10 грудня 2025 рокуСправа №160/28849/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/28849/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
06 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані її чоловіком - ОСОБА_2 , дні щорічної основної відпустки за 2022 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані її чоловіком - ОСОБА_2 , дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки, право на яку мав її чоловік. Стверджує, що відповідна компенсація наразі не виплачена, чим порушено її права на отримання такої компенсації згідно законодавства.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/28849/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/28849/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
11 листопада 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що позивачем не надано доказів звернення військовослужбовця ОСОБА_2 до командування військової частини з рапортом про надання як додаткової відпустки, так і нарахування та виплати компенсації за такий вид відпустки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі №160/28849/25 задоволено. Визнано поважними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду по справі №160/28849/25.
26 листопада 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові поясненні, які надійшли від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що ОСОБА_2 не використав 23 дні щорічної основної відпустки за 2022 рік.
27 листопада 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові поясненні, які надійшли від позивача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що не заперечує проти кількості невикористаних її чоловіком днів, щорічної основної відпустки, яка повідомлена відповідачем (23 дні). Також до пояснень додано довідку відповідача від 12.05.2022 року №13/1524.
Згідно положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Відповідно до свідоцтва про одруження від 13.05.1997 року серії НОМЕР_4 позивач 05.04.1997 року уклала шлюб з ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки відповідача від 12.05.2022 року №13/1524 ОСОБА_2 перебував на військовій службі у відповідача згідно наказу відповідача від 25.03.2022 року №69 (тобто - з 25.03.2022 року).
Згідно свідоцтва про смерть від 23.09.2022 року серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом відповідача від 12.10.2022 року №274 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини. Вказано, що смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Вирішено питання про здійснення низки виплат, серед яких грошова компенсація за невикористані дні відпустки відсутня.
Відповідно до посвідчення від 09.03.2023 року серії НОМЕР_6 позивач має статус члена сім'ї (дружини) військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
06 вересня 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій, серед іншого, просила нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2022 рік.
Згідно наданого трекінгу поштового відправлення №4903300104490 воно вручене 09.09.2025 року.
Відповідь на заяву позивачем не надано.
В ухвалі про відкриття провадження суд витребував у відповідача копію відповіді на вищевказану заяву позивача.
Разом з відзивом відповідач надав лист від 11.11.2025 року №0501/15/1/2005, адресований позивачу у відповідь на «запит про надання інформації на військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 ». До листа долучені довідка про безпосередню участь у бойових діях, а також накази про зарахування та виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Відповідь на прохання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки у вказаному листі відповідача відсутня.
Також на вимогу суду надано довідку від 14.10.2025 року №26/1/7506 про виплату грошового забезпечення при виключенні зі списків частини ОСОБА_2 . Серед таких виплат компенсація за невикористані дні відпустки відсутня.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки, право на яку мав ОСОБА_2 , позивач звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що спірні правовідносини виникли в момент прийняття відповідачем наказу від 12.10.2022 року №274, яким ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини, у зв'язку зі смертю. Відповідно, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин наводиться в редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин.
Згідно ч. 6 ст. 83 Кодексу законів про працю України у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім'ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
Відповідно до п. 1, 14, 17 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом першим цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів
Згідно п. 6, 6-1 ст. 18 Закону №2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.
Порядок виплати грошового забезпечення зазначеним у цьому пункті членам сімей військовослужбовців визначається Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також військовими формуваннями, правоохоронними і розвідувальними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями.
Пунктом 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено, що установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки:
- основна відпустка (стаття 6 цього Закону);
- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);
- додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);
- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно ч. 6 ст. 24 Закону №504/96-ВР у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім'ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
Відповідно до п. 1, 2 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260) у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Згідно ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Передусім суд зауважує, що спір в даній справі утворено невиплатою позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки її чоловіка. Позивач порушував це питання перед відповідачем окремою заявою, яка в цій частині залишена відповідачем без реагування. Водночас, зміст відзиву свідчить про те, що відповідач заперечує відповідне право позивача. Тобто, наявний публічно-правовий спір, який підлягає вирішенню судом, а саме: щодо права позивача на отримання відповідної грошової компенсації за невикористані її померлим чоловіком дні щорічної основної відпустки.
Відсутній спір і про наявність в цілому та конкретну кількість таких днів - відповідач повідомив, що їх було 23 дні. Позивач також визнав цю ж кількість днів невикористаної відпустки. Відповідна обставина встановлена згідно ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, вирішенню підлягає лише питання про те, чи має вдова військовослужбовця право отримати грошову компенсацію за такі невикористані її померлим чоловіком дні щорічної основної відпустки.
За ст. 2 Закону №2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідне право однозначно визначене положеннями як ч. 6 ст. 24 Закону №504/96-ВР, так і положеннями ч. 6 ст. 83 Кодексу законів про працю України, також положеннями ст. 1227 Цивільного кодексу України, а також виходячи з системного тлумачення приписів ч. 6-1 ст. 18 Закону №2011-XII та п. 1, 2 розділу ХХХ Порядку №260.
Отже, дружина військовослужбовця має право на виплату у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належного йому, але не отриманого до дня смерті (загибелі) грошового забезпечення, компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, грошову компенсацію за всі дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті).
Тотожне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 17.10.2024 року у справі №160/5643/24, Першим апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.05.2025 року у справі №200/8021/24.
Також подібне правозастосування здійснене Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 11.12.2024 року у справі №260/2419/24 та від 26.09.2024 року у справі №300/6112/23.
Зворотній підхід явно не узгоджувався б з наявною системою нормативно-правового регулювання правовідносин за участі військовослужбовців та членів їх сімей, а також не відповідав би принципу верховенства права відносно членів сімей померлих (загиблих) військовослужбовців.
Також суд зауважує, що відповідна грошова компенсація підлягає обчисленню виходячи з грошового забезпечення саме станом на день виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини, що узгоджується з приписами п. 1 розділу ХХХ і п. 3 та 6 розділу ХХХІ Порядку №260, адже саме в такий спосіб відповідна компенсація обчислювалася б і для самого ОСОБА_2 в разі її отримання ним особисто.
Щодо доводів відзиву суд зауважує, що питання строку звернення до суду вичерпно вирішене ухвалою суду від 17 листопада 2025 року. Заперечення проти наведених судом мотивів, а також доказів на їх спростування, відповідачем не надано, а в матеріалах справи такі докази відсутні.
Також суд звертає увагу відповідача на переважно нерелевантний виклад доводів, адже спір стосується грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а не додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Відповідно, дійсно позивач не звертався до відповідача за отриманням компенсації додаткової відпустки, однак він звертався щодо такої компенсації відносно щорічної основної відпустки що підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем та ним навіть не заперечувалося.
Відповідно, доводи відзиву не спростовують висновків суду.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 23 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік її померлим чоловіком ОСОБА_2 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 23 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік її померлим чоловіком ОСОБА_2 , виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко