11 грудня 2025 рокуСправа №160/28488/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, пенсійний орган, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 16.05.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 16.05.2023;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати період роботи з 01.01.2004 по 31.05.2018 до стажу роботи для обчислення пенсії у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату їй пенсії за віком, починаючи з 16.05.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 по 31.05.2018 до стажу роботи для обчислення пенсії у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату їй пенсії за віком, починаючи з 16.05.2023.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що вона є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 14.04.2020 р. отримувала пенсію за вислугу років на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник охорони здоров'я. У подальшому на підставі заяви позивача з 16.05.2023 р. їй було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV для визначення її розміру було застосовано показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн. Крім того, як стверджує позивач, при призначенні їй пенсії за віком відповідачем було невірно зараховано період її роботи в Павлоградському протитуберкульозному диспансері, а саме: в подвійному розмірі зараховано лише період роботи з 01.10.2001 р. по 31.12.2003 р., а період роботи з 01.01.2004 р. по 31.05.2018 р. зараховано пенсійним органом до страхового стажу для обчислення пенсії в одинарному розмірі. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Хомича І.О. звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з проханням перерахувати та виплатити їй пенсію згідно із Законом №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, а також зарахувати період роботи з 01.01.2004 р. по 31.05.2018 р. до стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ. Листом від 27.05.2025 р. №0400-010307 8/101498 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність правових підстав для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки при обрахунку пенсії ОСОБА_1 , оскільки при переведенні її з одного виду пенсії на інший враховується заробітна плата із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а застосування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (відповідно до статті 40 Закону), а при перерахунку пенсії чинним законодавством не передбачено. З урахуванням цього, на думку відповідача, пенсія, призначена позивачу згідно із Законом №1058-IV, обчислена відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства. Також Відповідач повідомив про те, що робота у закладах охорони здоров'я, перелічених у статті 60 Закон №1788-XII, до 01.01.2004 р. зараховується як до пільгового, так і до страхового стажу у подвійному розмірі, а період роботи в такому закладі після 01.01.2004 р. у подвійному розмірі обчислюється тільки щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах або за вислугу років. Тому, на думку відповідача, для зарахування періоду роботи з 01.01.2004 р. по 31.05.2018 р. в подвійному розмірі відсутні підстави. ОСОБА_1 вважає, що відповідач вчинив протиправні дії, які полягають у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 16.05.2023 р., а також зарахувати позивачу період роботи з 01.01.2004 р. по 31.05.2018 р. до стажу роботи для обчислення пенсії у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату їй пенсії за віком, починаючи з 16.05.2023 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
14.10.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшов від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. Так, пенсійний орган зазначив, що позивач перебуває на пенсійному обліку в управлінні та з 14.04.2020 р. вона отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» й при розрахунку розміру її пенсії була застосована середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2017-2019 роки, який складає 7763,17 грн. У подальшому на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 р. по справі №160/22938/23 до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 зараховано період роботи з 31.01.2002 р. до 06.07.2010 р. та переведено з 16.05.2023 р. на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Відповідач зазначив, що позивачу була призначена пенсія у 2020 році, а тому при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (частина 2 статті 40 Закону № 1058) не застосовується. Також відповідач зазначив, що період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 р. по 31.05.2018 р. зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі. Крім того, пенсійний орган зауважив, що пільгова довідка позивача за №380 від 26.04.2023 р. була направлена ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на перевірку та згідно з Актом від 14.03.2025 р. №0400-011003-1/5770 було у цій довідці виявлено розбіжності з даними первинних документів. Додатково у відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Дніпропетровській області посилалось на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.10.2019 р. по справі №329/553/17, за якою Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку якщо особа отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», то у відповідача відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача після 01.01.2004 р. в подвійному розмірі. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Перевіривши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено відсутність копії запиту адвоката Івана Хомича №3838/25/гз від 19.05.2025 р. (вх. №20579/8 від 21.05.2025 р.), за результатами розгляду якого ГУ ПФУ в Дніпропетровській області була надана відповідь у формі листа за №0400-010307-8/101498 від 27.05.2025 р.
При цьому, докази звернення ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії в матеріалах справи також були відсутні.
З огляду на викладене, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 р. було витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії:
- запиту адвоката Івана Хомича №3838/25/гз від 19.05.2025 р. (вх. №20579/8 від 21.05.2025 р.), за результатами розгляду якого ГУ ПФУ в Дніпропетровській області була надана відповідь у формі листа за №0400-010307-8/101498 від 27.05.2025 р.№
- заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії з проханням застосувати при обчисленні розміру її пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки, та/або з проханням зарахувати період роботи з 01.01.2004 р. по 31.05.2018 р. до стажу роботи для обчислення пенсії у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 р., а в разі відсутності такої заяви надати до суду відповідні пояснення.
Цією ж ухвалою суд зупинив провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.
05.12.2025 р. до суду через «Електронний суд» надійшли від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області пояснення, до яких пенсійним органом на виконання вимог ухвали суду надано копії наступних документів:
- запиту адвоката Івана Хомича від 19.05.2025 р. з додатками на 7 арк.;
- матеріалів пенсійної справи, яка була надана на адвокатський запит від 19.05.2025 р. на 10 арк.;
- заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 14.04.2020 р. на 1 арк.;
- заяви ОСОБА_1 про перехід на інший вид пенсії від 16.05.2023 р. на 2 арк.
У вищевказаних поясненнях відповідач зазначив, що особистої заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії з проханням застосувати при обчисленні розміру її пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки та зарахувати період роботи з 01.01.2004 р. по 31.05.2018 р. до стажу роботи для обчислення пенсії у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 р., в матеріалах пенсійної справи відсутня, оскільки позивач особисто не зверталася із вказаним проханням.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 р. провадження у справі поновлено.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 14.04.2020 р. отримувала пенсію за вислугу років, призначену на підставі заяви позивача від 14.04.2020 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 р.
При розрахунку розміру пенсії позивача пенсійним органом була застосована середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2017-2019 роки, який складає 7763,17 грн.
З 16.05.2023 р. ОСОБА_1 за поданою нею заявою переведено на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (рішення №046350004925 від 23.05.2023 р.).
Не погодившись із проведеним пенсійним органом розрахунком стажу, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 р. по справі №160/22938/23, яке набрало законної сили 02.08.2024 р., позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 періоду роботи з 31.01.2002 до 06.07.2010.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 період роботи з 31.01.2002 до 06.07.2010 та провести з 16.05.2023 перерахунок її пенсії з урахуванням зазначеного пільгового стажу за Списком №2, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 р. по справі №160/22938/23 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зараховано до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 період роботи з 31.01.2002 р. до 06.07.2010 р.
Представник позивача (адвокат Хомич І.О.) звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в інтересах ОСОБА_1 із адвокатським запитом за вих. №3738/25/гз від 19.05.2025 р., в якому просив відповідача, зокрема:
- надати інформацію про те, коли ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-VI;
- надати інформацію про те, який середній показник заробітної плати для обчислення розміру пенсії за віком було застосовано ОСОБА_1 ;
- надати інформацію про те, чи зараховано ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 31.05.2018 до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику охорони здоров'я, що здійснювала трудову діяльність у медичному закладі. У разі, якщо зазначені періоди не зараховано у подвійному розмірі, прошу здійснити їх зарахування згідно з чинним законодавством та надати відповідь із причинами незарахування;
- перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки;
- надати належним чином засвідчені копії протоколів призначення пенсії ОСОБА_1 станом день призначення, станом на день останнього перерахунку, 01.03.2023, 01.03.2024 та станом на день отримання запиту з усіма додатками та розрахунком стажу.
До цього запиту на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів позивача адвокат Хомич І.О. долучив ордер серії АА №1579706 від 19.05.2025 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №0000055 від 18.11.2015 р., договір про надання правничої допомоги №313/25/псз від 28.04.2025 р. та згоду ОСОБА_1 на розголошення конфіденційної інформації від 28.04.2025 р., копії яких наявні в матеріалах пенсійної справи позивача.
У відповідь на вищезазначений адвокатський запит за вих. №3738/25/гз від 19.05.2025 р. (вх. №20579/8 від 21.05.2025 р.) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області направило представнику позивача лист «Про надання інформації» за №0400-010307-8/101498 від 27.05.2025 р.
Так, в листі «Про надання інформації» за №0400-010307-8/101498 від 27.05.2025 р., ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначило, зокрема, що з 14.04.2020 р. ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», обчислена відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При розрахунку розміру пенсії заявниці застосована середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2017-2019 роки, який складає 7763,17 грн. На виконання рішення Дніпропетровського окружного апеляційного суду від 02.07.2024 р. №160/22938/23 до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 зараховано період роботи з 31.01.2002 р. до 06.07.2010 р. та переведено з 16.05.2023 р. на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Як зазначив в листі пенсійний орган, з огляду на те, що ОСОБА_1 була призначена пенсія у 2020 році, то при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, на думку відповідача, показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (частина друга статті 40 Закону № 1058) не застосовується.
Також пенсійний орган зазначив, що робота у закладах охорони здоров'я, перелічених у статті 60 Закон № 1788-XII, до 01.01.2004 р. зараховується як до пільгового, так і до страхового стажу у подвійному розмірі, а період роботи в такому закладі після 01.01.2004 р. у подвійному розмірі обчислюється тільки щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах або за вислугу років. Враховуючи викладене, для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 31.05.2018 в подвійному розмірі, на думку відповідача, відсутні підстави.
Не погодившись із вищезазначеною позицією ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 звернулася за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Європейська соціальна хартія (European Social Charter) (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 р. (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 та частиною 4 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону №1058-IV, згідно положень якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону №1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком №22-1.
Позиція Верховного Суду стосовно застосування зазначеного Положення сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 р. у справі №766/6029/17, від 20.02.2018 р. у справі №296/3579/17, від 27.03.2018 р. у справі №560/1073/17, від 27.03.2018 р. у справі №640/12426/17, від 07.09.2018 р. у справі №562/3048/16-а, від 07.09.2018 р. у справі №803/1569/16, від 07.09.2018 р. у справі №806/215/17, від 19.09.2018 р. у справі №806/2479/16 та від 20.09.2018 р. у справі №320/8057/16-а.
Відповідно до пункту 1.1. Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (згідно бланків, доданих до Порядку), тощо подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
За правилами пунктів 1.8, 1.9 Порядку №22-1, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням, продовженням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, припиненням виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Особам, які одержують пенсію, призначену за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.8 цього розділу.
Крім того, постановою Правління Пенсійного фонду України від 14.12.2015 р. за №25-1 «Деякі питання впровадження електронних пенсійних справ на базі централізованих інформаційних технологій» установлено, що Порядок № 22-1 застосовується з урахуванням того, що: із заявами про призначення пенсії до управлінь Пенсійного фонду України у Вінницькій, Донецькій, Київській та Херсонській областях, починаючи з 01 січня 2016 року; в Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Черкаській, Чернівецькій, Хмельницькій областях та у м. Києві - з 01 червня 2016 року; у Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Полтавській, Тернопільській та Харківській областях - з 01 липня 2016 року; у Волинській, Житомирській, Одеській, Рівненській, Сумській та Чернігівській областях - з 01 серпня 2016 року, можуть звертатися особи, які проживають (зареєстровані) в цих адміністративно-територіальних одиницях, незалежно від території обслуговування таких органів; заява та інші подані документи скануються зазначеними органами із використанням технічних засобів, засвідчуються кваліфікованим електронним підписом та зберігаються в електронній пенсійній справі як копії документів, на підставі яких призначено пенсію.
Отже, законодавцем визначені альтернативні способи подачі заяв до органів з питань призначення пенсій.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Згідно із пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (пункт 4.3 Порядку №22-1).
Згідно пункту 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Аналогічні положення містяться у Законі України «Про адміністративну процедуру» №2073-IX від 17.02.2022 р. (далі - Закон №2073-IX).
Зокрема, стаття 36 Закону №2073-IX передбачає, що адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається, зокрема, за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов'язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги.
Згідно частини 1 статті 40 Закону №2073-ІХ, заява повинна містити:
найменування адміністративного органу, до якого вона подається;
відомості, достатні для встановлення особи заявника, його контактні дані (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) або найменування особи, адреса місця проживання/перебування, місцезнаходження, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, інші контактні дані). У разі подання заяви представником заявника в ній додатково зазначаються такі самі відомості стосовно представника;
зміст вимоги заявника;
дату складення заяви.
Законодавством можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту заяви.
У відповідності до положень статті 42-43 Закону №2073-IX, заява реєструється адміністративним органом в день її надходження.
Відмова в реєстрації заяви не допускається.
Адміністративний орган у день надходження заяви на вимогу заявника або його представника видає (надсилає) йому письмове підтвердження реєстрації його заяви із зазначенням дати та номера реєстрації, крім випадків, якщо справа вирішується в момент подання заяви. Реєстрація заяви, поданої в електронній формі, підтверджується автоматично надісланим електронним повідомленням.
У разі якщо заяву подано з порушенням встановлених законодавством вимог, посадова особа адміністративного органу, яка розглядає справу, приймає рішення про залишення заяви без руху. Адміністративний орган надсилає заявнику письмове повідомлення про залишення заяви без руху протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви, а в разі особистого звернення із заявою негайно (за можливості) вручає під розписку таке повідомлення особі, яка подала заяву, безпосередньо в адміністративному органі.
У повідомленні про залишення заяви без руху зазначаються виявлені недоліки з посиланням на порушені вимоги законодавства, спосіб та строк усунення недоліків, а також способи, порядок та строки оскарження рішення про залишення заяви без руху.
Адміністративний орган встановлює строк, достатній для усунення заявником виявлених недоліків. За клопотанням заявника адміністративний орган може продовжити строк усунення виявлених недоліків.
Необґрунтоване залишення заяви без руху не допускається.
У разі усунення виявлених недоліків у строк, встановлений адміністративним органом, заява вважається поданою в день її первинного подання. При цьому строк розгляду справи продовжується на строк залишення заяви без руху.
Не допускається повторне залишення без руху заяви, в якій усунуто виявлені недоліки, зазначені в повідомленні про залишення заяви без руху.
Таким чином, аналізуючи положення Закону №2073-ІХ суд доходить висновку, що відмова суб'єкта владних повноважень у вчиненні дій щодо розгляду звернення особи виключно з формальних підстав, без дотримання процедури залишення заяви без руху у разі наявності відповідних підстав, є прямим порушенням цього Закону. Така бездіяльність адміністративного органу суперечить як меті, так і змісту адміністративного провадження, що має забезпечувати ефективну, доступну та справедливу реалізацію прав особи у публічно-правових відносинах.
З урахуванням змісту вищезазначених положень та контексту спірних правовідносин, суд доходить висновку про те, що особа, яка претендує на перерахунок пенсії, наділена правом звернення до органу пенсійного фонду із відповідною заявою разом з доданими до неї документами, скориставшись бланком такої заяви та одним із способів її подання, що визначені Порядком №22-1. Результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії, згідно положень цього Порядку, має бути оформлений розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію, про призначення або відмову в призначенні із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження, яке за загальним правилом має бути прийнято не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком №22-1, у постанові від 27.11.2019 р. у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії.
На цій підставі Верховний Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).
Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30.05.2018 р. у справі №537/3480/17, від 27.11.2019 р. у справі №748/696/17, від 26.02.2020 р. у справі № 541/543/17-а, від 16.12.2021 р. у справі №500/1879/20 та від 09.08.2023 р. у справі №520/5045/2020.
Крім того, у постанові від 23.09.2024 р. у справі №620/2027/23 Верховний Суд, розглянувши спір щодо можливості подання заяви про призначення пенсії у формі, що передбачена Законом України «Про звернення громадян», наголосив, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право особи на звернення за перерахунком пенсії є складовою права на соціальне забезпечення, гарантованого Конституцією України (стаття 46) та законодавством у сфері пенсійного забезпечення. Незважаючи на формальні вимоги до заяви, визначені Порядком №22-1, її зміст має відігравати ключову роль при оцінці дійсного волевиявлення особи.
Так, фактичні обставини даної справи свідчать, що у поданому представником позивача - адвокатом Хомичем І.О. адвокатському запиті за вих. №3738/25/гз від 19.05.2025 р., останній, серед іншого, діючи в інтересах позивача, просив, зокрема:
- зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 р. по 31.05.2018 р. до її страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику охорони здоров'я, що здійснювала трудову діяльність у медичному закладі;
- перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію згідно із Законом №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки.
Вищезазначене звернення містило всі істотні елементи, необхідні для розгляду питання про перерахунок пенсії позивача, однак відповідачем за результатами розгляду цього звернення фактично не було прийнято мотивоване рішення про перерахунок (розрахунок) або про відмову в перерахунку (розрахунку) пенсії позивача.
Одночасно із цим, суд зазначає, що лист ГУ ПФУ в Дніпропетровській області «Про надання інформації» за №0400-010307-8/101498 від 27.05.2025 р. має інформаційний характер, та за своєю формою та суттю не є рішенням пенсійного органу про відмову у перерахунку пенсії.
Згідно з частинами 1 - 2 статті 44 Закону №1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Так, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 р. (далі - Порядок №22-1).
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
За приписами пунктів 4.1, 4.2 Порядку №22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку №22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Отже, законодавством передбачено два альтернативні варіанти рішень, які можуть бути прийняті органами Пенсійного фонду за результатами розгляду заяви про призначення (переведення, перерахунку) пенсії: про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Тобто, наведене свідчить про те, що у разі звернення особи із заявою про призначення/перерахунок пенсії пенсійний орган зобов'язаний діяти згідно вказаного Порядку №22-1, зокрема, розглянути подану заяву та прийняти рішення за результатами розгляду такої заяви.
Частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV також встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Таким чином, нормами як Закону №1058-IV, так і Порядку №22-1, передбачено, що за результатами розгляду заяви про призначення/перерахунок пенсії та відповідних документів територіальний орган Пенсійного фонду приймає рішення, яке видається або направляється особі.
Як встановлено судом, представником позивача (адвокат Хомич І.О.) подано до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звернення в інтересах ОСОБА_1 у формі адвокатського запиту за вих. №3738/25/гз від 19.05.2025 р. щодо проведення перерахунку та виплати їй пенсії відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки, а також щодо зарахування до її страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 р. по 31.05.2018 р., однак відповідачем за результатами розгляду такого звернення не було прийнято рішення встановленої форми про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії позивача.
Одночасно із цим, суд зауважує, що лист відповідача за №0400-010307-8/101498 від 27.05.2025 р., яким ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надало відповідь на запитувану в адвокатському запиті інформацію (зокрема, про підстави не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 р. по 31.05.2018 р. в подвійному розмірі й відомості про те, який середній показник заробітної плати для обчислення пенсії за віком було використано пенсійним органом під час розрахунку пенсії ОСОБА_1 ), має інформаційний характер.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що дії це юридичні факти, які пов'язані з волею суб'єктів правовідносини; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов'язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій
Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб'єктів, що відбуваються за волевиявленням суб'єкта правовідносин.
В свою чергу, бездіяльність суб'єкта владних повноважень це завжди пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо визнання протиправними дій відповідача, оскільки в рамках спірних правовідносин ГУ ПФУ в Дніпропетровській області фактично було допущено протиправну бездіяльність.
Суд вважає, що допущена пенсійним органом бездіяльність суперечить принципу «належного врядування» (good administration), що є невід'ємною складовою верховенства права. Цей принцип зобов'язує суб'єктів владних повноважень діяти добросовісно, прозоро, ефективно та бути максимально корисними для особи. Створюючи штучну перешкоду замість сприяння у реалізації права, відповідач діяв всупереч сутності належного врядування, що є неприпустимим у соціальній, правовій державі.
Крім того, відповідач допущеною ним бездіяльністю порушив принцип «правомірних очікувань» (legitimate expectations). Особа, яка має встановлене законом право на перерахунок пенсії, має обґрунтовані та законні очікування, що держава в особі її органів діятиме передбачувано та послідовно для забезпечення реалізації цього права. Не здійснення відповідачем розгляду по суті питання щодо перерахунку пенсії позивача чітко виражене прохання підриває ці правомірні очікування та руйнує довіру громадянина до держави.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 р. по справі №826/1647/16, де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020 р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У межах спірних правовідносин суб'єктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі бездіяльності з приводу обчислення грошової компенсації невикористаних відпусток (щорічної основної та додаткової оплачуваної як учаснику бойових дій) із включенням до середньоденного грошового забезпечення такого показника грошового забезпечення як додаткова винагорода, передбачена Постановою №168.
