Рішення від 12.12.2025 по справі 160/20474/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2025 рокуСправа №160/20474/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена 11.07.2025 р. засобами поштового зв'язку позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - відповідач-1, ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області), 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - відповідач-2, 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області), в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо:

- стягнення військового збору із виплат на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23 в більшому розмірі ніж визначено чинним законодавством за період виникнення спірних правовідносин;

- ненарахування та невиплати позивачу компенсації податку на доходи фізичних осіб у відповідності до пунктів 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44 при нарахуванні індексації грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 р. по справі №160/23284/23;

- ненарахування та невиплати суми-різниці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року в розмірі 4463 гривень 15 копійки із одночасною компенсацією суми податку на доходи фізичних осіб у відповідності до пунктів 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44.

2. Зобов'язати 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області:

- нарахувати та виплатити позивачу різницю величини військового збору в розмірі 3,5 % із суми виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23;

- нарахувати та виплатити позивачу компенсацію податку на доходи фізичних осіб у відповідності до пунктів 2,3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44 за виплачену індексацію грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23;

- нарахувати та виплатити суму-різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року в розмірі 4463 гривень 15 копійки із одночасною компенсацією суми податку на доходи фізичних осіб у відповідності до пунктів 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44.

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо:

4. Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області:

- нарахувати та виплатити позивачу різницю величини військового збору в розмірі 3,5 % із суми виплати індексації грошового (забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23;

- нарахувати та виплатити позивачу компенсацію податку на доходи фізичних осіб у відповідності до пунктів 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів]України від 15 січня 2004 р. №44 за виплачену індексацію грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у період 01.12.2015 р. по 30.06.2020 р. він проходив службу цивільного захисту в ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області на різних посадах, а остання займана ним посада - начальник 10 ДПРЧ З ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області. Позивача було звільнено зі служби в органах ДСНС України 30.06.2020 р. на підставі наказу ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області за №191 о/с від 17.06.2020 р. За час служби позивач отримував грошове забезпечення, яке у відповідності до закону підлягало індексації. Розмір його грошового забезпечення перевищував прожитковий мінімум встановлений законом для працездатних осіб. ОСОБА_1 зазначив, що у період з 01.12.2015 р. по 24.01.2017 р. грошове забезпечення йому виплачувало ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, а у період з 24.01.2017 р. по 30.06.2020 р. 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області. Після незадовільної спроби досудового врегулювання спору з метою отримати недоотриману суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23 (в редакції постанови Верховного Суду від 09.01.2025 р. по справі №160/23284/23), зокрема: зобов'язано ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 23.01.2017 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року; зобов'язано 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплатити мені індексацію грошового забезпечення за період 3 24.01.2017 р. по 28.02.2018 р. із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року; здійснити розрахунок та виплатити мені індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Як зазначив позивач, відповідачами вказане рішення суду виконано 11.03.2025 р., а саме: 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області в своїй частині виконав вищевказане рішення шляхом нарахування за вищевказаний період в розмірі 80 339, 46 грн.; ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області в своїй частині виконав вищевказане рішення шляхом нарахування за вищевказаний період в розмірі 26 601, 97 грн. З цих сум було утримано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 18%, а також стягнуто військовий збір у розмірі 5 %. ОСОБА_1 стверджує, що при виконанні вищезгаданого рішення суду відповідачами незаконно було стягнуто податок на доходи фізичних осіб та протиправно не компенсовано його позивачу, як того вимагає постанова КМУ №44, а також стягнуто військовий збір в більшому розмірі. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважає, що відповідачами протиправно не нараховано всі кошти на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23, у зв'язку з чим він звернувся.

Вищезазначена позовна заява не відповідала вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 р. остання була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 28.07.2025 р. (вх.№61734/25).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

Окрім того, в ухвалі від 01.08.2025 р. суд зобов'язав відповідачів надати до суду разом із відзивом на позов:

- документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи;

- належним чином засвідчені копії детальних розрахунків виплат ОСОБА_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року по справі №160/23284/23;

- інші докази та документи, які на думку відповідачів мають значення для вирішення цієї справи.

05.08.2025 р. до суду надійшов від ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області відзив на позовну заяву з додатками, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. Так, у відзиві зазначено, що згідно із п. 4 і 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 р., виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Відповідач-1 зауважив, що Порядком №44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті

грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки, у зв'язку з чим ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного

адміністративного суду від 13.10.2024 р. по справі №160/23284/23 здійснило виплату позивачу суми індексації відповідно до резолютивної частини рішення суду. Враховуючи наведене, відповідач-1 вважає, що у суду відсутні підстави зобов'язувати ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області здійснити на користь позивача бажану компенсацію. Щодо стягнення різниці величини військового збору в розмірі 3,5 % із суми

виплати індексації, відповідач-1 у відзиві на позовну заяву зазначив, що 10.10.2024 р. Президентом України підписано Закон України "Про внесення змін до

Податкового кодексу України та інших Законів України щодо забезпечення

збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" за №4015-IХ, який набрав чинності з 01.12.2024 р. (опубліковано в «Голосі України» 30.11.2024 р. №179) й норми цього Закону передбачають підвищення базової ставки військового збору, запровадження обов'язкової сплати цього збору для державних органів, підприємців-спрощенців тощо. Так, відповідач-1 наголосив, що Закон №4015-IX передбачає підвищення базової ставки військового збору з 1,5% до 5% для платників й вказані зміни у законодавстві вступили в силу 01.01.2025 р. При цьому, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2024 р. по справі №160/23284/23 з виплати заборгованості індексації відповідачем виконано ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області 22.04.2025 р.

07.08.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшло від 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

15.08.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшов від 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області відзив на позовну заяву з додатками, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплати різниці величини військового збору в розмірі 3,5% із суми виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої позивачу на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі № 160/23284/23, відповідач-2 у відзиві на позовну заяву, посилаючись на ч. 9 ст. 1 Закону України №2232-ХІІ від 25.03.1992 р. та на приписи пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зазначив, що 3 ДПРЗ виконуючи рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23, у повному обсязі було нараховано та сплачено індексацію (дохід) звільненому позивачу, тобто суму зазначеного доходу включено до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковано військовим збором за ставкою 5 відсотків. Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплати компенсації податку на доходи фізичних осіб у відповідності до пунктів 2, 3 Порядку №44 за виплачену 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області на користь позивача індексацію грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23. відповідач-2, посилаючись на положення пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пунктів 1 - 5 Порядку №44, зазначив, що ОСОБА_1 було звільнено зі служби в органах ДСНС України 30.06.2020 р. на підставі наказу ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області №191 о/с від 17.06.2020 р., тобто позивач припинив виконувати обов'язки під час проходження служби. Після чого, як стверджує відповідач-2, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23 позивачу на картковий рахунок виплачено індексацію грошового забезпечення у повному обсязі. Враховуючи наведене відповідач-2 вважає, що заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суми - різниці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. в розмірі 4463 гривень 15 копійки 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області зазначено, що позивач у вересні 2023 року звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа №160/23284/23) з тотожними позовними вимогами й за результатами розгляду позовних вимог ОСОБА_1 . Верховним Судом винесено постанову від 09.01.2025 о. у справі №160/23284/23 щодо залишення в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23 про визнання протиправної бездіяльності щодо невиплати в повному обсязі суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін березень 2018 року із застосуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 та зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078. Після чого, як стверджує відповідач-2, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23 позивачу на картковий рахунок виплачено індексацію грошового забезпечення у повному обсязі. Окрім того, відповідач-2 наголосив, що позивачем помилково визначено суму різниці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. в розмірі 4463 гривень 15 копійки. Так, для застосування положень Порядку №1078 та встановлення індексації-різниці слід враховувати висновки Верховного Суду у постановах від 23.03.2023 р. у справі №400/3826/21, від 29.03.2023р. у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 р. у справі №420/11424/21. Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, сума належної індексації розраховується, як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а тому складає 3726,32 грн. (4463,15 грн. (сума можливої індексації) - 736.83 грн. (10171,46 - 9434,63) (різниця у розмірі підвищення доходу у лютому-березні 2018 року). З урахуванням того, що підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року (736,83 грн.) не перевищило розмір індексації, який мав бути виплачений у березні 2018 року (4463,15 грн.), позивач має право на отримання індексації відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 в розмірі 3726,32 грн. Також відповідач-2 зазначив, що ОСОБА_1 помилково вважає, що надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у розмірі 691, 88 грн. та доплата за службу у нічний час 52.81 грн. (у позивача помилково зазначено 60, 00 грн.), які були виплачені у березні 2018 року, не повинні братись до розрахунку, бо з березня 2018 року вже почала діяти постанова КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 р.

20.08.2025 р. до суду надійшли направлені відповідачем-2 засобами поштового зв'язку додаткові документи по справі.

Перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що станом на 24.09.2025 р. вимоги вищезазначеної ухвали суду відповідачами не виконано у повному обсязі.

Так, в рамках даного спору ОСОБА_1 оскаржується протиправна бездіяльність відповідачів, пов'язана з нарахуванням та виплатою позивачу суми-різниці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. та індексації грошового забезпечення, здійснених на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23.

Водночас, у матеріалах справи були відсутні деталізовані відомості щодо нарахування та виплати на користь позивача відповідних сум індексацій (зокрема: за періоди з 01.12.2015 р. по 23.01.2017 р. (ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області) та з 24.01.2017 р. по 28.02.2018 р. (3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області).

При цьому, зміст наявних у матеріалах справи доказів та заяв по суті спору (позовна заява, відзиви на позовну заяву) не давали суду змоги встановити факт проведення (зокрема, щодо періоду з 24.01.2017 р. по 28.02.2018 р.) позивачу відповідних нарахування, а також яким чином відповідачами були розраховані відповідні суми індексацій грошового забезпечення позивача на виконання рішення суду по справі №160/23284/23.

З огляду на викладене, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 р. витребувано від Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області:

- деталізовані відомості (в т.ч. у вигляді розрахунків, пояснень) про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 23.01.2017 р. на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23.

Також у цій ухвалі суд витребував від 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області:

- інформацію про нарахування або не нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.01.2017 р. по 28.02.2018 р. на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23;

- деталізовані відомості (в т.ч. у вигляді розрахунків, пояснень) про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23 (у разі проведення відповідних виплат).

Цією ж ухвалою зупинено провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем-1 направлено засобами поштового зв'язку разом із супровідним листом докази, а саме:

- розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 р. по 31.07.2017 р. (базовий місяць - січень 2018 року).

07.10.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшла від представника 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області заява про виконання ухвали суду, до якої відповідачем-2 долучені наступні докази:

- довідка про нарахування ОСОБА_1 індексації за період з 24.01.2017 р. по 28.02.2018 р. (базовий місяць - січень 2018 року) по рішенню ДОАС від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23;

- виписка з рахунка 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області;

- платіжна інструкція №487 від 25.03.2024 р. на суму 40 178, 20 грн. про перерахунок коштів ОСОБА_1 за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду та постановою Третього апеляційного адміністративного суду по справі №160/23284/23 (платіж проведено 27.03.2024 р. о 10:46).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 р. провадження по справі поновлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 р. клопотання 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду, - повернуто заявникові без розгляду.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що її подано з порушенням вимог ст. 161 КАС України, оскільки в ході розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, однак заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску згідно з частиною 6 статті 161 КАС України до суду (в т.ч. разом із позовною заявою) не подав.

Відтак, при зверненні до суду із відповідною позовною заявою ОСОБА_1 не дотримано вимог ч. 6 ст. 161 КАС України, у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без руху.

У цій ухвалі суд встановив позивачу десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, для усунення відповідних недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, а також шляхом надання доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду ОСОБА_1 направив до суду заяву про поновлення строку, в якій позивач просив поновити йому строк звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 р. заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

Цією ж ухвалою суд продовжив розгляд справи №160/20474/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у період з 01.12.2015 р. по 30.06.2020 р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив службу цивільного захисту в ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області на різних посадах, й на день звільнення зі служби позивач обіймав посаду начальника 10 ДПРЧ З ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області та був при званні майора служби цивільного захисту.

30.06.2020 р. позивача звільнено зі служби в органах ДСНС України на підставі наказу ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області №191 о/с від 17.06.2020 р.

У позовній заяві зазначено, що за час проходження служби ОСОБА_1 отримував грошове забезпечення, яке у відповідності до закону підлягало індексації, та розмір його грошового забезпечення перевищував прожитковий мінімум встановлений законом для працездатних осіб.

У період з 01.12.2015 р. по 24.01.2017 р. грошове забезпечення позивачу виплачувало ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, а у період з 24.01.2017 р. по 30.06.2020 р. - 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області.

З метою досудового врегулювання спору та отримання недонарахованої суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 звернувся до 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з відповідною заявою.

У відповіді за №49-301-2267/49-3-4 від 02.08.2023 р. 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області стосовно перерахунку індексації грошового забезпечення повідомив позивача про те, що його грошове забезпечення у зазначений період індексувалось у повному обсязі за рахунок нарахування індексації, а також за рахунок підвищення розміру його складових, а тому не підлягає повторній виплаті чи перерахунку.

Не погодившись із наведеною вище позицією, та вважаючи, що відповідачами не було нараховано та виплачено йому у повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. з урахуванням базового місяця січень 2008 року та в період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. з урахуванням базового місяця березень 2018 року з урахуванням пункту 5 Порядку 1078, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23 позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, відповідача-2: 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 23.01.2017 року із врахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін - січень 2008 року.

Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 23.01.2017 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Зобов'язано 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Вищезазначене рішення суду оскаржено відповідачами в апеляційному порядку.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 р. по справі №160/23284/23 апеляційні скарги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, третього Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року в адміністративній справі №160/23284/23 скасовано в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнати протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 та зобов'язання 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, та в цій частині прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі №160/23284/23 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції оскаржена Воскобойником О.О. в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 09.01.2025 р. по справі №160/23284/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному обсязі суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.06.2020 із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.06.2020 із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та в цій частині позовних вимог залишено в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року (у нескасованій частині) залишено без змін.

Слід зауважити, що у постанові від 09.01.2025 р. по справі №160/23284/23 Верховний Суд зазначив, що з'ясувавши, що розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася в березні 2018 року, а тарифні ставки (оклади) у спірний період не зазнали змін, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на щомісячне отримання за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. (дати звільнення зі служби) індексації грошового забезпечення у фіксованій величині (різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу).

Саме за цих обставин у вищевказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції в частині спору, що стосується індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р., який дійшов правильного висновку по суті спору в цій справі.

Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23 набрало законної сили 09.01.2025 р. та було звернуто до примусового виконання, зокрема, в частинах щодо:

- зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 23.01.2017 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року;

- зобов'язання 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

З матеріалів справи слідує, що ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23 в частині перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 23.01.2017 р. було перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 26 601, 97 грн. згідно платіжного доручення (дата проведення платежу - 22.04.2025 р.).

Згідно із наявним у матеріалах справи розрахунком індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 р. по 31.07.2017 р., складеного ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області у відповідь на запит позивача, останньому нараховано індексацію за період з грудня 2015 року по січень 2017 року на загальну суму 36 837, 10 грн., з якої позивачу було фактично було виплачено раніше 2289, 09 грн., у зв'язку з чим різниця між сумою належної до сплати суми індексації порівняно з фактично виплаченою склала 34 548, 04 грн. Також у цьому розрахунку зазначено, що прибутковий податок (18 %) від суми належної до виплати індексації складав 6218, 64 грн., а сума належного до відрахування до державного бюджету військового збору (5 %) становила 1727, 40 грн., з урахуванням чого ОСОБА_1 було фактично перераховано на банківський рахунок 26 601, 97 грн.

3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23 в частині перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 24.01.2017 р. по 28.02.2018 р. було перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 40 178,20 грн. згідно платіжної інструкції за №487 від 25.03.2024 р. (дата проведення платежу - 27.03.2024 р.).

Згідно із наявним у матеріалах справи розрахунком індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.01.2017 р. по 28.02.2018 р., складеного 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, позивачу за спірний нараховано індексацію на загальну суму 49 910, 80 грн., а саме:

- за період з січня по грудень 2017 року належна до виплати позивачу сума індексації (базовий місяць - січень 2008 року) за цей період становила 41 393, 30 грн.;

- за період з січня по лютий 2018 року належна до виплати позивачу сума індексації (базовий місяць - січень 2008 року) за цей період становила 8517, 50 грн.

Також у цьому розрахунку зазначено, що прибутковий податок (18 %) від суми належної до виплати індексації складав 8983,94 грн., а сума належного до відрахування до державного бюджету військового збору становила 748,66 грн. (1,5 %), з урахуванням чого ОСОБА_1 було фактично перераховано на банківський рахунок 40 178, 20 грн.

Окрім того, 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23 в частині перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. було перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 80 339, 46 грн. згідно платіжної інструкції за №2711 від 10.03.2025 р. (дата проведення платежу - 11.03.2025 р.).

Зі змісту розрахунку фіксованої суми індексації ОСОБА_1 , складеного 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області слідує, що при розрахунку такої індексації були використані показники грошового забезпечення позивача у лютому та у березні 2018 року, яке у лютому 2018 року становило 9434, 63 грн. та в березні 2018 року - 10 171, 46 грн., у зв'язку з чим розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року склав 736, 83 грн.

Враховуючи положення абз. 5 п. 4 Порядку №1078, сума індексації за березень 2018 року розрахована відповідачем-2 наступним чином:

1) 1762,00 (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 р.) х 253,30 % (величина приросту індексу споживчих цін) : 100 = 4463, 15 грн.

2) 4463, 15 (сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року) - 753, 83 (розмір фактичного підвищення доходу позивача в березні 2018 року) = 3726,32 (сума індексації-різниці грошового забезпечення позивача, що підлягала нарахуванню та виплаті позивачу кожного місяця у період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р.).

Згідно із наявним у матеріалах справи розрахунком індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р., складеного 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, позивачу за спірний нараховано індексацію на загальну суму 104 336, 95 грн., а саме:

- за період з березня по грудень 2018 року позивачу було нараховано та виплачено індексацію в грудні 2018 року в сумі 71,08 грн. в той час як належна до виплати сума індексації за цей період становила 3726, 32 грн. (щомісячно), у зв'язку з чим різниця між сумою належної до сплати суми індексації порівняно з фактично виплаченою склала 37 334, 28 грн.;

- за період з січня по грудень 2019 року позивачу було нараховано та виплачено індексацію за цей період на загальну суму 1930, 15 грн. в той час як належна до виплати сума індексації за цей період становила 3726,32 грн. (щомісячно), у зв'язку з чим різниця між сумою належної до сплати суми індексації порівняно з фактично виплаченою склала 45 395, 88 грн.;

- за період з січня по червень 2020 року позивачу було нараховано та виплачено індексацію за цей період на загальну суму 1299, 06 грн. в той час як належна до виплати сума індексації за цей період становила 3726,32 грн. (щомісячно), у зв'язку з чим різниця між сумою належної до сплати суми індексації порівняно з фактично виплаченою склала 21 606, 80 грн.

Також у цьому розрахунку зазначено, що прибутковий податок (18 %) від суми належної до виплати індексації складав 18 780, 65 грн., а сума належного до відрахування до державного бюджету військового збору (5 %) становила 5216, 85 грн., з урахуванням чого ОСОБА_1 було фактично перераховано на банківський рахунок 80 339, 46 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо нездійснення компенсації йому сум податку з доходів фізичних осіб, а також вважаючи помилковим утримання 5 % військового збору при нарахуванні йому індексації грошового забезпечення за відповідні періоди на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» №2017-III від 05.10.2000 р. (далі - Закон №2017-III), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон №2011-XII).

Згідно зі статтею 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци 1, 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.2001 р. (далі - Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Як визначено у статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону №1282-XII цифри «101» замінено цифрами «103».

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Приписами частини 2 статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 9 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 р. (далі - Порядок №1078).

Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Так, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції, чинній станом на березень 2018 року), сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

За загальним правилом індексація в місяці підвищення заробітної плати/грошового забезпечення проводиться шляхом порівняння суми підвищення та суми поточної індексації, зокрема, якщо в результаті такого порівняння сума підвищення зарплати/грошового забезпечення: більше суми індексації, то зарплату/грошове забезпечення в цьому місяці не індексують; менше суми індексації, то в цьому місяці необхідно розрахувати індексацію, як різницю між сумою можливої індексації (яка могла бути нарахована в місяці підвищення доходу) та сумою підвищення.

Для правильного застосування абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 необхідно встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (друге речення абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Вищевказані висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 р. у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 р. у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 р. у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 р. у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 р. у справі №260/6386/21.

Стосовно утримання відповідачами податку на доходи фізичних осіб з виплаченого позивачу на виконання рішення суду у справі №160/23284/23 грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Пунктом 163.1 статті 163 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 164.2.1 та 164.2.6 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований контролюючим органом згідно із цим Кодексом.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 р. (далі - Порядок №44).

Відповідно до пункту 2 Порядку №44, виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.

З аналізу наведених норм вбачається, що належна до виплати позивачу сума індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби цивільного захисту, тому в даному випадку підлягає застосуванню Порядок №44.

Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 р. у справі № 380/813/22 зазначив, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З матеріалів справи судом встановлено, що з сум донарахованого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23 відповідачі утримали 18 % податку на доходи фізичних осіб.

При цьому, одночасно з виплатою ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення суду останньому також мала бути виплачена грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з сум відповідного грошового забезпечення.

Подібний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 р. у справі №380/813/22, від 27.09.2023 р. у справі №420/23176/21, від 31.01.2024 р. у справі №320/6441/22, від 18.04.2024 р. у справі №160/10789/22, від 30.04.2024 р. у справі №360/700/23, від 27.06.2024 р. у справі №580/602/22.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Натомість, матеріали та фактичні обставини справи свідчать, що ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області та 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області не здійснено виплату позивачу відповідних сум компенсацій податку з доходів фізичних осіб, утриманого ними, як податковими агентами, під час нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23.

При цьому, доводи відповідачів щодо відсутності підстав для виплати позивачеві грошової компенсації з посиланням на те, що такі виплати відбулись на виконання рішення суду, а, отже такий дохід не пов'язаний з виконанням позивачем обов'язків несення служби, суд вважає безпідставними, оскільки несвоєчасна виплата належних позивачеві коштів сталась з вини відповідачів, що встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23, у зв'язку з чим позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 р. у справі №825/761/17, від 29.07.2020 р. у справі №814/142/17 та від 08.02.2023 р. у справі №420/9834/22.

При цьому, той факт, що позивач на момент виникнення спірних правовідносин, пов'язаних з проведенням відповідачами виплат, був звільнений зі служби цивільного захисту, на думку суду, не звільняє ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області та 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області від обов'язку компенсувати позивачу суми податку на доходи фізичних осіб, оскільки саме бездіяльність відповідачів призвела до несвоєчасного нарахування та виплати позивачу відповідного грошового забезпечення (індексації за відповідні періоди) вже після звільнення останнього зі служби.

Також слід зауважити, що Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 р. за №9-рп/2013 зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати, вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, положення статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Такий підхід до розуміння зазначених норм права, сформулював Верховний Суд України ще у постановах від 19.12.2011 р. у справі №6-58цс11, від 11.07.2017 р. у справі №2а-1102/09/2670 та підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22.06.2018 р. у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 р. у справі №803/203/17, від 29.04.2021 р. у справі №240/6583/20, від 08.05.2025 р. у справі №380/26344/23 грн та інших. Відтак суд вважає, що виплата компенсації втрати частини доходів мала бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачами була допущена протиправна бездіяльність щодо не здійснення ОСОБА_1 одночасної компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованого та виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23.

Стосовно утримання відповідачами військового збору у розмірі 5 % від грошового забезпечення, виплаченого позивачу на виконання рішення суду у справі №160/23284/23, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, об'єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у вигляді проведених відповідачами нарахувань та виплат на виконання рішення суду у справі №160/23284/23), ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» №4015-IX від 10.10.2024 р. (далі - Закон №4015), який набрав чинності 01.12.2024р., збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Тобто на момент проходження позивачем служби в ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області та у 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області (в т.ч. в межах спірних періодів) ставка військового збору згідно підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України становила 1,5% від об'єкта оподаткування.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» №4113 від 04.12.2024 р. (далі - Закон №4113) уточнений перелік доходів осіб до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Згідно з п.2 прикінцевих та перехідних положень Закону України №4113, зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" від 10 жовтня 2024 року №4015-IX.

З огляду на те, що Закон №4015-IX набрав чинності 01.12.2024 р., то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України внесені Законом №4113 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024 р.

Крім того, слід зауважити, що пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4015-ІХ встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Враховуючи викладене, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01.12.2024 р. застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Як встановлено судом, на виконання рішення суду по справі №160/23284/23 відповідачами було нараховано та виплачено ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді індексації, зокрема:

- за період з 01.12.2015 р. по 23.01.2017 р. на банківський рахунок позивача 22.04.2025 р. надійшли кошти в сумі 26 601, 97 грн. та згідно наданого відповідачем-1 розрахунком індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за вказаний період ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області нарахувало позивачу індексацію на загальну суму 34 584, 04 грн., з якої було утримано прибутковий податок (18 %) від суми належної до виплати індексації у розмірі 6218, 64 грн., а також військовий збір на рівні 5 % від нарахованої позивачу суми індексації в розмірі 1727, 40 грн.;

- за період з 24.01.2017 р. по 28.02.2018 р. на банківський рахунок позивача 27.03.2024 р. надійшли кошти в сумі 40 178, 20 грн. та згідно наданого відповідачем-2 розрахунком індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за вказаний період 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області нарахував позивачу індексацію на загальну суму 49 910, 80 грн., з якої було утримано прибутковий податок (18 %) від суми належної до виплати індексації у розмірі 893, 94 грн., а також військовий збір на рівні 1,5 % від нарахованої позивачу суми індексації в розмірі 748, 66 грн.;

- за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. на банківський рахунок позивача 11.03.2025 р. надійшли кошти в сумі 80 339, 46 грн. та згідно наданого відповідачем-2 розрахунком індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за вказаний період 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області нарахував позивачу індексацію на загальну суму 104 336, 95 грн., з якої було утримано прибутковий податок (18 %) від суми належної до виплати індексації у розмірі 18 780, 65 грн., а також військовий збір на рівні 5 % від нарахованої позивачу суми індексації в розмірі 5216, 85 грн.

Таким чином, при нарахуванні та виплаті позивачу на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 р. по справі №160/23284/23 грошового забезпечення (індексації) за періоди з 01.12.2015 р. по 23.01.2017 р. та з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. відповідачами було утримано з нарахованого доходу позивача військовий збір за ставкою 5%.

Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, мала застосовуватися ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка від суми нарахованого доходу.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачами безпідставно надмірно утримано 3,5 відсотки військового збору (5% замість 1,5%) з виплаченого позивачу грошового забезпечення (індексації) за вищезазначені періоди.

За таких обставин, суд доходить висновку, що дії відповідачів щодо утримання військового збору за ставкою 5 %, замість 1,5 % від сум, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за відповідні періоди, є протиправними.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав позивача, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, з метою належного та ефективного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не здійснення ОСОБА_1 одночасної компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 р., утриманого з грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованого та виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23;

- зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованого та виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23;

- визнання протиправними дій Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 р. по 23.01.2017 р., нарахованого та виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23, військового збору в більшому розмірі, ніж визначено чинним законодавством за період виникнення спірних правовідносин;

- зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю величини військового збору в розмірі 3,5 %, утриманого з грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 р. по 23.01.2017 р., нарахованого та виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23;

- визнання протиправною бездіяльності 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не здійснення ОСОБА_1 одночасної компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 р., утриманого з грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованого та виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23;

- зобов'язання 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованого та виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23.

- визнання протиправними дій 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р., нарахованого та виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23, військового збору в більшому розмірі, ніж визначено чинним законодавством за період виникнення спірних правовідносин.

- зобов'язання 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю величини військового збору в розмірі 3,5 %, утриманого з грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р., нарахованого та виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 до 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати позивачу суми-різниці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. в розмірі 4463 гривень 15 копійки із одночасною компенсацією суми податку на доходи фізичних осіб у відповідності до пунктів 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44, суд вважає за необхідне зазначити таке.

У відзиві на позовну заяву щодо позовних вимог у цій частині відповідач-2 зауважив, що ОСОБА_1 у вересні 2023 року вже звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа №160/23284/23) з тотожними позовними вимогами й за результатами розгляду такого спору судом прийнято рішення, яке набрало законної сили, а саме: рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23, залишене в силі у відповідній частині постановою Верховного Суду від 09.01.2025 р., яким 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, зокрема, було зобов'язано здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 р. Так, на виконання цього рішення відповідачем-2 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у повному обсязі. З урахуванням наведеного, відповідач-2 у відзиві на позовну заяву стверджує, що спір в частині цих позовних вимог є тотожним й посилається при цьому в тому числі, на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11.04.2018 р. по справі №11-257заі18, щодо неможливості повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Стосовно вищевказаної позиції відповідача-2 суд вважає за необхідне зазначити, що зміст позовної заяви ОСОБА_1 в частині питання нарахування йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. свідчить про те, що позивач фактично не погоджується із проведеним 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області нарахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р., здійсненим на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23.

Так, зокрема, ОСОБА_1 у позовній заяві, посилаючись на показники виданої відповідачем-2 довідки, стверджує, що деякі складові його грошового забезпечення неправомірно було включено до складу грошового забезпечення в березні 2018 року та їх доцільно не було б враховувати при визначенні розміру грошового забезпечення, яке складається із постійних складових, у зв'язку з чим сума грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, на його думку, складала 9419, 58 грн. З урахуванням чого, позивач вважає, що фіксована сума індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становить 4463, 15 грн.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача-2 щодо тотожності заявленого у цій справи спору порівняно зі спором, який розглядався в адміністративні справі №160/23284/23.

Відповідно частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23,яке набрало законної сили 09.01.2025 р., зокрема, зобов'язано 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Отже, питання нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 р. охоплюється рішенням суду у справі №160/23284/23 та належить до предмета його виконання.

Водночас, не погоджуючись з повнотою виконання цього рішення відповідачем-2, ОСОБА_1 звернувся до суду з новим позовом, фактичною підставою якого у цій частині є незгода позивача з виконанням 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23, зокрема, в частині визначеного відповідачем-2 розміру індексації (фіксована сума індексації грошового забезпечення в сумі 4463, 15 грн.).

За приписами статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Зазначені вище норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на викладене суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 р. у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 р. у справі №816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 р. у справі №806/2143/15, від 11.12.2020 р. у справі №826/13146/18.

Аналізуючи предмет спору в цій частині позовних вимог, суд дійшов висновку, що такий предмет позову в цій частині фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме: рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23.

Відтак варто зазначити, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову до 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати позивачу суми-різниці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р. в розмірі 4463 гривень 15 копійки із одночасною компенсацією суми податку на доходи фізичних осіб у відповідності до пунктів 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44, нарахування та виплата якої вже здійснювалась відповідачем-2 на виконання рішення суду у справі №160/23284/23 й спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

З огляду на викладене, у разі невиконання (в т.ч. неналежне виконання) судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Таким чином, враховуючи, що між сторонам новий спір в цій частині позовних вимог не виник, а має місце спір між тими самими сторонами та стосується того ж основного предмету і підстав, оцінка яким вже надавалася судом при розгляді справи №160/23284/23, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р., серія A, №303-A, п. 29).

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («PRONINA v. UKRAINE», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

На підставі частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем-1 та відповідачем-2, як суб'єктами владних повноважень рішення яких оскаржуються, не виконано покладеного на них обов'язку доказування правомірності прийнятих ними рішень та не спростовано доводи позивача в цій частині.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не здійснення ОСОБА_1 одночасної компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 р., утриманого з грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованого та виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23.

Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованого та виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 р. по 23.01.2017 р., нарахованого та виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23, військового збору в більшому розмірі, ніж визначено чинним законодавством за період виникнення спірних правовідносин.

Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю величини військового збору в розмірі 3,5 %, утриманого з грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 р. по 23.01.2017 р., нарахованого та виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23.

Визнати протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не здійснення ОСОБА_1 одночасної компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 р., утриманого з грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованого та виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23.

Зобов'язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованого та виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23.

Визнати протиправними дії 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р., нарахованого та виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23, військового збору в більшому розмірі, ніж визначено чинним законодавством за період виникнення спірних правовідносин.

Зобов'язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю величини військового збору в розмірі 3,5 %, утриманого з грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 р. по 30.06.2020 р., нарахованого та виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі №160/23284/23.

У задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38598371) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 38255196) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2025 р.

Суддя О.М. Неклеса

Попередній документ

132566823

Наступний документ

132566825

Інформація про рішення:

№ рішення:	132566824
№ справи:	160/20474/25
Дата рішення:	12.12.2025
Дата публікації:	15.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Залишено без руху (22.12.2025)
Дата надходження:	17.12.2025
Предмет позову:	визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії