09 грудня 2025 рокуСправа №160/32691/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Боженко Н.В.
за участі секретаря судового засідання: Сватко Є.А.
за участі:
представника позивача: Терехової О.О.
представників відповідача: Степанова О.С., Маланія М.М.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про надання судового доручення по справі №160/32691/24, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/32691/24 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій.
Чергове підготовче судове засідання призначено на 09 грудня 2025 року.
Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про надання судового доручення, яке надійшло від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач просить суд звернутись через Міністерство юстиції України із судовим дорученням до компетентого органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії (Великобританія) про отримання доказів від S&P Global Platts (4th Floor Ropemaker Place, 25 Ropemaker Street, Лондон, Великобританія, EC2Y 9LY), а саме письмової інформації щодо ринкових цін на залізну руду та окатки в 2015-2021 роках за даними агентства Platts та письмові роз'яснення з визначених позивачем питань.
В обґрунтування клопотання зазначає, зокрема, що відповідач стверджує, що використав наявні дані системи Platts щодо ринкових цін за співставними господарськими операціями на залізорудний концентрат та окатки залізорудні на дати, найближчі до дати контрольованих операцій, застосувавши ціни на закриття операційного дня, оскільки відповідно до частини III методології Platts саме ці ціни є справедливими для ціни та диференціалів. При цьому відповідачем так і не було надано до суду відповідні викоирстані відомості. Тому ні суд, ні позивач не має можливості перевірити, чи відповідають наведені відповідачем у Розрахунку втрат бюджету ринкові ціни тим даним, які містяться в Рlatts. Крім того, подані 14.02.2025 додаткові пояснення відповідача містять посилання на те, що саме методологія Рlatts щодо формування цінових показників відповідає вимогам ст. 39 Кодексу, оскільки Platts найбільш точно відображає економічні умови здійснення відповідної операції, характеристики відповідного товару та містить інформацію про котирування диференціалів та премій за допомогою яких можна усунути значні відмінності між контрольованою та потенційно зіставною неконтрольованою операцією шляхом проведення коригування умов та фінансових результатів неконтрольованої операції для уникнення впливу таких відмінностей на порівняння. Проте будь-яких доказів на підтвердження своїх стверджень про те, що виключно дані інформаційного агентства Рlatts серед всіх інших джерел зовнішньої інформації є єдиним достовірним та максимально наближеним до фактичних умов здійснення досліджуваних контрольованих операції джерелом інформації про зіставні неконтрольовані операції, відповідач не надав. Тобто відповідач так і не надав до суду жодних доказів, матеріалів, даних, з яких можна дослідити проведене відповідачем зіставлення цін КО та цін за неконтрольованими операціями за даними PLATTS.
Виходячи із тлумачення слова «загальнодоступний» - це призначений для багатьох, усіх; до якого відкрито доступ багатьом, усім. А тому платність доступу до інформаційних бюлетеней S&P Global Platts з інформацією про ціни на товари нівелює, спростовує загальнодоступність цього ресурсу в розумінні приписів п.п. 39.5.3 п. 39.5 ст. 39 ПКУ. За наведеного, для вирішення судом питання щодо обґрунтованості, достовірності та належності наданих відповідачем доказів на підтвердження підстав перевірки, передбачених пп. 78.1.14 п. 78.1. ст.78 ПКУ вбачається необхідність отримання у S&P Global Platts відповідної інформації.
Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення, яке надійшло від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач зазначає, що інформація, яку просить витребувати Позивач - не стосується обставин справи №160/32691/24, так як зазначені дані не обґрунтовують правомірність прийняття контролюючим органом Наказу №302-п про проведення перевірки ПрАТ «ПівнГЗК».
Сам факт можливості платного доступу до певної інформації на відкритих загальних та однакових умовах не визначає статус такої інформації як «з обмеженим доступом», оскільки не забезпечує її віднесення до конфіденційної таємної чи службової інформації. При цьому, інформація з Бази даних Platts не є інформацією з обмеженим доступом, не є таємною, конфіденційною чи службовою інформацією, та ПрАТ «ПівнГЗК» міг придбати право користування даними з Бази даних Platts. Додатково Відповідач звертає увагу Суду на такі обставини: в Документації за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки в якості Джерел інформації ПрАТ «ПівнГЗК» застосована База даних Amadeus - спеціалізована база даних, розроблена інформаційною агенцією Bureau van Dijk. В Документації за 2020 та 2021 роки для цілей цього порівняльного аналізу використовувалася база даних TP Catalyst версія 130 (дата останнього оновлення 04 лютого 2021 року, номер оновлення 130004 (п° 130004)). Експорт даних з бази проводився 16 лютого 2021 року та 1 квітня 2022 року. При цьому, доступ до Баз даних Amadeus та TP Catalyst - є платним. Відповідач звертає увагу Суду, що ПрАТ «ПівнГЗК» було використано Бази даних Amadeus та TP Catalyst при тому, що доступ до таких Баз даних є платним, при цьому, Позивач з незрозумілих причин посилається на неможливість доступу до інформації з Бази даних Platts з урахуванням того, що доступ до інформації, зазначеній в ній є платним. Однак, Позивач міг придбати доступ до такої інформації аналогічно, як ним було придбано права користування інформацією з Баз даних Amadeus та TP Catalyst.
Інформація ж, на якій наполягає Позивач, не стосується встановлення обґрунтування підстав призначення перевірки, та стосується вже саме проведення підрахунків так визначення за такими підрахунками об'єкта оподаткування. При цьому, Відповідачем вже неодноразово зазначалося, що виконуючи покладений на нього обов'язок доказування, Відповідачем було подано до Суду всі документи та інформацію, які стосуються питання обґрунтування правомірності підстав призначення перевірки ПрАТ «ПівнГЗК».
В підготовчому судовому засіданні, що відбулося 09 грудня 2025 року, представник позивача підтримала клопотання про надання судового доручення по справі та просила його задовольнити, представники відповідача просили відмовити в задоволенні даного клопотання як необґрунтоване.
Врахувавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, вирішуючи клопотання про надання судового доручення по справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За ч. 1, 2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1-4 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 85 Кодексу адміністративного судочинства України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Судове доручення про надання правової допомоги надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
За обставин даної справи суд констатує відсутність правових підстав для надання судового доручення.
Так, предметом спору в даній справі є індивідуально-правовий акт - наказ відповідача про проведення перевірки позивача.
Правомірність оскаржуваних дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд оцінює на момент їх вчинення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.07.2021 року у справі №826/17810/18.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, у відповідача вже в силу законодавства наявний обов'язок довести правомірність свого наказу, а також надати відповідні докази.
Додатково судом двічі витребувано у відповідача докази у справі: при відкритті провадження та в судовому засіданні 04.02.2025 року.
Відповідачем неодноразово подавалися докази у справі.
Отже, вирішення цього спору зводиться до того, чи підтверджуватимуть надані відповідачем докази правомірність його наказу, або ж не підтверджуватимуть, зважаючи на всі обставини його прийняття. Непідтвердження правомірності наказу являтиме собою підставу для його скасування.
Суд констатує, що дослідження витребуваних відомостей шляхом надання судового доручення не входить до предмета доказування у справі, оскільки такі дані мають загальний характер і прямого впливу на правомірність спірного наказу не матимуть.
Більш того, суд критично оцінює запропонований позивачем спосіб використання інструментарію судового доручення. Так, його метою має бути: «вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави». Тобто, йдеться про фізичну, об'єктивну значущість участі іноземного суб'єкта для вчинення відповідних дій.
В даному ж випадку позивач, який є суб'єктом господарювання, фактично просить за допомогою судового доручення отримати доступ до вже загальнодоступної бази. Доводи про те, що загальнодоступність відсутня через необхідність оплати відповідних послуг суд оцінює критично, оскільки відповідні пояснення позивача мають суб'єктивний характер. Підтримання загальнодоступності комерційних інструментів як правило завжди має оплатний характер, особливо коли йдеться про правовідносини, подібні до спірних. Ця обставина не заперечує можливості невичерпного кола осіб без будь-яких додаткових обмежень та вимог до них, окрім оплати відповідної послуги, здобути відповідні відомості. Окрім цього, позивач є суб'єктом господарювання, який на постійній основі та тривалий час бере участі у контрольованих експортних операціях, а також поза розумним сумнівом має достатній економічний ресурс для оплати доступу до відповідних відомостей. Відсутність такого ресурсу позивачем не стверджувалася та документально не доведена.
Тобто, йдеться не лише про використання правового інструментарію не за призначенням, а й намагання його застосувати за відсутності фактичних підстав, розумної потреби та будь-якої доцільності застосування саме його. Також суд повторює, що раніше вже констатував, що відсутні і правові підстави для відповідного судового доручення.
Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 72, 73, 76, 85, 90, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про надання судового доручення по справі №160/32691/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складений 12 грудня 2025 року.
Суддя Н.В. Боженко