12 грудня 2025 рокуСправа №160/28957/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про результати розгляду заяви за №7 від 22.08.2025 року, яким в підтвердженні періодів роботи з 25.07.1999 по 03.02.2000 включно та з 01.07.2000 по 29.12.2005 включно для зарахування до пільгового стажу за списком №1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - відмовлено;
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають в незарахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до пільгового стажу по списку №1, що дає право на призначення пенсії за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-ІV періодів його роботи: з 25.07.1999 по 03.02.2000 включно, з 01.07.2000 по 29.12.2005 включно та 03.08.2016 по 30.06.2018 включно, загальної тривалістю 7 років 11 місяців 22 дні, на посадах респіраторника та командира відділення у підрозділах гірничорятувальних частин - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до пільгового стажу по списку №1, що дає право на призначення пенсії за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-ІV, періоди його роботи: з 25.07.1999 по 03.02.2000 включно, з 01.07.2000 по 29.12.2005 включно та 03.08.2016 по 30.06.2018 включно, загальною тривалістю 7 років 11 місяців 22 дні на посадах респіраторника та командира відділення у підрозділах гірничорятувальних частин та здійснити, у зв'язку з таким, перерахунок пенсії з 05.09.2025, з врахуванням виплаченої пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про результати розгляду заяви позивача №7 від 22.08.2025, підтверджено пільговий характер роботи позивача лише у періоди з 01.02.1996 по 24.07.1999 та з 04.02.2000 по 30.06.2000 за Списком №1, проте, не підтверджено періоди роботи позивача з 25.07.1999 по 03.02.2000, з підстав перерви в атестації робочих місць та період з 01.07.2000 по 29.12.2005, з підстав непідтвердження факту роботи протягом повного робочого дня. З такою позицією відповідача позивач не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлена відповідачу до електронного кабінету в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
До суду від відповідача надійшла електронна копія пенсійної справи позивача.
Водночас, станом на час розгляду справи від відповідача до суду відзив не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Згідно інформації з протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії «Перерахунок пенсії. Версія 1.6.78.1. Дата-час розрахунку: 23.09.2025 15:18», копія якого міститься у матеріалах справи, судом встановлено, що рішенням №046150018763 від 29.09.2025 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 20.07.1993, копія якої наявна у матеріалах справи, містить наступні записи щодо спірних періодів роботи позивача:
01.02.1996 - прийнятий до Криворізького воєнізованого гірничорятувального загону респіраторником Оперативного взводу, наказ №14 від 01.02.1996 (запис №4);
01.01.1999 - присвоєно звання «Респіраторник І кл.» Оперативного взводу, наказ №3 від 08.01.1999 (запис №5);
04.12.2001 - призначений командиром відділення Оперативного взводу, наказ №360к від 03.12.2001 (запис №6);
01.04.2003 - переведений респіраторником Оперативного взводу, наказ №92к від 20.03.2003 (запис №7);
01.07.2003 - переведений командиром відділення Оперативного взводу, наказ №211к від 01.07.2003 (запис №8);
02.02.2004 - звільнений з КВГРЗ по переведенню в Південний регіональний С(В)АРЗ п. 5 ст. 36 КЗпП України, наказ №28к від 02.02.2004 (запис №9);
03.02.2004 - прийнятий до Південного регіонального спеціального (воєнізованого) аварійно-рятувального загону на посаду командира відділення Оперативного взводу КСВГРЗ по переводу з Криворізького СВГРЗ, наказ №1к від 03.02.2004 (запис №10);
20.04.2005 - переведений респіраторником Оперативного взводу Криворізького СВГРЗ, наказ №179к від 22.04.2005 (запис №11);
29.12.2005 - звільнений з посади респіраторника по переведенню в Криворізький ВГРЗ п. 5 ст. 36 КЗпП України, наказ №565к від 29.12.2005 (запис №12);
30.12.2005 - прийнятий до Криворізького воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону по переведенню з Південного РСВАРЗ на посаду респіраторника в Оперативний взвод на контрактній основі, наказ №1к від 30.12.2005 (запис №13);
01.01.2009 - переведений на посаду командира відділення на контрактній основі в оперативний взвод, наказ №399к від 31.12.2008 (запис №14);
01.08.2009 - переведений на посаду респіраторника в 5-1 взвод на контрактній основі, наказ №218к від 29.07.2009 (запис №15);
01.10.2009 - переведений на посаду командира відділення в 5-й взвод на контрактній основі, наказ №316к від 30.09.2009 (запис №16);
01.09.2011 - переведений на посаду респіраторника до 3-го взводу на контрактній основі, наказ №99к від 30.08.2011 (запис №17);
18.03.2012 - переведений респіраторником до оперативного взводу на контрактній основі, наказ №39к від 16.03.2012 (запис №18);
01.07.2013 - переведений респіраторником до взводу профілактично-виробничої діяльності на контрактній основі, наказ №21к від 01.07.2013 (запис №20);
01.04.2014 - переведений респіраторником Третього взводу на контрактній основі, наказ №58к від 31.03.2014 (запис №21);
14.08.2018 - переведено командиром відділення Третього взводу на контрактній основі, наказ від 13.08.2018 №182к (запис №23).
Також, трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 20.07.1993, копія якої наявна у матеріалах справи, містить на сторінках 12-13, 14-15 записи щодо підтвердження за результатами атестації робочих місць за професією респіраторника права позивача на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, наказ від 29.02.2012 №65, наказ від 15.06.2018 №126 (запис №22), наказ від 15.06.2018 №126 (запис №24).
Суд зауважує, що записи у трудовій книжці позивача вчинено послідовно, охайно, без підчисток та виправлень. Доказів на підтвердження визнання недійсними відповідних записів трудової книжки позивача матеріали справи не містять.
Спірні періоди роботи позивача також підтверджено:
Архівною довідкою від 06.06.2025 №Ф-983-В/25-02/1, виданою архівним відділом Виконкому Криворізької міської ради (період з 01.02.1996 по 29.12.2005), у якій зокрема зазначено про відсутність в наказах з кадрових питань (особового складу) про роботу з неповним робочим днем, до довідки додано накази про проведення атестації робочих місць;
Довідкою №01/2-41 від 07.07.2025 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (періоди з 30.12.2005 по 02.08.2016, з 01.07.2018 по 29.03.2019, у якій зокрема зазначено про відсутність переведень на роботу з неповним робочим днем, до довідки додано накази про проведення атестації робочих місць.
Суд зауважує, що доказів на підтвердження визнання недійсними зазначених вище архівних довідок та додатків до них матеріали справи не містять.
Рішенням комісії при Головному управлінні пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.08.2025 №7 про результати розгляду заяви по підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджено періоди роботи позивача з 01.02.1996 по 24.07.1999, з 04.02.2000 по 30.06.2000 для зарахування до пільгового стажу за Списком №1.
При цьому, зі змісту зазначеного вище рішення судом встановлено, що до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано період роботи позивача 01.07.2000 по 29.12.2005 з наступних підстав: «У розрахункових відомостях із заробітної плати працівників Криворізького ВГРЗ заявник значиться з лютого 1996 по червень 2000. З липня 2000 по грудень 2005 факт зайнятості протягом повного робочого дня в шкідливих умовах праці не підтверджено».
Разом з тим, з розрахунку страхового стажу позивача, копія якого міститься у матеріалах справи, судом встановлено, що до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано періоди роботи позивача з 25.07.1999 по 03.02.2000, з 01.07.2000 по 29.12.2005, з 03.08.2016 по 30.06.2018.
З такою позицією відповідача позивач не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Статтею 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявності трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Суд наголошує на тому, що довідки про підтвердження особливого характеру або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії позивачу, містять відомості, передбачені пунктом 20 Порядку №637. Зокрема, у довідках зазначено інформацію щодо проведення атестації робочих місць з посиланням на відповідні накази та первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видані довідки. Доказів того, що довідки оскаржувалася у судовому порядку та визнавалась недійсними, матеріали справи не містять.
Судом встановлено та записами трудової книжки та уточнюючими довідками підтверджено, що у спірні періоди з 25.07.1999 по 03.02.2000, з 01.07.2000 по 29.12.2005, 03.08.2016 по 30.06.2018 позивач працював повний робочий день за професією, що передбачена Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, розділ І «Гірничі роботи», підрозділ 5 «Гірничорятувальні частини (станції)», позиція 1010600а-18029 - респіраторники, ремонтники респіраторів і протигазів; постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, розділ І «Гірничі роботи» підрозділ 5 «Аварійно-рятувальні частини (станції)», позиція 1.5а - респіраторники.
Крім того, спірні періоди роботи підтверджено записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 20.07.1993.
Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок проведення атестації, постанова №442 відповідно) та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з пунктами 3, 4.2, 4.3, 4.4 зазначеного Порядку застосування списків при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов'язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку № 1, та по якій має бути проведена атестація робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.
У постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд вважає, що як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у спірні періоди позивач працював повний робочий день за професією, що передбачена Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зазначені періоди зараховано до страхового стажу позивача, тобто не є спірним питання зайнятості позивача на вказаних роботах у такі періоди.
Враховуючи, що до проведення чергової атестації позивач працював на посаді, пільговий характер роботи на якій в подальшому підтвердився проведеною атестацією та продовжив обіймати цю посаду після проведення атестації, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був зарахувати періоди з 25.07.1999 по 03.02.2000, з 01.07.2000 по 29.12.2005, з 03.08.2016 по 30.06.2018 до пільгового стажу та врахувати їх при обчисленні пенсії, оскільки якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Відповідач не надав суду беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності незарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 25.07.1999 по 03.02.2000, з 01.07.2000 по 29.12.2005, 03.08.2016 по 30.06.2018, як і не спростовано роботу позивача неповний робочий день, у тому числі шляхом звернення до відповідних установ для отримання відповідних доказів щодо роботи позивача неповний робочий день.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не враховано спірні періоди до пільгового стажу позивача за Списком № 1.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи позивача з 25.07.1999 по 03.02.2000, з 01.07.2000 по 29.12.2005, з 03.08.2016 по 30.06.2018.
За таких обставин, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи позивача з 25.07.1999 по 03.02.2000, з 01.07.2000 по 29.12.2005, з 03.08.2016 по 30.06.2018 та здійснити перерахунок пенсії з 05.09.2025 з урахуванням зарахованих періодів роботи та з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що у рішенні комісії при Головному управлінні пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.08.2025 №7 про результати розгляду заяви по підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, міститься інформація про підтвердження періодів роботи позивача з 01.02.1996 по 24.07.1999, з 04.02.2000 по 30.06.2000 для зарахування до пільгового стажу за Списком №1.
Водночас, зазначене вище рішення не містить інформації про відмову в підтвердженні періодів роботи позивача з 25.07.1999 по 03.02.2000, з 01.07.2000 по 29.12.2005 для зарахування до пільгового стажу за Списком №1.
Відтак, відсутні підстави для скасування судом означеного рішення як протиправного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі по справі, як суб'єкт владних повноважень, не довели суду правомірність прийнятих рішень всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено документально підтверджену суму судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Відтак, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи ОСОБА_1 з 25.07.1999 по 03.02.2000, з 01.07.2000 по 29.12.2005, з 03.08.2016 по 30.06.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи ОСОБА_1 з 25.07.1999 по 03.02.2000, з 01.07.2000 по 29.12.2005, з 03.08.2016 по 30.06.2018 та здійснити перерахунок пенсії з 05.09.2025, з урахуванням зарахованих періодів роботи та з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька