12 грудня 2025 рокуСправа №160/29150/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНОР" до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алло» про визнання протиправною та скасування постанови, -
08.10.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНОР" до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алло», з вимогами:
- визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 18.09.2025 № ПС/ ДН/24085/РН/025431/ПТ/ПС/1;
- стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНОР» понесені останнім судові витрати, що включають в себе судовий збір у розмірі 3028 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Постановою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 18.09.2025 № ПС/ДН/24085/РН/025431/ПТ/ПС/1 встановлено, що ТОВ «УКРНОР» порушило вимоги п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», за що на нього накладено адміністративно-господарську санкцію у вигляді штрафу у розмірі 34000 грн, який постановлено сплатити у 15-денний строк. Вказана постанова підписана т.в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Бланком С.В. Позивач вважає вищевказану постанову протиправною, винесеною з порушенням встановленого Законом порядку, такою, що порушує його права, а отже - підлягає скасуванню. Так, позивач зазначає, що в ході проведення перевірки відповідачем винесене рішення від 08.09.2025 № ПС/ ДН/28431/РН/025431/РО/1 про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів за підписом т.в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Бланка С.В., яким встановлені порушення маркування товару та цим рішенням встановлено термін на усунення виявлених порушень до 10.10.2025 року. Однак, не зважаючи на те, що вказаний термін ще не настав, відповідачем складено протокол № ПС/ДН/24085/РН/025431/ПТ/1 про виявлене порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», за результатами розгляду якого винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарської санкції до позивача. З огляду на вищевикладене позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, такою, що суперечить принципу правової визначеності та просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/29150/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 06.11.2025 р.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
22.10.2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнор» подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
23.10.2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Алло» подано письмові пояснення, згідно з якими третя особа зазначає, що виявлену відповідачем формальну невідповідність було усунено спільно з позивачем, внаслідок чого відповідачем ухвалено рішення від 21.08.2025 року №ПС/КР/23372/РН/0534/РО/РС про скасування рішень про вжиття обмежувальних ( коригувальних) заходів.
27.10.2025 року Південно - Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці надано відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне. На підставі результатів планової перевірки характеристик продукції (Акт від 14 липня 2025 року № ПС/КР/23372/РН/0534), яка проведена фахівцями ринкового нагляду Південно-Східним міжрегіональним управління Державної служби з питань праці щодо перевірки дотримання вимог законодавства та нормативно-правових актів державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, а саме: Електросамокат Xiaomi Electric Scooter 4Pro Gen 2, модель DDHBC25ZM; Електросамокат Xiaomi Electric Scooter 5,модель DDHBC35ZM та Електровелосипед FIIDO L3 Gray, що не відповідають вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 62, постачальником та імпортером якої є ТОВ «УКРНОР» Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці було видано наказ про проведення позапланової перевірки характеристик продукції по ланцюгу постачання від 22.08.2025 №637/ПС-ЗК та направлення на проведення позапланової перевірки від 25.08.2025 № ПС/3.1/16441-25.
Одночасно з тим, під час проведення перевірки відповідно до документації наданої позивачем було встановлено, що позивач є імпортером та особа, яка відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» вважається такою, що ввела в обіг вищевказану продукцію. За результатами перевірки складено Акт №ПС/ДН/28431/РН/025431 від 08.09.2025 року та вирішено розглянути справу щодо адміністративно господарського правопорушення відповідальність за яке передбачена п.2 ч.2, ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Розгляд справи проводився у присутності уповноваженої особи позивача за довіреністю Нестерова Єгора Миколайовича. Під час розгляду справи уповноваженою особою ТОВ «УКРНОР» додаткових документів не надано. Отже, 18.09.2025 року була винесена Постанова №ПС/ДН/24085/РН/025431/ПТ/ПС/1, якою постановлено позивачу сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 34 000 гривень.
Зазначає, що Постанова про накладення штрафу від 18.09.2025 року №№ПС/ДН/24085/РН/025431/ПТ/ПС/1 винесена відповідно до того, що відповідачем допущено порушення вимог пункту 7 Технічного регламенту та п. 1.7.1, п. 1.7.3 додатку 1 до Технічного регламенту, до введення машини в обіг та/або в експлуатацію виробник або його уповноважений представник повинен забезпечити її відповідність суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров'я, зазначеним у додатку 1. Оскільки позивач повинен був виконати вимоги даного Технічного регламенту при введені машин на територію України, в зв'язку з незабезпеченням вимог Технічного регламенту, в незалежності від подальшого усунення порушень до суб'єкта господарювання застосовуються штрафні санкції, а саме, відповідно до п.2 ч.2. ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам. Дана норма законодавства не передбачає звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності, у зв'язку з усуненням порушення в подальшому.
Зважаючи на вищевикладене вважає оскаржувану постанову правомірною та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Окрім заперечень щодо адміністративного позову, відповідачем також викладені заперечення проти заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу. В їх обґрунтування відповідачем вказано, що представником позивача в межах розгляду даної адміністративної справи належним чином не доведено виконаний обсяг робіт та їх вартість, що унеможливлює надання оцінку необхідності їх вчинення та реальності. Відтак, відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача.
31.10.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнор» подало відповідь на відзив проти позову, у якій позивач посилається на безпідставність заперечень відповідача з огляду на наступне. На пакуванні товару «Електросамокат Xiaomi Electric Scooter 4 Pro Gen 2, модель DDHBC25ZM, SKU: BHR 8067GL» наявний QR - код, при скануванні якого споживачі можуть отримати доступ до інструкції на цей пристрій українською мовою, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, з боку ТОВ «Укрнор» відсутні порушення вимог Технічного регламенту безпеки машин щодо наявності маркування та інформації про безпечність на імпортованому ним товарі. Таким чином зауважують, що штраф до них застосований неправомірно та просять задовольнити адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
На підставі результатів планової перевірки характеристик продукції (Акт від 14 липня 2025 року № ПС/КР/23372/РН/0534), яка проведена фахівцями ринкового нагляду Південно-Східним міжрегіональним управління Державної служби з питань праці щодо перевірки дотримання вимог законодавства та нормативно-правових актів державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, а саме: Електросамокат Xiaomi Electric Scooter 4Pro Gen 2, модель DDHBC25ZM; Електросамокат Xiaomi Electric Scooter 5,модель DDHBC35ZM та Електровелосипед FIIDO L3 Gray, що не відповідають вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 62, постачальником та імпортером якої є ТОВ «УКРНОР» Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці було видано наказ про проведення позапланової перевірки характеристик продукції по ланцюгу постачання від 22.08.2025 №637/ПС-ЗК та направлення на проведення позапланової перевірки від 25.08.2025 № ПС/3.1/16441-25.
У період з 02.09.2025 по 08.09.2025 Південно - Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці здійснено позапланову (за ланцюгом постачання) невиїзну перевірку характеристик продукції: Електросамокат Xiaomi Electric Scooter 4 Pro Gen 2, модель DDHBC25ZM; Електросамокат Xiaomi Electric Scooter 5, модель DDHBC35ZM та Електровелосипед FIIDO L3 Gray, в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30 січня 2013 р. № 62, за місцезнаходженням органу ринкового нагляду: вул. Високовольтна, будинок 22, м. Дніпро, Дніпропетровська область, відділом ринкового нагляду Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці у постачальника продукції - ТОВ «УКРНОР».
В ході проведення перевірки виявлено та зафіксовано порушення вимог пп. б п.1 ч.2 ст.25 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та вимог п. 1.7.1, п. 1.7.3 додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабміну від 30.01.2013р. № 62, п. 7, Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабміну від 30.01.2013р. №62, а саме:
1. Електросамокат Xiaomi Electric Scooter 4 Pro Gen 2, модель DDHBC25ZM - Відсутня інформація, що має бути вказана на машині українською мовою, а саме при введенні в обіг як особа, що є уповноваженим представником виробника та імпортером: - найменування та місцезнаходження виробника та в разі необхідності його уповноваженого представника; - найменування машини; - позначення серії або типу; - серійний номер (за наявності); - рік вироблення, тобто рік, у якому виробничий процес завершено.
2. Електросамокат Xiaomi Electric Scooter 5, модель DDHBC35ZM - Відсутня інформація, що має бути вказана на машині українською мовою, а саме при введенні в обіг як особа, що є уповноваженим представником виробника та імпортером: - найменування та місцезнаходження виробника та в разі необхідності його уповноваженого представника; - найменування машини; - позначення серії або типу; - серійний номер (за наявності); - рік вироблення, тобто рік, у якому виробничий процес завершено.
3. Електровелосипед FIIDO L3 Gray - Відсутня інформація, що має бути вказана на машині українською мовою, а саме при введенні в обіг як особа, що є уповноваженим представником виробника та імпортером: - найменування та місцезнаходження виробника та в разі необхідності його уповноваженого представника; - найменування машини; - позначення серії або типу; - серійний номер (за наявності); - рік вироблення, тобто рік, у якому виробничий процес завершено.
В ході вказаної перевірки відповідачем винесене рішення від 08.09.2025 № ПС/ ДН/28431/РН/025431/РО/1 про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів за підписом т.в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Бланка С.В., яким встановлені порушення маркування товару.
Вказаним рішенням позивачу встановлений термін на усунення виявлених порушень - 10.10.2025.
Одночасно з тим, під час проведення перевірки відповідно до документації наданої позивачем було встановлено, що позивач є імпортером та особа, яка відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» вважається такою, що ввела в обіг вищевказану продукцію.
За результатами перевірки складено Акт №ПС/ДН/28431/РН/025431 від 08.09.2025 року та вирішено розглянути справу щодо адміністративно господарського правопорушення відповідальність за яке передбачена п.2 ч.2, ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Розгляд справи проводився у присутності уповноваженої особи позивача за довіреністю Нестерова Єгора Миколайовича. Під час розгляду справи уповноваженою особою ТОВ «УКРНОР» додаткових документів не надано.
Отже, 18.09.2025 року була винесена Постанова №ПС/ДН/24085/РН/025431/ПТ/ПС/1, якою постановлено позивачу сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 34 000 гривень.
09.10.2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнор» направлено до Південно - Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці повідомлення про виконання рішення про вжиття обмежувальних ( коригувальних) заходів, яким повідомлено про усунення порушень продукції: Електросамокат Xiaomi Electric Scooter 4 Pro Gen 2, модель DDHBC25ZM; Електросамокат Xiaomi Electric Scooter 5, модель DDHBC35ZM та Електровелосипед FIIDO L3 Gray, в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30 січня 2013 р. № 62.
Не погоджуючись з прийнятою постановою про накладення штрафу та вважаючи її протиправною позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України), Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі Закон № 877) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 2 Закону №877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Приписами статті 3 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) здійснюється лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.
Кабінетом Міністрів України 13 березня 2022 року прийнята постанова № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (далі - постанова № 303, застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якої вирішено припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні».
Згідно з пунктом 2 постанови № 303 за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов'язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.
Відповідно до пункту 5 постанови № 303 припинено проведення планових заходів державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні», крім здійснення заходів державного ринкового нагляду щодо:
побутових ламп неспрямованого випромінення в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту щодо вимог до екодизайну для побутових ламп неспрямованого випромінення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 р. № 734 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 66, ст. 2294), і Технічного регламенту щодо встановлення системи для визначення вимог з екодизайну енергоспоживчих продуктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 р. № 804 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 80, ст. 2678);
низьковольтного електричного обладнання в частині його відповідності вимогам Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1067 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 102, ст. 3526);
обладнання в частині його відповідності вимогам Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1077 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 2, ст. 72);
машин та устаткування в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 62 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 9, ст. 344).
Відтак, на час дії воєнного стану не припинено проведення заходів ринкового нагляду щодо машин та устаткування в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 62 та відповідно суд констатує наявне у відповідача право на проведення планових контрольних заходів в умовах воєнного стану.
Стосовно правомірності постанов про накладення штрафу.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), відповідно до частини четвертої статті 2 якого заходи контролю здійснюються органами у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлю Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 01 грудня 2010 року № 2735-VI (далі - Закон № 2735-VI), відповідно до частини першої та частини п'ятої статті 10 ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему. Повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами України.
Таким чином, Закон № 2735-VI є спеціальним законом в контексті спірних правовідносин.
Статтею 23 Закону № 2735-VI встановлено, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.
Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.
Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.
Пунктом 2 частини першої статті 22 Закону № 2735-VI визначено, що заходами ринкового нагляду, зокрема, є обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції.
Статтею 29 Закону № 2735-VI врегульоване питання обмежувальних (корегувальних) заходів щодо продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, у тому числі в разі формальної невідповідності, відповідно до частини першої якої у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.
Згідно з частиною третьою статті 29 Закону № 2735-VI орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності, якщо цей орган встановить будь-яку таку невідповідність:
знак відповідності технічним регламентам було нанесено з порушенням вимог, визначених у відповідному технічному регламенті;
не було нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено відповідним технічним регламентом;
не було складено декларацію про відповідність або декларація про відповідність (її копія чи спрощена декларація про відповідність) не супроводжує продукцію, якщо це передбачено відповідним технічним регламентом;
декларацію про відповідність було складено з порушенням вимог;
органу ринкового нагляду не надано доступу до технічної документації або вона є неповною;
вчинено інші порушення встановлених вимог, визначені у відповідному технічному регламенті як формальна невідповідність.
Перелік порушень встановлених вимог, які вважаються формальною невідповідністю, уточнюється у відповідних технічних регламентах.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону № 2735-VI рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути змінені чи скасовані відповідними органами ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлень суб'єктів господарювання про виконання ними рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або за результатами перевірок стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень, проведених відповідно до статті 34 цього Закону. Зазначені рішення також можуть бути змінені за результатами розгляду органами ринкового нагляду клопотань, пояснень, заперечень та інформації, наданих суб'єктами господарювання відповідно до частин десятої і п'ятнадцятої цієї статті.
Частиною четвертою статті 33 Закону № 2735-VI передбачено, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, внесення змін до таких рішень чи їх скасування приймаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками (головою та членами або уповноваженою особою державного колегіального органу) відповідно до їх повноважень, визначених законами України.
За положеннями частин першої - четвертої статті 34 цього закону з метою контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів органи ринкового нагляду:
1) аналізують повідомлення про виконання цих рішень, надані (надіслані) суб'єктами господарювання, яких стосувалися такі рішення;
2) проводять перевірки стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень;
3) здійснюють моніторинг результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів.
Суб'єкт господарювання, якого стосується рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, має у визначений у такому рішенні строк надати (надіслати) органу ринкового нагляду, що прийняв відповідне рішення, повідомлення про його виконання. До цього повідомлення суб'єкт господарювання може додавати документи або їх копії, що підтверджують виконання рішення.
У разі якщо інформація, що міститься в повідомленні суб'єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, та долучені до рішення документи є недостатніми для підтвердження результативності виконання цього рішення, а також за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цієї інформації відповідний орган ринкового нагляду проводить перевірку стану виконання суб'єктом господарювання такого рішення.
Перевірка стану виконання рішення починається не пізніше десяти робочих днів з дня одержання органом ринкового нагляду повідомлення суб'єкта господарювання про виконання відповідного рішення, а в разі ненадання суб'єктом господарювання такого повідомлення у визначений у рішенні строк - не пізніше десяти робочих днів з дня настання визначеного строку.
У разі якщо за результатами аналізу повідомлення суб'єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або перевірки стану виконання цього рішення встановлено факт невиконання чи часткового виконання суб'єктом господарювання відповідного рішення або виконання рішення не може бути визнано результативним, орган ринкового нагляду невідкладно приймає рішення про внесення змін до зазначеного рішення. Такі зміни можуть передбачати вжиття нових обмежувальних (корегувальних) заходів (частина восьма статті 34 Закону № 2735-VI).
Відповідальність за порушення вимог цього Закону встановлюється цим та іншими законами України (частина перша статті 44 Закону № 2735-VI).
Пунктом 3 частини четвертої статті 44 Закону № 2735-VI встановлено, що до суб'єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо усунення формальної невідповідності, визначених частиною третьою статті 29 цього Закону, - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів (крім юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів - юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування.
В цьому випадку в ході перевірки відповідачем винесене рішення від 08.09.2025 № ПС/ ДН/28431/РН/025431/РО/1 про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів за підписом т.в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Бланка С.В., яким встановлені порушення маркування товару.
Вказаним рішенням позивачу встановлений термін на усунення виявлених порушень - 10.10.2025.
Суд зауважує, що позивачем подано повідомлення про виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів до закінчення установленого відповідачем строку, а саме 09.10.2025 року.
Відтак, на час винесення оскаржених в цій справі постанов не закінчився встановлений позивачу строк для усунення порушень.
Оскільки пунктом 3 частини четвертої статті 44 Закону № 2735-VI установлена відповідальність суб'єкта господарювання у вигляді адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо усунення формальної невідповідності, визначених частиною третьою статті 29 цього Закону, а на час прийняття постанов про накладення штрафу не закінчився строк, установлений для усунення формальних невідповідностей, суд доходить до висновку про відсутність в діях позивача складу порушення (невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо усунення формальної невідповідності, визначених частиною третьою статті 29 цього Закону).
У разі якщо контролюючий орган вкладає у прийняті ним рішення певний зміст, він зобов'язаний викласти суть рішення у зрозумілому та однозначному формулюванні. У даному ж випадку, якщо допущені органом змістові помилки призвели до неправильного розуміння суб'єктом виконання змісту тексту, на останнього через такі розбіжності не можуть покладатись несприятливі наслідки, а будь-які непорозуміння повинні тлумачитись не користь суб'єкта господарювання. Тому, прийнятий акт індивідуальної дії повинен бути доступним, передбачуваним, зрозумілим, чітким та однозначним.
У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 (провадження № 11-555заі18), із посиланням на положення ст. ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Цей принцип також неодноразово був застосований Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду під час вирішення спорів, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 580/122/17, від 20.02.2018 у справі № 576/1724/17, від 20.02.2018 у справі № 679/761/15-а, від 27.02.2018 у справі № 642/3284/17, від 27.02.2018 у справі № 227/2360/17, від 17.12.2018 у справі № 344/12315/16-а.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Отже, громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість у разі необхідності за належної правової допомоги передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія.
Таким чином, відповідач для визначення строків вжиття позивачем певних заходів по виконанню покладених обов'язків не може керуватись фактами або подіями, якщо з його рішення неможливо чітко та однозначно встановити, що саме на такі факти або події у вказаному рішенні було посилання.
У відповідності ж до ч. 4 ст.34 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» перевірка стану виконання рішення починається не пізніше десяти робочих днів з дня одержання органом ринкового нагляду повідомлення суб'єкта господарювання про виконання відповідного рішення, а в разі ненадання суб'єктом господарювання такого повідомлення у визначений у рішенні строк - не пізніше десяти робочих днів з дня настання визначеного строку.
При цьому суд наголошує, що позивачем подано повідомлення про виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів до закінчення установленого відповідачем строку, а саме 09.10.2025 року.
За наведених обставин суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 18.09.2025 № ПС/ ДН/24085/РН/025431/ПТ/ПС/1 прийнята всупереч вимог чинного законодавства, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для її скасування.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНОР" до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алло» про визнання протиправною та скасування постанови.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
В позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 10 000,00 грн.
Згідно із частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Відповідно до частини п'ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частини дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов'язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.
Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.
Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем надано до суду копій:
-свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3604;
-договору про надання правових ( юридичних) послуг №18/07 від 18.07.2024 року;
-додаткової угоди № 17 до договору про надання правової допомоги №18/07 від 18.07.2024 року;
-акту прийому - передачі наданих послуг №17 від 03.10.2025 року;
-платіжної інструкції №1415 від 06.10.2025 року.
Судом досліджено надані докази та встановлено наступне.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності відповідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів.
Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Крім того, у судових засіданнях адвокат участі не брав.
При вирішенні заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу суд також враховує клопотання Південно - Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про зменшення суми витрат на правничу допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 справі №520/6658/21).
Також суд враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат заперечення відповідача щодо заявленої до відшкодування суми, що було висловлено у відзиві проти позову.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 10 000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак заявлене клопотання підлягає частковому задоволенню. При цьому, суд зазначає, що сторони несуть витрати на професійну правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану із справою.
Таким чином, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00грн.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Одночасно з цим суд зауважує, що вимога про визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання вчинити певні дії є однією немайновою вимогою, оскільки вимоги є пов'язаними між собою.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 3028,00грн. підлягає стягненню з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНОР" до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алло» про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 18.09.2025 № ПС/ ДН/24085/РН/025431/ПТ/ПС/1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно - Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці ( 49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд. 1, код ЄДРПОУ 44729283) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю « Укрнор» ( 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, 38, к. 47, код ЄДРПОУ 45088078) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук