12 грудня 2025 р.Справа №160/31788/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Е.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - Піскарьова Артема Олександровича про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №160/31788/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Воловець), Військової частини НОМЕР_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Воловець), третя особа - КНП "Воловецька центральна лікарня Воловецької селищної ради" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
05 листопада 2025 року ОСОБА_1 в особі представника Піскарьова Артема Олександровича звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Воловець), Військової частини НОМЕР_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Воловець), третя особа - КНП "Воловецька центральна лікарня Воловецької селищної ради" з вимогами:
- визнати протиправним дії співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 (Воловець) під час мобілізації, які полягають у взяті на облік та проведені мобілізаційних дій відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Воловець) про призов та направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проходження військової служби за мобілізацією;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
- визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії про ступінь придатності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до військової служби.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено слухати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 10.12.2025 виправлено описку в ухвалах Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 та від 25.11.2025 в адміністративній справі №160/31788/25 та визначено вважати вірним найменування відповідача - військова частина НОМЕР_1 (у відповідних відмінках).
11.12.2025 до суду через систему «Електроний суд» від представника ОСОБА_1 - Піскарьова Артема Олександровича надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони командуванню НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби (ВЧ НОМЕР_3 ) та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з направленням/переведенням/переміщенням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з місцезнаходження НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби (ВЧ НОМЕР_3 ) для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої частини/ підрозділу/формування з НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби (ВЧ НОМЕР_3 ), в тому числі за бойовим розпорядженням, до набрання законної сили рішенням суду по справі.
В обґрунтування заяви зазначає, що відповідно до наказу ректора ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_1 ) №1698-ОС від 09.12.2025 позивача виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_1 ) з 10.12.2025 та направлено для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (ВЧ НОМЕР_3 ) на підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України від 08.12.2025 №2496-ОС. Відповідно до припису виданому ОСОБА_1 , 10.12.2025 він вибув у розпорядження начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (ВЧ НОМЕР_3 ) та встановлено строк прибуття 11.12.2025. Оскільки предметом даного позову є оскарження рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (Воловець) щодо мобілізації ОСОБА_1 , то подальші дії щодо його переведенням/переміщенням породжують нове порушення права та свободи позивача, та в подальшому унеможливить виконання рішення. Вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову, може призвести істотно ускладнить чи навіть унеможливить виконання рішення суду, що значно негативно вплине на ефективний захист Позивача, поновлення його порушених та оспорюваних прав, інтересів за захистом яких він звернувся.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд вважає за можливе розглянути заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, доводи заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного з огляду на наступне.
Статтею 150 КАС України визначено що, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
З огляду на приписи наведеної статті небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Також, при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Приписами пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Оцінюючи доводи заявника слід відзначити, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
З системного аналізу зазначених вище норм слідує, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд також враховує, що відповідно до частини 6 статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Суд зауважує, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.
Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (Воловець) проведено заходи щодо мобілізації ОСОБА_1 .
Наказом ректора від 13.10.2025 №1399-ОС «По особовому складу» позивач зарахований у списки особового складу Національної академії державної прикордонної служби України на всі види забезпечення без атестатів.
Наказом ректора Національної академії державної прикордонної служби України від 18.10.2025 №646-ОД «Про організацію підготовки офіцерів» позивач направлений на проведення підготовки офіцерів за призовом під час мобілізації, які надходять на доукомплектування до органів (підрозділів) Державної прикордонної служби України з 20.10.2025 по 10.12.2025.
Відповідно до наказу ректора ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_1 ) №1698-ОС від 09.12.2025 позивача виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_1 ) з 10.12.2025 та направлено для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (ВЧ НОМЕР_3 ) на підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України від 08.12.2025 №2496-ОС.
Відповідно до припису виданому ОСОБА_1 , 10.12.2025 він вибув у розпорядження начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (ВЧ НОМЕР_3 ) та встановлено строк прибуття 11.12.2025.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
В частині 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» надано визначення поняття військовослужбовців, як осіб, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм, вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
Законом України №2359-IX від 08 липня 2022 року «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці», внесено зміни до частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Відтак, на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона шляхом забезпечення позову здійснювати зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю, яким безумовно є і наказ про його переміщення.
Окрім того, суд враховує, що загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Закон №548-XIV).
За приписами статті 28 Закону №548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтею 30 Закону №548-XIV передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Відтак забезпечення позову шляхом заборони командуванню НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби (ВЧ НОМЕР_3 ) та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з направленням/переведенням/переміщенням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з місцезнаходження НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби (ВЧ НОМЕР_3 ) для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої частини/ підрозділу/формування з НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби (ВЧ НОМЕР_3 ), в тому числі за бойовим розпорядженням, до набрання законної сили рішенням суду по справі №160/31788/25, не відповідає вимогам КАС України, адже такі накази будуть віддані в умовах воєнного стану.
Запропонований заявником захід забезпечення позову, не відповідає порушеному праву заявника, за захистом якого він звернувся до суду із позовом, та не може бути застосований в силу вищевказаних положень пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України, оскільки вказані дії можуть здійснюватися лише на виконання відповідних наказів, які не є предметом оскарження. Позивачем до заяви не додано жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем прийнято наказ(и) про переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або/до іншого навчального центру. Та він не вказує про намір оскарження саме таких наказів.
Окрім того, підставою для звернення з заявою до суду є те що співробітники ІНФОРМАЦІЯ_2 (Воловець) під час мобілізації ОСОБА_1 , провели заходи щодо мобілізації позивача, без достатніх для цього підстав, під час мобілізації діяли не законно, з порушенням конституційних прав позивача, грубо ігноруючи Закон, внаслідок чого позивача було незаконно мобілізовано та порушено його права. Окрім того, військово-лікарською комісією допущено формальну процедуру медичного огляду, порушено процедуру його проведення та не враховано зауважень ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно скарг на здоров'я..
В той же час, суд зауважує, що посилання заявника по суті обґрунтовані можливістю настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому, що не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Сама лише незгода заявника із протиправними діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких дій протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Застосування судом обраного заявником заходу забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах заявника про ймовірність порушення у майбутньому його прав та інтересів.
Суд зазначає, що у випадку забезпечення позову суд фактично без належних на те підстав поставить під сумнів дії чи рішення суб'єкта владних повноважень, втрутившись у його дискреційні повноваження без надання правової оцінки підставам для такого рішення, а, відтак, тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.
Що ж до наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення (бездіяльності) та порушення таким рішенням (бездіяльністю) прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/ 18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі №640/16242/19 вказано, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Таким чином, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття таких заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є вкрай вагомими підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, адже, як вже наголошувалося, такі обставини підлягають встановленню та доведенню в процесі розгляду справи по суті.
Заявник в обґрунтування обставин, про які ним зазначено в заяві про забезпечення позову, не надав належних доказів, які б на даному етапі розгляду справи давали можливість суду бути переконаним у тому, що оскаржувані рішення дії чи бездіяльність відповідача є «очевидно протиправними» поза обґрунтованим сумнівом.
Верховний Суд у постанові від 03 травня 2023 року у справі № 640/15534/22 наголосив, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом саме під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішень та дій відповідачів, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Стосовно доводів заявника, що у разі задоволення позовних вимог позивача поновлення його прав буде фактично неможливим, оскільки подальші дії щодо його переведенням/переміщенням породжують нове порушення права та свободи позивача, та в подальшому унеможливить виконання рішення, а відтак ефективний захист та поновлення порушених прав позивача стане ускладненим або неможливим, варто зауважити, що чинне законодавство передбачає право військовослужбовця, за наявності визначених законом підстав, подати до командування рапорт про звільнення з військової служби, що спростовує твердження про неможливість поновлення прав у разі задоволення позову.
Посилання заявника, фактично зводяться до перелічення можливих у майбутньому наслідків, проте не містять реальних та актуальних на день прийняття цієї ухвали судом обставин та доказів, що їх підтверджують для застосування підстав, визначених статтею 150 КАС України.
Відтак, наразі, судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 77, 78, 90, 150-154, 241, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Піскарьова Артема Олександровича про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №160/31788/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Воловець), Військової частини НОМЕР_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (Воловець), третя особа - КНП "Воловецька центральна лікарня Воловецької селищної ради" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков