11 грудня 2025 року Справа №215/7855/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучугурної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі №215/7855/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності та діяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності та діяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності та діяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
24.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із Тернівського районного суду м. Кривого Рогу надійшли за підсудністю матеріали справи №215/7855/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності та діяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
За результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №215/7855/25 в частині позовних вимог щодо встановлення наявності компетенції відповідача.
Щодо іншої частини позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, суд ухвалою від 29.10.2025 залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання бездіяльності та діяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії; встановив позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в описовій частині ухвали, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
11.12.2025 до суду від позивача надійшла заява про відвід судді Кучугурної Н.В.
У заяві вказано, що не можна довіряти судді, який не зважає на повноваження відповідача, не зазначає мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем з посиланням на норми права, не підкорюється ст.5, ст.248 КАС України, вимагає надати незрозумілі докази для встановлення повноважень, що суперечить його точному змісту та не розуміє спосіб захисту і вважає відсутність нормативного правового акту не спірними обставинами. Таке свавілля при захисті соціальних прав в соціальній державі не припустимо. У судді завжди негаразд з доброзичливістю, увагою, для встановлення наявності компетенції, штучно створює перешкоди для захисту гарантій ст.46 Конституції України, тому відмовляється витребувати за своєю ініціативою необхідні докази для повного, всебічного розгляду справи для того, щоб відмовитися навести лад у судовій системі для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики та саме це доводить про його зацікавленість у кінцевому результаті. Позивач указує на перевищення влади, службових повноважень, затягнення строку розгляду, його особистий інтерес для задоволення власних потреб, оскільки суддя використовує хибні мотиви залишення позову без руху, порушуючи вимоги ст. ст.5, 248 КАСУ та підстави ст.ст.6, 7 КАСУ. При цьому позивач просить зважати на її сумніви про неупередженість, необ'єктивність судді, що не гарантує законність здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду позову. Позивач звертає увагу на особисті переконання та поведінку судді в аргумент, що правосуддя не здійснюється в термін «розумного строку розгляду». Довіра до судді відсутня і саме відвід судді сприяв би уникненню сумнівів щодо неупередженості суду та виконанню принципу верховенства права і правової визначеності та сприяв виконанню завдання судочинства і принципу правової визначеності. Саме ці заперечення повинні взяті судом до уваги при розгляді заяви про відвід судді. Згідно з ч.1 ст.7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав та інтересів незалежним і безстороннім судом, а суддя у цьому провадженні є особа прямо заінтересована повернути позов. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Суддя вже став на захист відповідача, оскільки не вважає потрібним виконання гарантій існуючих прав людини і таке обмеження не передбачено законом. Недопустимо свавілля судді в правовій державі. На підставі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст.36, 39, 40 КАСУ, позивач просить відводу судді Кучугурної Н.В. Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яка має неналежну професійну спрямованість, має упередженість, зацікавленість у кінцевому рішенні, не підкорюється п.4, 5 ч.1 ст.5, ч.2 ст.245, ст.248 КАСУ, завданню судочинства і принципу правової визначеності і вже стала на сторону відповідача.
Дослідивши подану позивачем заяву про відвід судді, суд зазначає про таке.
За змістом приписів Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Надаючи оцінку доводам позивача щодо наявності правових підстав для відводу судді Кучугурній Н.В., суд зазначає, що заявлений відвід обумовлений, зокрема, не погодженням з ухвалою суду про залишення позову без руху, однак вказані обставини не можуть бути підставою для відводу судді у цій справі.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Також суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на наведені норми чинного процесуального законодавства України і була постановлена ухвала про залишення без руху позовної заяви у справі №215/7855/25.
З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність будь-яких інших обґрунтувань щодо наявності підстав для відводу судді, суд уважає заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кучугурній Н.В. необґрунтованою та безпідставною.
Згідно з частиною 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурної Н.В.
Передати матеріали адміністративної справи №215/7855/25 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.
Ухвала суду набирає законної сили 11.12.2025 та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Н.В. Кучугурна