сертифікат про походження. Всі витрати, пов'язані з виконанням Контракту в країні Продавця, несе Продавець, на території інших країн - позивач.
Оплата товару за Контрактом здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця у розмірі 100% передоплати, а також можливе відтермінування платежу протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів із дня підписання специфікації.
18.12.2019 року Продавець та позивач уклали Додаткову угоду №1 до Контракту, якою, зокрема внесли зміни в банківські реквізити Продавця.
27 грудня 2019 року Продавець та позивач на виконання пункту 1.4 Контракту уклали Специфікацію № SZT_057_067 до Контракту (далі - Специфікація), відповідно до якої Продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах Контракту наступний товар виробництва Китайської Народної Республіки, а саме:
- підкладкова тканина Т 190 гладкофарбована: колір чорний 149 200,00 м на суму 33570,00 доларів США (вартість ФОБ Шанхай 0,225 дол/м); колір тем. синій 16000,00 м на суму 3600,00 доларів США (вартість ФОБ Шанхай 0,225 дол/м); колір зелений 2176,00 м на суму 489,60 доларів США (вартість ФОБ Шанхай 0,225 дол/м); колір зелений 2173,00 м на суму 488,93 доларів США (вартість ФОБ Шанхай 0,225 дол/м);
- підкладкова тканина Т 190 вибілювана колір білий 3226,00 м на суму 725,85 доларів США (вартість ФОБ Шанхай 0,225 дол/м);
- костюмна тканина вибивна сатинового переплетіння 4/1 колір васильковий 9246,70 м на суму 15904,32 доларів США (вартість ФОБ Шанхай 1,72 дол/м);
Загальна сума за специфікацією 54778,70 дол. США, країна походження Китай, поставка морем та авто, з Шанхаю (Китай) до Києва.
Продавець відповідно до Специфікації виставив Позивачу до сплати Інвойс № ZN-021-07-20 від 21.07.2020 (далі - Інвойс) на загальну суму 54778,70 доларів США за товар, який відповідає наведеній специфікації.
Відповідно платіжного доручення в іноземній валюті № 162 від 27 грудня 2019 року позивач перерахував на користь Shaoxing Zuna Textile Co., Ltd. грошові кошти в розмірі 164500,00 дол. США, призначення платежу - передоплата за текстильні вироби за Контрактом №SZT 01/10-18 від 01.10.2018.
Відповідно платіжного доручення в іноземній валюті № 163 від 3 січня 2020 року позивач перерахував на користь Shaoxing Zuna Textile Co., Ltd. грошові кошти в розмірі 18860,00 дол. США, призначення платежу - передоплата за текстильні вироби за Контрактом №SZT 01/10-18 від 01.10.2018.
7 вересня 2020 року позивач подав до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA100080/2020/523003 щодо зазначеного в Специфікації товару.
Відповідно до граф 20 та 22 митної декларації № UA100080/2020/523003, загальна вартість товару складає 54778,70 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.
Позивачем були понесені витрати щодо перевезення товару на загальну суму 1 800,00 доларів США.
Загальна митна вартість товару становить 56 578,70 доларів США.
Позивачем до Київської митниці Держмитслужби разом із зазначеною митною декларацією подано копії документів: Контракту; Специфікації; Інвойса; Довідки про транспортно-експедиційні витрати №HS-188-2/2020 від 26 липня 2020 року, виданої Hong Win International Logistics Limited (Експедитор), на суму 1800,00 дол. США; Пакувального листа Продавця б/н від 21 липня 2020 року до Інвойса: Коносамента №ZIMUSNH8782895 від 26 липня 2020 року; Сертифіката про походження товару №20С700000140/01942 від 17 серпня 2020 року.
7 вересня 2020 року митним органом сформовано повідомлення, в якому зазначено, що:
за результатами розгляду поданих до митного оформлення разом з митною декларацією від 07.09.2020 №UA 100080/2020/523003 документів встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з п.4.1 контракту від 01.10.2018 № SZT 01/10-18 передбачені 100% попередня оплата або відстрочення платежу протягом 180 календарних днів. У специфікації до контракту від 27.12.2019 №SZT_057_067 та інвойсі від 21.07.2020 № ZN-021-07-20 умови оплати не зазначені. З наданих документів не можливо встановити, яким чином здійснюється оплата за цю поставку. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 6 частини 2 статгі 53 МКУ транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір, заявки тощо). Відповідно до інвойсу від 21.07.2020 № ZN-021-07-20 поставка товару здійснюється на умовах FOB-SHANGHAI. Міжнародний торговий термін (умова) FOB (назва порту відвантаження) означає, що продавець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Документи, які подані декларантом до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У вказаному повідомленні зазначено, що для підтвердження заявленої митної вартості товарів необхідно надати документи відповідно до частини 2 статті 53 МКУ та додаткові документи відповідно до частини 3 статгі 53 МКУ: 1) відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МКУ банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір, заявки тощо); 3) відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ та статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади; 4) відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару; 8) копію митної декларації країни відправлення з перекладом українською мовою відповідно до статті 254 МКУ; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом вих. №748 від 08.09.2020 ТОВ «Тексіка» надано додаткові документи та пояснення щодо обставин, які наведені митним органом у повідомленні про надання додаткових документів.
У вказаному листі позивач повідомив, зокрема, про те, що у нього відсутні будь-які страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, оскільки відповідно до Специфікації та Інвойсу поставка спірного Товару відбувалась на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2000), які не передбачають зобов'язань ані Продавця, ані Товариства щодо укладення договору (контракту) страхування Товару. При цьому, позивач на добровільних засадах також не укладав будь-яких договорів страхування, пов'язаних з товаром. Таким чином, у Товариства відсутні будь-які зобов'язання щодо підтвердження витрат на страхування Товару, адже воно не здійснювалося.
Повідомлено про відсутність будь-якого ліцензійного чи авторського договору, що стосується оцінюваного Товару та є умовою його продажу. Зазначено, що у позивача відсутня копія митної декларації країни відправлення з урахуванням вимог статті 254 МК України та будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики Товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Позивач надав Київській митниці Держмитслужби Прайс-лист Продавця б/н від 27 грудня 2019 року.
Крім того, з метою підтвердження понесених позивачем витрат щодо перевезення Товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України, щодо навантаження і розвантаження Товару, а також щодо сплати винагороди експедитору, розмір яких склав 1 800,00 доларів США, позивач надав Київській митниці Держмитслужби копії наступних документів: Договору транспортної експедиції №HW-001 від 7 березня 2018 року, укладеного між Експедитором та Товариством; Інвойсу №188 від 26 липня 2020 року, виставленого Експедитором; Акта прийому-передачі наданих послуг №188 від 3 вересня 2020 року, складеного між Експедитором та Товариством.
На підтвердження здійснення оплати за Товар позивач також надав картку рахунку бухгалтерського обліку Товариства 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь Продавця за період із 27 грудня 2019 року по 7 вересня 2020 року
Позивач у вказаному листі просив завершити митне оформлення Митної декларації і визнати заявлену Товариством митну вартість Товару в гривневому еквіваленті станом на 7 вересня 2020 року в розмірі 1 569 068,80 грн за першим методом визначення митної вартості товарів.
За наслідком дослідження наданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA 100080/2020/200014/2 від 8 вересня 2020 року, яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості Товару.
Незгода позивача із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів зумовила його звернення до суду з цим адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
МК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
У силу приписів ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Частиною 7 ст. 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України в силу приписів ст. 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений ч. 10 ст. 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно із ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, згідно з ч. 2 і ч. 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено ст. 53 МК України.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).
Частиною 5 ст. 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною 3 ст. 318 МК України визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає положенням п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 №3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч. 10 цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктами 1 - 3 п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості..
Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. 2, 4-6 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
За правилом, визначеним п. 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Як зазначалося, ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Відтак, приписами ч. 2 ст. 53 МК України встановлено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
У графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема зазначено, що надані платіжні доручення неможливо ідентифікувати з цією поставкою, оскільки, у графі 70 "призначення платежу" зазначений лише номер контракту та дата, згідно з яким відбулась оплата за товар. Платіжне доручення не містить посилання на інвойс, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо. Наданий декларантом прайс-лист від 27.12.2019 являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Декларантом не подано додаткових документів в повному обсязі. Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: - неподання декларантом всіх запрошених документів; - відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Разом з тим, митним органом проведеного порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що в органу державної фіскальної служби наявна інформація щодо рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів за вищими рівнями митної вартості. Тому відповідно до положень статті 55 МКУ, здійснено коригування митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої митним органом умов, зазначених у статті 59 Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної-угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. У митниці наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. МД від 05.09.2020 № UA807200/2020/13623, від 28.08.2020 № UA100020/2020/39170, від 05.07.2019 № UA100070/2019/240199.
Щодо зазначення митним органом, що в графі "призначення платежу" зазначений лише номер контракту та дата, згідно з яким відбулась оплата за товар, платіжне доручення не містить посилання на інвойс, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, у редакції, чинній на момент здійснення платежів, передбачено, що платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металівв.
Отже, законодавством не було встановлено обов'язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс чи проформу-інвойс.
Суд зазначає, що відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
Щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення 100% попередньої оплати, судом встановлено, що згідно з пунктом 4.1 Контракту оплата здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Покупця на умовах 100% попередньої оплати, а також можливим є відстрочення оплати протягом 180 календарних днів із дня підписання Специфікації.
Так, позивач сплатив вартість Товару наступними платежами: - відповідно платіжного доручення в іноземній валюті № 162 від 27 грудня 2019 року на суму 164500,00 дол. США, призначення платежу - передоплата за текстильні вироби за Контрактом №SZT 01/10-18 від 01.10.2018; - відповідно платіжного доручення в іноземній валюті № 163 від 3 січня 2020 року на суму 18860,00 дол. США, призначення платежу - передоплата за текстильні вироби за Контрактом №SZT 01/10-18 від 01.10.2018.
27 грудня 2019 року, як уже було зазначено вище, Продавець та позивач уклали Специфікацію№ SZT_057_067. Продавець виставив до сплати на підставі Специфікації Інвойс.
Щодо транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір, заявки тощо) позивач повідомив митний орган про надання йому коносаменту, Довідки про транспортно-експедиційні витрати, якими підтверджений факт перевезення товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України, а також вартості перевезення, навантажувально-розвантажувальних робіт та винагороди експедитора, яка склала 1800 доларів США.
Додатково позивачем було надано митному органу копії Договору транспортної експедиції №HW-001 від 7 березня 2018 року, укладеного між Експедитором та Товариством; Інвойсу №188 від 26 липня 2020 року, виставленого Експедитором; Акта прийому-передачі наданих послуг №188 від 3 вересня 2020 року, складеного між Експедитором та Товариством.
Щодо страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, суд зазначає, що позивач звертав увагу на те, що в нього були відсутні будь-які страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, оскільки відповідно до специфікації та інвойса поставка спірного товару відбувалась на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010), які не передбачають зобов'язань ані продавця, ані позивача щодо укладення договору (контракту) страхування товару.
Позивач також зазначив, що він на добровільних засадах не укладав будь-яких договорів страхування, пов'язаних зі спірним товаром. Таким чином, у позивача відсутні будь-які зобов'язання щодо підтвердження витрат на страхування товару, адже воно не здійснювалося.
Щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, суд зазначає, що позивач надав митному органу Прайс-лист Продавця б/н від 27 грудня 2019 року. При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не містить обов'язкової форми прайс-листа та кожен виробник та/або продавець товару формує свій прайс-лист відповідно до власної комерційної політики, зазначаючи в ньому ту інформацію, яку він вважає доцільною. Більше того прайс-лист носить виключно інформаційний характер та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, адже він не міститься в переліку документів, визначеному в частині другій статті 53 МК України.
Щодо копії митної декларації країни відправлення з урахуванням вимог статті 254 МК України, судом враховано, що у позивача була відсутня станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення. Приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення та експертного висновку лише за умови їх наявності у позивача.
Щодо висновків про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 53 МК України такі висновки та формація не є обов'язковими документами для підтвердження заявленої декларантом митної вартості, а приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо подання таких документів лише за умови їх наявності у позивача. Так, позивач повідомляв митний орган, що станом на дату складання листа у нього були відсутні висновки спеціалізованих експертних організацій та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також не знайшли свого підтвердження доводи Київської митниці Держмитслужби в частині ненадання позивачем доказів вартості страхування імпортованого товару.
Умовами поставки такого обов'язку позивача не передбачалось, а надані на вимогу митниці пояснення містять обґрунтування щодо нездійснення додаткового страхування.
Таким чином, позивачем під час митного оформлення надано усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Тому суд дійшов висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Разом з тим, Київська митниця Держмитслужби, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення Київською митницею Держмитслужби вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.
З наведеного випливає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим дійшов висновку, що оскаржуване рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до платіжного доручення № 1467 від 03.03.2021 і платіжного доручення № 1501 від 05.03.2021 за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 3192,93 грн
Відповідно до ч. 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з стягненню на користь позивача підлягає 3192,93 грн сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» (ідентифікацій код: 32252472; 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б) до Київської митниці (ідентифікацій код: 43997555; 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8-А) про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови - задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA 100080/2020/200014/2 від 8 вересня 2020 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці суму судових витрат у розмірі 3192 (три тисячі сто дев'яносто дві) гривні 93 (дев'яносто три) копійки.
Повне рішення суду складено 9 грудня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков