Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 грудня 2025 року Справа№200/6562/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить скасувати рішення про відмову у призначення пенсії та зобов'язання зарахувати період відбування покарання до страхового стажу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, проте отримав відмову в зв'язку з відсутністю необхідного стажу. Відповідачем не враховано до страхового стажу період роботи під час відбуття покарання за вироком суду. Позивач зазначає про протиправність прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки офіційно працював у виправній колонії, на підставі чого просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 01 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад судочинства відноситься, зокрема, розумний строк розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до наведених норм, враховуючи здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України та періоди відпустки, тимчасової непрацездатності та відрядження головуючого у справі, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у наданому відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що рішення про відмову у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного стажу є обґрунтованим та прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_2 .
06.05.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву з доданими документами щодо призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення № 092750012850 від 13.05.2025 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідно стажу роботи не менше 32 роки передбаченого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскарженим рішенням встановлено:
вік позивача 60 років.
Страховий стаж позивача- 18 років 03 місяця 01 день. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Відповідно до довідки № 143100 Державного департаменту України з питань виконання покарань позивач відбував покарання в Полицькій виправній колонії Рівненської області № 76 в період з 21.10.1993 по 11.03.2005, засудженому вироком Івано-Франківського обласного суду від 24.05.1994 по ст. 93 п. «е», «ж» ст.117 ч. 4, 42 КК України до 15 років позбавлення волі.
Згідно з довідкою ДУ «Полицька виправна колонія № 76» від 13.06.2025 № 10/2546, нарахування та сплата єдиного соціального внеску на заробітну плату ОСОБА_1 за період відбуття покарання не проводилась.
Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії позивач звернувся до суду з цим позовом, так як під час відбуття покарання офіційно працював.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV).
Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 21 Закону № 1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 50 Виправно-трудового кодексу України, прийнятого Верховною Радою УРСР 23.12.1970, який діяв на час відбування кримінального покарання позивачем та втратив чинність з 01.01.2004, було передбачено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі.
Відповідно до статті 51 вказаного Виправно-трудового кодексу України, особи, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію і на компенсування шкоди у випадках і в порядку, встановлених законодавством України.
Доказів того, що під час відбування покарання сталася втрата працездатності, позивач ні до пенсійного органу, ні до суду не надав.
Відповідно до частин 1, 3 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.
Тож, лише починаючи з 01.01.2004 законодавцем передбачено можливість зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні їй пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі за наявності сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата особою страхових внесків протягом такого періоду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 211/3009/17 та від 11 грудня 2018 року у справі № 326/1422/16-а (2-а/326/40/2016).
За період роботи позивача під час відбування покарання, страхові внески не сплачувались, що підтверджується довідкою ДУ «Полицька виправна колонія № 76» від 13.06.2025 № 10/2546.
Посилання позивача на те, що наведена довідка підтверджує факт його роботи під час відбуття покарання, суд відхиляє, оскільки за своїм змістом довідка від 13.06.2025 № 10/2546 відомостей про роботу позивача взагалі не містить.
Жодних доказів роботи під час відбуття покарання матеріали справи не містять.
Через відсутність не лише сплати страхових внесків, але і взагалі встановленого факту роботи позивача під час відбуття покарання, суд відхиляє доводи позивача про дію законів у часі.
Посилання на пункт 12 Порядку підтвердження трудового стажу не стосується спірних відносин, оскільки позивач не був реабілітований чи звільнений від кримінальної відповідальності.
Орган пенсійного фонду відмовив позивачу у зарахуванні цього періоду до страхового стажу позивача, через відсутність відрахування страхових внесків за період відбування позивачем покарання у виправній колонії.
Суд не встановив фактичних обставин роботи позивача під час перебування у виправній колонії.
Наведене свідчить про відсутність підстав для зарахування періоду відбуття покарання до страхового стажу позивача, через що позовні вимоги у цій справі не підлягають задоволенню.
Через відмову у задоволенні позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов