12 грудня 2025 року Справа № 160/22375/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати незаконним відмову № 046850017877 від 10.04.2025 року Пенсійного фонду України в Одеській області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати в загальний трудовий стаж на підставі копії трудової та показів свідків, трудовий стаж є підставою для нарахування пенсії за віком, період праці ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 : з 30.10.1984 року і по 14.11.1987 року проходження військової служби згідно записів військового квитка стаж праці з 16.06.1983 року по 01.12.1983 року; з 12.03.1984 року по 01.05.1984 року; з 20.01.1988 року; з 20.01.1988 року по 31.10.1990 року; з 01.01.1991 року по 29.03.1997 року на підставі виписки з трудової книжки НОМЕР_1 , та довідки М-90 від 14.02.2025 з Архівної установи «Трудовий архів).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 , у тому числі первинний протокол призначення пенсії.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що 01.04.2025 позивачем подано до органів Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За наслідками розгляду заяви та наданих документів 10.04.2025 Головним управлінням винесено рішення № 046850017877 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 за відсутності необхідного страхового стажу 32 роки. Страховий стаж позивача становить 20 років 4 місяці 12 днів. За результати розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди: - проходження військової служби з 30.10.1984 по 14.11.1986, оскільки у військовому квитку дата звільнення в запас (14.11.1986) не відповідає даті наказу про звільнення в запас (29.09.1987). Також згідно довідки від 12.11.1999 № 311/6 неможливо зарахувати, оскільки в довідці відсутнє посилання на первинні документи та в заяві відсутнє повідомлення про неотримання від інших держав пенсійних виплат відповідно до ст 241 Закону № 1058. Позивачу повідомлено про необхідність надати уточнюючу довідку з військкомату;
- роботи згідно наданої довідки від 18.03.2025 № 4/5-338 за період з 16.06.1983 по 01.12.1983, оскільки в довідці відсутня дата наказу про прийняття на роботу, з 12.03.1984 по ..., оскільки відсутній запис про звільнення з роботи та з 20.01.1988 по 11.05.1988, оскільки довідка видана на підставі книгу обліку прийому робітників.
Стаж можливо зарахувати після проведення акту перевірки довідки заробітної плати.
- роботи з 1990 по 1997 згідно наданої довідки від 14.02.2025 № М-90, оскільки в довідці ім'я та по батькові зазначено скорочено;
- підприємницької діяльності з 01.07.2004 по 31.08.2006, з 01.07.2009 по 31.01.2010, з 01.05.2010 по 31.10.2010, з 01.12.2010 по 31.03.2012, з 01.06.2012 по 31.08.2013 та з 01.03.2022 по 31.03.2025, оскільки згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутнє нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду.
У зв'язку з цим, право позивача на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 відсутнє у зв'язку з відсутністю страхового стажу 32 роки.
За наявним документами позивач має право на пенсійну виплату з 03.03.2030 року.
10.12.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли витребувані судом докази.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 01.04.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням № 046850017877 від 10.04.2025 року, яке прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу (32 років).
У рішенні, зокрема, вказано: «Відмова про призначення пенсій за віком ОСОБА_1 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 01.04.2025.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років.
Вік заявника 60 років.
Необхідний страховий стаж статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 32 роки.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року становить від 25 до 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року становить від 15 до 25 років.
Страховий стаж заявника становить 20 років 4 місяці 12 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
- проходження військової служби з 30.10.1984 по 14.11.1986, оскільки у військовому квитку дата звільнення в запас (14.11.1986) не відповідає даті наказу про звільнення в запас (29.09.1987). Також згідно довідки від 12.11.1999 № 311/6 неможливо зарахувати, оскільки в довідці відсутнє посилання на первинні документи та в заяві відсутнє повідомлення про неотримання від інших держав пенсійних виплат відповідно до статті 241 Закону України № 1058. Необхідно надати уточнюючу довідку з військкомату;
- роботи згідно наданої довідки від 18.03.2025 № 4/5-338: з 16.06.1983 по 01.12.1983, оскільки в довідці відсутня дата наказу про прийняття на роботу, з 12.03.1984 по оскільки відсутній запис про звільнення з роботи та з 20.01.1988 по 11.05.1988, оскільки довідка видана на підставі книгу обліку прийому робітників. Стаж можливо зарахувати після проведення акту перевірки довідки заробітної плати;
- роботи з 1990 по 1997 згідно наданої довідки від 14.02.2025 № М-90, оскільки в довідці ім'я та по батькові зазначено скорочено;
- підприємницької діяльності з 01.07.2004 по 31.08.2006, з 01.07.2009 по 31.01.2010, з 01.05.2010 по 31.10.2010, з 01.12.2010 по 31.03.2012, з 01.06.2012 по 31.08.2013 та з 01.03.2022 по 31.03.2025, оскільки згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутнє нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду.
Не працює. Підприємець.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 046850017877 від 10.04.2025 р. (далі-Рішення) про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, за відсутності страхового стажу 32 роки.».
Не погоджуючись із рішенням пенсійного органу щодо незарахування вказаних періодів до страхового стажу та відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон №1058- ІV).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
З 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж).
Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Види трудової діяльності, що зараховуються до стражу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до ст. 62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В спірному випадку пенсійним органом до страхового стажу позивача не зараховано періоди:
- проходження військової служби з 30.10.1984 по 14.11.1987, оскільки у військовому квитку дата звільнення в запас (14.11.1986) не відповідає даті наказу про звільнення в запас (29.09.1987);
- періоди роботи в Дніпропетровському виробничому об'єднанні «Дніпрошина» з 16.06.1983 по 01.12.1983, з 12.03.1984 по 01.05.1984, з 20.01.1988 по 31.10.1990;
- період роботи в колгоспі ім. Петровського Солонянського району з 01.01.1991 по 29.03.1997, оскільки в довідці від 14.02.2025 № М-90 ім'я та по-батькові зазначено скорочено.
Суд з приводу таких висновків пенсійного органу вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Виходячи з наведених норм, трудова книжка заповнювалась роботодавцем і на працівника не покладено обов'язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17.
Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що виписка з трудової книжки позивача НОМЕР_1 містить відомості про період роботи позивача в періоди роботи в Дніпропетровському виробничому об'єднанні «Дніпрошина» з 16.06.1983 по 01.12.1983, з 12.03.1984 по 01.05.1984, з 20.01.1988 по 31.10.1990, а також в колгоспі ім. Петровського Солонянського району, зокрема, з 01.01.1991 по 29.03.1997. Вказане також підтверджується архівною довідкою №М-09 від 14.02.2025. Записи про роботу позивача виконані зрозуміло в хронологічному порядку, засвідчені підписами уповноважених осіб та печатками підприємства.
Суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є такими, що викликають сумнів у достовірності спірних періодів роботи у виписці з трудової книжки НОМЕР_1 , виписка з трудової книжки є належним доказом праці позивача у спірний період.
Крім цього, суд наголошує, що положеннями ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 встановлено, що при зверненні осіб із заявою про призначення пенсії, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Пунктом 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Відповідно до п. 4.2 Порядку 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема,
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Згідно пункту 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, під час вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для врахування до страхового стажу позивача періодів роботи в Дніпропетровському виробничому об'єднанні «Дніпрошина» з 16.06.1983 по 01.12.1983, з 12.03.1984 по 01.05.1984, з 20.01.1988 по 31.10.1990, а також в колгоспі ім. Петровського Солонянського району, зокрема, з 01.01.1991 по 29.03.1997 відповідач був зобов'язаний, у разі виникнення у нього сумніву у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, перевірити надані заявником документи шляхом звернення з відповідними запитами до установ, підприємств, організацій.
Відповідних доказів до суду не надано.
Доводів в обґрунтування підстав неприйняття до розгляду виписки із трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 також не наведено.
При цьому, пенсійний орган не ставить під сумнів достовірність та повноту записів, внесених до виписки із трудової книжки позивача, відтак, неврахування відповідачем записів виписки із трудової книжки не може бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
В даному випадку відомості у поданих позивачем пенсійному органу документах в їх сукупності узгоджуються між собою, не містять суперечливих даних, не дають підстав для сумнівів у їх належності саме позивачу.
З огляду на вищенаведене, враховуючи наявність відповідних записів у трудових книжках позивача, які є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача, суд дійшов висновку, що пенсійним орган протиправно не враховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 16.06.1983 по 01.12.1983, з 12.03.1984 по 01.05.1984, з 20.01.1988 по 31.10.1990 та з 01.01.1991 по 29.03.1997 за фактичною тривалістю, відповідно до виписки із трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Щодо незарахування до страхового стажу періоду проходження позивачем військової служби, суд зазначає таке.
Відповідно до оскаржуваного рішення, вказаний період проходження військової служби до страхового стажу позивача не зараховано, оскільки у військовому квитку дата звільнення в запас (14.11.1986) не відповідає даті наказу про звільнення в запас (29.09.1987).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Аналогічно, абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу з 30.10.1984 по 14.11.1987.
Суд звертає увагу на те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21.02.2018 (справа № 687/975/17), від 23.04.2019 (справа № 593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа № 300/860/17), висновки якого враховують суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, період проходження позивачем військової служби підтверджується наявною в матеріалах довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 №1/2946 від 22.04.2025, відповідно до якої, позивач проходив строкову військову службу в період з 30.10.1984 по 14.11.1986. Підстава: військовий квиток серії НОМЕР_2 , військово-облікова картка.
На період проходження військової служби діяло «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590.
Підпунктом «к» частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується, зокрема служба в складі Збройних сил СРСР.
За таких обставин наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду служби в лавах Збройних сил СРСР з 10.11.1984 по 08.12.1986.
Доводи відповідача про незарахування до страхового стажу вказаного періоду, з огляду на те, що не вказано дату прибуття у військову частину, суд вважає безпідставними, оскільки є надмірним формалізмом та вказана помилка не може нівелювати проходження позивачем військової служби, позбавивши його права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу за період його служби.
Тому, враховуючи, що період з 30.10.1984 по 14.11.1987, підтверджений наведеними вище документами, суд зазначає про наявність підстав для його зарахування до страхового стажу позивача.
При цьому, суд наголошує, що вказаний період перетинається з періодом роботи позивача в Дніпропетровському виробничому об'єднанні «Дніпрошина» з 12.03.1984 по 01.05.1984, відтак, період проходження позивачем військової служби підлягає зарахуванню, з урахуванням вказаного періоду роботи.
Щодо вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.
При винесенні рішення судом враховується, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу і суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком виключно через відсутність необхідного страхового стажу, водночас, судом встановлено протиправність неврахування до страхового стажу періодів роботи позивача, у зв'язку із чим кількість страхового стажу позивача є достатньою для призначення пенсії (більше 32 років), а отже, він набув право на призначення пенсії за віком, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.
Таким чином, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачеві пенсію за віком з 03.03.2025, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення».
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 046850017877 від 10.04.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи в Дніпропетровському виробничому об'єднанні «Дніпрошина» з 16.06.1983 по 01.12.1983, з 12.03.1984 по 01.05.1984, з 20.01.1988 по 31.10.1990, в колгоспі ім. Петровського Солонянського району з 01.01.1991 по 29.03.1997, а також період проходження військової служби з 30.10.1984 по 14.11.1987, з урахуванням періоду роботи з 12.03.1984 по 01.05.1984.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за віком з 03.03.2025, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 12.12.2025.
Суддя Н.Є. Калугіна