Водночас, відповідну протиправну бездіяльність позивач помилково ототожнює із вчиненням відповідачем протиправних дій.
Слід зазначити, що до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права таабо виникнення додаткового обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі вищенаведеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не розгляду по суті звернення про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , заявленого адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем в інтересах ОСОБА_1 у прохальній частині адвокатського запиту (пункти 3 і 4) за вих. №3738/25/гз від 19.05.2025 р. (вх. №20579/8 від 21.05.2025 р.).
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 зобов'язального характеру суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаних норм у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб'єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб'єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.
У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб'єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Верховний Суд, зокрема у постановах від 11.02.2020 р. у справі №0940/2394/18, від 14.09.2021 р. у справі №320/5007/20 та від 23.12.2021 р. у справі №480/4737/19 дійшов подібного висновку та вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Поняття дискреційних повноважень наведене у пункті 7 частини 1 статті 2 Закону №2073-IX дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону № 2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:
дискреційне повноваження передбачено законом;
дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;
правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;
вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
Так, з огляду на те, що за результатами розгляду звернення про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , заявленого адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем в інтересах ОСОБА_1 у прохальній частині адвокатського запиту за вих. №3738/25/гз від 19.05.2025 р. (вх. №20579/8 від 21.05.2025 р.), ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не було прийнято рішення про відмову у перерахунку та виплаті пенсії позивача, а також щодо зарахування до страхового стажу позивача відповідного періоду роботи у подвійному розмірі, суд доходить висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги зобов'язального характеру є передчасними.
Окрім того, задоволення позовних вимог у частині зобов'язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020, 2021 та 2022 роки, а також щодо зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу позивача у подвійному розмірі може мати місце лише у випадку, якщо судом перевірено наявність усіх передбаченим Законом №1058-IV підстав для здійснення такого перерахунку.
Водночас, суд, за загальним правилом, не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх передбачених підстав для відповідного перерахунку у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки вказане не входить до предмету судової перевірки, виходить за межі заявлених позовних вимог та є дискреційним повноваженням відповідача.
Вищенаведене дає підстави для висновку, що прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону №?1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020, 2021 та 2022 роки, а також щодо зарахування до страхового стажу позивача відповідного періоду роботи у подвійному розмірі, без попередньої перевірки усіх законодавчо визначених умов і підстав для такого перерахунку може призвести до прийняття необґрунтованого рішення, яке, у свою чергу, спричинить нарахування та виплату пенсії на підставі показника, що не підлягає застосуванню, або ж на користь особи, яка не має законного права на такий перерахунок.
Відповідно до пунктів 3, 4 і 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; а може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Між тим, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2015 року у справі № 816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 р. у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 р. у справі №2а-204/12, у справі №802/1827/17-а від 18.06.2020 р.).
Відтак, суд при перевірці правомірності дій, рішення та бездіяльності суб'єкта владних повноважень згідно приписів КАС України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб'єкта владних повноважень зобов'язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.
Таким чином, враховуючи встановлений факт допущеної відповідачем протиправної бездіяльності у спірних відносинах, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає достатніми підстави для покладення обов'язку на ГУ ПФУ в Дніпропетровській області розглянути звернення про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , заявленого адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем в інтересах ОСОБА_1 у прохальній частині адвокатського запиту (пункти 3 і 4) за вих. №3738/25/гз від 19.05.2025 р. (вх. №20579/8 від 21.05.2025 р.), та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
На підставі частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності допущеної ним бездіяльності.
Водночас, позивачем не доведено порушення власних прав та інтересів пенсійним органом у відповідній частині.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м.Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не розгляду по суті звернення про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , заявленого адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем в інтересах ОСОБА_1 у прохальній частині адвокатського запиту (пункти 3 і 4) за вих. №3738/25/гз від 19.05.2025 р. (вх. №20579/8 від 21.05.2025 р.).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути звернення про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , заявленого адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем в інтересах ОСОБА_1 у прохальній частині адвокатського запиту (пункти 3 і 4) за вих. №3738/25/гз від 19.05.2025 р. (вх. №20579/8 від 21.05.2025 р.), та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
У задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2025 р.
Суддя О.М. Неклеса